Рішення

від 20.01.2020 по справі 640/2180/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року м. Київ № 640/2180/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило:

-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №149846-17 про сплату податкового боргу в сумі 29040,80 грн.;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №149846-17 про опис майна, що належить ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС (код ЄДРПОУ 37815310) у податкову заставу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий борг на загальну суму 29040,80 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2016 року №0013911201 на суму 19509,44 грн. та від 10 червня 2016 року №0018021201 на суму 10706,00 грн., на підставі яких контролюючим органом виставлено оскаржувану вимогу - відсутній, оскільки сплачений платіжними дорученнями від 22 листопада 2016 року №27 та №28. Про відсутність заборгованості з податку на додану вартість зазначено, зокрема, і в пункті 3 Рішення №521/26-55-12-10 від 07 серпня 2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Відтак, відповідачем протиправно виставлено вимогу та здійснено опис майна у податкову заставу.

За таких обставин, вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся до суду за його захистом шляхом звернення із даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Так, представник відповідача зазначив, що станом на 08 серпня 2018 року відповідно до ІТС ДФС за ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС обліковується податковий борг в сумі 29040,80 грн. з податку на додану вартість, який виник 30 листопада 2016 року. В ході детального аналізу ІКП платника встановлено, що у 2016 році по податку були проведені донарахування на загальну суму 100434,24 грн., а саме: по уточнюючому розрахунку від 07 квітня 2016 року №9050730277 на суму 22054,00 грн., декларації від 21 червня 2016 року №9102939995 на суму 23304,00 грн., податковому повідомленню-рішенню від 30 серпня 2016 року №0021591201 на суму 21412,00 грн., податковому повідомленню-рішенню від 06 вересня 2016 року №0002841201 на суму 3448,80 грн., податкових повідомленнях-рішеннях від 10 червня 2016 року №0018021201 на суму 10706,00 грн. та від 31 травня 2016 року №0013911201 на суму 19509,44 грн.

В рахунок сплати надійшли кошти на загальну суму 72319,24 грн. по наступним платіжним дорученням: від 24 червня 2016 року №6271361 на суму 15094,00 грн.; від 30 червня 2016 року №6433549 на суму 2150,00 грн.; від 12 вересня 2016 року №63 на суму 21412,00 грн.; від 20 вересня 2016 року №64 на суму 3448,80 грн.; від 22 листопада 2016 року №66 на суму 10706,00 грн.; від 22 листопада 2016 року №65 на суму 19508,44 грн.

Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня в сумі 925,80 грн.

Тому, ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС по податку на додану вартість за період з 01 січня 2016 року по 08 серпня 2018 року нараховано - 100434,24 грн., у тому числі: - по уточнюючим розрахункам - 22054,00 грн., у тому числі нараховано платником самостійно штрафні санкції - 642,00 грн.; - по податковим деклараціям - 23304,00 грн.; - по податкових повідомленнях-рішеннях - 55076,24 грн. (ППР №0021591201 від 30 серпня 2016 року на суму 21412,00 грн., ППР №0002841201 від 06 вересня 2016 року на суму 3448,80 грн., ППР №0018021201 від 10 червня 2016 року на суму 10706,00 грн., ППР №0013911201 від 31 травня 2016 року на суму 19509,44 грн.). Сплачено - 72319,24 грн. Нараховано та сплачено пені - 925,80 грн.

Відповідно до поданого позивачем 07 квітня 2016 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість в зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2016 року, відповідно до якого платником самостійно збільшено суму ПДВ до сплати до бюджету в розмірі 21412,00 грн. та самостійно нараховано штрафні санкції в розмірі 642,00 грн.

Отже, як наголошує відповідач, у ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС відповідно до податного уточнюючого розрахунку виник податковий борг в розмірі 22054,00 грн., а також, враховуючи положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України грошові зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням від 10 червня 2016 року №0018021201 та від 31 травня 2016 року №0013911201 залишились не сплаченими.

В зв`язку з наявністю податкового боргу контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу від 08 серпня 2018 року №149846-17 та прийнято рішення від 08 серпня 2018 року №149846-17 про опис майна, що належить ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС у податкову заставу.

В свою чергу, у відповіді на відзив представник позивача зауважив, що згідно пунктів 2.2 та 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10 жовтня 2013 року №576 (який діяв на момент начебто виникнення у позивача податкового боргу) податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів. Таким чином, якщо у позивача виник податковий борг по самостійно визначеному грошовому зобов`язанню в 2016 році на підставі поданої декларації з податку на додану вартість, то податкова вимога була б автоматично сформована ще в 2016 році. Так само, в разі якщо податковий борг виник в 2016 році відповідно до несплачених нарахованих грошових зобов`язань на підставі податкових повідомлень-рішень, то податкова вимога була б автоматично сформована ще в 2016 році. В той же час, до вересня 2018 року ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС не отримувало від відповідача жодних повідомлень про наявність з 2016 року несплаченого податкового боргу і в електронному кабінеті платника податків у позивача була відсутня будь-яка інформація про наявність з 2016 року податкового боргу, що, зокрема і підтверджується рішенням №521/26-55-12-10 від 07 серпня 2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, Податковий кодекс України (пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 31.3 цієї статті строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з положеннями статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1).

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (пункту 38.2).

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункту 38.3).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

В той же час, згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначені джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків

Зокрема, у відповідності з пунктом 87.9 цієї статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 цієї статті).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 статті 59).

Представник відповідача вказував на наявність у позивача податкового боргу, навівши у відзиві на позовну заяву детальний аналіз виникнення такого боргу. В підтвердження зазначеному відповідач надав витяг з інтегрованої картки платника податку на додану вартість за 2016 рік.

Позивач на спростування доводів податкового органу наголошував на сплаті зобов`язань платіжними дорученнями від 22 листопада 2016 року №27 та №28.

Утім, як вірно зауважив представник відповідача та підтверджується даними інтегрованої картки платника, сплата коштів за платіжними дорученнями від 22 листопада 2016 року №27 та №28 зараховувалась у відповідності з положеннями пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, з урахуванням принципу змагальності, позивач, вважаючи своє право порушеним прийнятим відповідачем рішенням, має довести перед судом обгрунтованість своєї позиції.

Позивач не навів жодного переконливого доводу з приводу зазначених відповідачем даних, що містяться в інтегрованій картці платника.

Посилання позивача на положення Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10 жовтня 2013 року №576, згідно яких податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, та що у 2016 році така вимога позивачу не надсилалась, а отже відсутній борг, - не заслуговує на увагу, оскільки податкова вимога формується і надсилається у відповідності з вищенаведеними нормами статті 59 Податкового кодексу України (в залежності від суми боргу, погашення та не зважаючи на вид податку).

Також, не є підтвердженням відсутності боргу з податку на додану вартість пункт 3 Рішення податкового органу №521/26-55-12-10 від 07 серпня 2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Статтею 184 Податкового кодексу України врегульовано анулювання реєстрації платника податку.

Так, у відповідності до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема: г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

З рішення №521/26-55-12-10 від 07 серпня 2017 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вбачається, що підставою для його прийняття слугувало те, що платник особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає податковому органу декларації з податку на додану вартість та подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою управління податків і зборів з юридичних осіб про не подання та подання платником ПДВ податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців від 07 серпня 2017 року №521/26-55-12-01 .

Пункт 3 рішення, на який як на підставу відсутності податкового боргу посилається позивач, має такий вигляд: 3. Розмір податкової заборгованості з ПДВ на дату складання рішення

Тобто, вказаний пункт рішення уповноваженою особою контролюючого органу не заповнений. При цьому, рішення не містить і застереження щодо відсутності податкового боргу.

Згідно з пунктом 184.8 статті 184 Кодексу, у разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов`язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов`язаний погасити суму податкових зобов`язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні.

З наведеного слідує, що не заповнення графи щодо наявності чи відсутності податкового боргу на дату анулювання реєстрації платника податку (зокрема на підставі пункту г) пункту 184.1 статті 184 ПК) не може вважатись беззаперечним доказом відсутності заборгованості з ПДВ на дату складання такого рішення про анулювання реєстрації платника податку, оскільки обов`язок щодо сплати боргу (в разі його наявності) залишається у платника не зважаючи на таке анулювання.

Відповідач довів суду, а позивач не спростував, наявність у позивача податкового боргу, а відтак правомірність винесення контролюючим органом податкової вимоги.

Згідно з пунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Кодексу право податкової застави виникає, зокрема: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.3 цієї статті майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Оскільки станом на 08 серпня 2018 року згідно ІКС позивач мав податковий борг у сумі 29040,80 грн., контролюючим органом правомірно винесено податкову вимогу від 08 серпня 2018 року №149846-17 про сплату податкового боргу в сумі 29040,80 грн. та прийнято рішення від 08 серпня 2018 року №149846-17 про опис майна, що належить ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС у податкову заставу.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач діяв у відповідності до наведених норм статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи все вище викладене, за наслідками вирішення справи по суті спору, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС , а відтак відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №149846-17 про сплату податкового боргу в сумі 29040,80 грн. та рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №149846-17 про опис майна, що належить ТОВ ЕНДЖОЙ ПРОДАКШИНС (код ЄДРПОУ 37815310) у податкову заставу - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко