Постанова

від 21.01.2020 по справі 120/2857/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2857/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

21 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці ДФС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (повний текст рішення складено 01.11.2019р. у м.Вінниці) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-2017" до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" (код ЄДРПОУ: 34272710, адреса: вул. Гонти, 96, м. Вінниця, Вінницька область, 21011) до Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7а, м. Вінниця, Вінницька область, 21034) про визнання протиправним та скасування рішення. В обґрунтування позову зазначали, що Товариством, з метою належного митного оформлення товару до Вінницької митниці ДФС було подано митну декларацію. В результаті її опрацювання та інших документів поданих на підтвердження заявленої митної вартості, відповідачем складена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000029/1 від 04.03.2019 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00050, прийняту Вінницькою митницею ДФС.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у контролюючого органу інформації про вартість товару, а тому митна вартість була визначена Вінницькою митницею ДФС за другорядним методом, відповідно до вимог Митного кодексу України. У даному випадку, джерелом числового значення митної вартості стала митна декларація № UA401010/2019/006512 від 31.01.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 04.03.2019 року з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАКИ-2017" подано до Вінницької митниці ДФС митну декларацію № UA 401010.2019.016123 для митного оформлення товару, зокрема панелі, які складаються з двох стінок, виготовлених з ребристого тонкого металевого листа з конструкційної сталі, з ізоляційним наповнювачем - сандвіч-панелі. Призначені для каркасних будівельних споруд: морозильні сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-PIR-F 160.1100 - 30,48 кв.м; морозильні сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-PIR-F 120.1100 - 334,05 кв.м; морозильні сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-W-ST \ t 50.1100 - 243,48 кв.м.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення декларант, разом із декларацією, надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт № 1/02 від 01.02.2019 року, специфікація № 11 до контракту № 1/02 від 01.02.2019 року; копію митної декларації країни відправлення 19PL301010Е01679533 від 28.02.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) № ЕХ/ЕХРО/00978/19 від 28.02.2019 року; міжнародну товарно-транспортну накладну № 123896 від 28.02.2019 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AN 0037669 від 28.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.03.2019 року. Митна вартість визначена позивачем за першим методом.

У зв`язку із спрацювання профілю ризику системи управління ризиками щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару, Вінницькою митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 04.03.2019 року про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару.

На вказане електронне повідомлення, 04.03.2019 року декларант додатково надіслав витяг із прайсу товарів виробника, експортну декларацію із зазначенням цін при митному оформленні товару у Польщі та калькуляцію ціни виробника товарів.

04.03.2019 року Вінницькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA 401000/2019/000029/1, у якому зазначено, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у зв`язку з тим, що наявні розбіжності в документах. Оскільки заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, митна вартість визначена за другорядним методом відповідно до вимог Митного кодексу України. Джерелом числового значення митної вартості стала митна декларація № UA401010/2019/006512 від 31.01.2019 року.

04.03.2019 року відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401010/2019/00050.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийняті митної декларації, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товару та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості товарів за ціною рахунку-фактури (інвойсу). Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч.2 ст.53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі № 826/18258/13-а.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов`язкові, так і можливі були надані митному органу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість товару.

Так, у специфікації №11 до контракту №1/02 від 01.02.2019 року зазначено загальну вартість товарів, а саме: морозильної сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-PIR-F 160.1100 - 30,48 кв.м; морозильної сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-PIR-F 120.1100 - 334,05 кв.м; морозильної сандвіч-панелі з поліізоціануратним сердечником BALEXTHERM PU-W-ST \ t 50.1100 - 243,48 кв.м. у розмірі 11959,33 євро та продавця "TRANSMARINE ALLIANCE". Відповідно до наданого рахунку-фактури (інвойсу) № ЕХ/ЕХРО/00978/19 від 28.02.2019 року, вартість вищезазначеного товару встановлена у загальному розмірі 11959,33 євро.

Разом із тим, декларантом до митного органу був поданий документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 04.03.2019 року, в якому зазначено, що вартість перевезення вантажу по маршруту місто Томашів-Мазовецький (Польща) - місто Вінниця (Україна) складає 35000,00 грн. З яких від міста Томашів-Мазовецький (Польща) до п/п Ягодин складає 10500,00 грн., від п/п Ягодин до міста Вінниця (Україна) вартість перевезення складає 24500,00 грн.

Тобто у даному випадку, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за вказаною ціною.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а рішення про коригування митної вартості не містить конкретизованих висновків щодо наявності певних розбіжностей в документах для визначення числового значення митної вартості, колегія суддів вважає, що Митниця прийняла рішення та оформила картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Щодо витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів враховує таке.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої, другої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 04.09.2019 року (а.с.77), акт виконаних робіт згідно вказаного договору від 23.10.2019 року, що містить перелік (опис) наданих послуг (а.с.76), а також платіжне доручення від 08.10.2019 року, що підтверджує оплату у розмірі 4000,00 грн. за надані послуги (а.с.79).

Так, 04.09.2019 року між позивачем та адвокатом Шишковською Анжелікою Борисівною укладено договір про надання правової допомоги. За умовами цього договору замовник доручає, а виконавець бере на себе здійснення юридичних послуг, інформаційного та консультаційно-довідкового обслуговування з питань діяльності підприємства в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є платіжне доручення від 08.10.2019 року, за яким позивач сплатив гонорар у розмірі 4000,00 грн., на виконання умов договору від 04.09.2019 року.

Як вбачається із акта виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги від 04.09.2019 року, а також опису наданих послуг, позивачеві надано такі юридичні послуги, як підготовка адміністративного позову, підготовка відповіді на відзив та представництво інтересів замовника у судових засіданнях, на загальну суду 4000,00 грн.

Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обгрунтованості позову в частині стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 січня 2020 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.