Постанова

від 22.01.2020 по справі 607/25677/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 cічня 2020 року

м. Київ

справа № 607/25677/18

провадження № 61-18430 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі : Тернопільська міська рада, комунальна установа початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року у складі судді Черніцької І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ходоровського. М. В., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу Тернопільська музична школа № 2

імені Михайла Вербицького (далі - ТМШ № 2 імені М. Вербицького),

в якому, уточнивши позовні вимоги, просив скасувати розпорядження міського голови Тернопільської міської ради від 24 травня 2019 року

№ 227-К про звільнення його з посади директора ТМШ № 2

імені М. Вербицького і розірвання трудового контракту з 23 листопада

2018 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, поновити його на роботі

та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13 листопада 2018 року розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради № 388-К його було звільнено з посади директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького і з ним розірвано трудовий контракт з 13 листопада 2018 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої

статті 41 КЗпП України.

Вказував, що не вчиняв одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а відповідачами при звільненні порушено вимоги трудового законодавства, так як на час звільнення він був тимчасово непрацездатний.

Після того, як він звернувся до суду, розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради від 24 травня 2019 року № 227-К Про внесення змін до розпорядження міського голови вирішено вважати таким, що втратило чинність розпорядження міського голови Тернопільської міської ради Про звільнення ОСОБА_1 від 13 листопада 2018 року № 388-К;

його звільнено з посади директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького

з 23 листопада 2018 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України . Крім того, вказане розпорядження прийняте з пропуском строку для застосування дисциплінарного стягнення.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано розпорядження міського голови Тернопільської міської ради

від 24 травня 2019 року № 227-К у частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького і розірвання трудового контракту з 23 листопада 2018 року за одноразова грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького.

Стягнуто з ТМШ № 2 імені М . Вербицького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 листопада 2018 року

по 18 липня 2019 року включно, у розмірі 148 469,37 грн, за вирахуванням відповідних податків та зборів.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць у розмірі 18 558,67 грн, за вирахуванням відповідних податків та зборів.

Стягнуто з Тернопільської міської ради та ТМШ № 2 імені М. Вербицького

на користь державного бюджету судовий збір у розмірі по 352,40 грн

з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача було звільнено з роботи за проведення будівельних робіт з капітального ремонту даху

ТМШ № 2 імені М. Вербицького без відповідних дозвільних документів

та без затвердженої у встановленому законодавством порядку проектної документації. Однак, таке звільнення відбулося без законної підстави

та з порушенням установленого законом порядку, оскільки замовником капітального ремонту даху в ТМШ № 2 імені М . Вербицького було Управління культури і мистецтв Тернопільської міської радиі саме воно несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених

у повідомленні про початок виконання будівельних робіт та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Крім того, звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з пропуском строку накладення дисциплінарного стягнення, встановленого статтею 148 КЗпП України.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу судом обрахований виходячи з положень статті 235 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України

від 08 лютого 1995 року № 100.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишено без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 18 липня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Крім того, відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що до підписаної представником позовної заяви було долучено ордер, а подання до суду незасвідчених копій документів, які містять інформацію щодо предмета доказування, не є підставою для визнання їх неналежними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Тернопільська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 607/25677/18 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі докази, які знаходяться в матеріалах справи, та не врахували, що саме ОСОБА_1 , як директор ТМШ № 2 імені М . Вербицького ,

був матеріально-відповідальною особою за майно та кошти, які закріплені

за школою.

Крім того, Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради не було залучено до розгляду справи, позовна заява ОСОБА_1 була оформлена з порушенням вимог, встановлених статтями 175, 177 ЦПК України,

а предмет позову в указаній справі взагалі відсутній.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, вийшли за межі позовних вимог.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 , в якому вказується, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін,

а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України закріплено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Тернопільської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП Українивстановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової

і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Так, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору

у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог

статті 43 цього Кодексу.

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41

КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушенняконкретних трудових обов`язків.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758 св 18).

Як роз`яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 06 листопада 1992 року № 9 Про судову практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору

за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила

і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись

з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148,

149 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку

з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положення статті 149 КЗпП України зобов`язують до прийняття рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов`язків витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.

ОСОБА_1 працював на посаді директора ТМШ № 2 імені М . Вербицькогозгідно з контрактом, укладеним між ним та Тернопільською міською радою на строк з 25 липня 2017 року по 24 липня 2022 року.

З акту відділу державного архітектурно-будівельного контролю

(далі - відділ ДАБК) № 105-194, складеного за результатами проведеної позапланової перевірки щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, встановлено, що ТМШ № 2 імені М. Вербицького проводяться будівельні роботи з капітального ремонту покрівлі школи без відповідних дозвільних документів, виданих органом держархбудконтролю, та без затвердженої

у встановленому законодавством порядку проектної документації

(а. с. 34-41).

За вказані порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів

і правил під час будівництва 22 жовтня 2018 року начальником відділу ДАБК Тернопільської міської ради винесено постанову № 23

про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності

за частиною першою статті 96 КУпАП, якою на позивача, як на директора

ТМШ № 2 імені М. Вербицького, накладено адміністративне стягнення

у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн (а. с. 32-33).

22 жовтня 2018 року начальником відділу ДАБК Тернопільської міської ради винесено постанову № 13-380/27 про накладення штрафу на ТМШ № 2

імені М. Вербицького за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України Про відповідальність

за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено

на комунальну установу штраф у розмірі 66 276,00 грн (а. с. 32-33).

Розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради

від 13 листопада 2018 року № 388-К позивача звільнено з посади директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького , з ним розірвано трудовий контракт

з 13 листопада 2018 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України

(а. с. 3).

Підставами вказаного розпорядження стали: акт відділу державного архітектурно-будівельного контролю (далі - відділ ДАБК) № 105-1984, постанова відділу ДАБК по справі про адміністративне правопорушення

від 22 жовтня 2018 року № 23, постанова відділу ДАБК про накладення штрафу за правопорушення від 22 жовтня 2018 року № 13-380/27, пояснення ОСОБА_1

ОСОБА_1 у період із 13 листопада 2018 року по 22 листопада 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АДР № 198885 (а. с. 4).

Розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради від 24 травня 2019 року № 227-К Про внесення змін до розпорядження міського голови вирішено вважати таким, що втратило чинність розпорядження міського голови Тернопільської міської ради Про звільнення ОСОБА_1

від 13 листопада 2018 року № 388-К; звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТМШ в„– 2 імені М. Вербицького з 23 листопада 2018 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України(а. с. 102).

Підстави вказаного розпорядження аналогічні підставам розпорядження від 13 листопада 2018 року № 388-К.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2019 року та прийнято нову постанову, якою його позов задоволено, постанову відділу ДАБК Тернопільської міської ради від 22 жовтня

2018 року № 23 у справі про адміністративне правопорушення скасовано,

а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку, що відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення, несе Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради, тобто замовник будівельних робіт із капітального ремонту покрівлі школи.

Факт того, що замовником будівельних робіт щодо ремонту покрівлі

ТМШ № 2 імені М. Вербицького та виготовлення проектної документації

є Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради, яке

і здійснювало оплату коштів за надані послуги, підтверджується

наступними доказами: договором від 15 серпня 2018 року № 81-18

про виготовлення проектно-кошторисної документації (а. с. 51), договором від 15 серпня 2018 року №_2000553-18 на виконання експертизи проекту будівництва (а. с. 52), протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт щодо експертизи проекту (а. с. 53), експертним звітом від 15 серпня 2018 року (а. с. 54), договором від 31 серпня 2018 року № 45-18 (а. с. 56), договором про проведення технічного нагляду від 10 жовтня 2018 року

№ 154 (а. с. 58), платіжними дорученнями (а. с. 59-60), які відповідачем

не спростовані.

Таким чином, суди попередніх інстанції зробили правильний висновок, що саме Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради, а не

ТМШ № 2 імені М . Вербицького чиїї директор, є замовником капітального ремонту покрівлі в установі, а підстави для звільнення ОСОБА_1

за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП Українивідсутні.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд розглянув справу в межах позовних вимог, тому в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги

і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Доказів на підтвердження вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов 'язків матеріали справи не містять, відповідач таких доказів не подав, що є його процесуальним обов`язком (статті 12,

81 ЦПК України).

Крім того, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з пропущенням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченого статтею 148 КЗпП України.

Висновки судів у цій частині є обґрунтованими, доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 18 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова