Рішення

від 23.01.2020 по справі 922/3721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3721/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім 32-А , м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 3 550,43 грн.,- ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім 32-А про стягнення по договору № 3346/15-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 31 грудня 2014 року суми 3 550,43 грн., у тому числі: пеня у сумі 2 020,41 грн., 3% річних 103,10 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 426,92 грн.

14 листопада 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву залишено без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків позовної заяви до 25 листопада 2019 року. 21 листопада 2019 року, на виконання вимог ухвали суду, позивачем, через засоби поштового зв`язку, подано до суду заяву про усунення недоліків (вх. № 28516). 26 листопада 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі № 922/3721/19. Розгляд справи № 922/3721/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві. При цьому, адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 61038, м. Харків, вул. Івана Камишева, 32-А, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверт, у якому на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі, повернулась із довідкою Укрпошти інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилань поштового відправлення .

09 грудня 2019 року на адресу Відділення поштового зв`язку № 38 (у межах даного відділення обслуговується відповідач) судом скеровано лист із проханням в строк до 16 грудня 2019 року надати інформацію щодо підстав не вручення поштового відправлення адресату (Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Наш дім 32-А ) із детальним поясненням (розшифровкою) причин, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

16 січня 2020 року до суду від Акціонерного товариства Укрпошта надійшов лист в якому останній зазначив, що поштові відправлення на адресу ОСББ Наш Дім 32-А доставлялись через абонентську поштову скриньку, яка розташована за адресою 61038, м. Харків, вул. Івана Камишева, 32-А. У зв`язку з закінченням терміну зберігання та неявкою адресата за отриманням, поштова кореспонденція, повернулась відправнику (тобто на адресу Господарського суду Харківської області).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як унормовано частинами 1, 2 та 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до пункту 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав за належною адресою є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Виходячи із викладеного, суд вважає, що ним дотримано вимоги чинного законодавства щодо вручення відповідачу кореспонденції, надісланої судом.

Згідно статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач у справі) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Наш дім 32-А (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 3346/15-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, Національною акціонерною компанією Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (пункт 1.1, 1.2 договору).

Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами закріплено в розділі 6 договору. Так, за пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.1, 7.2 договору).

Розділ 11 передбачає, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 31 березня 2015 року та додатковою угодою № 2 від 27 липня 2015 року сторони дійшли згоди змінити пункт договору, який стосується ціни газу за 1000 куб. м. (пункт 5.2 договору розділу 5). Додатковою угодою № 3 від 30 липня 2015 року доповнено пункт 6.3 договору абзацом наступного змісту: За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які найшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором . Додатковою угодою № 4 від 21 жовтня 2015 року сторонами вирішено викласти у новий редакції пункт 5.2 договору щодо ціни газу за 1000 куб. м. Додатковою угодою № 5 від 30 листопада 2015 року викладено в іншій редакції банківські реквізити продавця (стаття 12 договору).

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору останній передав за актами приймання-передачі від 31 січня 2015 року, від 28 лютого 2015 року, від 31 березня 2015 року, від 30 квітня 2015 року, від 30 листопада 2015 року, від 31 грудня 2015 року у власність відповідача природний газ на загальну суму 29 160,92 грн., проте відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення в загальному розмірі 3 550,43 грн. у тому числі: 2 020,41 грн. пені, 103,10 грн. 3% річних та 1 426,92 грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу статті 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частини 2 статті 193 ГК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо переданого газу від відповідача не надходило. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2015 року та листопад-грудень 2015 року.

Разом з тим, відповідач у визначений договором строк оплату за переданий природний газ здійснював з порушенням строків, зазначених у договорі, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою (операції по підприємству Наш дім 32-А ОСББ з 01 січня 2015 по 30 серпня 2019 року).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про своєчасну оплату переданого природного газу в період з січень-квітень та листопад-грудень 2015 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині вчасної оплати переданого природного газу, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 2 020,41 грн., 3% річних у сумі 103,10 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 426,92 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свій обов`язок по перерахуванню грошових коштів за переданий природний газ за період січнь-квітень та листопад-грудень 2015 року виконував з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1 договору, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України) і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно - є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 7.2 договор, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Дії відповідача щодо несвоєчасної оплати є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 7.2 договору.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з пункту 7.2 договору, приписів статті 231 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірним, в зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 020,41 грн. пені є обґрунтованими та задовольняються судом.

Відповідно до статті 78 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Віденської конвенції), до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-ХІ від 23 серпня 1989 року та яка набула чинності 01 лютого 1991 року, якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми .

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманням компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 103,10 грн. та 1 426,92 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору та порядку розрахунків, який погодженого сторонами, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 103,10 грн. та 1 426,92 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Відповідачем не оспорено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, власного розрахунку вказаних сум не подано.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім 32-А (61038, Харківська область, місто Харків, вул. Івана Камишева, будинок 32-А, ідентифікаційний код юридичної особи 37458521) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Боглана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) 3 550,43 грн., у тому числі: пеня у сумі 2 020,41 грн., 3% річних у сумі 103,10 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 426,92 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "23" січня 2020 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3721/19