Ухвала

від 16.01.2020 по справі 910/18271/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"16" січня 2020 р. Справа№ 910/18271/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від ТОВ "Укрскладсервіс": Потапчук Н.О. - наказ № 13-01/20 від 13.01.2020

від ТОВ "ФГ "Авеста": Ткаченко В.М. - ордер серії КС № 306443 від 29.11.2019

від арбітражного керуючого Лахненка О.М.: Сєвастьянов С.В. - ордер серії КВ № 720889 від 21.11.2019

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року

у справі № 910/18271/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група Авеста"

до Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута - ВАТ "Київхімволокно" як юридичну особу у зв`язку з банкрутством, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Укрскладсервіс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16.

Вимоги скарги, зокрема, мотивовані тим, що скаржник не брав участі у розгляді справи про банкрутство №910/18271/16, але вважає, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду було вирішено питання про його права та інтереси, оскільки права скаржника були порушені під час продажу на аукціоні майна боржника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без розгляду, апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство та не довів того, що його права та інтереси порушенні при винесенні ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року, а відтак він не наділений процесуальним правом на оскарження вказаної ухвали у даній справі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 року касаційну скаргу ТОВ "Укрскладсервіс" задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 року у справі №910/18271/16 скасовано, апеляційну скаргу ТОВ "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі №910/18271/16 передано на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів касаційного господарського суду у своїй постанові зазначила про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, оскільки апеляційний суд не дослідив та не перевірив доводи скаржника про те, що ухвала місцевого господарського суду від 25.02.2019 року порушує його права, як потенційного покупця майна, відчуженого за результатами проведення повторного аукціону 30.08.2018 року, та його майнових інтересів.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Верховець А.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі №910/18271/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 04.12.2019 року.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року задоволено заяву суддів Доманської М.Л. та Верховця А.А. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ТОВ "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019 року справу №910/18271/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Копитова О.С.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/18271/16 за апеляційною скаргою ТОВ "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року та призначено її до розгляду на 16.01.2020 року за участю повноважених представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник ініціюючого кредитора просить відмовити у її задоволенні та закрити апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Представник скаржника в судовому засіданні 16.01.2020 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити та скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16.

Представники ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого Лахненка О.М. проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі №910/18271/16 з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В силу ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (дали - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

При цьому, судова колегія враховує, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.

У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень даного кодексу зазначено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати таким, що втратив чинність, в тому числі, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Таким чином, станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції (16.01.2020 року) Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

Разом з тим, як було зазначено, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами.

Оскільки спірні правовідносини у справі виникли під час дії Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на той час, і місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, керувався відповідними положеннями даного Закону, то під час перегляду справи в апеляційному порядку на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм законодавства, чинного до введення у дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосуванню підлягають норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Між тим, згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Статтею 23 Закону про банкрутство визначено порядок пред`явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Так, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Положеннями ст. 23 та ст. 25 Закону про банкрутство на господарський суд покладено обов`язок щодо розгляду у попередньому засіданні суду заяв з вимогами конкурсних кредиторів та забезпечених кредиторів. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів, про що виносить ухвалу, в якій зазначаються відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги, а також розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.

При цьому, виходячи з положень ч. 6 ст. 12, ст.ст. 42, 46, 254 ГПК України та норм ст. 1 Закону про банкрутство, правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними, зокрема, нормами ст.ст. 42, 46, 254, 255 ГПК України.

Судова колегія зауважує, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

Таким чином, відповідно до наведених норм Закону про банкрутство, у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, ТОВ "Укрскладсервіс" не є ані кредитором, ані учасником справи № 910/18271/16 та відповідно не приймав в ній участі і його не було залучено до участі у справі, відтак скаржник не має права на апеляційне оскарження прийнятих у справі процесуальних документів.

Крім того необхідно зазначити, що стаття 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та/або обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

За таких обставин, чинний господарський процесуальний кодекс передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням. (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17).

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

На підставі наведеного судова колегія наголошує, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Обґрунтовуючи відповідне право на звернення до суду з апеляційною скаргою апелянт вказує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16 було вирішено питання про його права та інтереси, оскільки були порушені права ТОВ "Укрскладсервіс" під час продажу на аукціоні майна боржника.

Так, за твердженням скаржника, підготовка та проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника по лоту №1 (об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля Х/цеху літера СVІ, загальною площею 42 519,8 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська,1), який спочатку був призначений на 23.02.2018 року, але, на його думку, незаконно скасований і фактично проведений 30.08.2018 року, відбулося з грубим порушенням Закону про банкрутство.

Відповідно до ст. 58 Закону про банкрутство Організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

Як встановлено судом, 24.01.2018 року на Інтернет-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України розміщено оголошення про проведення 23.02.2018 року аукціону з продажу майна ВАТ "Київхімволокно" (лот №1).

Згідно наявних у справі доказів, ТОВ "Укрскладсервіс" визначено учасником аукціону з продажу майна ВАТ "Київхімволокно", що мав відбутися 23.02.2018 року о 10:00, на підставі рішення ТБ "Київська універсальна біржа" від 01.02.2018 року.

Статтею 54 Закону про банкрутство передбачено, що організатор аукціону має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше ніж за десять днів до його початку з негайним розміщенням повідомлення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікувалося оголошення про проведення аукціону, із зазначенням причин. Повідомлення про скасування аукціону не пізніше ніж наступного дня після прийняття відповідного рішення надсилається організатором усім особам, що подали заяву про участь в аукціоні. У разі скасування аукціону організатор повертає учасникам сплачені ними гарантійні внески не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів. Рішення про скасування аукціону може бути оскаржено до господарського суду.

06.02.2018 року на сайті Вищого господарського суду України та 07.02.2018 року на сайті Міністерства юстиції України розміщено повідомлення про скасування аукціону з продажу майна боржника, призначеного на 23.02.2018 року.

Відповідне рішення організатору аукціону ТБ "Київська універсальна біржа" про скасування аукціону, призначеного на 23.02.2018 року, у відповідності до ст. 54 Закону про банкрутство було оскаржено в судовому порядку в межах даної справи, однак ухвалою суду від 13.03.2019 року відповідну позовну заяву ТОВ "Укрскладсервіс" повернуто скаржнику. Вказана ухвала не оскаржувалась, у тому числі апелянтом, відтак набрала законної сили.

В подальшому, 28.02.2018 року на Інтернет-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України розміщено оголошення про проведення 30.03.2018 року аукціону з продажу майна ВАТ "Київхімволокно" (лот №1), який, в свою чергу, визнано таким, що не відбувся.

30.07.2018 року на Інтернет-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України розміщено оголошення про проведення 30.08.2018 року аукціону з продажу майна ВАТ "Київхімволокно" (лот №1).

Відповідно до оголошення про результати проведення зазначеного аукціону, оприлюдненого на Інтернет-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України 03.09.2018 року, вказаний аукціон визнаний таким, що відбувся, переможцем аукціону (лот №1) визначено ТОВ "Лоренс Фінанс" з ціною придбання 6 703 415,28 грн.

Таким чином, згідно матеріалів справи, об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля Х/цеху літера СVІ, загальною площею 42 519,8 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська,1 (лот №1) було тричі виставлено ТБ "Київська універсальна біржа" для продажу на аукціоні, а саме: 23.02.2018 року, 30.03.2018 року та 30.08.2018 року.

Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї доказів вбачається, що скаржник мав намір прийняти участь лише в аукціоні, який було призначено на 23.02.2018 року, натомість для участі в аукціонах, оголошених на 30.03.2018 року та на 30.08.2018 року, ТОВ "Укрскладсервіс" заявки не подавало та гарантійні внески не сплачувало, оскільки доказів зворотнього скаржником суду не надано.

Посилання скаржника на те, що він був готовий придбати 23.02.2018 року майно боржника за значно більшу ціну, ніж ту, за яку відповідне майно було реалізовано на аукціоні 30.08.2018 року, є припущенням, а відтак відхиляються судом.

Окрім наведеного, судова колегія також враховує, що скаржник не був позбавлений або обмежений права та можливості взяти участь в аукціонах, проведених 30.03.2018 року та 30.08.2018 року, оскільки інформація про проведення відповідних аукціонів є відкритою та загальнодоступною для всіх бажаючих та зацікавлених осіб.

Доводи апелянта про звернення 27.03.2019 року до Господарського суду міста Києва із позовом до ТБ "Київська Універсальна Біржа" та ТОВ "Лоренс Фінанс" про визнання недійсним результатів другого повторно аукціону з продажу майна боржника по лоту №1, проведеного 30.08.2018 року (справа №910/4003/19), судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки відповідну позовну заяву було подано до суду вже після винесення ухвали від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16, відтак подання даного позову не є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної ухвали про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі про банкрутство ВАТ "Київхімволокно", а ймовірне задоволення відповідних позовних вимог у наведеній справі може лише свідчити про наявність нововиявлених обставин для перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16.

Враховуючи вищенаведене, апелянтом при зверненні з апеляційною скаргою не доведено належними та допустимими доказами, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду вирішено питання про права та обов`язки останнього, зокрема і як потенційного покупця майна, відчуженого за результатами проведення повторного аукціону 30.08.2018 року, та його майнових інтересів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що не набувши статусу учасника провадження у справі та не довівши порушення його прав та обов`язків оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Укрскладсервіс" позбавлене права на апеляційне оскарження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

За викладених вище обставин, оскільки станом на дату звернення до суду з апеляційною скаргою скаржник не набув статусу сторони чи учасника у справі № 910/18271/16 про банкрутство ВАТ "Київхімволокно" і права апелянта як потенційного покупця майна, відчуженого за результатами проведення повторного аукціону 30.08.2018 року, та його майнових інтересів оскаржуваною ухвалою не порушені та рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16 підлягає закриттю.

Керуючись статтями 231, 234, 255, 264, 281 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрскладсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/18271/16 закрити.

2. Копію ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі.

3. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 21.01.2020 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков