Постанова

від 12.01.2020 по справі 715/2320/15

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

___

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Чернівці

Справа № 715/2320/15

Провадження № 22ц/822/12/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.

секретар Ковальчук Н.О.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа ОСОБА_3

апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 10 вересня 2019 року),

головуючий в суді першої інстанції суддя Цуренко В.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Просила суд:

- виділити їй, ОСОБА_1 , в натурі 1\2 частину незавершеного та незданого в експлуатацію житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , яка складається з таких приміщень: 1 - тамбур площею 4.50 кв.м., 2 - хол площею коридор 40.40 кв.м.,

5 - вітальня площею 24.00 кв.м., 6 - с\вузол площею 12.30 кв.м., 7 - гардеробна площею 14.40 кв.м., 8 - коридор площею 7.20 кв.м., 9 - спальня площею 24.10 кв.м, загальною площею 126,90 кв.м., в тому числі житловою 24.10 кв.м., 1\2 частини огорожі;

- земельну ділянку, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,08 га, кадастровий номер 7321087900:01:003:1274, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- припинити право спільної часткової власності на незавершений та незданий в експлуатацію житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з виділом часток співвласників в натурі;

- усунути перешкоди, які чиняться ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 у користуванні 1/2 частиною не зданого в експлуатацію жилого будинку та земельною ділянкою, кадастровий номер 7321087900:01:003:1274,що розташовані по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача забезпечити вільний доступ на територію будинку та земельної ділянки, шляхом передачі їй ключів від вхідних воріт огорожі будинку та вхідних дверей будинку;

- не чинити позивачу перешкоди у виготовленні технічного паспорта /інвентаризаційної справи/ на нерухоме майно та технічної документації на земельну ділянку.

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2014 року за нею визнано право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, використаних, станом на грудень 2012 року, для будівництва незавершеного та незданого в експлуатацію житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1600 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321087900:01:003:1274, яка знаходиться за вищевказаною адресою.

Право власності на земельну ділянку зареєстровано 25 червня 2015 року в ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Співвласником Ѕ будівельних матеріалів, обладнання, використаних для будівництва незавершеного та незданого в експлуатацію житлового будинку є також відповідач, тобто колишній чоловік позивачки.

Після розірвання шлюбу, незавершений будівництвом житловий будинок залишився у фактичному користуванні відповідача. Внаслідок неприязних відносин, які склались між сторонами, мирним шляхом вирішити порядок користування спірним нерухомим майном немає можливості.

На пропозицію позивача добровільно визначити в позасудовому порядку порядок користування майном, з метою усунення непорозумінь та незручностей, відповідач не погоджується.

На даний час позивачка не має доступу до свого майна, оскільки відповідач перешкоджає їй у цьому, не дозволяючи зайти на територію земельної ділянки та в будинок.

15 березня 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації.

В обґрунтування позову посилається на те, що є власником 1/2 частини будівельних матеріалів, обладнання, використаних для будівництва незавершеного та незданого в експлуатацію житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , відповідно до рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2014 року №715/2342/13-ц, а власником іншої частини - ОСОБА_1 , яка на даний час у вказаному будинку не проживає.

Зазначає, що порядок користування між співвласниками не встановлювався, а також не ставилось питання про виділ частки в натурі.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд припинити право ОСОБА_1 на частку у майні, яка складається із незавершеного будівництва житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на не зданий в експлуатацію житловий будинок, що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням відповідної грошової компенсації на користь ОСОБА_1 , зважаючи на те, що частка не може бути виділена в натурі, її вартість в загальній вартості новоствореного майна є неподільною, спільне користування та проживання з позивачем неможливе, до того ж таке припинення не завдасть істотної шкоди ОСОБА_1 та членам її сім`ї, оскільки останні вказаним будинком не користуються, а зареєстровані та проживають по АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2019 року в задоволенні змінених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням спільним майном та його поділ в натурі відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням відповідної грошової компенсації відмовлено.

Зобов`язано відповідальних осіб повернути ОСОБА_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН - НОМЕР_1 , кошти, внесені на депозитний рахунок № НОМЕР_2 у відділенні №320 АТ Укрсиббанк , 58032, Чернівецька область, м. Чернівці, в сумі 14000 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч) гривень, 00 копійок, згідно квитанції №55 від 25.07.2018 року та в сумі 11000 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч) гривень, 00 копійок, згідно квитанції №14 від 26.07.2018 року у справі №715/2320/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням спільним майном та його поділ в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 не зареєстровано за сторонами, вказані об`єкти не здані в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, тому відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності на вказаний об`єкт нерухомості не виник, а відповідно до вимог ст. 331 ЦК України існує право власності на будівельні матеріали, що використані при його будівництві. Проте, відповідно до змінених позовних вимог ОСОБА_1 просить суд поділити в натурі не будівельні матеріали, а незавершений будівництвом об`єкт, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки право власності на нерухоме майно у сторін не виникло.

Крім того, позивачкою належними і допустимими доказами не доведено, що вказана частка може бути їй виділена у натурі.

Вирішуючи позовні вимоги первісного позову щодо виділу в натурі 1/2 частини земельної ділянки, суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судом жоден з наданих експертом варіантів поділу не враховує того, що частина майна відповідача ОСОБА_2 , що нерозривно пов`язана із земельною ділянкою, буде перебувати на земельній ділянці, що пропонується виділити у власність позивачки ОСОБА_1

Інші позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 є похідними від вказаних вище позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги щодо припинення права власності на частину майна, суд дійшов висновку, що у їх задоволенні також слід відмовити, оскільки в судовому засіданні не доведено належними і допустимими доказами ті обставини, що частка позивачки ОСОБА_1 не може буди виділена і спільне майно сторін є неподільним, а також відповідачем ОСОБА_2 не внесено на депозитний рахунок суду вартості вказаної частки.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови їй в задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спільним майном та його поділ в натурі скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не звернув увагу, що будівельна готовність житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 100 % і спірний будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням.

На рішення суду першої інстанції також подав апеляційну скаргу ОСОБА_2 Просить рішення суду першої інстанції в частині відмови йому в задоволенні зустрічного позову про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням відповідної грошової компенсації скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення зустрічного позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № 19018 від 12 серпня 2019 року, що є помилковим.

Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просить її апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 1991 року по 26 лютого 2013 року, спільно проживали до грудня 2012 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 липня 2011 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1600 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321087900:01:003:1274, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Вказані обставини встановлені рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 квітня 2015 року у справі між тими самими сторонами, а тому вказані обставини мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи.

Зазначеними судовими рішеннями за позивачкою ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, тощо, використаних, станом на грудень 2012 року, для будівництва незавершеного та незданого в експлуатацію житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 339 713 (триста тридцять дев`ять тисяч сімсот тринадцять) гривень, 50 копійок та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1600 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321087900:01:003:1274, яка знаходиться за вищевказаною адресою.

25 червня 2015 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №39660152 від 25 червня 2015 року.

На спірній земельній ділянці здійснено будівництво житлового будинку з господарськими спорудами без дозволу органу місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому законом порядку проектної документації, тобто є самочинним будівництвом, зазначені обставини не заперечувалося сторонами в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до висновку додаткової комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи СЕ-6601-1-1019.18 від 01липня 2019 року будівельна готовність житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 100 %. Загальна площа будинку за вищевказаною адресою становить 300,70 кв.м.(а.с.128 т.3).

Згідно висновку експерта №19018 від 12 серпня 2019 року загальна площа будинку по АДРЕСА_1 становить 360,30 кв.м. Без врахування площ літніх приміщень (веранд, терас, балконів, тамбурів) - 328, 30 кв.м.(а.с.38 т.4).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2019 року не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.331 ЦК України та дійшов висновку про відсутність підстав для захисту права ОСОБА_1 у спосіб поділу в натурі незавершеного та незданого в експлуатацію житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги первісного позову щодо виділу в натурі земельної ділянки, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,08 га, кадастровий номер 7321087900:01:003:1274, на якій розташований спірний житловий будинок та господарські споруди суд прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки надані експертом варіанти поділу не враховують того, що частина майна відповідача ОСОБА_2 , що нерозривно пов`язана із земельною ділянкою, буде перебувати на земельній ділянці, що пропонується виділити у власність позивачки ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення права власності на частину майна суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами, що частка позивачки ОСОБА_1 , не може бути виділена і спільне майно сторін є неподільним.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації).

При цьому, за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Крім того, порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією. Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Так, ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, таким чином виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Правові висновки щодо застосування норм права з цього питання, викладені у постановах Верховного Суду України: від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130 цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286 цс15року та у постанові Верховного Суду у справі № 361/4685/17 від 06 березня 2019 року.

За змістом абз.1, 2 ч.1 ст.27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно із ч.1 ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Матеріалами справи встановлено, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 площею понад 300 квадратних метрів здійснено без розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації на будівництво житлового будинку та відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, зазначені обставини не заперечувалися в суді апеляційної інстанції сторонами.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про відсутність правових підстав для поділу в натурі житлового будинку з господарськими спорудами та припинення права на частку у майні, оскільки житловий будинок з господарськими спорудами є об`єктом самочинного будівництва та з огляду на це не є об`єктом права власності.

Вирішуючи позовні вимоги первісного позову щодо виділу в натурі земельної ділянки, на якій розташований незавершений будівництвом об`єкт нерухомості апеляційний суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.

Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Частина четверта статті 120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

У ст. ст. 76-81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки житловий будинок з господарськими спорудами є самочинним, право власності в установленому законом порядку не набуто, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову не врахував, що ступінь готовності житлового будинку складає 100 % і частка позивачки у вказаному майні є незначною, слід зазначити наступне

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, в даному випадку житловий будинок є самочинним будівництвом. Зазначені обставини не заперечувалися сторонами в суді апеляційної інстанції.

Питання щодо поділу будинку в натурі та припинення права на частку у майні може розглядатися лише після визнання права власності на нього відповідно до вимог чинного законодавства. Будь-яких належних, допустимих доказів того, що апелянт позбавлений можливості оформити право власності на самочинне будівництво суду не надано.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та неправильно застосував норми матеріального права, які їх регулюють, не врахував, що незавершений будівництвом житловий будинок є самочинним будівництвом, оскільки відсутні відомості про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та введення його в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, з підстав викладених в цій постанові.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2019 року в мотивувальній частині змінити, з підстав викладених в цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови 24 січня 2020 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О.Одинак

Н.Ю. Половінкіна