Рішення

від 22.01.2020 по справі 420/6618/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6618/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Катаєвої Е.В.,

за участю: секретаря - Гусарин О.В.,

представника позивача - Базилюк К.В.,

представника відповідача - Малюченко А.С., Буханова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕНД ОІЛ (вул. Маразліївська,1/20, оф.233, м. Одеса, 65014) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕНД ОІЛ (далі - ТОВ ТРЕНД ОІЛ ) з позовом (т.1 а.с.6-19) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення від 13.08.2019 року №0038581401, №0038591401, №0038601401.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються прийняті на підставі Акту планової виїзної перевірки від 25.07.2019 року №1474/15-32-14-01/38479383.

На підставі вказаного акту були прийняті також інші податкові повідомлення-рішення, які скасовані за його скаргою в адміністративному порядку. Проте, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач не згодний з висновками Акту перевірки про порушення ним: - п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого занижено суми податку на прибуток на суму 1030279,00 грн. (за 2018 рік та І квартал 2019 року); - п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 163422,00 грн. в т.ч. по періодах: лютий 2019 року - 80993,00 грн.; березень 2019 року - 82429,00 грн.; - п.201.1 ст. 201 ПКУ в результаті чого не зареєстровані в ЕРПН по податковим зобов`язанням з ПДВ податкові накладні на загальну суму 163422,00 грн. в т.ч. по періодам: лютий 2019 року - 80993,00 грн.; березень 2019 року - 82429,00 грн.

Позивач стверджує, що жодного порушення норм податкового законодавства ним не допущено.

Інспектори, які проводили перевірку, за результатами перевірки первинних документів (договорів, видаткових накладних, платіжних доручень) складених за відносинами з ТОВ ВЕКТОСТАР , дійшли висновку про фактичну неможливість здійснення ТОВ ТРЕНД ОІЛ реалізації товару ТОВ ВЕКТОСТАР на загальну суму 4 906 666,00 грн., в т.ч. ПДВ 817 778,00 грн., що призвело до заниження доходів, фінансового результату до оподаткування та є порушенням п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ. Висновок перевіряючих ґрунтується на наявних у контролюючого органу даних по вказаному контрагенту.

Позивач зазначив, що виходячи з логіки інспекторів, якщо фактично господарські операції з реалізації товару ТОВ ВЕКТОСТАР не відбувались, а відповідно до складеної бухгалтерської довідки товар акумулювався на бухгалтерському рахунку 281 і врешті списувався на собівартість реалізації, інспектори вважають, що товар був реалізований іншим контрагентам, зокрема невстановленим особам, що свідчить про безоплатне надання товарів на загальну суму 4 088 888,00 грн.

Таким чином, інспектори дійшли висновку про заниження доходів у рядку 2000 Чистий дохід від реалізації продукції , Звіту про фінансові результати в сумі 4 088 888,00 грн.

Також, оскільки інспекторами вважають нереальність реалізації товару, а враховуючи, що відповідно до банківських виписок грошові кошти загальної сумою 4 906 666,00 грн. за реалізований товар від ТОВ ВЕКТОСТАР на рахунок ТОВ ТРЕНД ОІЛ все ж таки надійшли, дане на думку інспекторів є отриманням безповоротної фінансової допомоги і, як наслідок, свідчить про заниження показників в рядку 2240 Інші доходи на суму 4 906 666,00 грн.

Між тим, аналіз податкового законодавства та сталої судової практики у подібних спорах свідчить, що господарські операції для визначення податкових наслідків мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинні документи повинні відповідати вимогам ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (надалі - Положення №88) - складатись під час здійснення або безпосередньо після закінчення господарської операції, містити необхідні реквізити і таке інше.

Рух активів платника податків повинен бути підтверджений належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків, що вказано в постановах Верховного суду від 23.10.2018 року у справі №808/849/17, від 19.02.2019 року у справі № 826/2958/14.

В Акті перевірки зазначено, що інспекторам на перевірку були надані первинні документи (договори, видаткові накладні, акти здачі прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення на підставі яких було реалізовано товар контрагенту. Крім цього, інспекторами, шляхом моніторингу ЄРПН, встановлена подальша реалізація придбаного у ТОВ ТРЕНД ОІЛ товару.

Позивач стверджує, що реальність операцій по укладеним між ним та контрагентом ТОВ ВЕКТОСТАР договорам, за наслідками яких сформовано показники, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, підтверджена первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Товар, що реалізований ТОВ ВЕКТОСТАР був придбаний у вітчизняного контрагента - продавця ТОВ КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД (код ЄДРПОУ 40441851) відповідно до Договору поставки від 10.10.2018 року №94.

У видаткових накладних які складались ТОВ КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД та зазначені у таблиці, вказана адреса доставки товару, що відповідає пункту розвантаження який вказаний у товарно-транспортних накладних.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Зазначене узгоджується з позицією Верховною Суду яка викладена у постановах від 06.02.2018 року у справі №826/22154/15, від 26.06.2018 року у справі №826/13029/14.

Твердження про нереальність господарських операцій є по суті припущенням перевіряючих, а отже вони не можуть бути підставою для визначення податкових зобов`язань, що зокрема визначено у постанові Верховного суду №К/9901/2774/18 від 15.05.2018 року у справі №870/9721/12.

Позивач стверджує, що він мав реальні зміни у майновому стані у зв`язку з придбаванням та продажем товарів, не узгоджував протиправних дії з контрагентами, не знав про можливу протиправність дій контрагента, а отже підприємство не може нести відповідальності за дії контрагента, інакше порушуються основні конституційні засади дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України), а висновки викладені в акті, не можуть ґрунтуватись на податковій інформації відносно контрагента, тим більше відносно контрагента, та не є безумовними підставами для висновків про відсутність фактичного виконання договорів, за умови наявності всіх первинних документів.

Також в Акті перевірки зазначено, що у лютому 2019 року реалізовано рафіновану, дезодоровану (РДВ) пальмову олію, (рідка фракція) у кількості 163,9 т., а списано на собівартість 186,9 т., а у березні 2019 року списано - 95,34 т., а фактично реалізовано 71,9 т. Тобто, на думку інспекторів, дане свідчить про те, що ТОВ ТРЕНД ОІЛ в порушення п. 198.5 ст. 198 ПКУ не віднесено до складу податкових зобов`язань суми ПДВ по придбаній рафінованій, дезодорованій (РДВ) пальмовій олії, (рідка фракція), реалізація якої у власній господарський діяльності не доведена, що призвело до заниження значення рядку 9 Декларації Усього зобов`язань на загальну суму 163422,00 грн. в т.ч. лютий 2019 року - 80993,00 грн., березень 2019 року - 82429,00 грн.

Позивач не погоджується з даним твердженням, оскільки поза увагою перевіряючих залишилось те, що олія, яка на думку інспекторів зайво списана, була фактично реалізована контрагенту ТОВ ПУРАТОС УКРАЇНА згідно видаткових накладних (ВН): №45 від 11.02.2019 року у кількості 23 т. на суму 577 245,72 грн. в т.ч. ПДВ 96 207,62 грн., №75 від 10.03.2019 року у кількості 23, 44 т. на суму 567 060,48 грн. в т.ч. ПДВ 94 510,08 грн. У бухгалтерському обліку ця операція була відображена як комплектація номенклатури (Дт281 Кт281). Ця операція не формує бухгалтерську проводку на списання у собівартість товару, як зазначено в акті перевірки.

За даними господарськими операціями було зареєстровано податкові накладі в ЄРПН.

Позивач у позові наводить та просить врахувати при вирішенні спірних правовідносин судову практику Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту, а також практику Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення від 22.01.2009 року по справі Булвес АД проти Болгарії .

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача подав відзив на позов (т.1 а.с.227-230), у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав податкові повідомлення-рішення правомірними, прийнятими у відповідності до вимог законодавства.

Представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки проведено аналіз можливості виконання господарських операцій з придбання/продажу товарів, з використанням наявних основних засобів, трудових ресурсів, та встановлено, що діяльність TOB ВЕКТОСТАР має наступні ознаки нереальності операцій, а саме: ТОВ ВЕКТОСТАР зареєстроване ГУ ДФС у м. Миколаїв (Центральний район), станом на дату перевірки знаходиться в стані 65 платник з наступного року в ГУ ДФС у Київській області (м.Обухів).

Також з наданої звітності за 2018 рік основні фонди на балансі ТОВ ВЕКТОСТАР відсутні, працювала 1 особа - директор Клімбіщук Д.А .

Крім того, підприємство не звітує, остання звітність до ДПІ подана за березень 2019 року. Проведеним аналізом ІС Податковий блок та згідно даних ЄРПН встановлено щодо придбаного товару ТОВ ВЕКТОСТАР за листопад 2018року - березень 2019 року товар маргарин рослинний є нетиповим товаром для ТОВ ВЕКТОСТАР . Крім того, згідно ЄРПН ТОВ ВЕКТОСТАР не придбало товарно-транспортні послуги у перевізників, які зазначені у ТТН по перевезенню олії.

У зв`язку з відсутністю основних засобів, трудових ресурсів, невідповідністю номенклатури придбаних та реалізованих товарів, вищезазначеним контрагентом-покупцем неможливо підтвердити факт реалізації товару (маргарину) даному контрагенту-покупцю, в результаті чого вбачається проведення транзитно - фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Оскільки реальність вчинення господарських операцій ТОВ ТРЕНД ОІЛ з ТОВ ВЕКТОСТАР відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, таким чином, у ТОВ ТРЕНД ОІЛ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій по реалізації товарів, в результаті чого встановлено не підтвердження реалізації товарів на адресу ТОВ ВЕКТОСТАР у загальній сумі 4 906 666,00 грн., в тому числі сума ПДВ 817778 грн.

Перевіркою також встановлено, що у лютому 2019 року реалізовано пальмової олії (рідка фракція) у кількості 163,9 т., а списано на собівартість 186,9 т., у лютому 2019 списано 186,9 т., зайво списано 23 т.

Таким чином, за результатами перевірки на порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. ст.134 ПКУ, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення бухгалтерському обліку, Положення бухгалтерського обліку 15 Дохід , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати встановлено не підтвердження факту реалізації товару на користь ТОВ ВЕКТОСТАР . Вказаний товар був реалізований іншим невстановленим контрагентам.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите , призначене підготовче засідання по справі (т.1 а.с. 2-4).

Ухвалою суду від 23.12.2019 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (т.2 а.с.5).

Судом встановлено, що ТОВ ТРЕНД ОІЛ зареєстровано 27.12.2012 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 28.12.2012 року, є платником ПДВ (т.1 а.с.26-29).

З 27.06.2018 року по 18.07.2018 року ГУ ДФС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт від 25.07.2019 року №1474/15-32-14-01/38479383 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ТРЕНД ОІЛ код ЄДРПОУ 38479383 (т.1 а.с.30-75).

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення №0038581401, №0038591401, №0038601401, №0028591307, №0028601307, № 0028611307 від 13.08. 2019 року.

Позивач подав скаргу в адміністративному порядку на вказані податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.76-88).

Рішенням ДПС України Про результати розгляду скарги від 25.12.2019 року №6965/6/99-00-08-05-01 скарга позивача частково задоволена, скасовані податкові повідомлення-рішення №0028591307, №0028601307, №0028611307 від 13.08.2019 року та залишені без змін податкові повідомлення-рішення №0038581401, №0038591401, №0038601401 (т.1 а.с.89-100).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0038581401 форми Р від 13.08.2019 року позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1287849,00 грн. (1030279,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 257570,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.22-23).

Податковим повідомленням-рішенням № 0038601401 форми Р від 13.08.2019 року збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 204708,00 грн. (163422,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 40856,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.24-25).

Податковим повідомленням-рішенням №0038591401 форми Н від 13.08.2019 року до позивача застосовані штрафні санкції на суму 81711,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН на суму 163 422,00 грн. (т.1 а.с.20-21).

У висновку Акту перевірки від 11.06.2018 року щодо підстав прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ ТРЕНД ОІЛ : - п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого занижено суми податку на прибуток на суму 1030279,00 грн. (за 2018 рік та І квартал 2019 року); - п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 163422,00 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2019 року - 80993,00 грн.; березень 2019 року - 82429,00 грн.; - п.201.1 ст. 201 ПКУ в результаті чого не зареєстровані в ЕРПН по податковим зобов`язанням з ПДВ податкові накладні на загальну суму 163422,00 грн. в т.ч. по періодам: лютий 2019 року - 80993,00 грн.; березень 2019 року - 82429,00 грн.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 134 ПКУ визначений об`єкт оподаткування податком на прибуток, яким відповідно до п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПКУ об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Стаття 188 ПКУ визначає базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.5 ст.198 визначає обов`язок платника податку нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації.

Стаття 201 ПКУ регламентує питання порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Пунктом 200.1 ст.200 ПКУ встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень згідно з актом перевірки є встановлення перевіркою заниження податку на прибуток відбулось на думку перевіряючих у зв`язку з нереальністю господарських операцій з контрагентом ТОВ ВЕКТОСТАР та у зв`язку зі списанням товару більш ніж реалізовано.

Дослідивши акт перевірки, надані сторонами докази суд вважає, що позивач довів необґрунтованість висновків Акті перевірки щодо заниження податку на прибуток та відповідно неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0038581401 форми Р від 13.08.2019 року. При цьому суд виходить з наступного.

В Акті перевірки щодо контрагента позивача ТОВ ВЕКТОСТАР не заперечується, що господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку; суму ПДВ по податковим накладним включено до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні пройшли реєстрацію в ЄРПН та сума податкового кредиту відповідає податковій декларації з ПДВ за відповідний період та відповідає бухгалтерському обліку. Сам бухгалтерський облік відповідає наявним у позивача первинним документам що складались за результатами господарських операцій та які у повному обсязі були надані працівникам контролюючого органу під час перевірки. Акт перевірки не містить зауважень щодо форми та змісту первинних документів.

Судом встановлено, що ТОВ ТРЕНД ОІЛ уклало з ТОВ ВЕКТОСТАР договір поставки №ТРО-ВС/01 від 07.11.2018 року (т.1 а.с.101-102). Предметом договору є поставка позивачем продукції (тропічні олії/жири, маргарин рослинного походження), найменування якої погоджується в Спеціфікаціях.

Товар, якій реалізовувався контрагенту ТОВ ВЕКТОСТАР був придбаний позивачем у ТОВ Київський маргариновий завод на підставі договору №94 від 10.10.2018 року (т.1 а.с.140-143) та у іноземного контрагента-продавця TRANS-GLOBAL TRADELINKS в межах укладеного договору (контракту) CONTRACT №TG-TRO/DAP-04 dd. 26.10.2018 year, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (ВМД) № UA500040/2019/001376 від 04.02.2019 року, № UA500040/2019/002462 від 28.02.2019 року (т.1 а.с.166-173) та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках бухгалтерського обліку 632 розрахунки з іноземними контрагентами.

В акті перевірки не заперечується повне відображення господарський операцій позивача з ТОВ ВЕКТОСТАР в бухгалтерському та податковому обліку, продукція була оплачена ТОВ ВЕКТОСТАР .

Перевіряючі стверджують, що вказані операції були лише відображені у вказаних обліках позивача, проте продукція була реалізована не ТОВ ВЕКТОСТАР , а невстановленим покупцям.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження реальності господарських відносин суд дійшов висновку, що виконання договору по постачанню продукції контрагенту ТОВ ВЕКТОСТАР підтверджена первинними документами: податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, довіреностями на отримання ТМЦ, ТТН.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1,8 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Представник відповідача стверджує, що висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що операції реально не були здійснені, оскільки згідно податкової інформації у контрагента не достатньо ресурсів щодо виконання робіт.

Дослідивши Акт перевірки суд дійшов висновку, що вказаний Акт не містить обставин з відповідними доказами, що господарські операції не відбулись, що не настали зміни майнового стану платника податків за результатами їх здійснення. При вказаних обставинах неправомірне нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток, застосування штрафних санкцій порушують його майнові права.

В Акті перевірки щодо порушень податкового законодавства позивачем по господарським взаємовідносинам із зазначеним в Акті контрагентом ТОВ ВЕКТОСТАР не дотримано вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727), згідно із п. 5 розділу ІІ якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що фактично висновки перевіряючих про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на наявних в базах податкового органу податкової інформації відносно контрагента позивача щодо наявності основних засобів, чисельності працюючих, його контрагентів, які не подають звітність, тобто здійснюється обрив ланцюга постачання.

Акт перевірки відносно позивача свідчить про те, що його контрагент ТОВ ВЕКТОСТАР не перевірявся, тобто не зазначено порушення ним податкового законодавства у встановленому порядку. Посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПКУ, Порядку №727.

Суд вважає, що вказані відомості не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються перевіряючі не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом ТОВ ВЕКТОСТАР підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

При цьому суд враховує, що статтею 10 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень не зазначив у відзиві на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь-які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства по господарським операціям з контрагентом ТОВ ВЕКТОСТАР не допустив та надав всі документи, які свідчать про здійснення вказаних господарських операцій.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Верховний Суд в постановах від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а, від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, позивач надав документи, які спростовують твердження перевіряючих про безпідставне, без належного документального підтвердження списання у лютому 2019 року 23 т. олії, у березні 2019 року 23,44 т. олії, а саме збут вказаної олії контрагенту ТОВ ПУРАТОС УКРАЇНА за договором поставки від 10.05.2017 року №TPO-ПУ/DDP-01, додаткової угоди до нього від 03.01.2018 року та специфікації №7 до договору від 05.02.2019 року та специфікації №8 від 01.03.2019 року, згідно з якими зазначеному контрагенту було реалізовано рафіновану, дезодоровану, вибілену пальмову олію (не гідрогенізовану) згідно видаткових накладних: №45 від 11.02.2019 року у кількості 23 т. на суму 577 245,72 грн., в т.ч. ПДВ 96 207,62 грн., №75 від 10.03.2019 року у кількості 23, 44 т. на суму 567 060,48 грн., в т.ч. ПДВ 94 510,08 грн. (а.с.174-183). Позивач зазначив, що у бухгалтерському обліку ця операція була відображена як комплектація номенклатури (Дт281 Кт281). Ця операція не формує бухгалтерську проводку на списання у собівартості товару, як зазначено в акті перевірки. Собівартість товару було відображено у складі витрат відповідно до реалізацій (ВН№45 від 11.02.2019 року та ВН №75 від 10.03.2019 року) ТОВ ПУРАТОС Україна у лютому - березні 2019 року.

Відповідач доводів позивача ні у відзиві на позов, ні в судовому засіданні не спростував.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 13.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1287849,00грн (1030279,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 257570,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями) підлягає задоволенню.

У той же час суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.08.2019 року №0038601401 форми Р про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 204708,00 грн. (163422,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 40856,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0038591401 форми Н про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 81711,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН на суму 163 422,00 грн.

Вказана сума ПДВ 163422,00 грн. стосується саме реалізації олії контрагенту ТОВ ПУРАТОС Україна .

Частиною 2 ст.79, ч.4 ст.161 КАС України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Позивач у позові лише зазначив, що за даними господарськими операціями ним було зареєстровано податкові накладі в ЄРПН, не зазначивши коли вони були виписані та коли зареєстровані. До позову не надані належні та допустимі докази вказаних обставин. Не зазначені вони представником позивача і в судовому засіданні.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 15750,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕНД ОІЛ (вул. Маразліївська,1/20, оф.233, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38479383) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044, код ЄДРОПУ43142370) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 1287849,00 грн. (1030279,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 257570,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕНД ОІЛ судовий збір у розмірі 15750,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.