Постанова

від 09.04.2020 по справі 922/4180/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2020 р. Справа № 922/4180/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий (доповідач): судді: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2020 року у справі№922/4180/19 (суддя Жиляєв Є.М.) за позовом до про Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" м.Київ Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" м.Харків стягнення 76654,80 грн. В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" м.Київ (далі - Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" м.Харків (далі - Відповідач) про стягнення штрафу за порушення умов Договору у сумі 76 654,80 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.01.2020 у справі №922/4180/19 позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з Відповідача на користь Позивача стягнуто суму штрафу у розмірі 76 654,80грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки:

- не застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України;

- порушив засади справедливості, оскільки розмір штрафу значно більший ніж прибуток, отриманий від виконання спірного Договору

- суд не взяв до уваги низку інших договорів та судові рішення з цього приводу, з яких вбачається, що Позивачем спотворено саму правову природу неустойки - вона перетворилася на додаткове джерело збагачення та отримання прибутку;

- не застосував положення ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, так як правопорушенню сприяли неправомірні дії іншої сторони в частині невиконання зобов`язань за іншими договорами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020р. у справі № 922/4180/19 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2020 та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого Позивач заперечував проти доводів Відповідача, вважаючи рішення законним та обґрунтованим.

Зокрема, зазначав, що висновок суду першої інстанції про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафу є правомірним, оскільки Відповідач здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик та не може допускати неналежне виконання зобов`язань через відсутність на ринку потрібних товарів або коштів, а при укладенні Договору, сторони дійшли згоди щодо всіх його умов, у тому числі, щодо строку поставки товару. Також зазначав, що Відповідачем не надано доказів неспіврозмірності розміру неустойки наслідкам порушення зобов`язання та при розгляді справи в суді першої інстанції, Відповідач не наголошував про необхідність застосування ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, стверджуючи тільки про реалізацію права на притримання товару в силу ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України. Отже, на думку Позивача, твердження скаржника про наявність підстав до скасування рішення суду є безпідставними.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 08.08.2018 між сторонами Договору купівлі-продажу № 09/03/1095-МТР, відповідно до умов п. 1.1. якого Відповідач зобов`язався передати у власність Позивача продукцію (товар) - установки депарафінізації свердловин: УДС-1590М1 (в кількості 3 шт.), УДС-1100М1 (в кількості 3 шт.), а Позивач, в свою чергу, зобов`язувався прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму;

- здійснення 29.08.2018 Позивачем передплати на рахунок Відповідача в сумі 383274,00 грн. за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 12363-П18 на суму 383274,00 грн. (а.с. 18);

- порушення Відповідачем строків поставки товару, що підтверджується актом приймання-передачі товару № 29-к від 01.04.2019 р.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

За твердженням Позивача, порушення Відповідачем строків поставки товару, є підставою для нарахування штрафу у розмірі 10% від договірної ціни на підставі п. 6.9. Договору, що складає 76654,80 грн.

У суді першої інстанції Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, стверджуючи про наявність підстав для зменшення розміру стягуваного штрафу, оскільки, по-перше, Відповідач мав право на притримання товару в силу ч. 2 с. 549 Цивільного кодексу України через невиконані зобов`язання Позивача перед Відповідачем за іншими Договорами; по -друге, Позивачем в порушення п. 5.5. Договору не направлено письмового повідомлення про готовність прийняття товару; по-третє, Відповідач мав право не поставляти товар до моменту його повної передплати у відповідності до п. 7 Додатку №1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав наявними підстави для стягнення штрафу, мотивуючи такий висновок наявністю в матеріалах справи доказів порушення узгодженого сторонами строку поставки товару. Також, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави до зменшення його розміру через недоведеність Відповідачем виняткових обставин, які б давали підставу для його зменшення.

Оскаржуючи зазначене рішення стосовно відмови у зменшенні розміру штрафу, Відповідач не оспорює рішення в частині встановлення самого порушення, а наполягає на відсутності своєї вини, посилаючись на те, що судом не досліджені обставини того, що розмір штрафу є занадто великим у порівнянні з отриманим прибутком, а поданням позовів про стягнення штрафу Позивач фактично отримав джерело додаткового прибутку за його рахунок. Наполягав також на порушенні судом вимог процесуального та матеріального права, принципу справедливості.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Межі розгляду зазначеної апеляційної скарги зводяться до визначення підстав щодо можливості зменшення розміру штрафу у даній справі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема, у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним Правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила, згідно ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Тобто, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено факт допущення Відповідачем порушення строків поставки товару, а тому нарахування штрафу, передбаченого п. 6.9. Договору, відповідає вимогам закону та Договору.

Як вбачається зі змісту заперечень Відповідача, він посилається на порушення засад справедливості, вважаючи розмір штрафу значно більшим, ніж прибуток, отриманий від виконання спірного Договору.

Ці заперечення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сторони при укладенні Договору погодили штраф саме у такому розмірі - 10% від договірної ціни, а Відповідач при погодженні зазначеної умови мав можливість співвіднести розмір штрафу із розміром очікуваних прибутків, а також останнім допущено порушення строків виконання зобов`язання в повному обсязі, тобто прострочення поставки всього обсягу товару за Договором.

Отже обставини неспірозмірності обсягу та характеру порушення із встановленим умовами Договору розміру штрафу при розгляді даної справи не встановлено, а доводи Відповідача мають загальний характер та зводяться до незгоди зі змістом відповідної умови в Договорі, обґрунтованість якої не є предметом дослідження в межах даної справи.

Стосовно не застосування судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України.

Так, дійсно ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності у разі

якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання.

Однак вказані обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, яких Відповідачем не надано, як і не надано ним і доказів неможливості виконання зазначеного зобов`язання з об`єктивних причин саме за спірний період, а причини порушення строків виконання самого зобов`язання Відповідачем навіть не зазначаються.

Посилання Відповідача на наявність невиконаних Позивачем зобов`язань за іншими договорами, які підтверджені судовими рішеннями у інших справах(№922/1379/19, №922/2372/19, №922/2458/19, 922/3766/19) є безпідставними, оскільки не є предметом дослідження в межах даної справи.

Стосовно тверджень Відповідача про відсутність письмового повідомлення з боку Позивача про готовність прийняти товар відповідно до п.5.5. Договору, то колегія суддів вважає, що такому обов`язку Позивача передує повідомлення Відповідачем про точну дату постачання товару відповідно до п. 5.4. Договору, відсутність якого не звільняє Відповідача від обов`язку поставити товар в обумовлений у Договорі строк.

Також, враховуючи наявність у додатку №1 до Договору погоджених сторонами умов поставки товару (Інкотермс 2010) DDP - склад вантажоотримувача) та реквізити вантажоотримувача (ННГ - НГВУ "Надвіранафтогаз", м.Надвірна, Івано-Франківська область, вул. Грушевського, 13), колегія суддів вважає, що Відповідач мав у своєму розпорядженні всю необхідну для здійснення поставки інформацію.

Щодо доводів апелянта про не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України внаслідок чого порушено засади справедливості, оскільки розмір штрафу значно більший ніж прибуток, отриманий від виконання спірного Договору, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, вимогами ст. 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно визначені у порівнянні із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Разом з тим, звертаючи увагу суду на наявність підстав до зменшення розміру штрафу, Відповідачем не зазначено конкретного розміру, до якого, на його думку, необхідно зменшити розмір штрафу, з посиланням на відповідні обставини, з якими він повязував необхідність конкретного зменшення.

Також Відповідачем не доведено істотної зміни обставин після укладення Договору, що впливало б на своєчасність виконання ним своїх зобов`язань відносно своєчасної поставки товару, тому, приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, відсутні виняткові підстави для зменшення заявленого до стягнення Позивачем розміру штрафу.

При цьому, враховуючи, що Відповідачем в повному обсязі не виконано умови Договору щодо своєчасної поставки товару, питання співрозмірності стягуваного судом штрафу у даному випадку окремому дослідженню не підлягає.

Відтак, недотримання Відповідачем умов Договору, що визначає обов`язки, права і відповідальність сторін, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктом 6.9. Договору у вигляді стягнення 10% штрафу від договірної ціни.

За таких обставин, наявність вини Відповідача за порушення взятих на себе зобов`язань є доведеною, а тому суд першої дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 76 654,80грн.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2020 у справі № 922/4180/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Стабільні Системи" м.Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2020 у справі № 922/4180/19- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Приватне акціонерне товариство "Стабільні Системи" м.Харків.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2020.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай