Постанова

від 21.01.2020 по справі 460/490/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокуСправа № 460/490/19 пров. № 857/11919/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, ухвалене суддею Дорошенко Н.О., 16:07:17 год, м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 22 липня 2019 року, у справі за позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення, вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

05.03.2019 позивач - Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення рішення №0000161305 від 15.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-10 від 15.02.2019;

визнати протиправним та скасувати рішення №0000161305 від 15.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-10 від 15.02.2019.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДП Підприємство ДКВС України (№131) на договірних засадах з установою відбування покарань в перевіреному періоді використовувало працю засуджених, здійснювало її облік, нараховувало заробіток за роботу засуджених, утримувало з нарахованих доходів податки і збори, зокрема, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір. Позивач в спірних правовідносинах відносно засуджених осіб, залучених ним до оплачуваної праці, мав статус і роботодавця, і податкового агента.

За правилами, встановленими статтями 60-1 та 122 КВК України засуджені до обмеження волі та засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відтак, характер правовідносин між позивачем та залученими до оплачуваної праці засудженими дає підстави для висновку про укладення між ними строкового трудового договору, оскільки: 1) такі особи були фактично допущені до роботи на Підприємстві, 2) добровільність їх роботи сумнівів у суду не викликає, 3) виконана робота була прийнята та оплачена позивачем в порядку, встановленому законом, 4) термін роботи в жодному разі не міг перевищувати терміну дії договору між Підприємством та Установою, а також терміну відбування покарання в Установі.

Отже, з урахуванням особливостей роботи засуджених, залучених до суспільно корисної оплачуваної праці, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що такі особи підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і такий обов`язок покладається на роботодавця, яким є позивач.

Таким чином, позивач використовував працю засуджених фізичних осіб за відсутності письмового трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, однак на інших умовах, які не суперечать чинному трудовому та кримінально-виконавчому законодавству України.

Відтак, позивачем занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 505246,25 грн за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених за 2016-2018 роки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що чинним податковим законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Апелянт стверджує, що в частині виконання умов договорів, укладених між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) та іншими суб`єктами про виконання робіт, позивач не є роботодавцем для засуджених, оскільки не укладав строкових трудових договорів саме щодо праці засуджених на інших підприємствах. Установа створює умови для залучення засуджених відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України до суспільно корисної оплачуваної праці, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для вжиття заходів до притягнення позивача до відповідальності за не нарахування єдиного внеску.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) (код ЄДРПОУ 08680744) зареєстроване як юридична особа, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 11.06.2002, 01.02.2005 №16021200000000143, як платник податків перебуває на обліку в Рівненській об`єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС у Рівненській області. Основний вид економічної діяльності: 49.39 інший пасажирський наземний транспорт (а.с.43).

У період з 09.01.2019 до 22.01.2019, на підставі наказу №3247 від 29.12.2018, направлення на перевірку від 09.01.2019 №33/17-00-13-05, уповноваженою особою ГУ ДФС у Рівненській області проведена планова документальна виїзна перевірка ДП Підприємство ДКВС України (№131) , код ЄДРПОУ 08680744, з питань дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 30.09.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.01.2019 №167/17-00-13-01/08680744, яким встановлені порушення, зокрема: п. 2 ст. 6, ч. 1 п.1 ст. 7, ст.8, п.2 ст.9, ч.5 ст.8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у період з 01.10.2016 по 30.09.2018 установою занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 505246,25 грн за рахунок невключення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених за 2016-2018 роки та занижено додаткову базу нарахування єдиного внеску на суми допомоги по вагітності та пологах (а.с.150-169).

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Рівненській області винесено рішення №0000161305 від 15.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ДП Підприємство ДКВС України (№131) штрафні санкції у розмірі 246 796,15 грн (а.с.9).

Також, 15.02.2019 ГУ ДФС у Рівненській області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-10, якою повідомлено ДП Підприємство ДКВС України (№131) , що станом на 29.01.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 505246,25 грн (а.с.10).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Положеннями статті 162 Податкового Кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Так, відповідно до п.п.6 ч.2 ст.13 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Порядок використання праці засуджених осіб та нараховує їм заробітну плату врегульовано положеннями статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції чинній , на момент виникнення спірних правовідносин) якою визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Відповідно до абазу 3 ч.1 ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Згідно статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919, засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Згідно з п. 5.1 зазначеної Інструкції праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Порядок оподаткування оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, визначений п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

В силу положень ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Чинним законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

У свою чергу аналіз наведений норм права дає підстави для висновку, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Тобто, законодавством визначено декілька обов`язкових підстав залучення засуджених до суспільно корисної праці, а саме це:

- укладення між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором) строкового трудового договору, за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

- засуджені, які залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно абз.1 п.1 ст.4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Згідно абз.1 п.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахований особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послу) за цивільно-правовими договорами .

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів, які регламентують спірні правовідносини, дозволяє зробити висновок про те, що в силу вимог закону Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками в розумінні ст. 2 Кодексу законів про працю України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є роботодавцем для засуджених та укладав строкові трудові договори, здійснював виплату заробітної плати засудженим та сплачував за засуджених загальнообов`язкові державні соціальному виплати по страхованих особах.

Встановлено, що 04.03.2015 між Городоцьким виправним центром управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області (№131) (Виконавець) та Державним підприємством Городоцького ВЦ-131 (Замовник) укладено Договір №Г-76, за змістом пункту 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню господарських робіт, шляхом комплектації бригад із числа засуджених, згідно з розрахунками замовника, по взаємному узгодженню сторін. Розділом ІІІ Договору № Г-76 від 04.03.2015 визначено такі обов`язки Замовника (позивача): складає і направляє Виконавцю розрахунок потреби в робочій силі з розрахунком, встановленим законодавством тривалості робочого тижня для робітників із числа засуджених, яких виділяє Виконавець; виходячи із встановлених нормативів, своєчасно постачати виробничі об`єкти матеріальними ресурсами, необхідними для безперервної і ритмічної роботи, передбаченої діючим договором; приймає участь у трудовому вихованні засуджених, здійснює постійний технічний нагляд за виконанням робіт. Організовує працю засуджених відповідно з потребами виробництва і по можливості з розрахунку спеціальностей і кваліфікації; щомісячно проводить закриття нарядів - завдань до 3 числа місяця, наступного за звітний період, з наступною передачею в планово-економічний відділ Виконавця; веде табелі на робітників із числа засуджених за фактично відроблений час на виробничому об`єкті з вказаними прізвищами працюючих, їх професій та присвоєних розрядів; забезпечує безпечні та здорові умови праці працюючих. Організовує проведення первинного інструктажу та інструктажу на робочому місці по ТБ; створює комісію по розслідуванню кожного нещасного випадку, який може статися з робітником із числа засуджених на об`єкті робіт Замовника, при цьому оформляє акт про нещасні випадки по формі Н- І і веде їх облік. Дві копії акта Н -І , затверджені адміністрацією направляти виконавцю. Розслідування та облік відповідно з положенням за участю представника виконавця, а у випадках із смертельними випадками із представниками вищестоящого органу.

Аналогічні положення містяться в Договорі № Г-67 від 29.03.2017, сторонами якого є Державна установа Городоцький виправний центр (№ 131) (Виконавець) та Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 131) (Замовник).

У правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в державній установі Городоцький виправний центр (№131) позивач не являється податковим агентом, як таким, стосовно заробітної плати та доходів отриманих засудженими до позбавлення волі осіб.

Отже, оскільки у позивача відсутній обов`язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів суду апеляційної інстанція дійшла висновку щодо протиправності рішення №0000161305 від 15.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-10 від 15.02.2019.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №460/490/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення, вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо винесення рішення №0000161305 від 15.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-10 від 15.02.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000161305 від 15.02.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-10 від 15.02.2019.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор Р. П. Сеник

Повне судове рішення складено 22.01.2020.