Рішення

від 22.01.2020 по справі 910/15242/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2020Справа № 910/15242/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Супрамарін"

(65026, Одеська обл., м. Одеса, Деволанівський узвіз, будинок 12; ідентифікаційний код: 40753286)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт"

(03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, будинок 24; ідентифікаційний код: 41692345)

про стягнення 108 397,54 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Супрамарін" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" (далі - відповідач) про стягнення 108 396,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором транспортного експедирування № 15/02/2018 від 15.02.2018 в частині оплати рахунків за надані позивачем послуги з експедирування, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

11.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла позовна заява, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 108 397,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

22.11.2019 на електронну пошту суду, а 25.11.2019 - до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі № 910/15242/19 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Супрамарін" з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено.

У встановлений судом строк (надісланий засобами поштового зв`язку 10.12.2019) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем не було надано відповідачу послуг за Договором транспортного експедирування № 15/02/2018 від 15.02.2018 в тому обсязі, про який йде мова в позовній заяві, оскільки частина наданих позивачем актів надання послуг не підписані з боку відповідача, позивачем не надано письмових заявок, які у відповідності до умов укладеного між сторонами договору є підставою для надання послуг, позивачем не надано доказів залучення перевізників для надання послуг відповідачу за спірними актами, доказів оплати послуг залучених перевізників. Таким чином, на думку відповідача, позивачем не надано жодних первинних документів у розумінні чинного законодавства України на підтвердження надання послуг відповідачу, відтак підстави для оплати грошових коштів у відповідача відсутні. Щодо підписаних з боку відповідача актів надання послуг відповідач вказав на те, що позивач не зазнав ніяких витрат та збитків у зв`язку з виконанням зобов`язань за вказаним договором, надані позивачем рахунки на оплату послуг є безпідставними, оскільки послуги за договором не надавались.

16.01.2020 (надіслана засобами поштового зв`язку 14.01.2020) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка судом залишена без розгляду.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Супрамарін" (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" (далі - відповідач, клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування №15/02/2018 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом, відповідно з узгодженими заявками клієнта.

За умовами підпунктів 2.1.3, 2.1.4, 2.1.7, 2.1.9 пункту 2.1 Договору експедитор має право залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші підприємства, установи, організації та особи; отримувати від клієнта доручення, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг (далі - заявка), документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків за Договором; отримувати від клієнта відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, які виникли у нього при виконанні Договору та заявок до нього; отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування узгоджених з клієнтом витрат, зборів, штрафів та інших платежів, понесених у зв`язку з наданням послуг за Договором, в інтересах клієнта.

Водночас, відповідач у підпунктах 2.4.2, 2.4.14, 2.4.17 пункту 2.4 Договору взяв на себе зобов`язання надати позивачу (експедитору) заявку на надання транспортно-експедиційних послуг не пізніше, ніж за 2 (два) робочих дня до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження / прийому вантажу до експедирування залізничним транспортом за 14 (чотирнадцять) календарних днів, із зазначенням повного переліку транспортно-експедиційних послуг, які клієнт замовляє у експедитора; оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором на користь клієнта; протягом 5 днів після отримання акту виконаних робіт підписати його і один примірник відправити експедитору. В разі не підписання акту або не відправки його в зазначений термін, послуги вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином.

Відповідно до п. 3.1 Договору послуги експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передоплати (якщо інше не обумовлено в заявці клієнта, прийнятої до виконання експедитором), на підставі виставленого експедитором рахунку, в термін, передбачений п. 3.2 Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) банківських днів з дня їх виставлення на поточний банківський рахунок експедитора або в іншій, не забороненій формі розрахунків. Рахунок вважається сплаченим при зарахуванні коштів на поточний рахунок експедитора.

Акт вважається прийнятим, а послуга надана в повному обсязі та належним чином у разі підписання акту, або в разі не підписання або неповернення його клієнтом протягом 7 днів з моменту його отримання і не відправки претензій або зауважень до експедитора (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату № 1238 від 01.10.2018 на суму 20 126,25 грн, № 1302 від 08.10.2018 на суму 92 118,18 грн, № 1303 від 08.10.2018 на суму 15 247,51 грн.

Як зазначає позивач, на підтвердження надання послуг за Договором, між сторонами підписано та скріплено печатками акти надання послуг, а саме № 1240 від 01.10.2018 на суму 20 126,25 грн, № 1303 від 08.10.2018 на суму 92 118,18 грн, № 1304 від 08.10.2018 на суму 15 247,51 грн.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату № 1434 від 01.11.2018 на суму 95 959,88 грн, № 1438 від 01.11.2018 на суму 60 382,35 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено відповідні акти надання послуг № 1432 від 01.11.2018 на суму 95 959,88 грн та № 1439 від 01.11.2018 на суму 60 382,35 грн, які, як зазначає позивач, разом з вище вказаними рахунками на оплату були надіслані на адресу відповідача, на підтвердження чого позивачем надано експрес-накладну ТОВ Нова Пошта № 59000380699493 від 23.11.2018.

Крім того, як зазначає позивач, ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату № 65 від 14.01.2019 на суму 2 111,51 грн, № 82 від 14.01.2019 на суму 4 223,02 грн, № 83 від 17.01.2019 на суму 3 501,06 грн, № 128 від 14.01.2019 на суму 3 466,26 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено відповідні акти надання послуг № 67 від 14.01.2019 на суму 2 111,51 грн, № 83 від 14.01.2019 на суму 4 223,02 грн, № 84 від 17.01.2019 на суму 3 501,06 грн, № 130 від 14.01.2019 на суму 3 466,26 грн, які, як зазначає позивач, разом з вище вказаними рахунками на оплату були надіслані на адресу відповідача, на підтвердження чого позивачем надано експрес-накладну ТОВ Нова Пошта № 59000395461267 від 25.01.2019.

Зважаючи на наведені обставини та докази, позивач стверджує, що свої зобов`язання за Договором виконано ним вчасно та належним чином, а відповідач, в свою чергу, отримав надані позивачем послуги та не оплатив їх повну вартість.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач звернувся до відповідача (докази направлення претензії у справі) з претензією вих. № 0309/19sm від 03.09.2019 про стягнення 108 120,49 грн, з урахуванням штрафних санкцій, передбачених умовами Договору, та інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані ним послуги за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 68 090,91 грн основного боргу, 20 541,73 грн пені, 15 272,72 грн штрафу, 2 812,18 грн інфляційних втрат та 1 680,00 грн 3 % річних.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться в статті 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Судом встановлено факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг за Договором на суму 127 491,94 грн, прийняття їх відповідачем, про що свідчить підписані між сторонами та скріплені їхніми печатками акти надання послуг № 1240 від 01.10.2018, № 1303 від 08.10.2018, № 1304 від 08.10.2018, а також виставлення позивачем рахунків на оплату наданих послуг за Договором № 1238 від 01.10.2018 на суму 20 126,25 грн, № 1302 від 08.10.2018 на суму 92 118,18 грн, № 1303 від 08.10.2018 на суму 15 247,51 грн.

Як вказує позивач і відповідачем не надано суду доказів зворотного, заборгованість відповідача за вказаними рахунками становить 38 181,86 грн.

Факт несплати відповідачем рахунків на оплату № 1238 від 01.10.2018, № 1303 від 08.10.2018 та № 1302 від 08.10.2018 (залишок заборгованості 2 808,10 грн) підтверджується також наявною в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку позивача та карткою рахунку позивача за Договором.

Судом встановлено факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг за Договором на суму 156 342,23 грн, виставлення відповідачу рахунків на оплату № 1434 від 01.11.2018 на суму 95 959,88 грн, № 1438 від 01.11.2018 на суму 60 382,35 грн та надіслання вказаних актів і рахунків відповідачу, що підтверджується експрес-накладною ТОВ Нова Пошта № 59000380699493 від 23.11.2018.

Як вказує позивач і відповідачем не надано суду доказів зворотного, заборгованість відповідача за вказаними рахунками становить 16 607,20 грн.

Факт несплати відповідачем рахунків на оплату № 1434 від 01.11.2018 (залишок заборгованості 6 779,20 грн) та № 1438 від 01.11.2018 (залишок заборгованості 9 828,00 грн) підтверджується також наявною в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку позивача та карткою рахунку позивача за Договором.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача стосовно неподання ним письмових заявок у відповідності до умов Договору, які є підставою для надання послуг, оскільки, як було вказано вище, акти надання послуг № 1240 від 01.10.2018, № 1303 від 08.10.2018, № 1304 від 08.10.2018 підписані та скріплені печаткою відповідача, тобто послуги за Договором прийняті останнім та, більше того, частково оплачені відповідачем.

Крім того, надіслані позивачем акти надання послуг № 1432 від 01.11.2018 № 1439 від 01.11.2018, попри їх не підписання та неповернення на адресу позивача, також є частково оплаченими відповідачем, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про прийняття відповідачем послуг за Договором на вказані в цих актах суми.

З цих же підстав, суд також визнає безпідставними посилання відповідача на лист Одеської митниці ДФС України № 13224/15-70-20-02 від 18.09.2018 щодо здійснення (або нездійснення) переогляду вантажів у контейнерах, в яких було здійснено перевезення вантажів.

Щодо посилання відповідача на незалучення перевізників для надання послуг відповідачу за спірними актами, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до підп. 2.1.3 п. 2.1 Договору це є правом, а не обов`язком позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 3.2 Договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг за Договором мав бути виконаний протягом 3 (трьох) банківських днів з дня їх виставлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Стосовно виставлених позивачем рахунків на оплату № 65 від 14.01.2019, № 82 від 14.01.2019, № 83 від 17.01.2019, № 128 від 14.01.2019 та складених позивачем актів надання послуг № 67 від 14.01.2019, № 83 від 14.01.2019, № 84 від 17.01.2019, № 130 від 14.01.2019, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як було вказано вище, за умовами укладеного між сторонами Договору, акт вважається прийнятим, а послуга надана в повному обсязі та належним чином у разі підписання акту, або в разі не підписання або неповернення його клієнтом протягом 7 днів з моменту його отримання і не відправки претензій або зауважень до експедитора (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Договору).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження направлення (надання) відповідачу вказаних вище актів надання послуг № 67 від 14.01.2019, № 83 від 14.01.2019, № 84 від 17.01.2019, № 130 від 14.01.2019.

Суд не може визнати належним доказом на підтвердження направлення відповідачу вказаних актів надання послуг експрес-накладну ТОВ Нова Пошта № 59000395461267 від 25.01.2019, оскільки з її змісту не можна дійти висновку про їх направлення відповідачу.

У додатках до претензії вих. № 0309/19sm від 03.09.2019 про стягнення 108 120,49 грн, а також зі змісту опису-вкладення у цінний лист на підтвердження її направлення відповідачу відсутня інформація про складення та надіслання (надання) відповідачу вказаних вище актів надання послуг.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено в установленому процесуальним законом порядку факту надання ним транспортно-експедиторських послуг за Договором відповідно до складених ним актів надання послуг № 67 від 14.01.2019, № 83 від 14.01.2019, № 84 від 17.01.2019, № 130 від 14.01.2019 на загальну суму 13 301,85 грн, відтак, у відповідача не виникло зобов`язання щодо оплати рахунків на оплату № 65 від 14.01.2019, № 82 від 14.01.2019, № 83 від 17.01.2019, № 128 від 14.01.2019.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу визнаються судом обґрунтованими частково в розмірі 54 789,06 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 541,73 грн пені, 15 272,72 грн штрафу, 2 812,18 грн інфляційних втрат та 1 680,00 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.4 Договору за прострочення оплати рахунку експедитора, клієнт оплачує експедитору пеню за кожний календарний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такого рахунку.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В підпункті 4.1.7 пункту 4.1 Договору сторони дійшли спільної згоди, що встановлений Господарським кодексом України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій на відносини сторін не застосовуються і пеня може нараховуватись протягом одного року з моменту виникнення у сторони права на її нарахування.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами підпункту 4.3.9 пункту 4.3 Договору за прострочення виконання своїх фінансових зобов`язань по оплаті суми боргу понад 15 календарних днів, клієнт додатково оплачує експедитору одноразово штраф в розмірі 25 % від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, суд встановив, що він частково не відповідає приписам цивільного законодавства України та умовам укладеного між сторонами Договору, оскільки позивачем не було враховано, що оплата відповідачем виставлених рахунків мала бути здійснена протягом 3 банківських, а не календарних днів, з дня їх виставлення.

Здійснивши перерахунок пені, нарахованої на суму 38 181,86 грн за період з 01.11.2018 по 28.10.2019, суд встановив, що розрахований позивачем розмір пені не перевищує розміру пені, що розрахований судом, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 10 917,62 грн пені.

Здійснивши перерахунок пені на суму 16 607,20 грн за період з 30.11.2018 по 28.10.2019, суд встановив, що обґрунтованою є пеня в розмірі 5 295,65 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за прострочення оплати відповідачем виставлених позивачем рахунків становить 16 213,27 грн.

Суд визнає обґрунтованими та такими, що відповідають умовам Договору розрахунки позивача щодо нарахування штрафу в розмірі 11 947,26 грн (7 795,46 грн + 4 151,80 грн).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці нарахування здійснюються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних втрат та 3 % річних на суму 38 181,86 грн, суд встановив, що розраховані позивачем інфляційні втрати та 3 % річних не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача підлягають 1 783,92 грн інфляційних втрат та 930,30 грн 3 % річних, а розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних втрат та 3 % річних на суму 16 607,20 грн є арифметично вірним.

Таким чином, за прострочення оплати відповідачем виставлених позивачем рахунків до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2 491,63 грн інфляційних втрат та 1 348,83 грн 3 % річних.

У зв`язку з відхиленням судом вимог позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13 301,85 грн, відповідно до рахунків на оплату № 65 від 14.01.2019, № 82 від 14.01.2019, № 83 від 17.01.2019, № 128 від 14.01.2019, суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість за вказаними рахунками, як похідні від основної вимоги.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 54 789,06 грн основного боргу, 16 213,27 грн пені, 11 947,26 грн штрафу, 2 491,63 грн інфляційних втрат та 1 348,83 грн 3 % річних.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У поданому до суду попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Проте, позивачем належними та допустимим доказами не доведено суду обсягу виконаних послуг адвокатом та не надано доказів на підтвердження оплати таких послуг, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Судовий збір в розмірі 1 538,07 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору, в зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, будинок 24; ідентифікаційний код: 41692345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Супрамарін" (65026, Одеська обл., м. Одеса, Деволанівський узвіз, будинок 12; ідентифікаційний код: 40753286) 54 789 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн 06 коп. основного боргу, 16 213 (шістнадцять тисяч двісті тринадцять) грн 27 коп. пені, 11 947 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 26 коп. штрафу, 2 491 (дві тисячі чотириста дев`яносто одну) грн 63 коп. інфляційних втрат, 1 348 (одну тисячу триста сорок вісім) грн 83 коп. 3 % річних та 1 538 (одну тисячу п`ятсот тридцять вісім) грн 07 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 382,93 грн покласти на позивача.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.01.2020.

Суддя Нечай О.В.