Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/14690/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/14690/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АКВА ГОЛД

до Товариства з додатковою відповідальністю АНД-ГРУП

про стягнення 140 916,93 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АКВА ГОЛД (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АНД-ГРУП (відповідач) про стягнення 140916,93 грн на підставі Договору суборенди № 11 від 16.02.2019 (з урахуванням Договорів про внесення змін та доповнень № 1 від 16.02.2019, № 2 від 01.03.2019 до Договору суборенди № 11 від 16.02.2019), з яких: 133 885,20 грн основного боргу, 6 462,25 грн пені, 569,48 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку за наведеним договором зі своєчасної сплати орендної плати за липень - жовтень 2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АКВА ГОЛД залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

04.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла зява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АКВА ГОЛД прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14690/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

19.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/14690/19 надійшла заява про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій актів наданих послуг за липень - жовтень 2019 року.

02.12.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, якою позивач просив відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень,та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

16.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю АКВА ГОЛД (суборендодавець, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю АНД-ГРУП (суборендар, відповідач) було укладено Договір суборенди № 11 (надалі - Договір або Договір № 11 від 16.02.2019).

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 01.03.2019), суборендодавець зобов`язується передати суборендареві, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загально площею 3445,70 кв. м. (надалі - об`єкт оренди), а саме:

- складські приміщення площею 2444,80 кв. м. (об`єкт оренди 1);

- приміщення площею 330,20 кв. м. (об`єкт оренди 2), що знаходяться за адресою: 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру 5-Б, загальною площею 2775,0 кв. м., позначені на поверховому плані - (Додаток № 2);

- офісне приміщення (мансарда) площею 194,30 кв. м. (об`єкт оренди 3);

- офісне приміщення площею 76,40 кв. м. (об`єкт оренди 4), що знаходяться за адресою: 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру 1-А, позначені на поверховому плані - (Додаток № 3 та Додаток № 4).

Згідно п. 1.4 Договору частина нежитлового приміщення, зазначена у п. 1.1 Договору, знаходиться у володінні та користуванні суборендаря у відповідності до Договору оренди № 15/02/19-О від 15.02.2019, укладеного між суборендодавцем та ФОП Ісаєва Нателла Миколаївна. Власником об`єкту оренди є Ісаєва Нателла Миколаївна (п. 1.5 Договору).

Всього орендна плата за користування об`єктами оренди відповідно до умов Договору за один календарний місяць складає 33 471,30 грн (п. 3.4 Договору в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 01.03.2019).

Пунктом 3.5.2 Договору передбачено, що розрахунки по Договору між сторонами проводяться в національній валюті України - гривні. Орендна плата нараховується та сплачується суборендарем на підставі рахунків суборендодавця щомісячно шляхом переказу коштів на банківський рахунок суборендодавця не пізніше 10 календарного дня місяця оренди. У разі прострочення внесення орендної плати понад 10 календарних днів, суборендар за вимогою суборендодавця з наступного місяця, що слідує за розрахунковим, сплачує орендну плату за майбутній період за 2 місяці суборенди. Рахунки на оплату оерндної плати надаються суборендарю або його представнику під підпис на їх копіях із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка отримує такі рахунки. Неотримання суборендарем рахунків від суборендодавця не є підставою для звільнення від сплати орендної плати чи її затримки.

Відповідно до п. 3.6 Договору, Акт наданих послуг підписується суборендодавцем та суборендарем щомісячно в останній день розрахункового місяця суборенди. Акт наданих послуг складається суборендодавцем та надсилається суборендарю за допомогою електронної пошти та/або будь-якої іншої пошти (кур`єрської служби) або передається уповноваженому представнику суборендаря на руки під підпис в 2 примірниках. Суборендар зобов`язаний підписати один примірник Акту наданих послуг протягом 2 календарних днів з моменту його відправлення суборендодавцем. У разі ненадходження суборендодавцю від суборендаря підписаного та скріпленого печаткою (за наявності) суборендаря одного примірника Акту наданих послуг протягом 2 календарних днів з моменту його відправлення суборендарю, послуги вважаються виконаними належним чином в установлений строк і прийнятими суборендарем в повному обсязі. Не укладання сторонами за будь-яких причин Акту наданих послуг може перешкоджати подальшій оренді.

Згідно п. 4.1 Договору передача об`єкта оренди в суборенду оформлюється підписанням сторонами або їх уповноваженими представниками Акту приймання-передачі (Додаток № 1), із зазначенням в ньому стану об`єкта оренди на момент передачі. Такий Акт є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату суборендарем орендної плати або її оплату не в повному обсязі, суборендодавець має право стягнути з суборендаря, а останній зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої або не в повній мірі сплаченої суми коштів за кожен день прострочення оплати. Пеня обчислюється за кожний день прострочення.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі об`єкту оренди (п. 8.1 Договору). Цей Договір діє до 01.12.2021 року (включно) (п. 8.2 Договору).

На підставі Акту прийому-передачі від 16.02.2019 (Додаток № 1 до Договору суборенди № 11 від 16.02.2019) суборендодавець (позивач) передав, а суборендар (відповідач) прийняв наступне майно:

- складські приміщення площею 2444,80 кв. м. (об`єкт оренди 1);

- приміщення площею 171,80 кв. м. (об`єкт оренди 2),

що знаходяться за адресою: 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру 5-Б, загальною площею 2616,6 кв. м., позначені на поверховому плані - (Додаток № 2);

- офісне приміщення (мансарда) площею 194,30 кв. м. (об`єкт оренди 3), що знаходиться за адресою: 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру 1-А, позначене на поверховому плані - (Додаток № 3).

Підписавши зазначений Акт сторони погодили, що майно передане повністю відповідно до умов Договору в належному стані, зауважень до якості майна, його технічного стану, немає.

На підставі Акту прийому-передачі від 16.02.2019 (Додаток № 1 до Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 16.02.2019) суборендодавець (позивач) передав, а суборендар (відповідач) прийняв об`єкт оренди загальною площею 215,9 кв. м., а саме:

- частину нежитлового приміщення площею 311,30 кв. м. (об`єкт оренди 2), що знаходиться за адресою: 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру 5-Б, загальною площею 139,50 кв. м., позначені на поверховому плані - (Додаток № 2);

- частину нежитлового приміщення -офісне приміщення площею 76,40 кв. м. (об`єкт оренди 4), що знаходиться за адресою: 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру 1-А, позначене на поверховому плані - (Додаток № 4).

Підписавши зазначений Акт сторони погодили, що майно передане повністю відповідно до умов Договору в належному стані, зауважень до якості майна, його технічного стану немає.

На підставі Акту прийому-передачі від 01.03.2019 (Додаток № 1 до Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 01.03.2019) суборендодавець (позивач) передав, а суборендар (відповідач) прийняв частину нежитлового приміщення площею 18,90 кв. м. (об`єкт оренди 2), що знаходиться за адресою: 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру 5-Б, загальною, позначене на поверховому плані - (Додаток № 2).

Підписавши зазначений Акт сторони погодили, що майно передане повністю відповідно до умов Договору в належному стані. Зауважень до якості майна, його технічного стану, немає.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати суборендної плати за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 133 885,20 грн.

12.08.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої просив останнього негайно погасити заборгованість в розмірі 66 942,60 грн та здійснити орендну плату за майбутній період за два місяці в розмірі 66 942,60 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору № 11 від 16.02.2019 судом встановлено, що за своєю правовою природою є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи, а саме актами прийому-передачі від 16.02.2019 та від 01.03.2019 підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в суборенду спірного майна за Договором і користування останнім ним у період з 16.02.2019 по жовтень 2019 року.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 02.12.2019 через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог через їх необгрунтованість та безпідставність.

В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що існують об`єктивні та законні підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати. У відзиві відповідач зазначає про те, що з 06.03.2019 об`єкт оренди був відключений від електропостачання, що унеможливлює його використання за цільовим призначенням та виключає можливість ведення відповідачем господарської діяльності, оскільки, як стверджує відповідач, без освітлення неможливо здійснювати складування та відпуск товару, його огляд та сортування, неможливо користуватися офісною технікою та здійснювати облік товару.

Як вбачається з відзиву, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, в яких просив пояснити причини відключення електроенергії та відновити енергопостачання до об`єкту оренди. Наведене підтверджується доданими відповідачем до відзиву копіями листів № 20.03.19 від 20.03.2019, № 29.05.19 від 29.05.2019, № 20.06.19 від 20.06.2019.

22.07.2019 та 22.08.2019 у відповідь на претензії позивача відповідач направив на адресу позивача вимоги № 19.07.19 від 19.07.2019 та № 20.08.19 від 20.08.2019, відповідно до яких відповідач на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України вимагав звільнити його від сплати орендної плати за липень та серпень 2019 року, оскільки він не може використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням для ведення господарської діяльності через відсутність електропостачання на об`єкті оренди.

В матеріалах справи наявні листи позивача від 28.03.2019 та від 10.06.2019 відповідно до яких він вказує на обов`язок відповідача укладати за власний рахунок господарські договори для здійснення поточного та/або капітального ремонту, технічного нагляду та обслуговування об`єкта оренди, відповідно до п. 5.1.2. Договору.

На підтвердження факту відсутності електропостачання на об`єкті оренди відповідачем було складено комісійний акт від 21.05.2019 та акти про результати обстеження орендованих приміщень від 22.07.2019 та від 16.08.2019. В актах зазначено, що під час обстеження використовувалася відеозйомка на мобільний телефон.

Проаналізувавши доводи обох сторін та оцінивши надані ними докази в обґрунтування своїх позицій суд дійшов висновку про відхилення заперечень відповідача, викладених у відзиві, з огляду на таке.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Додані відповідачем до відзиву акти про результати обстеження орендованих приміщень від 21.05.2019, 22.07.2019 та від 16.08.2019 не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів, що підтверджують факт відсутності електропостачання на об`єкті оренди, оскільки вони були складені та підписані працівниками відповідача без участі осіб, які є відповідальними за наявність електропостачання у вказаних приміщеннях.

Крім того, в наданих актах зазначено про відсутність електропостачання в частині орендованих приміщень: акт від 21.0.2019 - щодо об`єктів № 1, 2, 3; акт від 22.07.2019 - щодо об`єктів № 1, 2; акт від 22.07.2019 - щодо об`єктів № 1, 3; акт від 22.07.2019 - щодо об`єкту № 3; акт від 16.08.2019 - щодо об`єктів № 1, 3.

Судом враховано, що відповідач вказує на відсутність електропостачання з 06.03.2019. Позивач вказує, що майно перебуває в суборенді з 16.02.2019 по жовтень 2019. Позивач просить стягнути орендну плату за липень-жовтень 2019 та вказує про існування заборгованості саме за цей період. За період з 16.02.2019 по липень 2019 відповідачем орендна плата сплачувалась, що не заперечується учасниками справи.

Наведене свідчить, що відсутність електропостачання не було перешкодою для сплати орендної плати за період з 16.02.2019 по липень 2019 та підставою для звільнення від сплати орендної плати в цей період.

Суд також відхиляє доводи відповідача стосовно перешкоджання представниками позивача у вільному доступі представникам відповідача до об`єкту оренди, оскільки сам факт здійснення відповідачем обстеження орендованих приміщень на предмет наявності електропостачання вже свідчить про те, що відповідач мав вільний доступ до об`єкту оренди.

Щодо посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 18.12.2018 у справі № 910/7495/16, від 03.04.2019 у справі № 905/1472/17, суд звертає увагу відповідача на те, що правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин у справі № 910/14690/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 01.03.2019), всього орендна плата за користування об`єктами орендами відповідно до умов Договору за один календарний місяць складає 33 471,30 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 5.2 Договору грошове зобов`язання відповідача по оплаті орендних платежів за Договором мало бути виконано: щомісячно не пізніше 10 календарного дня місяця оренди, а тому строк виконання спірного грошового зобов`язання відповідача на момент вирішення спору настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 133 885,20 грн в якості оплати орендних платежів за користування об`єктами оренди у період з липня по жовтень 2019 року, яка не спростована відповідачем і доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не доведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 133 885,20 грн є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 462,25 грн та 3% річних у розмірі 569,48 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату суборендарем орендної плати або її оплату не в повному обсязі, суборендодавець має право стягнути з суборендаря, а останній зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої або не в повній мірі сплаченої суми коштів за кожен день прострочення оплати. Пеня обчислюється за кожний день прострочення.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що заявляючи до стягнення пеню за прострочення виконання відповідачем спірного грошового зобов`язання позивачем здійснюється її нарахування виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що відповідає приписам ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди нарахування пені, внаслідок чого невірно здійснено розрахунок сум пені, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно п. 5.2 Договору, відповідач був зобов`язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10 календарного дня місяця оренди.

З огляду на зазначене, відповідач є таким, що прострочив сплату орендної плати за липень 2019 року починаючи з 11.07.2019, за серпень 2019 року - з 12.08.2019 (оскільки кінцевий строк оплати 10.08.2019 припадає на вихідний день), за вересень 2019 року - з 11.09.2019, за жовтень 2019 року - з 11.10.2019.

З урахуванням зазначеного, вірними періодами нарахування пені є періоди з 11.07.2019 по 15.10.2019, з 12.08.2019 по 15.10.2019, з 11.09.2019 по 15.10.2019 та з 11.10.2019 по 15.10.2019.

Здійснивши власний розрахунок сум пені за визначені судом періоди, судом встановлено, що загальна сума пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання становить 6 195,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вище встановлені обставини та керуючись положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 6 462,25 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 6 195,34 грн. В іншій частині - 266,91 грн, пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, з урахуванням визначених судом вірних періодів прострочення, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 555,71 грн. В іншій частині - 13,77 грн, 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із стст 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 109,53 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 4,21 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю АНД-ГРУП (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код 34795962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АКВА ГОЛД (09170, Київська обл., Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, буд. 5-Б; ідентифікаційний код 38793728) 133 885,20 грн (сто тридцять три гривні вісімсот вісімдесят п`ять гривень 20 коп.) заборгованості, 6 195,34 грн (шість тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 34 коп.) пені, 555,71 грн (п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 71 коп.) 3% річних та 2 109,53 грн (дві тисячі сто дев`ять гривень 53 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 20.01.2020.

Суддя Гумега О.В.