Рішення

від 22.01.2020 по справі 712/14051/19

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/14051/19

Провадження № 2-а/712/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, посилаючись на те, що 27 лютого 2019 року Управлінням протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС розглянуто матеріали справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 .

За результатами розгляду справи Управлінням протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС складено постанову в справах про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27.02.2019.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та постановлено: Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 , працюючого директором ТОВ ПАВЕРМОНТ (ЄДРПОУ 40410776), визнати винним у вчиненні ним порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України; на громадянина України ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої по МД №UA500060/2018/001036 від 16.01.2018 суми митних платежів, що складає 224342 грн. 22 коп. На підставі ст. 285 КУпАП копію постанови протягом трьох днів вручити або надіслати гр. ОСОБА_1 .

Вважає, що при розгляді справи про митні порушення, на підставі якої прийнято постанову № 0105/50000/19 від 27.02.2019 Одеська митниця ДФС перевищила свої повноваження, оскаржена постанова винесена на підставі припущень, в оскарженій постанові відповідач дійшов помилкових та необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем митного законодавства України про наявність в його діях ознак порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

В оскарженій постанові зазначено, що 16 січня 2018 року директором ТОВ ПАВЕРМОНТ ОСОБА_1 подано митну декларацію за № UA500060/2018/001036 в режимі ІМ 40 ДЕ , де задекларовано кошики для домашніх тварин з пластмасовою лицьовою поверхнею в асортименті, вартістю відповідно до інвойсу - 15296,40 Євро та сплачено митні платежі в розмірі 127253,84 грн.

29.10.2018 листом Департаменту адміністрування митих платежів ДФС України повідомлено Одеську митницю ДФС про те, що за результатами опрацювання отриманої відповіді митної адміністрації Італії від 13.09.2018 виявлено розбіжності у фактурній вартості товару, а саме згідно наданого рахунку-фактури № 10 від 11.01.2018 вартість товару становить 18555,60 Євро а задекларовано 15296,40 Євро. Таким чином, відповідач встановив, що під час подачі митної декларації ОСОБА_1 були надані документи як стали підставою для заниження митної вартості товару на суму 74780,74 грн.

Дійсно, 06.01.2017 ТОВ ПАВЕРМОНТ було укладено зовнішньоекономічний контракт № MPS-2017/06-01 з компанією MPS 2 SRL (Італія). На підставі вказаного контракту постачальнику було замовлено товар - кошики для домашніх тварин з пластмасовою лицьовою поверхнею в асортименті на суму 15296,40 Євро. Згідно цього замовлення контрагентом MPS 2 SRL (Італія) відправлено на адресу ТОВ ПАВЕРМОНТ товар разом з оригіналом інвойсу №10 від 11.01.2018 на суму 15296,40 Євро та іншими комерційними і товаросупровідними документами. З метою митного очищення товару, ним, директором ТОВ ПАВЕРМОНТ , подано митну декларацію № UA500060/2018/001036 разом з отриманими оригіналами документів. Згідно контракту № MPS-2017/06-01 з компанією MPS 2 SRL (Італія) та інвойсу № 10 від 11.01.2018 ТОВ ПАВЕРМОНТ сплачено поставлений товар в розмірі 15296,40 Євро. Вартість товару в розмірі 15296,40 Євро сплачена в повному розмірі через валютний розрахунковий рахунок ТОВ ПАВЕРМОНТ , порушень валютного законодавства контролюючими органами ДФС не встановлено.

Таким чином, розрахунки з компанією MPS 2 SRL згідно інвойсу №10 від 11.01.2018 проведено в повному обсязі. Жодних зауважень та вимог по додатковій оплаті інвойсу №10 від 11.01.2018 від компанії MPS 2 SRL не надходило.

Про існування інвойсу №10 від 11.01.2018 на суму 18555,60 Євро йому нічого не відомо, такого інвойсу він, як директор ТОВ ПАВЕРМОНТ , не бачив та не підписував.

Згідно ст.485 МК України, вчинення правопорушення передбачає мету та прямий умисел при подачі документів з недостовірною інформацією. Однак, позивачем у повному обсязі сплачені митні платежі за інвойсом № 10 від 11.01.2018 року на суму 15296,40 Євро; подавати недостовірну інформацію він на меті не мав.

В оскарженій постанові відсутні будь-які відомості, документ чи пояснення, які вказують на те, що позивачем вчинені умисні дії направлені на порушення митних правил.

З постанови №0105/50000/19 від 27.02.2019 року взагалі не вбачається, які саме дії чи бездіяльність вчинив ОСОБА_1 , які б свідчили про порушення митних правил.

При цьому, на момент винесення постанови №0105/50000/19 від 27.02.2019 року він не був суб`єктом вчинення порушення передбаченого ст. 485 МК України, оскільки, 18.06.2018 року був звільнений з ТОВ ПАВЕРМОНТ .

Крім того, для роботи з митницею, згідно договору надання брокерських послуг, було уповноважено юридичну особу. Таким чином, обов`язки декларанта при здійсненні митного оформлення товару його власником покладені на уповноважених осіб, а представником власника товару - керівником, дії щодо декларування товару не здійснювалися. Отже, будь-яких дій, спрямованих на приховування від митного контролю, постановою не встановлено.

Приймаючи до уваги, що митним органом не надано доказів, які б вказували на те, що дії позивача спрямовані на подання до митного органу ДФС документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості товару та умов його поставки, вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Крім того, з оскарженої постанови не вбачається, що відповідачем був складений відносно нього протокол про порушення митних правил.

Також, правопорушення, передбачене ст. 485 МК України, не є триваючим, оскільки поданням митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості щодо їх вартості вчиняється одноразова дія, яка й характеризує склад вказаного правопорушення, в зв`язку з чим саме з цього часу необхідно рахувати строк, передбачений законодавством, для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з оскарженої постанови, до Одеської митниці ДФС представниками ТОВ ПАВЕРМОНТ було подано електронну митну декларацію та відповідні товаросупровідні документи. ЕМД було прийнято до митного оформлення та присвоєно реєстраційний № UA500060/2018/001036 від 16.01.2018 року.

Митна декларація була надана митним органам 16.01.2018 року, тому саме з даного часу необхідно відраховувати строки притягнення його до відповідальності, а саме: шість місяців з дня вчинення правопорушення.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 , з метою відновлення свої порушених прав, звернувся до суду з вказаною адміністративною позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27.02.2019 року Одеської митниці ДФС. Визнати поважною причину пропуску строку оскарження постанови та поновити строк на оскарження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.10.2019 року по справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін; роз`яснено відповідачу, що відповідно до ст.162 КАС України, відповідач має право протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду відзив на адміністративну позовну заяву.

28.10. 2019 року Соснівським районним судом м. Черкаси на адресу відповідача - Одеської митниці ДФС України направлено копію вказаної ухвали та копію адміністративної позовної заяви з додатками до неї, які отримані відповідачем 04 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У визначений в ухвалі Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.10.2019 року строк, відповідач своїм правом, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, відзиву на адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до суду не надав, при цьому про причини неподання відзиву суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши доводи позовної заяви, додані до неї документи та докази, а суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 8 Конституції задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Позивач ОСОБА_1 в позовних вимогах просить визнати поважною причину пропуску строку оскарження постанови Одеської митниці Державної фіскальної служби України про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 рок та поновити строк на оскарження, посилаючись на те, що про наявність вищевказаної постанови йому стало відомо з постанови про стягнення виконавчого збору Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси від 02.04.2019 (отримано 25.04.2019 року). Одеською митницею ДФС постанова йому не направлялась.

Так, ст.286 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з адміністративної позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує постанову в справі про порушення митних правил № 0105/50000/19, якою його визнано винним у порушеннях митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплачених згідно МД №UA500060/2018/001036 від 16.01.2018 року суми митних платежів, що складає 224342 гривня 22 копійок. У вказаній постанові зазначено, що на підставі ст. 285 КУпАП копію постанови протягом трьох днів вручити або надіслати ОСОБА_1 .

Таким чином, оскаржуваною постановою суб`єкт владних повноважень відповідач за адміністративним позовом, притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в зв`язку з чим до зазначених у адміністративній позовній заяві спірних відносин необхідно застосовувати норми ст. 286 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Таким чином, на момент подачі позову в справах щодо, зокрема, оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності встановлюється десятиденний строк звернення до суду з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами, які свідчать, що особа знала про порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржена постанова була винесена відповідачем 27 лютого 2019 року.

Як вбачається з адміністративної позовної заяви, про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався лише 25 квітня 2019 року, коли отримав постанову державного виконавця про стягнення саме виконавчого збору, яку отримав у вказаний день поштовим відправленням, що підтверджується відбитком штампу на поштовому конверті.

Доказів отримання самої оскарженої постанови позивачем чи його повідомлення відповідачем про її винесення, чи отримання позивачем постанови державного виконавця про стягнення штрафу згідно оскарженої постанови, матеріали адміністративної справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод прямо, доступність до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі Голдер проти Великої Британії від 21 лютого1975 року, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створені або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до вимог ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На підставі викладеного, з метою недопущення порушення гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту, суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження у справі про порушення митних правил №0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 523 Митного кодексу України, від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

В судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2019 року в.о. заступника начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС України Чайка Є.О., за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил, розпочатої 11 січня 2019 року за ознаками вчинення громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 , директором ТОВ ПАВЕРМОНТ , ЄДРПОУ 40410776, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0105/50000/19.

Відповідно до описової частини вказаної постанови, в.о. заступника начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС України Чайка Є.О. встановлено, що 06 січня 2017 року між ТОВ ПАВЕРМОНТ , в особі директора ОСОБА_1, та компанією MPS 2 SRL (Італія) був укладений контракт №MPS-2017/06-01 щодо поставки в Україну товарів.

В рамках даного зовнішньоекономічного контракту, на умовах поставки до зони діяльності Одеської митниці ДФС з Італії, на вантажному автомобілі д/н НОМЕР_2 , прибули товари кошики для домашніх тварин з пластмасовою лицьовою поверхнею в асортименті .

16.01.2018 року директором - декларантом ТОВ ПАВЕРМОНТ ОСОБА_1 була підготовлена та подана органу доходів та зборів митна декларація (далі МД) в режимі ІМ 40 ДЕ , яка була прийнята та зареєстрована за номером UA500060/2018/001036.

Разом з митною декларацією ОСОБА_1 були надані передбачені ст. 335 МК України документи, серед яких: контракт № MPS-2017/06-01 від 06.01.2017 року, інвойс № 10 від 11.01.2018 року, СМR № 073375 від 11.01.2018 року, САRNET TIR № XN81740682 від 13.01.2018 року, 23.01.2018 року та інші товаросупровідні та комерційні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД та товаросупровідних документах, встановлено, що продавцем та відправником товару є компанія MPS 2 SRL (Італія), а покупцем та одержувачем є ТОВ ПАВЕРМОНТ (Україна, 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, кімн.12).

Відповідно граф № МД UA500060/2018/001036 було заявлено товар - кошики для домашніх тварин з пластмасовою лицьовою поверхнею в асортименті вагою нетто 5964 кг, брутто - 7100 кг, у кількості 6930 штуки (місць - 33), вартістю відповідно до вказаного інвойсу - 15296,40 Євро та сплачені митні платежі у розмірі - 127253,84 гривень.

Відповідно до МД №UA500060/2018/001036 вищевказані товари після повного митного оформлення були випущені у вільний обіг.

29 жовтня 2018 року листом Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України №33449/7/99-99-19-02-02-17 (вхідний митниці № 3073/8-21 від 29 жовтня 2018 року) повідомлено Одеську митницю ДФС про те, що за результатами опрацювання отриманої відповіді митної адміністрації Італії від 13 вересня 2018 року №100240/RU/GG (вхідний ДФС № 40621/5 від 17 вересня 2018 року) виявлено розбіжності у фактурній вартості товарів.

Так, згідно перекладу вказаної відповіді митної адміністрації Італії та платіжного рахунку-фактури № 10 від 11.01.2018 року встановлено, що кількість завантаженого за МД №UA500060/2018/001036 товару співпадає з надісланими документами, однак вартість товару становить 18555,60 Євро, замість заявленої суми 15296,40 Євро та переміщення відбувалося на умовах поставки EXW.

Відповідно до листа перевізника ДП Барва-Авто від 23.11.2018 року № 274 вартість перевезення товарів по вищевказаній поставці становить 2346 Євро.

Таким чином, встановлена різниця між заявленою вартістю товарів за МД №UA500060/2018/001036, та у наданому для митного оформлення інвойсі № 10 від 11.01.2018 року із вартістю товару, зазначеною у надісланому митною адміністрацією Італії інвойсі № 10 від 11.01.2018 року, свідчить та підтверджує заниження вартості товарів, оформлених в Одеській митниці ДФС.

Тобто, проведеною перевіркою встановлено, що при декларуванні зазначених вище товарів директором ТОВ ПАВЕРМОНТ - громадянином України ОСОБА_1 були надані документи, які стали підставою для заявлення у МД №UA500060/2018/001036 неправдивих відомостей про вартість товару та умов поставки.

Згідно службової записки м/п Одеса - центральний Одеської митниці ДФС від 10 січня 2019 року №128/15-70-61-06, різниця сум митних платежів, нарахованих та сплачених за митною вартістю, заявленою декларантом, та суми митних платежів, з врахуванням отриманої відповіді митної адміністрації Італії та документів, умов поставки та листа перевізника про вартість перевезення, становить 74780,74 гривень.

Таким чином, директором ТОВ ПАВЕРМОНТ - громадянином України ОСОБА_1 для декларування товару за МД №UA500060/2018/001036 надано документи, які містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що є ознакою порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, тобто вчинення дії, спрямованих на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобори митних платежів у сумі 74780,74 гривень, чим скоєно правопорушення митних правил, передбачене ст.485 МК України .

З врахуванням викладеного, вказаною постановою громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 , директора ТОВ ПАВЕРМОНТ , ЄДРПОУ 40410776, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої по МД №UA500060/2018/001036 від 16.01.2018 року суми митних платежів, що становить 224342 гривня 22 копійок.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Згідно ст.488 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, провадження у справах про порушення митних правил ОСОБА_1 розпочато 11 січня 2019 року.

Однак, суд позбавлений об`єктивної можливості встановити, на підставі яких документів було розпочато провадження 11 січня 2019 року, за матеріалами справи яких винесено постанову про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року, оскільки відомостей складання відповідного протоколу про порушення митних правил оскаржувана постанова не містить та будь-яких доказів наявності вказаного протоколу або самого протоколу, відповідачем не надано.

Як вбачається з адміністративної позовної заяви, позивач ОСОБА_1 не був присутній при складанні протоколу про порушення митних правил; про його складення йому невідомо.

Крім того, згідно ч. 9 ст. 494 Митного кодексу України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місцем проживання або фактичного перебування).

Доказів надсилання протоколу про порушення митних правил на адресу позивача ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст. 485 Митного кодексу України, відповідальність за вказаною статтею настає в разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Склад правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, передбачає, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 Митного кодексу України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Згідно ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який, відповідно до законодавства, її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України, митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу надаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою, у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ст. 53 Митного кодексу України.

Як вбачається з постанови про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року, в.о. заступника начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС України Чайка Є.О. встановлено, що 06 січня 2017 року між ТОВ ПАВЕРМОНТ , в особі директора ОСОБА_1, та компанією MPS 2 SRL (Італія) був укладений контракт № MPS-2017/06-01 щодо поставки в Україну товарів. В рамках даного зовнішньоекономічного контракту, на умовах поставки до зони діяльності Одеської митниці ДФС з Італії, на вантажному автомобілі прибули товари: кошики для домашніх тварин з пластмасовою лицьовою поверхнею в асортименті. 16.01.2018 року директором - декларантом ТОВ ПАВЕРМОНТ ОСОБА_1 була підготовлена та подана органу доходів та зборів митна декларація (далі МД) в режимі ІМ 40 ДЕ , яка була прийнята та зареєстрована за номером UA500060/2018/001036. Разом з митною декларацією ОСОБА_1 були надані передбачені ст. 335 МК України документи, серед яких: контракт № MPS-2017/06-01 від 06 січня 2017 року, інвойс № 10 від 11 січня 2018 року, СМR № 073375 від 11 січня 2018 року, САRNET TIR № XN81740682 від 13 січня 2018 року, 23 січня 2018 року та інші товаросупровідні та комерційні документи. Відповідно до МД №UA500060/2018/001036 товари після повного митного оформлення були випущені у вільний обіг.

Таким чином, під час винесення оскарженої постанови, відповідачем не було встановлено, що позивачем ОСОБА_1 подані не всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для розмитнення та випуску товарів у вільний обіг.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач для митного оформлення імпортованого товару надав Одеській митниці ДФС України товаросупровідні документи, необхідні як для ідентифікації самого товару, так і для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому, як стверджує позивач у позовній заяві, вартість товарів визначена укладеним 06 січня 2017 року між ТОВ ПАВЕРМОНТ (покупцем) та MPS 2 SRL (Італія) (продавцем) контрактом № МРS-2017/06-01.

Вказані позивачем відомості, які наявні у контракті, в оскаржених постановах не відображені, що свідчить про їх неврахування при винесенні постанови в справі про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року.

При цьому, невідповідність контракту, наданого Одеській митниці ДФС України позивачем, контракту, укладеному 06 січня 2017 року між ТОВ ПАВЕРМОНТ та MPS 2 SRL (Італія), не встановлена.

Відповідачем вищезазначені доводи позивача не спростовані, не доведено відсутність у контракті від 06 січня 2017 року між ТОВ ПАВЕРМОНТ та MPS 2 SRL (Італія) суми товару або її невідповідність митній декларації №UA500060/2018/001036 від 16 січня 2018 року.

Як вбачається з оскарженої постанови, суб`єкт владних повноважень дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, а саме: з постанови про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року - про наявність різниці між заявленою вартістю товарів за МД № UA500060/2018/001036 від 16 січня 2018 року та у наданому для митного оформлення інвойсі № 10 від 11 січня 2018 року з вартістю товару, на підставі перекладу, надісланого митною адміністрацією Італії інвойсу № 10 від 11 січня 2018 року на суму 1855,60 Євро.

Однак, будь-яких доказів наявності інвойсу № 10 від 11 січня 2018 року на суму 18555,60 Євро, його підписання ОСОБА_1 , як директором ТОВ ПАВЕРМОНТ , та доказів, позивачу було про них відомо, однак, з метою зниження митних платежів, він надав завідомо неправдивий інвойс № 10 від 11 січня 2018 року на суму 15296,40 Євро, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не спростовані доводи позивача ОСОБА_1 , які викладені у позовній заяві, що ним у повному обсязі сплачені митні платежі в розмірі 127253 гривень 84 копійок за інвойсом № 10 від 11 січня 2018 року на суму 15296,40 Євро, а тому подавати недостовірну інформацію він на меті не мав, при цьому про існування інвойсу № 10 від 11 січня 2018 року на суму 18555,60 Євро, позивачу невідомо, такого інвойсу він, як директор ТОВ ПАВЕРМОНТ , не бачив та не підписував.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 , як директора ТОВ ПАВЕРМОНТ , прямого умислу надання для декларування товару за МД №UA500060/2018/001036 документів, які містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що є ознакою порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України, тобто вчинення дій, спрямованих на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобори митних платежів у сумі 74780,74 гривень, в зв`язку з чим в його діях відсутній склад порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Також, відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 526 Митного кодексу України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В оскарженої постанові зазначено, що справа розглянута без присутності ОСОБА_1 , про дату, час та місце розгляду справ останній належним чином повідомлений, клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило.

Однак, будь-яких доказів, які свідчать про своєчасне сповіщення позивача ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Згідно ст. 498 Митного кодексу України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, які є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ст.485 Митного кодексу України, за результатами яких винесено постанови про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року, не було дотримано порядку провадження у цих справах та не забезпечено право особи на участь у процесі розгляду справи, чим порушено права позивача, передбачені ст. 498 Митного кодексу України.

Крім того, на момент винесення постанови № 0105/50000/19 від 27.02.2019 року ОСОБА_1 не був суб`єктом вчинення порушення передбаченого ст. 485 МК України, оскільки, 18.06.2018 року був звільнений з ТОВ ПАВЕРМОНТ .

Відомості про зміну керівника внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідно до ст.10 Закону України якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою . Таким чином, на момент притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не являвся посадовою особою товариства.

Відповідно до ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, саме на відповідача покладений обов`язок доведення правомірності складення ним постанови, зокрема, шляхом подання належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог Митного кодексу України, за що передбачена відповідальність цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім оскарженої позивачем постанови, жодних інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, відповідачем не надано.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України , в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін, як одному з складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил є сама оскаржена постанова в справі про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року, в якій зафіксовано порушення декларантом Митного кодексу України. Однак, оскаржена постанова про притягнення позивача до відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання порушення митних правил, без підтвердження належними та допустимим доказами, не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Такі постанови по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованих порушень, якому передує фіксування цих порушень.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Крім того, в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0138/50000/19 від 27 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої по МД №UA500060/2017/012601 від 27 липня 2017 року суми митних платежів, що складає 66081 гривню 06 копійок та постанови у справі про порушення митних правил №0136/50000/19 від 27 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої по МД №UA500060/2018/0000936 від 15 січня 2018 року суми митних платежів, що становить 260340 гривню 06 копійок.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0138/50000/19 від 27 лютого 2019 року та постанови у справі про порушення митних правил №0136/50000/19 від 27 лютого 2019 року - задоволено.

Постанову в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС України Чайка Є.О. в справі про порушення митних правил №0138/50000/19 від 27 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України - скасовано.

Провадження в справі про порушення митних правил №0138/50000/19 від 27 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

Постанову в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС України Чайка Є.О. в справі про порушення митних правил №0136/50000/19 від 27 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України - скасовано.

Провадження в справі про порушення митних правил №0136/50000/19 від 27 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України Про міжнародні договори , міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції відіграє тлумачення двох ключових понять цієї статті - кримінальне обвинувачення і суперечки про громадянські права . У справі Кадубец проти Словаччини (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави - відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак, Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальним діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте, ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 258 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, враховуючи, що будь-яких доказів вчинення позивачем порушення митних правил відповідачем не надано, виходячи з змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи, що при винесенні постанови у справі про порушення митних правил Одеською митницею ДФС України допущено порушення прав позивача, а саме: не надано належних та допустимих доказів правомірності постанови, передбаченої ст. 498 Митного кодексу України, суд приходить до висновку, що постанова в справі про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України, є неправомірною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, закриттю, що відповідатиме повному та належному захисту прав позивача, який здійснений, відповідно до імперативних приписів ст. 286 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, а тому судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.8, 9, 62 Конституції України, ст.ст.248, 257, 258, 264, 458, 485, 486, 488, 495, 498, 523 КУпАП, ст.ст. 77, 139, 205, 229, 241-246, 255, 286, 288 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року.

Постанову в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС України Чайка Є.О. в справі про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України - скасувати.

Провадження в справі про порушення митних правил № 0105/50000/19 від 27 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Шостого Апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: