Рішення

від 21.01.2020 по справі 922/4180/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4180/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) до Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" (61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 3) про стягнення 76654,80 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" про стягнення 76654,80 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №09/03/1095-МТР від 08.08.2018 щодо дотримання продавцем узгодженого строку поставки товару, у зв`язку із чим, згідно пункту 6.9. вказаного Договору до стягнення заявлено 10 % штрафу у розмірі 76654,80 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив

08.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх. № 209) з додатковими документами, які досліджено оригінали документів, копії яких подано разом із позовною заявою.

15.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 899) з додатковими документами, які досліджено оригінали документів, копії яких подано разом із позовною заявою.

Заяв або клопотань, оформлених відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2019, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.08.2018 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Стабільні Системи" було укладено Договір купівлі-продажу № 09/03/1095-МТР (далі - Договір) (а.с. 9-12), відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця продукцію (товар) - установки депарафінізації свердловин: УДС-1590М1 (в кількості 3 шт.), УДС-1100М1 (в кількості 3 шт.). Покупець, в свою чергу, зобов`язувався прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк та умови поставки товару сторони визначили у додатку № 1 до Договору (а.с. 13).

Так, Додатком № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною, передбачено:

- умови поставки товару - DDP (склад вантажоотримувача);

- термін поставки товару - протягом 140 календарних днів з моменту передоплати;

- умови оплати - 50% передоплата, 50% по факту поставки товару протягом 30 календарних днів;

- загальна вартість товару - 766548,00 грн.

Згідно з п. 5.3. Договору, датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до Договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару.

Умовами п. 5.4. Договору передбачено, що продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження товару у письмовій формі попередити покупця про точну дату постачання товару до місця призначення, якщо інше не вказано у додатку до цього Договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору, відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару.

29.08.2018 покупцем (позивачем) здійснено передоплату на суму 383274,00 грн. за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 12363-П18 на суму 383274,00 грн. (а.с. 18).

Таким чином, з урахуванням умов Договору, товар підлягав поставці з дати передоплати протягом 140 календарних днів, тобто до 15.01.2019 р.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що поставка товару відбулася з порушенням узгодженого сторонами строку, відповідач виконав поставку товару по Договору 01.04.2019, що підтверджується актом приймання-передачі товару № 29-к від 01.04.2019 р.

При цьому, позивачем зауважено про те, що факт порушення строку поставки відповідач не заперечує, що підтверджується наступним.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (позивач, покупець) листом від 05.02.2019 за вих. № 01/01/09/03/01/02-02/6/65 повідомило продавця (відповідача) про необхідність дотримання умов Договору, вимагало виконати поставку товару та попереджувало про застосування штрафних санкцій (10%).

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Стабільні Системи" (відповідач, продавець) листом від 25.03.2019 за вих. № 038 повідомив, що поставка товару по Договору буде здійснена 28.03.2019.

У відповідь покупець повідомив про готовність отримати товар, що підтверджується відповідним листом від 25.03.2019 за вих. № 01/01/09/03/01/02-02/6/149.

Проте, позивачем наголошено про те, що поставка товару була здійснена 01.04.2019, а не 15.01.2019, як було обумовлено спірним Договором.

У листі від 09.04.2019 за вих. № 01/01/09/03/01/02-02/6/185 позивачем було вказано відповідачу на порушення ним умов Договору і щодо строків поставки, і щодо якості товару.

У відповідь відповідач надіслав позивачу лист від 12.04.2019 за вих. № 047, в якому продавець зазначає, що згідно листа від 05.03.2019 за вих. № 032 термін поставки було продовжено.

Умовами п. 6.9. Договору передбачено, що за порушення строку постачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Позивачем, посилаючись на порушення відповідачем строків поставки товару, заявлено до стягнення з останнього штрафу в сумі 76654,80 грн., що становить 10% від договірної ціни.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, у даному разі, відповідно до умов пункту 5.1. Договору, строк та умови поставки товару сторонами було визначено у Додатку № 1 до Договору (а.с. 13).

Так, вказаним Додатком № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною, передбачено термін поставки товару: протягом 140 календарних днів з моменту 50% передоплати.

Із обставин справи вбачається, що передоплата здійснена покупцем 29.08.2018 (а.с. 18), тому продавець мав поставити товар до 15.01.2019 р.

Однак, поставка товару відбулася з порушенням узгодженого сторонами строку, а саме - 01.04.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі товару № 29-к від 01.04.2019.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

В силу вимог статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.9. Договору сторони передбачили та встановили, що за порушення строку постачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування штрафу позивачем за первісним позовом, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 76654,80 грн. штрафу законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, перевіривши розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що останній нараховано арифметично вірно, тому підлягає стягненню з відповідача штраф у розмірі 76654,80 грн.

Водночас, стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке викладено останнім в описовій частині відзиву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Таким чином, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання, суд не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу.

Судом також було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву.

Водночас, суд не приймає доводи відповідача щодо посилань останнього у своєму відзиві на відсутність письмового повідомлення з боку позивача про готовність до прийняття товару, що, на дамку відповідача, надало останньому право на відстрочення терміну поставки товару.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що ненадання позивачем повідомлення про готовність до прийняття товару не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність повідомлення не звільняє відповідача від обов`язку поставити товар в обумовлений у Договорі сторонами строк.

Необґрунтовані й твердження відповідача щодо права відповідача на притримання товару, оскільки у період, коли відповідач мав поставити товар позивачу по договору купівлі-продажу № 09/03/1095-МТР від 08.08.2018, останній мав перед відповідачем невиконані грошові зобов`язання за договором № 04.3/1319-МТР від 21.12.2017, що перевищували вартість поставки за договором купівлі-продажу № 09/03/1095-МТР від 08.08.2018. Зважаючи на що, на думку відповідача, останній мав право на притримання товару по договору № 09/03/1095-МТР від 08.08.2018р в силу ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України.

У ч. 1 ст. 594 ЦК України вказано, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 594 ЦК України притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

При цьому, за вимогами статті 547 ЦК України передбачено умову щодо форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання. Так, у частині 1 даної статті вказано, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Згідно з ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

З урахуванням наведеного, застосування заходів притримання є правомірним, зокрема, у разі дотримання письмової форми правочину щодо застосування заходів притримання (якщо таке праве безпосередньо не передбачено в законі); належного та негайного повідомлення кредитором боржника про застосування заходів притримання речі.

При цьому, застосування заходів притримання передбачає необхідність дотримання процедури реалізації права на притримання, вставленої ст. 595 Цивільного кодексу України - необхідності негайного повідомлення боржника про притримання.

У даному разі, відповідач не надав доказів повідомлення ПАТ "Укрнафта" про застосування заходів притримання, отже, заперечення відповідача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" (61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 3, код ЄДРПОУ 22679989) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) - 76654,80 грн. штрафу та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "21" січня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв