Постанова

від 22.03.2010 по справі 2а-14167/09/1/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-14167/09/1/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубінінй А.В., за участю

представника позивача – Кульського Л.С.,

представника відповідача – Болібкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  приватного підприємства “Укрсельхозпродукт”

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі  АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень,

                                                                         ВСТАНОВИВ:

   До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим вернулося з позовом Приватне підприємство “Укрсельхозпродукт” до ДПІ у м. Сімферополі  АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2009 року № 0014662301/0, та від 26.11.2009 року № 0011011701/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2009 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2009 року закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою  Окружного  адміністративного суду Автономної Республіки Крим   від 04.02.2010 року  зупинено провадження по справі у зв’язку з призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою  Окружного  адміністративного суду Автономної Республіки Крим   від 10.03.2010  року провадження у справі поновлено з 22.02.2010 року.

Ухвалою  Окружного  адміністративного суду Автономної Республіки Крим   від 10.03.2010  року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі  АР Крим  її правонаступником  Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі  АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та пояснив, що ДПІ у м. Сімферополі  була проведена виїзна планова документальна перевірка, за результатами якої був складений акт від 16.11.2009 року № 11064/23-2/32624531 та винесені податкові повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0014662301/0, якими позивачеві нараховане податкове зобов’язання  з податку на прибуток в розмірі 95934 гривень, у тому числі в сумі 63956 гривень основного платежу та 31978 гривень штрафних санкцій; та від 26.11.2009 року № 0011011701/0 – податку з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в загальній сумі 527,50 гривень, у тому числі 187,50 гривень – основного платежу та 340 гривень штрафних санкцій.

За поясненнями представника позивача, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стали висновки про заниження відповідачем валових витрат за 2 квартал 2008 року на 255825 гривень внаслідок не включення до них суми переплат, отриманих в квітні-травні 2008 року.

Позивач не погоджується з такими висновками ДПІ в м. Сімферополі у зв’язку з тим, що  податковим періодом для податку на прибуток є ні 2 квартал 2008 року, а 1 півріччя 2008 року, за який податок нараховується зростаючим підсумком.

ДПІ у м. Сімферополі прийшла до помилкового висновку про заниження валових витрат у зв’язку з тим, що відповідачем співставлялися обсяги поставок, відображених у деклараціях з ПДВ за  квітень-червень 2008 року, без врахування уточнюючих розрахунків до декларацій з ПДВ за  лютий-березень 2008 року, які обов’язково враховуються позивачем. При цьому відповідач не врахував зазначені уточнені розрахунки виключно тому, що ними уточнювалися податкові періоди, що не входили до періоду перевірки.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0011011701/0 позивач зазначає, що відповідачем вірно  донараховано зобов’язання в сумі 187,50 гривень, але санкції в розмірі 340 гривень застосовані з порушенням  п. 17.1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, так як вони перевищують максимальну межу  50 відсотків від донарахованого зобов’язання, та не мають бути більшими ніж 170 гривень, тобто мінімального розміру, визначеного законом.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала та пояснила, що перевіркою був встановлений факт заниження валових доходів позивача за 2 квартал 2008 року в сумі 255825 гривень, який утворився у зв’язку з тим, що Приватне підприємство “Укрсельхозпродукт” не включило переплати, які  проводилися на підставі договорів купівлі-продажу з ТОВ «Агро-сервіс». Даний висновок був зроблений у зв’язку зі співставленням обсягів поставок, відображених у деклараціях з ПДВ за  квітень-червень 2008 року.

Стосовно нарахування штрафних санкцій в розмірі 340 гривень за  повідомленням-рішенням від 26.11.2009 року № 0011011701/0 представник відповідача взагалі не надав пояснень.

Вислухав пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 55  Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство “Укрсельхозпродукт” є юридичною особою з ідентифікаційним кодом - 32624531, зареєстрованою 25.07.2003 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 433183 (а.с. 07).

Таким чином, судом встановлено, що ПП “Укрсельхозпродукт”являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту  2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№  2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.  

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Пунктом 11 статті 11 зазначеного закон встановлено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

У статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається  перевірка  платника податків, яка передбачена  у плані роботи органу державної податкової служби  і проводиться за місцезнаходженням платника податків . Право на проведення  планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів  до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення  планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення  та за умови надання платнику податків під розписку  направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу  про проведення позапланової виїзної перевірки.  Ненадання цих документів платнику  податків  є підставою для недопущення посадових осіб  органу державної  податкової служби  до проведення перевірки.

Судом установлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі  АР Крим  на підставі направлення № 2378/23-2 від 29.10.2009 року проведена виїзна планова  перевірка ПП “Укрсельхозпродукт” дотримання вимог податкового та валютного законодавства  за період з 01.04.2008 року до 30.06.2009 року, за результатами якої був складений акт № 11064/23-2/32624531 від 16.11.2009  року (дала –Акт).

Перевірка проводилась з 30.10.2009 по 12.11.2009 року у присутності директора підприємства.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позивач мав законні підстави для проведення планової виїзної перевірки платника податків.

За результатами перевірки відповідно до акту № 11064/23-2/32624531 від 16.11.2009  року  виявлені порушення  ПП “Укрсельхозпродукт”пунктів 4.1.1 п. 4.1 статті 4,  п.п.11.3.1,  п. 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”в редакції закону № 283/97-ВР від 22.05.97 та  Закону України “Про податок з власників транспортних засобів і інших самохідних  машин і механізмів”.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України "Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від  21.12.2000 року, підпунктом “б”пункту 4.2.2. якого зазначено обов’язок контролюючого органу  самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У цьому разі, згідно з п. 17.1.3., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом  6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що по результатам проведеної перевірки ДПІ у м. Сімферополі  АР Крим  прийнято стосовно ПП “Укрсельхозпродукт” податкові повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0014662301/0, якими позивачеві нараховано податкове зобов’язання  з податку на прибуток в розмірі 95934 гривень, у тому числі в сумі 63956 гривень основного платежу та 31978 гривень штрафних санкцій; та від 26.11.2009 року № 0011011701/0 – податку з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в загальній сумі 527,50 гривень, у тому числі 187,50 гривень – основного платежу та 340 гривень штрафних санкцій.

Судом встановлено, що позивачем в адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися, у зв’язку з чим позивач в межах встановленого   Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" десятиденного строку звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Вирішуючи  питання про  законність  винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків,  викладених в акті перевірки судом встановлено таке.

Згідно з висновками акту при перевірці правильності формування валових витрат встановлено, що ПП “Укрсельхозпродукт” у другому кварталі 2008 року  не віднесені до складу валових доходів  операції зі СТОВ «Агро-Сервіс» на суму 255825 гривень.

Зазначені переплати проводилися на підставі  договорів купівлі-продажу  від 15.05.2008 року, від 18.04.2008 року, від 05.05.2008 року. Розрахунки та видаткові накладні на переплати позивачем не виписувалися.

При співставленні валових доходів   Декларації про прибуток підприємства та данних декларацій з ПДВ встановлено, що податкові зобовязання з ПДВ складають 7701268 гривень, а до складу валових доходів віднесено тільки 7445443 гривень.  Різниця складає 255825 гривень, що є порушенням  пунктів 4.1.1 п. 4.1 статті 4,  п.п.11.3.1,  п. 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, відповідно до акту було донараховано податкове зобов’язання з податку з власників транспортних засобів і інших самохідних  машин і механізмів в розмірі 187,50 гривень.

Судом встановлено, що позивач акт перевірки підписав з запереченнями, зазначив, що належним чином оформлена копія акту йому не вручена, а пояснення по суті будуть надані після підготовки акту та його підписання у повному обсязі.

Судом встановлено, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, являються необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам  діючого законодавства України.  

Об`єктом  оподаткування за п.3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі – Закон № 334/94-ВР)  є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1. статті 4 Закону встановлено, що валовий доход включає - загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 4.2.1. п. 4.2. статті 4 Закону          суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Згідно п. 11.3.1. п. 11.3. статті 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З метою з`ясування питання повноти та правильності визначення позивачем суми валового доходу за 1 півріччя 2008 року судом проведена судово-економічна експертиза, оформлена висновком № 4/10 від 05.03.2010 року.

Відповідно до висновку експерта  валові доходи від продажу товарів ПП “Укрсельхозпродукт”  за 1 півріччя 2008 року складають 11920935,55 гривень, які розраховані за наступною формулою:

11920935,55 грн = 4783823,01 грн – 981863,79 грн + 8118976,33 грн, де

4783823,01 грн -  поставка товарів за 1 півріччя  2008 року,

981863,79 грн -  заборгованість  з авансів покупців на 01.01.2008 року,

8118976,33 грн – заборгованість з авансів покупців на 30.06.2008 року.

При цьому суд зазначає, що сума поставки товарів за 1 півріччя  2008 року в розмірі 4783823,01 грн  окремо відображена в відомості дослідження первинних документів, що є додатком № 1 до висновку експерта.

За даними декларації з податку на прибуток  валовий дохід за 1 півріччя 2008 року складає 11920933 гривні, при цьому розбіжності виявлені на суму 2,55 гривень.

Згідно висновку експерта  документами податкового обліку ПП “Укрсельхозпродукт”   переплата, отримана від СТОВ «Агро-Сервіс» в сумі 255825 гривень, повністю включена до складу  валових доходів  за перше півріччя 2008 року, у тому числі:

- 104165 грн – отримані у квітні 2008 року за соняшник;

- 67165 грн – отримані у травні за аммофоску,

- 50000 грн -  отримані у травні 2008 року за аміачну селітру;

- 34495 грн – отримані у травні 2008 року за АІ-76 (за АІ-96 оплати не було).

Цей факт також підтверджується  відомостями дослідження  первинних документів, що відображують надходження на банківський рахунок ПП “Укрсельхозпродукт”, в якому повністю зафіксовані кошти, отримані від    СТОВ «Агро-Сервіс» в сумі 255825 гривень.

Розбіжності  між висновками за актом перевірки та висновком експерта зумовлені тим, що ДПІ при визначені  валових доходів за перше півріччя  2008 року здійснило розрахунок доходів за 2 квартал 2008 року на підставі документів бухгалтерського обліку, до яких приєднало відомості про валові доході, що зазначені в декларації з податку на прибуток за перший квартал 2008 року.

Так відповідно до  ст.. 01.1. Декларації з податку на прибуток  ПП “Укрсельхозпродукт”   за перший квартал 2008 року сума доходів відображена в розмірі 4475490 гривень.

Сума доходів, що визначена ДПІ у 2 кварталі 2008 року  відповідно до первинних бухгалтерських документів складає 7701268 гривень відповідно до акту перевірки.

Таким чином, загальна сума доходів за актом перевірки складає 12176758 гривень (7701268+4475490).

Відповідно до  ст.. 01.1. Декларації з податку на прибуток  ПП “Укрсельхозпродукт”   за 1 півріччя 2008 року сума доходів відображена в розмірі 11920933 гривень.

Отже, за даними ДПІ різниця у валових доходах складає 255825 гривень (12176758-11920933).

За методом судової експертизи  валові доходи визначалися  на підставі безпосередньо первинних бухгалтерських документів позивача, в наслідок чого доходи за 2 квартал 2008 року біли встановлені в розмірі 7701233,67 гривень, а за 1 квартал 2008 року – 4219701,88 гривень.

Розбіжності висновків ДПІ та експерта стосовно суми валового доходу за 1 півріччя 2008 року  складають 255822,45 гривень, у тому числі 255788,12 гривень – за 1 квартал 2008 року та 34,33 гривень – за 2 квартал 2008 року,які пояснюються наступним:

1) При визначені  доходу за 1 квартал 2008 року в розмірі 4475490 гривень  ДПІ керувалося  виключно даними декларації позивача. Але відповідно до  первинних документів, сума доходів від продажу товарів, відображена  в податковій декларації за 1 квартал 2008 року завищена на 255788,12 гривень (4475490-4219701,88). Зазначена помилка була виправлена позивачем в податковій декларації  за 1 півріччя 2008 року  шляхом виключення суми завищення за 1 квартал з загальної суми валових доходів за 1 півріччя.

2) При визначені доходу від продажу товарів за 2 квартал 2008 року  в розмірі 7701268 гривень  ДПІ допущена арифметична помилка на суму 34,33 гривень.

При перевірки зазначених доводів суд також зазначає, що порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності встановлений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 333/94.

Відповідно до п.п. 11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №3394 передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно п. 16.4 статті 16 Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача та експерта, що з урахуванням особливостей нарахування та сплати податку на прибуток, при визначенні валових доходів та витрат за 1 півріччя, обов’язково необхідно враховувати реальні доходи за зазначений податковий період з можливим  корегуванням  сум доходів, відображених у звітності за 1 квартал звітного року.

Аналогічне правило також передбачено статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року, відповідно до якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Приймаючи до уваги, що позивач у декларації за 1 півріччя 2008 року відповідно до статті 5  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно уточнив показники валового доходу, отримані за 1 квартал 2008 року, які повністю були підтверджені первинними бухгалтерськими документами та висновком експерту, суд зазначає, що відповідач безпідставно прийшов до висновку  про заниження позивачем валового доходу в розмірі 255825 гривень.

При цьому суд зазначає, що відповідачем взагалі не перевірялися валові доходи за 1 квартал 2008 року та не враховані були надані позивачем пояснення, що валові доходи за цей період були відкориговані, а тому відомості, що відображені в декларації за 1 квартал 2008 року в частині валових доходів не можливо братии за основу розрахунку валових доходів за 1 півріччя 2008 року.

Отже висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі  АР Крим про порушення позивачем податкового законодавства в частині визначення валових доходів за 1 півріччя 2008 року не відповідають  чинному законодавству.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2191-ІІІ від 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За результатами акту  перевірки відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі  від 26.11.2009 року № 0014662301/0 про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги, що базою для нарахування штрафних санкцій за п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 статті 17 Закону № 2181 є сума донарахованого податкового зобов’язання, яка фактично не підтверджена  доказами, дослідженими в судовому засіданні, штрафні санкції за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані невірно.  

Доводи представника відповідача, що факт обґрунтованості застосування фінансових санкцій підтверджується  постановою Центрального  районного суду м. Сімферополя АРК від 22.12.2009 року  про притягнення  головного бухгалтера ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності  за ст.. 163-1, 163-4 КУпАП,  суд не приймає до уваги.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. 

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно головного бухгалтера ОСОБА_1, питання правомірності формування валових доходів за 1 півріччя 2008 року ПП “Укрсельхозпродукт” не досліджувалося взагалі, з цього приводу будь-які факти та обставини  судовим рішенням не встановлені.

Стосовно преюдиціальності постанови суду  від 22.12.2009 року, суд зазначає, що

-          преюдиція  може бути застосована виключно при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, що визнана винною, а ні  по справі про законність податкового повідомлення-рішення

-          преюдиція може бути виключно в частині вини особи у вчиненні правопорушення.  

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства тому податкове повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0014662301/0 визнається судом протиправним та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ПП “Укрсельхозпродукт” в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0011011701/0, яким позивачу визначений податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в загальній сумі 527,50 гривень, у тому числі 187,50 гривень – основного платежу та 340 гривень штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи позивач зазначив, що відповідачем податкове зобов’язання в розмірі 187,50 гривень нараховане вірно і в цій частині спір між сторонами відсутній, але штрафні санкції в розмірі 340 гривень визначені невірно, а тому підлягають скасуванню.

Суд зазначчає, що розмір штрафних санкцій визначений п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого  у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, загальний розмір штрафної санкції має бути в межах від 170 гривень (мінімальна межа) до 50% від суми донарахованого податкового зобов’язання.

З урахування того, що відповідачем нарахований  податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в загальній сумі 187,50 гривень, він не може перевищувати 50 %, що відповідає 93,75 гривень, але не може бути меншим 170 гривень.

Тому розмір штрафних санкцій, що підлягають застосуванню до відповідача дорівнює 170 гривням, а тому  незаконно нараховані штрафні санкції в сумі 170 гривень (340-170) мають бути скасовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що позивачем були заявлені позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0011011701/0 у повному обсязі, але з урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені лише в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2009 року № 0011011701/0 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 170 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі  позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод  та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив  позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про, а не про визнання їх протиправними, та їх скасування як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.03.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 27.03.2010 року.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1.      Позовні вимоги задовольнити частково.

2.     Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі  АРКрим від 26.11.2009 року № 0014662301/0.

3.      Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі  АРКрим від 26.11.2009 року № 0011011701/0 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 170 гривень.

4.       В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.          Стягнути на користь позивача Приватного підприємства “Укрсельхозпродукт”з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                          Трещова О.Р.