Рішення

від 22.01.2020 по справі 826/7016/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року м. Київ № 826/7016/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , при секретарі судового засідання Основі О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017 №0682615147, №0692615147 та №0702615147,

за участю:

представника позивача - Москаленко Олени Василівни (довіреність від 03.05.2017 б/н),

представника відповідача - Березовської Анни Олексіївни (довіреність від 13.09.2017 № 208/26-15-10-02),

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017 №0682615147, №0692615147 та №0702615147.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс", які мали реальний характер та за якими було виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив про те, що з встановлених за результатами проведеної перевірки позивача обставин вбачається, що підприємства - контрагенти позивача зареєстровані на підставних осіб, які не мали відношення до діяльності підприємств та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені вказаних контрагентів, а отже контрагенти позивача створювались та діяли з метою прикриття незаконної діяльності Також відповідач посилався на те, що фінансово - господарські правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс" мають безтоварний характер, оскільки за результатами аналізу інформації, отриманої внаслідок заходів податкового контролю, діяльність вказаних контрагентів має ознаки фіктивності.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В період з 01.02.2017 по 07.02.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ "Халкбуд", ТОВ "Оушен Сістемс" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2017 № 18/26-15-14-07-02-10/31812534, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 628,00 грн. та порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 348513,00 грн. та завищено від`ємне значення за грудень 2016 року на 1708,00 грн.

14.03.2017 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повдіомлення - рішення:

- № 0682615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 435 641,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 87 128,00 грн.;

- № 0692615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 628,00 грн.;

- № 0702615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 1708,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 18.05.2017 № 10559/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс" реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов`язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що між позивачем та ТОВ "Халкбуд" укладено договір підряду № П-25/12/2015 на ремонт нежитлового приміщення предметом якого є здійснення робіт по ремонту приміщення за адресою м. Київ, вул. Кутузова 18/7.

На підтвердження факту виконання робіт за вказаним договором позивачем надано суду копії договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, за січень 2016 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати* за грудень 2015 року, за січень 2016 року, підсумкових відомостей ресурсів, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "Оушен сістемс" за договором підряду від 10.12.2015 № 3 предметом якого є виконання ремонтних робіт нежилих приміщень будинку за адресою м. Київ , вул. Кутузова, 18 /7.

Позивачем на підтвердження виконання ТОВ "Оушен сістемс" робіт за вказаним договором надано суду копії договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкової відомості ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року, підсумкових відомостей ресурсів, а на підтвердження здійснення оплати - банківських виписок.

На підтвердження того, що виконані ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс" були використані у власній господарській діяльності позивачем надано суду копію свідоцтва про право власності від 06.03.2013 індексний номер 1005343, відповідно до якого позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення (Літера А) загальною прощею 8857,5 кв.м. за адресою м. Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наданих ним на підтвердження реальності господарських операцій між ним та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс".

Посилання відповідача на факти встановлені в рамках кримінального провадження №32016100100000061 від 27.05.2016 та досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №3201610010000000092 від 23.09.2016, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальних справах за результатами кримінального провадження № 32016100100000061 від 27.05.2016 та досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №3201610010000000092 від 23.09.2016 в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс".

Таким чином, матеріали досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням не можуть бути враховані як доказ відсутності фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс".

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс", як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18) .

Посилання відповідача на факт того, що рахунок вказаний у договорів від 09.12.2015 № П-25.12.2015 був відкритий ТОВ "Халкбуд" лише 11.12.2015, як на підтвердження факту відсутності фінансово - господарських правовідносин між позивачем та вказаним контрагентом не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відповідна обставина може свідчити лише про те, що ТОВ "Халкбуд" до 11.12.2015 було відомо номер рахунку, який буде йому відкрито у банку чи при складанні договору № П-25.12.2015 було допущено описку щодо дати його складання, водночас вказані факти, хоча й можуть свідчити про порушення вимог чинного законодавства, водночас не є порушення податкового законодавства.

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс" відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та Тконтрагентами ТОВ "Халкбуд" та ТОВ "Оушен сістемс" мали реальний товарний характер.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЗХ Лімітед" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування показників податкової звітності за рахунок фінансово - господарських правовідносин з вказаними контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватне акціонерне товариство "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" (01133, м. Київ, вул. Кутузова буд. 18/7, код ЄДРПОУ 31812534) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017 №0682615147, №0692615147 та №0702615147 - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві 14.03.2017 №0682615147, №0692615147 та №0702615147.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Приватного акціонерного товариства "ІНСТИТУТ ПАПЕРУ" (01133, м. Київ, вул. Кутузова буд. 18/7, код ЄДРПОУ 31812534) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8169 (вісім тисяч сто шістдесят дев`ять) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов