Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/20874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/20874/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом приватного підприємства "Преміум-1" (далі - Підприємство) до приватного акціонерного товариства "Оболонь" (далі - Товариство) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеним та зустрічним позовом Товариства до Підприємства про визнання попереднього договору недійсним,

за участі представників:

Підприємства: не з`явився;

Товариства: Пекар А.О. за ордером від 20 вересня 2019 року серії КВ № 729254;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2016 року Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, посилаючись на те, що 18 липня 2016 року між ним та Товариством було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого сторони погодили у строк до 3 жовтня 2016 року укласти основний договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 7,7414 га, розташованої по вулиці Лісовій у місті Буча Київської області. Зважаючи на ухилення Товариства від укладення з позивачем вищенаведеного правочину, Підприємство, посилаючись на статті 180, 182, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд зобов`язати відповідача укласти з Підприємством вищевказаний договір купівлі-продажу у запропонованій позивачем редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 листопада 2016 року (суддя Цюкало Ю.В.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20874/16 за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та призначено її до розгляду.

7 грудня 2016 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Підприємства від 7 грудня 2016 року, в якій позивач просив суд забезпечити пред`явлений ним позов шляхом накладення арешту на вищевказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 16 січня 2017 року зазначену заяву Підприємства було задоволено та вжито заходи до забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку разом з усіма її приналежностями загальною площею 7,7414 га, кадастровий номер 3210945300:01:040:0039, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Лісова.

Ухвалою суду від 1 лютого 2017 року в наведеній справі було призначено судову оціночно-земельну експертизу, у зв`язку з чим ухвалою суду від тієї ж дати провадження у справі було зупинено до повернення її матеріалів до суду.

13 липня 2017 року до суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 липня 2017 року № 9170/17-41 разом із матеріалами справи № 910/20874/16 з клопотанням судового експерта про погодження строку проведення експертизи у термін, що перевищує три місяці, та здійснення оплати вартості проведення експертизи.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Цюкала Ю.В. розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13 липня 2017 року № 05-23/2082 було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20874/16, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 31 липня 2017 року справу № 910/20874/16 було прийнято до розгляду суддею Шкурдовою Л.М., поновлено провадження у цій справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 31 серпня 2017 року клопотання експерта від 10 липня 2017 року № 9170/17-41 про погодження строку виконання та оплати експертизи задоволено та погоджено експертам термін проведення призначеної експертизи в строк, що перевищує 90 календарних днів.

Ухвалою суду від тієї ж дати провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 12 квітня 2019 року провадження у справі № 910/20874/16 було поновлено, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду за правилами ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 липня 2019 року (суддя Шкурдова Л.М.) вирішено провести процедуру врегулювання спору за участю судді у справі № 910/20874/16, призначено спільну нараду сторін та судді на 8 серпня 2019 року, а також зупинено провадження у даній справі до припинення врегулювання спору за участю судді на підставі положень ГПК України у чинній редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2019 року припинено врегулювання спору за участю судді у справі № 910/20874/16, поновлено провадження у справі та передано її для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 910/20874/16 передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2019 року справу № 910/20874/16 прийнято до свого провадження суддею Павленком Є.В. та призначено підготовче засідання на 26 вересня 2019 року.

23 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Товариства від 20 вересня 2019 року на позовну заяву Підприємства, в якому первісний відповідач заперечив проти задоволення вимог Підприємства з огляду на те, що сторонами не було додержано вимог про нотаріальне посвідчення спірного попереднього договору, у зв`язку з чим такий правочин, на думку Товариства, є нікчемним в силу закону та не створює будь-яких правових наслідків окрім тих, що пов`язані з його нікчемністю.

Крім того, 23 вересня 2019 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства до Підприємства про визнання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18 липня 2016 року недійсним у зв`язку з недодержанням вимог закону щодо його нотаріального посвідчення.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року прийнято зустрічний позов Товариства до Підприємства про визнання попереднього договору недійсним, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, а підготовче засідання за зустрічним позовом вирішено провести 26 вересня 2019 року разом з первісним позовом.

Ухвалою суду від 26 вересня 2019 року підготовче судове засідання було відкладено на 17 жовтня 2019 року.

15 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга Підприємства, в якій останнє просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року про прийняття зустрічного позову в цій справі.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року вищевказану апеляційну скаргу Підприємства з доданими до неї документами було повернуто скаржнику на підставі пункту 17.11 частини 1 Перехідних положень ГПК України.

Водночас судове засідання у справі № 910/20874/16, призначене на 17 жовтня 2019 року, не відбулося у зв`язку з надходженням інформації про замінування приміщень Господарського суду міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 18 жовтня 2019 року підготовче судове засідання у цій справі було призначено на 31 жовтня 2019 року.

До початку призначеного судового засідання через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява Підприємства від 31 жовтня 2019 року, в якій останнє змінило предмет пред`явленого ним позову та просило суд визнати укладеним між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна у редакції, зазначеній у вказаній заяві. Ця заява була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року строк підготовчого провадження у справі № 910/20874/16 було продовжено на 30 днів, а підготовче судове засідання відкладено на 14 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 5 грудня 2019 року.

Ухвалою суду від 5 грудня 2019 року розгляд справи відкладено на 9 січня 2020 року в зв`язку з надходженням відповідного клопотання Підприємства.

У судовому засіданні 9 січня 2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 16 січня 2020 року в зв`язку з клопотанням представника первісного позивача, проти задоволення якого не заперечував представник Товариства.

До початку призначеного судового засідання 16 січня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення Підприємства від 15 січня 2020 року, до яких було долучено ряд доказів. Також у вказаних письмових поясненнях первісного позивача останній просив суд визнати поважними причини пропуску та поновити Підприємству пропущений процесуальний строк на подання доказів. Крім того, до початку призначеного судового засідання 16 січня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання Підприємства від 15 січня 2020 року, в якому останнє просило суд призначити у даній справі повторну судову оціночно-земельну експертизу. Також у вказаному клопотанні первісний позивач просив поновити йому пропущений строк на подання зазначеного клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року в задоволенні клопотань Підприємства про поновлення строку на подання клопотання про призначення повторної оціночно-земельної експертизи та доказів було відмовлено.

У зв`язку з наведеними обставинами у судовому засіданні 16 січня 2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольні ухвали про залишення без розгляду клопотання Підприємства про призначення повторної судової оціночно-земельної експертизи та про долучення письмових пояснень Підприємства від 15 січня 2020 року доказів.

У цьому судовому засіданні представник Товариства заперечив проти задоволення первісних позовних вимог Підприємства з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 20 вересня 2019 року, та просив суд задовольнити його зустрічні позовні вимоги.

Підприємство явку свого уповноваженого представника в судове засідання 16 січня 2020 року не забезпечило, проте надіслало клопотання від 16 січня 2020 року про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Товариства, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов Підприємства та зустрічний позов Товариства, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2016 року між Підприємством та Товариством було підписано попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах, у порядку та строки, визначені цим договором.

Вказаний попередній договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1 цієї угоди об`єктом договору є земельна ділянка загальною площею 7,7414 га, розташована по вулиці Лісовій у місті Буча Київської області.

Також вказаним пунктом цього попереднього договору передбачено, що Товариство зобов`язується підготувати та отримати всі документи, що відповідно до чинного законодавства України необхідні для нотаріального посвідчення основного договору; попередити Підприємство про всі права третіх осіб на земельну ділянку; попередити Підприємство про недоліки, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням нерухомого майна; прибути до нотаріуса для укладення основного договору в день, визначений сторонами, але не пізніше останнього дня терміну, передбаченого даним договором. Водночас Підприємство зобов`язується прибути до нотаріуса для укладення основного договору в день, визначений сторонами, але не пізніше останнього дня терміну, передбаченого даним договором.

У разі односторонньої відмови Товариства від укладення основного договору, Підприємство має право вимагати від Товариства укладення основного договору в судовому порядку.

Крім того, у наведеному пункті попереднього договору сторони погодили укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу до 3 жовтня 2016 року.

За змістом попереднього договору купівлі-продажу від 18 липня 2016 року сторони погодили укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 7,7414 га, розташованої по вулиці Лісовій у місті Буча Київської області, за ціною у розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп., а також передбачили порядок та строки здійснення відповідних розрахунків.

Листом від 22 вересня 2016 року Підприємство звернулося до Товариства з пропозицією укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна. У наведеному листі містився запропонований первісним позивачем проект цього правочину.

Разом із тим, вищевказана пропозиція Підприємства щодо укладення між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна Товариством акцептована не була.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Підприємство посилалося на ухилення Товариства від укладення з первісним позивачем вищенаведеного основного договору купівлі-продажу нерухомого майна та, з урахуванням заяви від 31 жовтня 2019 року про зміну предмета позову, просило суд визнати укладеним між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна у запропонованій Підприємством редакції.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом пункту 5 статті 182 ГК України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно з частиною 2 статті 182 ГК України попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Частиною 1 статті 635 ЦК України також передбачено, що істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Разом із тим, статтею 657 ЦК України унормовано, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З системного аналізу приписів статей 635, 657 ЦК України вбачається, що попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна має бути укладений у письмовій формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням, оскільки основний договір укладається у формі з обов`язковим нотаріальним посвідченням.

Частиною 2 статті 209 ЦК України передбачено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що підписаний між сторонами попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 липня 2016 року не був нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку.

За частиною 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що підписаний між сторонами 18 липня 2016 року попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним, оскільки сторонами не додержано обов`язкових вимог закону про його нотаріальне посвідчення.

Аналогічна правова позиція щодо нікчемності попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна за відсутності його нотаріального посвідчення викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 367/3304/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Враховуючи встановлену судом нікчемність підписаного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18 липня 2016 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеним на підставі цього правочину спірного основного договору купівлі-продажу нерухомого майна у запропонованій Підприємством редакції.

За таких обставин у задоволенні первісного позову Підприємства слід відмовити.

У той же час у зустрічному позові Товариство просило суд визнати недійсним підписаний між сторонами попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 липня 2016 року в зв`язку із недодержанням сторонами вимог закону щодо його нотаріального посвідчення.

За частинами 1, 2 статті 4 ГПК України (у чинній редакції) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним підписаного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, Товариство посилалося на недодержання його сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення такого правочину.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У той же час якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Зазначену позицію наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, в якій суд касаційної інстанції погодився із раніше викладеними висновками у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року в справі № 6-308цс16, постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року в справі № 357/3394/16-ц.

Зважаючи на нікчемність попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18 липня 2016 року в силу закону, а також враховуючи те, що законом не передбачено захисту права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину, і такий спосіб захисту не є ефективним способом та не призведе до реального відновлення порушених прав позивача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову Товариства.

Відповідно до статті 129 ГПК України сплачені кожною із сторін судові витрати залишаються за їх платниками та компенсації не підлягають.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 16 січня 2017 року (суддя Цюкало Ю.В.) заяву Підприємства від 7 грудня 2016 року про забезпечення позову було задоволено та вжито заходів до забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку разом з усіма її приналежностями загальною площею 7,7414 га, кадастровий номер 3210945300:01:040:0039, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Лісова.

Відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України у випадку, зокрема, ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення, зокрема, первісних позовних вимог Підприємства, а також враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 січня 2017 року в даній справі.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову приватного підприємства "Преміум-1" до приватного акціонерного товариства "Оболонь" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеним відмовити.

У задоволенні зустрічного позову приватного акціонерного товариства "Оболонь" до приватного підприємства "Преміум-1" про визнання попереднього договору недійсним відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 січня 2017 року № 910/20874/16, - скасувати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 січня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко