Постанова

від 07.07.2020 по справі 907/307/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. Справа № 907/307/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання: Харів М.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сольва-Ліс вх. № ЗАГС 01-05/825/20 від 27.02.2020 року,

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року (повний текст рішення складено 22 січня 2020 року, м. Ужгород, суддя Пригара Л.І.)

у справі № 907/307/19

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні енергетичні технології , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сольва-Ліс , с. Драчино Свалявського району Закарпатської області

про стягнення 236721,55 грн,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: директор Кривецький Р.М., адвокат Січка В.В. (довіреність б/н від 26.02.2020),

від позивача: не прибув,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційні енергетичні технології через поштове відділення зв`язку 24.05.2019 року подало на розгляд Господарського суду Закарпатської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Сольва-Ліс про стягнення 236721,55 грн заборгованості, яка виникла за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 та договором підряду № 27.04.2017 від 27.04.2017.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач своєчасно не виконав умови договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, чим порушив строки оплати за поставлене обладнання, у зв`язку з чим у останнього утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 95000,01 грн за поставлене обладнання та не виконав умови договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість по зазначеному договору у розмірі 45040,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року суму 48 846,71 грн пені, 12585,78 грн інфляційних нарахувань та суму 4188,00 грн трьох процентів річних, а за договором підряду № 27.04.1.20417 від 27.04.2017 року суму 22 481,77 грн пені, 6617,28 грн інфляційних нарахувань та суму 1962,00 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2019 позовну заяву ТОВ Інноваційні енергетичні технології залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з усуненням заявником недоліків позовної заяви, 02.07.2020 судом винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції справа розглядалась у порядку загального позовного провадження.

За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2019 у справі № 907/307/19 позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 209917,45 грн, в тому числі 95000,01 грн заборгованість за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, 48 846,71 грн пені, 12025,00 грн інфляційних нарахувань, 4186,45 грн трьох процентів річних та 45040,00 грн заборгованості за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, 3656,26 грн пені, 855,76 грн інфляційних нарахувань, 307,26 грн трьох процентів річних, а також суму 3148,76 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт передачі відповідачеві згідно договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року обладнання в розмірі 95000,01 грн та виконання умов договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року на загальну суму 45040,00 грн, у підтвердження чого складено акт виконаних робіт (надання послуг) № 29 від 30.11.2017 року, який був надісланий на електронну адресу відповідача, а в подальшому, згідно листа № 06/02-2019 від 06.02.2019 року засобами поштового зв`язку. Натомість, відповідач акт виконаних робіт (надання послуг) № 29 від 30.11.2017 не підписав, вмотивованої відмови щодо не підписання та неприйняття таких робіт на адресу позивача не надсилав, у зв`язку з чим дані заборгованості підлягають стягненню в примусовому порядку. Щодо часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції здійснивши перерахунок дійшов висновку, що пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних нараховані позивачем невірно, а тому позовні вимоги задоволив частково.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сольва-Ліс звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи відповідача, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, яку судом першої інстанції було відхилено через пропуск строку подання такого відзиву.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що за договором підряду позивач зобов`язався виконати пусконалагоджувальні роботи, які останнім не було виконано належним чином, окрім того, під час виконання таких робіт було пошкоджено покриття замовника/відповідача, що спричинило додаткові затрати на ремонт покрівлі, про що свідчить зведений кошторисний розрахунок вартості ремонту покрівлі по вул. Драчинській, буд. 119 в с. Драчино Свалявського району на суму 318055,00 грн.

Відповідно апелянт вважає, оскільки позивач, як виконавець робіт, порушив умови договору щодо якості робіт, а саме за свій рахунок та за своїми силами не усунув недоліки та дефекти, виявлені протягом гарантійного терміну, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача коштів є неправомірною.

02.04.2020 року позивачем на адресу суду було подано відзив вих. № 01/04-2020 від 01.04.2020 (вх. № ЗАГС 01-04/2030/20), в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги, зазначивши, що відповідач був обізнаний щодо розгляду справи та міг завчасно подати відзив на позовну заяву, однак не скористався своїм правом.

Позивач заперечує доводи апелянта, щодо виникнення між сторонами договірних відносин в частині укладення договору виконання пусконалагоджувальних робіт. Разом з тим, позивач заперечує доводи апелянта, що ним під час монтування обладнання було пошкоджено покрівлю будинку та його прямі збитки по усуненню недоліків покрівлі склали 318055,00 грн і як доказ долучає до матеріалів справи копії кошторисної документації по ремонту покрівлі, однак, на думку позивача, апелянтом не подано жодних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг з ремонту покрівлі, а саме договір з ТОВ Свалява-Міськбуд на проведення ремонтних робіт, первинну документацію, що підтверджує проведення господарської операції та витрат, які поніс апелянт, а саме сплатив за надані послуги з ремонтних робіт покрівлі 318055,00 грн, актів виконаних робіт.

Враховуючи викладене у відзиві, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/307/19 розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С. Введено до складу судової колегії суддів Мирутенка О.Л. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 року головуючим суддею Данко Л.С., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сольва-Ліс вх. № ЗАГС 01-05/825/20 від 27.02.2020 року, залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сольва-Ліс та ухвалою суду від 19.05.2020 розгляд справи призначено на 09.06.2020.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 09.06.2020 року розгляд справи було відкладено на 07.07.2020 року та зобов`язано судове засідання провести в режимі відеоконференції, про що учасники справи були повідомлені рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання, яке відбулось в режимі відеоконференцзв`язку із Господарським судом Закарпатської області, прибув директор та представник апелянта/відповідача. Представником апелянта вимоги апеляційної скарги підтримано, надано усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інтенції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не прибув, на електронну адресу суду апеляційної інстанції 06.07.2020 представником позивача надіслано клопотання вх. № ЗАГС 01-04/4012/20 про розгляд справи без участі позивача та його представника. Представник позивача у клопотанні просить прийняти дане клопотання до розгляду та залишити апеляційну скаргу ТОВ Сольва-Ліс на рішення Господарського суду закарпатської області від 17.12.2019 по справі № 907/307/19 без задоволення, рішення без змін.

Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача/апелянта, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, з наступних підстав.

Підстави визначені у частині 2 ст. 202 ГПК України, які слугують підставою для відкладення розгляду справи, у нашому випадку, відсутні.

Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 09.06.2020 по даній справі участь повноважних осіб відповідача/апелянта, позивача, третьої особи обов`язковою не визнавалася.

Слід зазначити, що учасники справи були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, представником позивача на електронну адресу суду було подано клопотання вх. № ЗАГС 01-04/4012/20 про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2019 у справі № 907/307/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.04.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Інноваційні енергетичні технології (Продавець - за договором, позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сольва-Ліс (Покупець - за договором, відповідач - у справі) було укладено договір № 27.04.2017 (надалі - договір) (том І, а.с. 22-25).

За своїми основними та неосновними (другорядними ознаками) вказаний вище правочин є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму (частина перша зазначеної статті).

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами п. 1.1 даного договору, продавець продає і здійснює поставку, а покупець купує, приймає і оплачує обладнання згідно специфікації, наведеної в додатку № 1 до договору.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, загальна вартість продукції, що поставляється покупцем за договором відповідно до специфікації, наведеної у додатку № 1 до договору складає: 1099100,93 грн, в тому числі ПДВ 20% - 183183,49 грн.

Розділом 4 сторони визначили порядок розрахунків за договором, відповідно до якого на підставі рахунку-фактури, що надається продавцем, покупець сплачує вартість продукції. При одержанні продавцем 50% відсотків вартості продукції, продавець проводить відвантаження продукції на адресу покупця. Інші 50% вартості продукції покупець оплачує протягом, але не пізніше 60 банківських днів з моменту поставки продукції і підписання сторонами видаткової накладної та акту прийому-передачі продукції. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що передача продукції покупцеві згідно п. 2.1.1. договору підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі. Датою поставки продукції і датою переходу права власності на продукцію вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та акту прийому-передачі продукції.

Додатком № 1 до договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року сторонами узгоджено специфікацію продукцію, вартість якої складає 1099100,93 грн.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем на виконання умов договору, було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 7 від 10.05.2017 року на суму 1099100,93 грн.

В подальшому, позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 1099100,93 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме, № 26 від 30.11.2017 року на суму 939510,96 грн та № 27 від 30.11.201 року на суму 159589,98 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі від 30.11.2017 продукції, який підписаний сторонами з договором без будь яких зауважень чи застережень вбачається, що позивач здійснив поставку продукції, а покупець прийняв продукцію згідно договору № 27.04.2017 від 27.042017 на загальну суму 1099100,93 грн.

Проте, вартість поставленого позивачем обладнання відповідачем оплачена частково на суму 1004100,92 грн, з огляду на що у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 95000,01 грн за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року.

Також судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Інноваційні енергетичні технології (Підрядник - за договором, позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сольва-Ліс (Замовник - за договором, відповідач - у справі) було укладено договір підряду № 27.04.1.2017 (надалі - договір підряду) (том І, а.с. 19-21).

Судом встановлено, що зазначений договір підряду № 27.04.1.2017 за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки для нього характерні ознаки визначені ст. 837 ЦК України.

Згідно з ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктом 1.1 договору підряду сторони визначили, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати пусконалагоджувальні роботи на об`єктах замовника, а замовник зобов`язується надати для виконання робіт об`єкт, сприяти у виконанні робіт, прийняти виконану належним чином роботу та оплатити її відповідно до умов договору.

Відповідно до розділу 3 договору підряду, ціна складає 45040,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 7506,67 грн. Ціна договору включає відшкодування витрат Підрядника на виконання робіт і плату за виконану ним роботу.

Розділом 4 договору підряду визначено порядок розрахунків за договором, відповідно до якого оплата за виконану роботу здійснюється шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-х днів з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору підряду сторони встановили, що замовник зобов`язаний прийняти виконану роботу протягом 3-х днів з моменту пред`явлення підрядником її результатів, або направити письмові вмотивовані заперечення для усунення недоліків у взаємоузгоджений термін і подальшим пред`явленням. За погодженням сторін, підрядник може взяти участь в усуненні дефектів зі складанням додаткового кошторису, узгодженого замовником і оплатою в розмірі та порядку згідно п. 4.1. цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, позивачем виконано роботи на загальну суму 45040,00 грн., у підтвердження чого складено акт виконаних робіт (надання послуг) № 29 від 30.11.2017 року (том І, а.с. 18).

Як стверджує позивача, вказаний акт був надісланий на електронну адресу відповідача, а в подальшому, згідно листа № 06/02-2019 від 06.02.2019 року - засобами поштового зв`язку, в підтвердження чого до матеріалів справи позивачем додано витяги з електронної пошти (том І, а.с. 29, 30, 31).

Натомість, відповідач акт виконаних робіт (надання послуг) № 29 від 30.11.2017 року не підписав, вмотивованої відмови щодо не підписання та неприйняття таких робіт на адресу позивача не надсилав.

Враховуючи не оплату виконаних підрядних робіт у розмірі 45040,00 грн., у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 45040,00 грн. за договором № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року.

06.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом вимогою № 06/02-2019 щодо виконання зобов`язань за договорами поставки та підряду (том І, а.с. 36-37), що підтверджується описом вкладення (том І, а.с. 38, 39, 40).

Однак, дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і не заперечується сторонами у справі.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати за поставлений товар та оплати за виконані підрядні роботи позивач звернувся до місцевого господарського суду для захисту порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 95000,01 грн, згідно договору поставки обладнання та 45040,00 грн згідно договору підряду. Разом з тим, позивач просити стягнути з відповідача на свою користь пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення оплати за кожним договором окремо.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (положення ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В даному випадку між сторонами у справі за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 (том І, а.с. 22-25) року виникли договірні відносини, які за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму (частина перша зазначеної статті).

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, вибір контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлене згідно договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року обладнання в розмірі 95000,01 грн доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані, відтак підлягають до задоволення.

Щодо договору підряду № 27.04.2017 від 27.042017 слід зазначити наступне.

Укладений між сторонами договір № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Як встановлює абзац 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

На підставі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 6 Господарського кодексу України гарантує сторонам свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, підрядник (позивач) виконав пусконалагоджувальні роботи на суму 45040,00 грн про що склав відповідний акт виконання робіт (надання послуг) № 29 від 30.11.2017 року та надіслав на електронну адресу відповідача, листом № 06/02-2019 від 06.02.2019 року засобами поштового зв`язку (том І, а.с. 36-37, 38-40).

Проте, відповідач не повернув позивачу підписаного акту, вмотивованої відмови від підписання акту не подав та не оплатив вказані роботи.

Згідно положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пункт 5.1. договору передбачає, що замовник зобов`язаний прийняти виконану роботу протягом 3-х днів з моменту пред`явлення підрядником її результатів, або направити письмові вмотивовані заперечення для усунення недоліків у взаємоузгоджений термін і подальшим пред`явленням.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Слід зазначити, що акт виконаних робіт є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 року у справі № 914/1556/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з письмовими вмотивованими запереченнями щодо результатів виконаної роботи або усунення якихось недоліків за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

На підставі наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за виконані роботи в розмірі 45040,00 грн за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Разом з тим, як уже було зазначено вище у цій постанові, позивач, на підставі п. 8.4. договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року та п. 6.2. договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року просив стягнути з відповідача суму 48846,71 грн та 22481,77 грн пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями статей 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.4. договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року встановлено, що у разі порушення термінів оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період такого прострочення, від суми невиплаченого платежу за кожен день прострочення від загальної суми договору.

Пунктом 6.2. договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року передбачено, що за прострочення строків оплати вартості виконаних робіт замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року нарахована пеня в сумі 48846,71 грн та за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року - пеню в сумі 22481,77 грн.

Перевіривши розрахунок пені, виходячи із відповідних сум заборгованості з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня в розмірі 48846,71 грн за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 22481,77 грн за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, яка місцевим судом задоволена частково судова колегія зазначає, то така місцевим судом перерахована з врахуванням строків виникнення прострочки виконання зобов`язання з 27.02.2019 року вірно, відтак, стягненню з відповідача в сумі 3656,26 грн. В іншій частині заявленої вимоги про стягнення пені слід відмовити, оскільки така нарахована безпідставно.

За прострочку відповідачем оплати вартості поставленого обладнання та оплати за виконані роботи позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 12585,78 грн інфляційних нарахувань та 4188,00 грн трьох процентів річних за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, а також суму 6617,28 грн інфляційних нарахувань та 1962,00 грн трьох процентів річних за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, слід зазначити наступне.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, дійшла висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума 12025,00 грн інфляційних нарахувань та 4186,45 грн 3% річних за період з 28.02.2018 року по 20.05.2019 року згідно договору № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, а також 855,76 грн інфляційних нарахувань та 307,26 грн трьох процентів річних за період з 27.02.2019 року по 20.05.2019 року згідно договору підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року. В задоволенні решти заявленої до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних належить відмовити, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 95000,01 грн заборгованості за договором № 27.04.2017 від 27.04.2017 року, 48846,71 грн пені, 12025,00 грн інфляційних нарахувань, 4186,45 грн трьох процентів річних та 45040,00 грн. заборгованості за договором підряду № 27.04.1.2017 від 27.04.2017 року, 3656,26 грн пені, 855,76 грн інфляційних нарахувань, 307,26 грн трьох процентів річних, які позивачем документально доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року у справі № 907/307/19 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2020 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя О.С.Скрипчук