Рішення

від 17.12.2019 по справі 907/307/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

17.12.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/307/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні енергетичні технології", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сольва-Ліс", с. Драчино Свалявського району

про стягнення 236 721 грн. 55 коп.,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача (в режимі відеоконференції) - Яшник Д.М., директор

Микитишин О.М., адвокат,

ордер серії КВ № 056278

від 19.07.2019 року

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні енергетичні технології", м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сольва-Ліс", с. Драчино Свалявського району про стягнення 236 721 грн. 55 коп.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, чим порушив строки оплати за поставлене обладнання, у зв`язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 95 000 грн. 01 коп. за поставлене обладнання та не виконав умови договору № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість по зазначеному договору у розмірі 45 040 грн . Крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року суму 48 846 грн. 71 коп. пені, 12 585 грн. 78 коп. інфляційних нарахувань та суму 4 188 грн. трьох процентів річних, а за договором підряду № 27.04.1.20417 від 27.04.2017 року суму 22 481 грн. 77 коп. пені, 6 617 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та суму 1 962 грн. трьох процентів річних (ст. 625 Цивільного кодексу України).

У встановлений ухвалою Господарського суду від 25.07.2019 року строк, відповідач відзиву на позов у порядку ст. 165 ГПК України суду не подав. Однак, такий відзив поданий відповідачем до суду без дотримання встановлених судом строків - 30.09.2019 року.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що відповідачем, всупереч вимогам ухвали суду від 25.07.2019 року, не було подано відзиву на позовну заяву у встановлений строк - протягом 15-ти днів з дня одержання ухвали суду від 25.07.2019 року. Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачу вручено ухвалу суду 27.07.2019 року, про що свідчить відмітка на повідомленні поштового відправлення, а відтак, подаючи до суду 30.09.2019 року відзив на позовну заяву відповідачем пропущено строк на його подання. Разом з тим, відповідач не звертався до суду із заявами щодо поновлення пропущеного строку на подання відзиву.

За ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповіддю на відзив, позивач вказує на пропуск відповідачем строку на подання відзиву на позов. При цьому, зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, посилається на не зрозумілий та не відомий позивачу Договір підряду № 27 від 25.03.2014 року з виконання пусконалагоджувальних робіт, який був укладений між сторонами даної справи № 907/307/19, при цьому будь-яких документальних доказів у підтвердження укладення даного договору між позивачем та відповідачем не надав, з огляду на що такий не може бути предметом дослідження у даній справі.

Посилається також на те, що відповідач до відзиву долучив копію кошторисної документації по ремонту покрівлі на будинку, що розташований за адресою: Закарпатська область, с. Драчино, вул. Драчинська, буд. 119 "Б" (дата складення 17.07.2019 року), який нібито проводився з боку ТОВ "Свалява-Міськбуд", однак, жодних доказів у підтвердження фактичного надання послуг з ремонту покрівлі, а саме, Договору, укладеного з ТОВ "Свалява-Міськбуд" на проведення ремонтних робіт, первинної документації, що підтверджує проведення господарської операції та витрат, які поніс відповідач (оплата за надані послуги з ремонтних робіт покрівлі 318 055 грн., підписання актів виконаних робіт) суду не надав.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що до кошторисної документації, складеної 17.07.2019 року, відповідачем додатково додається Дефектний акт на капітальний ремонт (Форма № 8) (дата складення - невідома), як додаток до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва "Ремонт покрівлі гр. ОСОБА_1 по вул. Драчинській 119 Б в с. Драчино", який, в свою чергу немає жодного відношення до виконання договірних зобов`язань згідно спірного Договору по справі № 907/307/19 - Договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року.

Наголошує на тому, що між сторонами спору був укладений лише договір підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року щодо виконання пусконалагоджувальних робіт сонячної електростанції, що була придбана згідно Договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року на об`єкті ТОВ "Сольва-Ліс" за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Драчино, вул. Драчинська, буд. 119 "Б" на загальну суму 45 040 грн. з ПДВ.

Відповідач на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом неодноразово відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

27.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні енергетичні технології" (Продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сольва-Ліс" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 27.04.2017 (надалі - Договір), у відповідності до якого продавець продає і здійснює поставку, а покупець купує, приймає і оплачує обладнання згідно специфікації, наведеної в Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість продукції, що поставляється покупцем за договором відповідно до специфікації, наведеної у Додатку № 1 до договору складає: 1 099 100 грн. 93 коп., в тому числі ПДВ 20% - 183 183 грн. 49 коп.

Розділом 4 Договору визначено порядок розрахунків за договором, відповідно до якого на підставі рахунку-фактури, що надається продавцем, покупець сплачує вартість продукції. При одержанні продавцем 50% відсотків вартості продукції, продавець проводить відвантаження продукції на адресу покупця. Інші 50% вартості продукції покупець оплачує протягом, але не пізніше 60 банківських днів з моменту поставки продукції і підписання сторонами видаткової накладної та акту прийому-передачі продукції. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що передача продукції покупцеві згідно п. 2.1.1. договору підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі. Датою поставки продукції і датою переходу права власності на продукцію вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та акту прийому-передачі продукції.

Додатком № 1 до договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року сторонами узгоджено специфікацію продукцію, вартість якої складає 1 099 100 грн. 93 коп.

На виконання умов Договору, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 7 від 10.05.2017 року на суму 1 099 100 грн. 93 коп. В подальшому, згідно видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме, № 26 від 30.11.2017 року на суму 939 510 грн. 96 коп. та № 27 від 30.11.201 року на суму 159 589 грн. 98 коп. позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 1 099 100 грн. 93 коп.

Проте, вартість поставленого позивачем обладнання відповідачем оплачена частково на суму 1 004 100 грн. 92 коп., з огляду на що у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 95 000 грн. 01 коп. за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, несплата якої стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново -господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, вибір контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлене згідно договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року обладнання в розмірі 95 000 грн. 01 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Поряд з цим, 27.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні енергетичні технології" (Підрядником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сольва-Ліс" (Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 27.04.1.2017 (надалі - Договір), у відповідності до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати пусконалагоджувальні роботи на об`єктах замовника, а замовник зобов`язується надати для виконання робіт об`єкт, сприяти у виконанні робіт, прийняти виконану належним чином роботу та оплатити її відповідно до умов договору.

Відповідно до розділу 3 Договору ціна складає 45 040 грн., в тому числі ПДВ 20% - 7 506 грн. 67 коп. Ціна договору включає відшкодування витрат "Підрядника" на виконання робіт і плату за виконану ним роботу.

Розділом 4 Договору визначено порядок розрахунків за договором, відповідно до якого оплата за виконану роботу здійснюється шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-х днів з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору сторони встановили, що замовник зобов`язаний прийняти виконану роботу протягом 3-х днів з моменту пред`явлення підрядником її результатів, або направити письмові вмотивовані заперечення для усунення недоліків у взаємоузгоджений термін і подальшим пред`явленням. За погодженням сторін, підрядник може взяти участь в усуненні дефектів зі складанням додаткового кошторису, узгодженого замовником і оплатою в розмірі та порядку згідно п. 4.1. цього Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, позивачем виконано роботи на загальну суму 45 040 грн., у підтвердження чого складено акт виконаних робіт (надання послуг) № 29 від 30.11.2017 року. Вказаний акт був надісланий на електронну адресу відповідача, а в подальшому, згідно листа № 06/02-2019 від 06.02.2019 року -засобами поштового зв`язку.

Натомість, відповідач акт виконаних робіт (надання послуг) № 29 від 30.11.2017 року не підписав, вмотивованої відмови щодо непідписання та неприйняття таких робіт на адресу позивача не надсилав.

Враховуючи неоплату виконаних підрядних робіт у розмірі 45 040 грн., у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 45 040 грн. за договором № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, несплата якої стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення зазначеної суми заборгованості в примусовому порядку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Як встановлює абзац 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

На підставі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 6 Господарського кодексу України гарантує сторонам свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст . 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, підрядник (позивач) виконав пусконалагоджувальні роботи на суму 45 040 грн. про що склав відповідний акт виконання робіт (надання послуг) № 29 від 30.11.2017 року та надіслав на електронну адресу відповідача, листом № 06/02-2019 від 06.02.2019 року засобами поштового зв`язку (до матеріалів справи долучено копію поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа) .

Проте, відповідач не повернув позивачу підписаного акту, вмотивованої відмови від підписання акту не подав та не оплатив вказані роботи.

Згідно положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пункт 5.1 . договору передбачає, що замовник зобов`язаний прийняти виконану роботу протягом 3-х днів з моменту пред`явлення підрядником її результатів, або направити письмові вмотивовані заперечення для усунення недоліків у взаємоузгоджений термін і подальшим пред`явленням .

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт виконаних робіт є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 року у справі № 914/1556/17.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з письмовими вмотивованими запереченнями щодо результатів виконаної роботи або усунення якихось недоліків за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за виконані роботи в розмірі 45 040 грн. за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Крім того, на підставі та в порядку п. 8.4. Договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року та п. 6.2. Договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року позивач просить стягнути з відповідача суму 48 846 грн. 71 коп. та 22 481 грн. 77 коп. пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями статей 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.4. Договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року встановлено, що у разі порушення термінів оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період такого прострочення, від суми невиплаченого платежу за кожен день прострочення від загальної суми Договору.

Пунктом 6.2. Договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року передбачено, що за прострочення строків оплати вартості виконаних робіт замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року нарахована пеня в розмірі 48 846 грн. 71 коп. та за Договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року - пеня в розмірі 22 481 грн. 77 коп.

Перевіривши розрахунок пені, виходячи із відповідних сум заборгованості з врахуванням здійснених відповідачем проплат, суд зазначає, що пеня в розмірі 48 846 грн. 71 коп. за Договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 22 481 грн. 77 коп. за Договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, то така судом перерахована з врахуванням строків виникнення прострочки виконання зобов`язання з 27.02.2019 року, складає 3 656 грн. 26 коп. та підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині заявленої вимоги про стягнення пені слід відмовити, оскільки така нарахована безпідставно.

За прострочку відповідачем оплати вартості поставленого обладнання та оплати за виконані роботи позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 12 585 грн. 78 коп. інфляційних нарахувань та 4 188 грн. трьох процентів річних за Договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, а також суму 6 617 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та 1 962 грн. трьох процентів річних за Договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, з огляду на що стягненню з відповідача підлягає сума 12 025 грн. інфляційних нарахувань та 4 186 грн. 45 коп. 3% річних за період з 28.02.2018 року по 20.05.2019 року згідно Договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, а також 855 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань та 307 грн. 26 коп. трьох процентів річних за період з 27.02.2019 року по 20.05.2019 року згідно Договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року. В задоволенні решти заявленої до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних належить відмовити.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 95 000 грн. 01 коп. заборгованості за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, 48 846 грн. 71 коп. пені, 12 025 грн. інфляційних нарахувань, 4 186 грн. 45 коп. трьох процентів річних та 45 040 грн. заборгованості за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, 3 656 грн. 26 коп. пені, 855 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 307 грн. 26 коп. трьох процентів річних, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 3 148 грн. 76 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сольва-Ліс", 89307, Закарпатська область, Свалявський район, с. Драчино, вул. Драчинська, буд. 119 "Б" (код ЄДРПОУ 37917016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні енергетичні технології", 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61 (код ЄДРПОУ 37194028) суму 209 917 (Двісті дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять гривень) грн. 45 коп., в тому числі 95 000 (Дев`яносто п`ять тисяч гривень) грн. 01 коп. заборгованості за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, 48 846 (Сорок вісім тисяч вісімсот сорок шість гривень) грн. 71 коп. пені, 12 025 (Дванадцять тисяч двадцять п`ять гривень) грн. інфляційних нарахувань, 4 186 (Чотири тисячі сто вісімдесят шість гривень) грн. 45 коп. трьох процентів річних та 45 040 (Сорок п`ять тисяч сорок гривень) грн. заборгованості за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, 3 656 (Три тисячі шістсот п`ятдесят шість гривень) грн. 26 коп. пені, 855 (Вісімсот п`ятдесят п`ять гривень) грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 307 (Триста сім гривень) грн. 26 коп. трьох процентів річних, а також суму 3 148 (Три тисячі сто сорок вісім гривень) грн. 76 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з відпусткою судді Пригари Л.І. з 26.12.2019 року по 11.01.2020 року повне судове рішення складено 22.01.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.