Ухвала

від 22.01.2020 по справі 991/2160/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2160/19

Провадження1-кс/991/3746/19

У Х В А Л А

іменем України

22 січня 2020 року м.Київ

слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 12013110060002990 від 02.04.2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

1.ДоВищого антикорупційногосуду 28.12.2019надійшло клопотанняадвоката ОСОБА_3 ,який дієв інтересах ОСОБА_5 ,про скасуванняарешту майнау кримінальномупровадженні №52013110060002990від 02.04.2013,на нерухомемайно,належне направі власності ОСОБА_5 . Просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09.10.2018 на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , а саме на машиномісце підземного паркінгу по АДРЕСА_1 (загальною площею 13,5 кв.м) та квартири, розташовані за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 (загальною площею 97,00 кв.м) та по АДРЕСА_4 (загальною площею 82,4 кв.м).

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 накладений арешт на майно ОСОБА_5 з метою збереження речових доказів. На думку заявника, такий арешт є необґрунтованим. Представник вказує, що відповідне клопотання було розглянуто слідчим суддею без виклику особи, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, сама ОСОБА_5 мала статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, що обумовлює процесуальні особливості звернення до слідчого судді. Також вказує, що власниця набула арештоване нерухоме майно на передбачених законом підставах і не має відношення до підозрюваного. Отже, на думку представника, відповідні об`єкти нерухомого майна визнані речовими доказами необґрунтовано.

2. В судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав, просив його задовольнити і скасувати арешт, накладний на вказані об`єкти з викладених у клопотанні підстав.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання. Додатково пояснив, що із кримінального провадження 52013110060002990 від 02.04.2013 в окреме провадження № 42017000000000394 від 14.02.2017 виділено матеріали за підозрою ОСОБА_6 . Досудове розслідування у провадженні № 52013110060002990 від 14.02.2017 здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, жодній особі про підозру не повідомлено. Також зазначив, що у виділеному кримінальному провадженні № 42017000000000394 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019 накладено арешт на цей же об`єкт нерухомого майна з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.

3.Заслухавши пояснення представника власника майна і прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

3.1.Відповідно до ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

3.2.Із ухвали Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 вбачається, що Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 5 ст.191, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст.255, ч. 1 ст.364, ч. 2 ст.366, ч. 3 ст.15ч. 5 ст.27, ч. 4 ст.368, ч. 5 ст.368, ч. 3 ст.368-2, ч. 2 ст.375, ч. 2 ст.376, ч. 2 ст.376-1, ч. 1 ст.382 КК України. Відповідно до цієї ухвали слідчим суддею задоволено клопотання старшого слідчого групи - заступника начальника третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладений арешт на нерухоме майно фізичних осіб, зокрема, ОСОБА_5 , а саме машиномісце підземного паркінгу по АДРЕСА_1 (загальною площею 13,5 кв.м.) та квартири, розташовані за адресами : АДРЕСА_5 , (загальною площею 97,00 кв.м.) та по вул. М. Драгомирова, 2-а, № 313, (загальною площею 82,4 кв.м.).

3.3.Постановою Генерального прокурора України від 18.11.2019 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 доручене детективам Національного антикорупційного бюро України.

У зв`язку з цим, враховуючи приписист. 33-1 КПК України, розгляд клопотання у цьому кримінальному провадженні підсудне Вищому антикорупційному суду.

3.4.Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Українизавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження речових доказів.

Частиною 2ст. 173 КПК Українивизначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України). Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьоюст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу. Відповідно дост. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 вбачається те, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_5 , яке за постановою слідчого від 11.09.2018 року визнано речовими доказами, накладено з метою збереження цих речових доказів. Разом з тим,в ухвалі не зазначено, яким саме критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, у цьому кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, відповідає зазначене нерухоме майно ОСОБА_5 .

3.5.Крім того, відповідно до ч. 2ст. 64-2 КПК Україниправа третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Як пояснив під час судового засідання прокурор, ОСОБА_5 не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 52013110060002990. Отже при зверненні з клопотанням про накладення арешту на її майно, вона користується статусом третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Чинним кримінальним процесуальним законодавством визначена можливість арешту майна третьої особи лише за клопотанням прокурора. Разом з тим, як вбачається із ухвали слідчого судді від 09.10.2018 року, арешт був накладений за результатами розгляду клопотання слідчого.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що арешт на нерухоме майно був накладений необґрунтовано за зверненням неналежного суб`єкта.

3.6.Слідчий суддя не надає оцінку наданим представником власника майна аргументам щодо джерела походження коштів ОСОБА_5 для придбання арештованого майна, оскільки вони не впливають на висновок слідчого судді про необґрунтованість накладеного арешту.

3.7. При вирішенні питання про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 52013110060002990 від 02.04.2013 слідчий суддя враховує також ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019. Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42017000000000394 від 14.02.2017 і з метою забезпечення зберігання речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна накладено арешт на ті саме об`єкти, щодо скасування арешту з яких ставиться питання в цьому судовому засіданні. Слідчим суддею накладено арешт на машиномісце підземного паркінгу по АДРЕСА_1 (загальною площею 13,5 кв.м) та квартири, розташовані за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 (загальною площею 97,00 кв.м) та по АДРЕСА_4 (загальною площею 82,4 кв.м), що належать ОСОБА_5 . Отже, станом на сьогоднішній день на одні й ті саме об`єкти нерухомого майна накладено арешт у двох кримінальних провадженнях з однаковою метою збереження речових доказів. Хоча чинне законодавство прямо не забороняє подвійний арешт, при здійсненні заходів забезпечення кримінального провадження слід виходити в тому числі із реальності виконання завдань кримінального провадження. Враховуючи твердження прокурора, що відповідна квартира є об`єктом легалізації, грошових коштів, отриманих протиправним шляхом, а матеріали по цих фактах виділені в інше провадження, у подальшому арешті цього майна у первісному кримінальному провадженні № 52013110060002990 відсутня подальша потреба.

3.8.Відповідно до ч. 1ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Як встановлено слідчим суддею, арешт на майно ОСОБА_5 накладено за клопотанням неналежного суб`єкта та без обґрунтування відповідності цього майна ознакам речових доказів згідно зіст. 98 КПК України. Крім того, з урахуванням виділення відповідних матеріалів в окреме провадження, подальший арешт цього майна в первісному кримінальному провадженні не має сенсу та не сприяє виконанню завдань кримінального провадження.

4. Виходячи із зазначеного, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 арешт підлягає скасуванню. Тому клопотання адвоката ОСОБА_3 слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.2,170-173,174,309,372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1.Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити.

2.Скасувати арешт, накладений ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 758/13006/18 у кримінальному провадженні № 52013110060002990 від 02.04.2013, на майно ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_5 (загальною площею 97,00 кв.м);

- квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (загальною площею 82,4 кв.м);

-машиномісце підземного паркінгу, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 13,5 кв.м).

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1