Постанова

від 21.01.2020 по справі 500/1551/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1551/19 пров. № 857/11809/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Кузьмича С.М.

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Електро на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2019р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Електро до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною відмови в реєстрації податкової накладної та спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Чепенюк О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17 год. 56 хв. 30.09.2019р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 03.10.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

02.07.2019р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Дністер-Електро звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача Державної фіскальної служби /ДФС/ України щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 1 від 03.06.2019р. на загальну суму 2165000 грн. та зобов`язати податковий орган зареєструвати зазначену податкову накладну; судові витрати по справі покласти на відповідача (а.с.5-6).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2019р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.59-69).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ Дністер-Електро , який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.76 і на звороті).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що чинним податковим законодавством не передбачено припинення обов`язку платника податку щодо складення і реєстрації податкової накладної за операціями у відповідному періоді в разі анулювання особи платником податку на додану вартість /ПДВ/.

При цьому, норма п.201 ст.201 Податкового кодексу /ПК/ України є імперативною та не залежить від умов її дії.

Окрім цього, із змісту приписів п.п.184.5, 184.6 ст.184 ПК України слідує, що особа позбавляється права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та складання податкових накладних з операцій, що мали місце після анулювання особи платником податку, а ті, що мали до анулювання, - повинні включатись до останнього податкового періоду.

В свою чергу, нормами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010р., не передбачено, що податкова накладна складається та реєструється постачальником лише за умови, що такий на момент складання і реєстрації податкової накладної є платником ПДВ. Крім того, цим Порядком не передбачено право ДФС України відмовити у реєстрації відповідної податкової накладної у разі, коли на час її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ реєстрація особи платником податку вже анульована.

Окрім цього, згідно з витягом, сформованим позивачем станом на 19.06.2019р., на рахунку позивачадля адміністрування ПДВ були наявні кошти в сумі 454279 грн. 34 коп., яких було достатньо для реєстрації спірної податкової накладної.

Також судом першої інстанції покладені в основу вирішення спору докази, копії яких не були скеровані позивачу, чим не дотримано вимоги ст.79 КАС України.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів ухвалила відхилити клопотання представника відповідача Олексюка Р.З., що надійшло електронною поштою до апеляційного суду 20.01.2020р. (а.с.111), про відкладення апеляційного розгляду справи по причині неможливості забезпечення участі уповноваженого представника, оскільки будь-яких поважних причин неявки до суду не наведено. Також жодних клопотань щодо надання нових доказів або повідомлення суду нових обставин представником не заявлено.

При цьому, відповідно до ухвали апеляційного суду від 13.01.2020р. проведення судового засідання від 21.01.2020р. повинно було здійснюватися в режимі відеоконференції в приміщенні Тернопільського окружного адміністративного суду, що сприяло явці до суду представника відповідача, який є працівником Головного управління /ГУ/ ДФС у Тернопільській обл. (а.с.105-106, 112).

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Varela Assalino contre le Portugal (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ТзОВ Дністер-Електро зареєстровано 12.02.2018р. як юридична особа, взято на облік як платник податків 12.02.2018р. в контролюючих органах (а.с.31-35).

Починаючи з 01.05.2018р., позивач був зареєстрований в установленому порядку платником ПДВ, однак рішенням ГУ ДФС у Тернопільській обл. № 396 від 04.06.2019р. анульовано реєстрацію платника ПДВ - позивача ТзОВ Дністер-Електро у зв`язку з неподанням до органу державної податкової служби декларацій протягом 12 послідовних податкових місяців з ПДВ та/або подання такої декларації, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту відповідно до пп. г п.184.1 ст.18 ПК України (а.с.7-8).

Таке рішення вручено позивачу 25.06.2019р. (а.с.29-30).

03.06.2019р. ТзОВ Дністер-Електро виписало видаткову накладну № ЛHA-000002 на постачання товарів на користь ТзОВ Дністер-плюс , а саме: дахової сонячної електростанції по вулиці 15 Квітня на загальну суму 2598000 грн, у тому числі ПДВ 4333000 грн (а.с.10).

Одночасно, 03.06.2019р. позивачем ТзОВ Дністер-Електро складено податкову накладну № 1 на постачання товарів згідно вказаної господарської операції на загальну суму 2598000 грн., у тому числі ПДВ 4333000 грн. (а.с.10).

21.06.2019р. позивачем скеровано для реєстрації в ЄРПН податкову накладну № 1 від 03.06.2019р. на постачання товарів ТзОВ Дністер-плюс на загальну суму 2598000 грн, у тому числі ПДВ 4333000 грн.

Відповідно до квитанції ДФС України № 1 вказана податкова накладна доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 21.06.2019р., документ не прийнято, виявлені помилки/зауваження: Документ не може бути прийнятий - порушення пунктів 201.8 та 201.10 статті 201 ПК України, а саме: продавець не був платником ПДВ 21.06.2019р. Дата анулювання реєстрації платника ПДВ 04.06.2019р. (а.с.9).

Водночас, ТзОВ Дністер-Електро відображена у податковій звітності з ПДВ, поданій за останній податковий звітний період, сума податкових зобов`язань по податковій накладній № 1 від 03.06.2019р. на суму ПДВ 433000 грн. (а.с.53-54).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що норми ПК України, вказуючи на обов`язок продавця - платника ПДВ скласти та зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, не містять регламентації питання щодо реєстрації податкової накладної, складеної платником ПДВ, який на час реєстрації в ЄРПН втратив такий статус.

Разом з тим, норми ПК України не містять підстави для прийняття податкової накладної, яка складена платником ПДВ, який на момент її реєстрації в ЄРПН втратив такий статус.

Такі питання знайшли своє відображення в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010р., відповідно до п.9 якого податкова накладна складається та реєструється постачальником лише за умови, що такий постачальник на момент складання і реєстрації податкової накладної є платником ПДВ. Крім того, приписи п.12 цього Порядку передбачають перевірку податкової накладної, надісланої на реєстрацію, щодо реєстрації відповідної особи платником податку.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПК України (п.1.1 ст.1 ПК України).

Згідно з пп. а і б п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких, відповідно до ст.186 розділу V ПК України, розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи не використовуються в оподатковуваних операціях.

За приписами п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення особи з реєстру платників ПДВ у відповідних випадках.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (п.184.5 ст.184 ПК України).

Пунктом 184.6 ст.184 ПК України визначено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Крім того, пунктом 184.7 ст.184 ПК України встановлено обов`язок платника визначити податкові зобов`язання з ПДВ у випадках, передбачених цим пунктом, не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку.

Отже, день анулювання реєстрації особи як платника ПДВ є останнім днем її реєстрації як платника ПДВ, а отже, до дня анулювання реєстрації особи як платника ПДВ така особа має право складати податкові накладні.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 ПК України.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Отже, норми ПК України, вказуючи на обов`язок продавця-платника ПДВ скласти та зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, не містять регламентації питання щодо реєстрації податкової накладної, складеної платником ПДВ, який на час реєстрації в ЄРПН втратив такий статус. Разом з тим, норми ПК України не містять підстави для неприйняття податкової накладної, яка складена платником ПДВ, який на момент її реєстрації в ЄРПН втратив такий статус.

Разом з тим, виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що якщо у платника ПДВ перша подія (відвантаження товарів) відбулася до анулювання його реєстрації платником ПДВ, то податкове зобов`язання з ПДВ за такою операцією підлягає нарахуванню в установленому порядку.

При цьому, виписана таким платником податкова накладна до дати анулювання реєстрації платником ПДВ підлягає реєстрації в ЄРПН в установлені строки.

Окрім цього, із змісту п.201.10 ст.201 ПК України слідує, що законом покладено на платника ПДВ імперативний обов`язок скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Факт анулювання податковим органом реєстрації платником ПДВ не звільняє таку особу від обов`язку декларування податкових зобов`язань, які виникли до дати анулювання реєстрації платником ПДВ, а також оформлення податкових накладних та їх реєстрації в ЄРПН.

Водночас, згідно приписів п.п.184.5, 184.6 ст.184 ПК України особа позбавляється права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та складання податкових накладних з операцій, що мали місце після анулювання особи платником ПДВ.

Додатково колегія суддів враховує те, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010р.

Відповідно до п.12, 13 цього Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Звідси, нормами вказаного Порядку не визначено право ДФС України відмовити у реєстрації відповідної податкової накладної у разі, коли на час її реєстрації в ЄРПН прийнято рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ.

Окрім цього, з 01.01.2015р. набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014р. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено ст.200-1 розділу V ПК України.

Згідно з п.п.200-1.1, 200-1.2 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою КМ України № 569 від 16.10.2014р. Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість .

Відповідно до п.7 цього Порядку після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у Системі перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

При цьому, згідно з п.27 вказаного Порядку у разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової звітності з ПДВ за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного п.184.6 ст.184 ПК України. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Згідно з витягом, сформованим позивачем станом на 19.06.2019р. на рахунку позивача для адміністрування ПДВ були наявні кошти в сумі 454279 грн. 34 коп., які були достатніми для реєстрації спірної податкової накладної (а.с.77).

Оскільки такий витяг стосується фактів, на які покликається апелянт в поданій апеляційній скарзі, тому такий доказ в силу ч.4 ст.309 КАС України приймається апеляційним судом.

Водночас, із наданого відповідачем витягу з інформаційної бази Податковий блок по платнику ТзОВ Дністер-Електро не убачається часу закриття рахунку позивача для адміністрування ПДВ, а також відсутності на такому рахунку в системі електронного адміністрування по ПДВ коштів станом на 01.06.2019р. та на 21.06.2019р. (дату подання податкової накладної для реєстрації в ЄРПН), оскільки у цьому документів не зазначені відомості щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні (а.с.55-56).

Також відсутність коштів на такому рахунку не покладалося ДФС України як підстава для відмови в реєстрації податкової накладної, а сам рахунок не був закритий, оскільки в цьому випадку позивач не зміг би подати податкову накладну для реєстрації.

Окрім цього, такий витяг долучений до справи представником відповідача згідно письмового клопотання від 30.09.2019р. (а.с.50).

Відповідно до ч.9 ст.79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Приймаючи від відповідача такий доказ як витяг з інформаційної бази Податковий блок по платнику ТзОВ Дністер-Електро , судом не обґрунтована необхідність прийняття такого доказу без дотримання порядку, визначеного ч.9 ст.79 КАС України, зокрема, скерування копії документів іншій стороні.

Податкова накладна № 1 від 03.06.2019р. складена ТзОВ Дністер-Електро у відповідності до ПК України, містить усі необхідні реквізити, що не заперечується відповідачем.

Водночас, податковим органом жодних застережень чи зауважень щодо реальності проведеної позивачем господарської операції не наведено.

При вирішенні даного спору слід враховувати й положення п.56.21 ст. 56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у ст. 4 ПК України.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України № 1402-VIII від 02.06.2016р. Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Отже, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону . В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Серков проти України (заява № 39766/05)), Щокін проти України (заяви N 23759/03 та N 37943/06), що підлягає застосуванню судом як джерело права.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому належить визнати протиправною відмову ДФС України в реєстрації в ЄРПН податкової накладної ТзОВ Дністер-Електро № 1 від 03.06.2019р. на загальну суму 2598000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 433000 грн.; зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН складену ТзОВ Дністер-Електро податкову накладну № 1 від 03.06.2019р. на загальну суму 2598000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 433000 грн.

При цьому, в порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4802 грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню) та порушення норм процесуального права (порядку подання доказів), що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.139, 195, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Електро задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2019р. в адміністративній справі № 500/1551/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю Дністер-Електро позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Електро № 1 від 03.06.2019р. на загальну суму 2598000 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 433000 грн.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю Дністер-Електро податкову накладну № 1 від 03.06.2019р. на загальну суму 2598000 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 433000 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Електро (46013, м.Тернопіль, вул.15-го Квітня, будинок 1-Г; код ЄДРПОУ 41935083) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (МСП 04053, м.Київ-53, площа Львівська, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот два) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 22.01.2020р.