Рішення

від 17.01.2020 по справі 909/1168/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1168/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансолко",

вул. Богдана Хмельницького, буд.35,м. Жовква, Львівська область,80300

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Панбетон",

вул. Левинського, буд. 2-А,м. Івано-Франківськ,76014

про стягнення заборгованості в сумі 48 750 грн 02 к.

за участю:

від відповідача: Широких Ю.В., ордер від 28.11.2019, адвокат

від позивача: Мельник Л.В., свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 21.11.2017 №000819, адвокат

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансолко" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панбетон" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 48750,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 28.11.2019.

В судовому засіданні 28.11.2019 відкладено розгляд справи на 10.12.2019. В судовому засіданні 10.12.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 24.12.2019. В судовому засіданні 24.12.2019 оголошено перерву у розгляд справи до 17.01.2020.

В судовому засіданні 17.01.2020, яке відбулося в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Позиція позивача.

Відповідно до позовної заяви (вх.№20980/19 від 28.12.2019), на виконання умов договору поставки від 24.04.2019 №24/04/19, позивачем було відвантажено відповідачу 605 тон щебеню на загальну суму 290 400 грн, з яких відповідачем сплачено тільки 248 240 грн.

За словами позивача, станом на день подання позову несплаченою відповідачем залишається частина поставленого позивачем товару на суму 42 160 грн.

На підставі п.6.2. договору позивачем нараховано пеню в розмірі 6 056, 02 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, позивач нарахував три проценти річних в сумі 534 грн.

У своїх вимогах позивач посилається на ст. 11, 202, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 48 750, 02 грн.

У відповіді на відзив (вх.№22146/19 від 17.12.2019), позивач вказав, що заперечення відповідача не відповідають дійсності.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вх.321647/19 від 10.12.2019), відповідач вказує на те, що фактично сума 42 160 грн не є боргом, а різницею між сумою до сплати, вказаною позивачем в рахунках-фактурах з однаковою датою та номером, складених ним в двох варіантах ціни та суми до сплати. З огляду на те, що відповідач погодив ціну 341, 92 грн за тону щебеню, що підтвердив здійсненням оплати рахунку-фактури на суму 248 240 грн, визначення позивачем 42 160 грн як борг, який підлягає стягненню, є необґрунтованим і не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2019 відповідач - ТОВ "Панбетон" направив позивачу - ТОВ "Трансолко" заявку на відвантаження щебеню фракції 5-20 мм в кількості 700 тон на станцію Хриплин.

На оплату вказаного товару, позивачем було виставлено два рахунки-фактури під один і тим же номером і датою - №ТР-0000019 від 06.05.2019. В одному рахунку на суму 290 400 грн вказано ціну за товар 400 грн за тону, в іншому на суму 248 240 грн ціна - 341, 92 грн за тону.

Вивчаючи матеріали справи, судом встановлено, що саме рахунок-фактуру №ТР-0000019 від 06.05.2019 на суму 248 240 грн було оплачено відповідачем, що підтверджується роздруківкою картки рахунку та вказується самим позивачем у тексті позовної заяви.

Слід вказати, що в матеріалах справи відсутні докази, що сторонами було погоджено порядок пред`явлення двох рахунків за товар.

Виставивши два рахунки на оплату, позивач таким чином надав відповідачу вибір, який з них оплатити, чим відповідач і скористався.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.

Позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Зобов`язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У свою чергу договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Проте в частині 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В спірному випадку ціна поставленого товару погоджена сторонами саме в розмірі 341, 91 грн за тону, і рахунок з цією ціною був оплачений відповідачем, тобто відповідач в повному обсязі виконав зобов`язання за договором в цій частині, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, виставлений позивачем рахунок з ціною товару 400 грн за тону, після оплати відповідачем іншого рахунку з ціною 341, 91 грн - є безпідставним.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що має місце заборгованість за поставлений товар, враховуючи, що рахунок, який було пред`явлено відповідачу - ним оплачений.

Крім того, відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В спірному випадку, збільшення позивачем ціни після поставки товару та його оплати відповідачем є не допустимим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача про те, що 42 160 грн є заборгованість за поставлений товар не визнаються і не приймаються судом, оскільки рахунок оплачено відповідачем по вставленій самим позивачем ціні.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними та допустимими доказами по справі. На підставі наведених доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 632 Цивільного кодексу України, ст. 86, 123, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансолко" /вул. Богдана Хмельницького, буд.35,м. Жовква, Львівська область,80300, код ЄДРПОУ 41728088/ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панбетон" / вул. Левинського, буд. 2-А,м. Івано-Франківськ,76014, код ЄДРПОУ 42079434/ про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 48 750, 02 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.01.2020

Суддя Фрич М. М.