Рішення

від 21.11.2019 по справі 646/3282/17

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/3282/17

№ провадження 2/646/85/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участі: секретаря Славгородської К.В.

представника відповідача Вегеріна О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Рапід про стягнення середнього заробітку у зв`язку з затримкою виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні, нарахованої заробітної плати, середнього заробітку у зв`язку із затримкою виплати остаточного розрахунку при звільненні з роботи, компенсації витрат на транспорт у зв`язку із службовими поїздками,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому неодноразово уточнював шляхом подання заяв про збільшення позовних вимог, відповідно до останньої редакції від 18.07.2019 просив стягнути з ТОВ Завод Рапід : середній заробіток у зв`язку із затримкою виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільнення з роботи за період з 24.09.2016 по 27.05.2017 у сумі 34369,59 грн; нараховану у лютому 2017 року та невиплачену заробітну плату у розмірі 1019,94 грн, середній заробіток, виходячи із середньоденної зарплати 204,58 грн, у зв`язку із затримкою виплати остаточного розрахунку при звільненні з роботи за період з 24.09.2016 по день розгляду справи судом у сумі 147706,76 грн; ненараховану та невиплачену зарплату у сумі 4194 грн за виконання ним поряд із своєю основною роботою виконання додаткової роботи за посадами головного інженера та обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи у червні, липні 2016 року; середній заробіток у зв`язку із затримкою виплати 4194 грн при звільненні з роботи за період з 24.09.2016 по день розгляду справи у сумі 147706,76 грн; компенсацію витрат на транспорт у зв`язку із службовими поїздками за справами відповідача у розмірі 3000 грн; заробітну плату за роботу у вихідний день 30.07.2016 у сумі 224,80 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що працював у відповідача на посаді інженера з охорони праці. Після звільнення з ним було проведено остаточний розрахунок не в повному обсязі. В порушення ст.110 КЗпП України відповідач жодного разу не повідомив його про розміри опрати праці.

В порушення вимог ст.83 КЗпП України йому не нарахована та не виплачена грошова компенсація за 16 днів невикористаної щорічної відпустки.

В порушення вимог ст.105 КЗпП України позивачу не нарахована та не виплачена грошова доплата у розмірі 50% посадового окладу за виконання поряд зі своєю основною роботою інженера з охорони праці, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за посадами головного інженера та обов`язки тимчасово відсутнього працівника - головного енергетика ОСОБА_2 без звільнення від основної роботи у червні-липні 2016 року.

В порушення вимог ст.15 Закону України Про оплату праці відповідач не сплатив витрати на транспорт у зв`язку із службовими поїздками за справами ТОВ Завод Рапід до різних юридичних осіб.

В порушення ст.107 КЗпП України йому не нарахована та не виплачена заробітна плата у подвійному розмірі за роботу у вихідний день (суботу) 30.07.2016.

Внаслідок того, що із ОСОБА_1 не проведено остаточного розрахунку у день звільнення, то відповідно до ст.117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за період з 24.09.2016 по день ухвалення судом рішення.

Позивачем здійснено розрахунки середнього заробітку у зв`язку із затримкою остаточного розрахунку при звільненні.

Представником відповідача подано відзив на позов, згідно з яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке. Компенсація за невикористану відпустку була виплачена позивачу у розмірі 789,10 грн в день його звільнення 23.09.2016. Проте внаслідок збою програмного забезпечення дана сума була вирахувана некоректно, оскільки для розрахунку компенсації за невикористану відпустку програма врахувала розмір середнього заробітку у сумі 52,61 грн, а не 77,45 грн, що було правильним. В подальшому бухгалтерією відповідача даний факт був виявлений та здійснено перерахунок, за яким 12.05.2017 позивачу було надіслано поштовим переказом 329,38 грн.

Сума 1019,94 грн, яку позивач вважає заробітною платою, насправді є середнім заробітком за період з 24.09.2016 по 11.10.2016, який згідно до вимог ст. 117 КЗпП України був перерахований позивачеві 09.02.2017 на підставі акту перевірки №20-01-431/0216 ГУ Держпраці у Харківській області. Це компенсація позивачу за затримку розрахунку при звільненні у відповідності до ст.117 КЗпП України, оскільки остаточний розрахунок по лікарняним було проведено 11.10.2016.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача зарплати у сумі 3744 грн за виконання додаткової роботи за посадами головного інженера і головного енергетика, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання ним робіт за згаданими посадами. Надані позивачем посвідчення, протоколи, складені на підставі анкети, яку заповнював позивач, де він самовільно зазначив свою посаду як головний інженер, не підтверджують здійснення позивачем додаткових обов`язків по роботі.

Вбачається невідповідність періоду, за який позивач нібито виконував обов`язки за посадами головного інженера і головного енергетика, в одних заявах зазначає травень-липень 2016 року, в інших - червень-липень 2016 року.

Розмір зарплати за виконання додаткових робіт за посадами головного інженера та головного енергетика в розмірі 3744 грн позивачем невмотивовано.

Колективний договір ТОВ Завод Рапід не передбачає доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків.

Компенсація працівнику витрат на проїзд передбачає ст.120, 121 КЗпП України. Проте зазначені в них випадки не співвідносяться з вимогами позивача.

Позивач не залучався до роботи у вихідний день 30.07.2016, відповідний наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу не видавалося.

13.05.2017 ухвалою судді Червонозаводського районного суду м.Харкова Журавель В.А. відкрито провадження у справі.

03.07.2017 ухвалою суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16.11.2017, задоволено частково заяву позивача ОСОБА_1 і витребувано у відповідача низку доказів.

З 20.09.2017 по 23.11.2017 справа перебувала на розгляді апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 у апеляційному суді Харківської області.

27.11.2017 справа повторно була розподілена на суддю Теслікову І.І.

04.12.2017 судді Теслікова І.І. прийняла справу до свого провадження.

17.01.2018 ухвалою суду продовжено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні.

14.02.2019 справа повторно була розподілена на суддю Єжова В.А.

21.03.2019 ухвалою суду призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

21.03.2019 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 задоволено і витребувано від ТОВ Завод Рапід довідку про розмір тарифної ставки або посадового окладу інженера з охорони праці на теперішній час.

22.04.2019 ухвалою суду виправлено описку в ухвалі суду від 21.03.2019.

22.04.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не прибув, просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на позицію, викладену у відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

З трудової книжки позивача (том 1 а.с.15) вбачається, що з 01.02.2016 ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера з охорони праці ТОВ Завод Рапід на підставі наказу від 29.01.2016 №08-К (том 1 а.с.23). Наказом №122-к від 23.09.2016 його було звільнено з займаної посади за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України (том 1 а.с.97).

З довідки Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 01.12.2016 вбачається, що за результатами перевірки використання праці неоформлених найманих працівників та виплати неоподаткованих доходів громадянам не підтверджено (том 1 а.с.29-31).

Відповідно до зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат від 09.02.2017 вбачається, що на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування компенсації за несвоєчасну виплату лікарняних за вересень 2016 року у сумі 1019,94 грн (том 1 а.с.32).

Актом перевірки №20-01-4318/2016, складеним Головним управлінням Держпраці у Харківській області за результатами перевірки проведеної з 02.02.2017 по 10.02.2017, встановлено порушення ч.1 ст.116 КЗпП України - кошти ОСОБА_1 , що належать йому при звільненні 23.09.2016 сплачені йому 11.10.2016; ч.1 ст.117 КЗпП України - ОСОБА_1 не сплачено нараховані грошові кошти у сумі 1019,94 грн (том 1 а.с.33-50).

Внаслідок виявлених порушень Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області видало припис №20-01-4318/0216-0235 від 10.02.2017 щодо дотримання вимог порушених норм права та надано строк для поінформування про виконання вимог припису (том 1 а.с.51-53).

Актом перевірки Головного управління Держпраці у Харківській області №20-01-4403/0838 встановлено наступні порушення законодавства: обчислення середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки проводяться з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України №100 (зокрема ОСОБА_1 ); не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці (том 1 а.с. 55-74).

На підставі акту перевірки №20-01-4403/0838 було видано припис щодо приведення у відповідність до вимог закону забезпечення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці (том 1 а.с.77-78).

Відповідно до бухгалтерської довідки ОСОБА_1 було зроблено перерахунок компенсації, проведена індексація у травні та до сплати після утримання податків підлягає 329,38 грн. (том 1 а.с.75, 79).

Згідно з фіскальним чеком №0077831 0057423 від 12.05.2017 ОСОБА_1 було перерахована доплата до компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 329,38 грн (том 1 а.с.76). ОСОБА_1 визнав цю обставину, не заперечував, що отримав зазначені кошти. Також отримання коштів підтверджується чеком 0098094 0091068 від 27.05.2017 (том 1 а.с.191).

Згідно з листами ТОВ Завод Рапід №16/12-01 від 16.11.2016, №15/02-1 від 15.02.2017, адресованих ГУ Держпраці в Харківській області, підприємство-відповідач здійснило низку заходів для усунення недоліків, виявлених під час перевірки у відповідності до наданих приписів.

Відповідно до листа №12/05-01 від 12.05.2017 ТОВ Завод Рапід провів комплекс заходів для усунення та виправлення технічної помилки, що сталася внаслідок збою програмного забезпечення при розрахунку середньої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Різниця компенсації згідно заяви ОСОБА_1 поштовим переказом була перерахована за його адресою місця проживання (том 1 а.с.28,96).

Листом №14/04-01 від 14.04.2017 ТОВ Завод Рапід пояснило, що працівники підприємства отримують інформацію про нараховані заробітні плати шляхом видачі розрахункових листів з розшифровкою за видами виплат; на ОСОБА_1 не покладалося виконання обов`язків головного інженера та головного енергетика; підприємство не має заборгованості з розрахунків підзвітних сум з ОСОБА_1 ; 30.07.2016 підприємство не працювало (том 1 а.с.98).

Приписом №20-01-4403/0838-0869 від 14.04.2017 внаслідок встановлених порушень директору ТОВ Завод Рапід приписано забезпечити належний контроль за проведенням розрахунку середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки працівникам (том 1 а.с.100-101).

Актами перевірки №20-01-4309/1166 від 27.07.2016, №19-03.02-5217/1196 від 29.07.2016 виявлено низку порушень норм законодавства (том 1 а.с. 113-129, 81-95). На підставі актів видавалися приписи та складався протокол про адміністративне правопорушення (том 1 а.с. 102-108, 109-110, 111-112).

Відповідно до довідки ТОВ Завод Рапід №18/07-02 від 18.07.2017 середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 77,45 грн (том 2 а.с.2).

Згідно з довідкою ТОВ Завод Рапід №18/07-01 від 18.07.2017, наказу №02-Ш від 01.02.2016 з додатком №1 на 01.02.2016 оклад інженера з охорони праці склав 2239 грн (том 2 а.с.3, 4-6).

Відповідно з довідки ТОВ Завод Рапід №18/07-03 від 18.07.2017 журнал службових поїздок за 2016 рік знищено (том 2 а.с.8).

Довідка ТОВ Завод Рапід №18/07-04 від 18.07.2017 (том 2 а.с.9) містить відомості щодо вихідного на підприємстві дня 30.06.2016, а тому судом як доказ не приймається, оскільки позивачем заявлено вимогу про оплату йому вихідного дня 30.07.2016, в який, як він стверджує, працював та не отримав оплату.

З табелю обліку використання робочого часу за звітний період 01.07.2016-31.07.2016 вбачається , що ОСОБА_1 30.07.2016 не працював (том 1 а.с.173-174). Реєстр наказів по ТОВ Завод Рапід за період 01.01.2016-31.12.2016 також не містить наказу про роботу у вихідний день (том 1 а.с.175-178).

Посвідчення №96-16/5/3 від 23.06.2016, посвідчення №97-16/7 видані ОСОБА_1 як головному інженеру, зазначення в протоколі №96-16/5 від 23.09.2016 його головним інженером не підтверджує виконання останнім обов`язків головного інженера, оскільки видані не роботодавцем, а ТОВ Центр охорони праці Новатор-сервіс (том 2 а.с.21,22,23-24).

Так само зазначення в списку робітників ТОВ Завод Рапід ОСОБА_1 як енергетика (том 2 а.с.25-26,34) не свідчить про виконання позивачем робіт енергетика.

Відповідно до довідки пенсійного фонду заробітна плата, сплачена ОСОБА_1 , за червень 2016 року складає 2304,25 грн, за липень 2016 року 2304,25 грн (том 2 а.с.35).

Відповідно до розрахунку при звільненні №00000000054 від 23.09.2016 ОСОБА_1 розраховано середній заробіток 52,61 грн, нараховано на 23.09.2016 компенсація відпустки 789,10 грн. (том 2 а.с.60).

За вересень 2016 року ОСОБА_1 було перераховано заробітну плату у сумі 935,20 грн (том 2 а.с.61).

По лікарняному листу №00000000032 від 05.09.2016 ОСОБА_1 нараховано 2235,90 грн (том 2 а.с.85).

За лікарняним листом №00000000034 від 20.09.2016 ОСОБА_1 нараховано 1192,48 грн (том 2 а.с.88).

Посилання відповідача на те, що з 06.09.2016 ОСОБА_1 працював в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, і в той же час перебував на лікарняному, не підтверджено достатніми доказами. З рішення апеляційного суду Харківського області від 05.07.2017 у справі №642/1299/17 за позовом ОСОБА_1 до Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу не вбачається, що воно стосується саме позивача у справі (том 2 а.с.76-81).

Так само відповідь Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України №206/57 від 02.02.2018 (том 2 а.с.128), якою підтверджена обставина перебування у трудових відносинах з інститутом фізичної особи на ім`я ОСОБА_1 у період з 06.09.2016 по 24.06.2017 не дає можливості суду достовірно встановити, що ця особа та позивач у даній справі є однією тією ж самою особою.

Будь-яких клопотань про витребування доказів, які б підтвердили або спростували факт працевлаштування позивача в іншій юридичній особі, до суду не надходило.

Крім того, відповідачем направлено листи до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації з проханням здійснення перевірки обставин щодо перебування ОСОБА_1 на лікарняних, порушення режиму лікування(том 2 а.с.92,93). Відповіді на ці звернення суду не надані.

Відповідно до зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат Лікарняні від 11.10.2016 на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 1499,91 грн (лікарняні за серпень 2016 року) (том 2 а.с.114).

Відповідно до зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат Лікарняні від 11.10.2016 на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 1499,91 грн (лікарняні за вересень 2016 року) (том 2 а.с.115).

Згідно з відповіддю регіональної філії Південна залізниця ПАТ Українська залізниця ОСОБА_1. у травні, червні, липні 2016 року були виписані перепустки: 05.05.2016, 06.06.2016, 05.07.2016 (том 2 а.с.163).

Згідно з витягом з штатного розкладу ТОВ Завод Рапід посадовий оклад інженера з охорони праці - 3744 грн (том 2 а.с.164). Витяг не містить дати, яка б надала суду можливість в який період діяв посадовий оклад в зазначеному розмірі.

Відповідно до довідки ТОВ Завод Рапід №22/04-01 від 22.04.2019 посадовий оклад інженера з охорони праці на 01.04.2019 складає 4194 грн (том 3 а.с.25).

Суд відхиляє як неналежні (не містять інформацію щодо предмету доказування) такі докази: лист прокуратури Харківської області №04/2/2-250-17 від 28.04.2017 (том 1 а.с.14), надані позивачем рахунки фактури №22 від 26.01.2016, №121 від 25.01.2016, №1/2914/1 від 16.11.2015 (том 1 а.с.145, 146, 147) не стосуються періоду роботи у відповідача, копії свідоцтв про проходження навчання працівниками підприємства (том 1 а.с.148), роздруківку відгуків з інтернету (том 1 а.с.149-153, том 2 а.с.167-168), журнал витрат газу по підприємству (том 1 а.с.158-164), технічні звіти та свідоцтва про відповідність системи вимірювань з додатками (том 1 а.с.165-172), інструкція про порядок обслуговування і організації руху (том 1 а.с.179-184), копію ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 22.05.2017 у справі №642/2326/17 (том 2 а.с.165), копія ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12.03.2018 у справі 646/1153/18 (том 2 а.с.169), медична довідка серія 12 ЯЯЦ №954926 від 02.09.2016 (том 3 а.с.21).

Відповідно до ст.110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Аналогічний зміст має ч.1 ст.30 Закону України Про оплату праці .

Позивач зазначає, що ТОВ Завод Рапід не виконав покладений на нього КЗпП України обов`язок повідомлення працівника в особі позивача про розміри оплати праці.

Суд зауважує, що законом чітко не визначена форма такого повідомлення, тому належною може бути будь-яка форма, яка надає можливість працівнику отримати відповідну інформацію.

Відповідач зазначає, що на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надавався розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.

Позивачем, на обґрунтування твердження про відсутність його повідомлення відповідачем щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них, доказів не надано. Відсутні підтвердження і його звернень до роботодавця про невиконання обов'язку повідомити працівника про розмір заробітної плати, види виплат й інші суми, що підлягають зазначенню.

Крім того, під час неодноразових перевірок Головного управління Держпраці у Харківській області скарг позивача не було встановлено фактів порушення відповідачем його прав, передбачених ст. 110 КЗпП України, ч.1 ст. 30 Закону України Про оплату праці .

Отже позивачем не доведена обставина невиконання відповідачем вимог ст. 110 КЗпП України, ч.1 ст. 30 Закону України Про оплату праці .

Щодо аргументу відповідача про пропуск позивачем строку для звернення до суду, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП України та відмови у позові з цієї підстави, судом не застосовується дана норма до спірних правовідносин.

Частина 2 ст. 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. В даному випадку позивачем заявлено позов саме з підстав порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено та визнано сторонами, що відповідачем було несвоєчасно сплачено частину компенсації за невикористану відпустку у розмірі 329,38 грн, яка в подальшому 12.05.2017 була поштовим переказом направлена позивачеві та отримана ним 27.05.2017.

При цьому зазначення відповідачем затримки сплати компенсації за невикористану відпустку в повному обсязі в день звільнення з причини технічної помилки, що сталася внаслідок збою програмного забезпечення при розрахунку середньої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 , не спростовують наявність вини відповідача у порушенні строків виплати належних звільненому працівникові сум в день звільнення.

А тому вимога позивача про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні з роботи є законною.

Проте період, за який підлягає нарахуванню середній заробіток у зв`язку із затримкою остаточного розрахунку, позивачем зазначено не вірно.

Відповідачем зазначено, що ним було нараховано середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період 24.09.2016 по 11.10.2016, у сумі 1019,94 грн, що підтверджено зведеною відомістю, яка підтверджує перерахування коштів на картковий рахунок позивача.

Позивач зазначає, що у жовтні 2016 року закрив картковий рахунок ПрАТ Альфа-Банк , ніяких грошових коштів для нього не надходило за інформацією працівників банку, питання оплати коштів у сумі 1019,94 грн з ним не було узгоджено. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження закриття карткового рахунку, на який нараховано середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період 24.09.2016 по 11.10.2016, у сумі 1019,94 грн. Не надано доказів ненадходження коштів у сумі 1019,94 грн на його зарплатний рахунок.

Таким чином, суд рахує період, за якій підлягає сплаті середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 12.10.2016 по 27.05.2017.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

Згідно п.2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

П.8 зазначеного Порядку передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата для обчислення за весь час затримки по день фактичного розрахунку позивачем розрахована вірно відповідно до п.2 Порядку та складає 112,40 грн (4608,50 грн :41).

П.10 Порядку, на який посилається позивач, розраховуючи розмір середньої заробітної плати з корегуванням на коефіцієнт її підвищення, не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки таке корегування має місце лише в період, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати.

У даній справі має місце невиплата роботодавцем належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, в повному обсязі, що не передбачає зберігання за працівником середнього заробітку.

Отже до сплати підлягає середній заробіток за період затримки з 12.10.2016 по 27.05.2017 (155 робочих днів) з розрахунку середньоденного заробітку 112,40 грн. Середній заробіток за час затримки виплати дорівнює 17422 грн (112,40 грн х 155 робочих днів).

Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробіток у зв`язку із затримкою виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільнення з роботи, за період з 24.09.2016 по 27.05.2017 у сумі 34369,59 грн підлягають частковому задоволенню. Суд дійшов висновку про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні з роботи за період з 12.10.2016 по 27.05.2017 в сумі 17422 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованої у лютому 2017 року та невиплаченої заробітної плати у розмірі 1019,94 грн, судом встановлено, що ця сума є компенсацію за несвоєчасну виплату лікарняних за вересень 2016 року. Відповідачем надано зведену відомість на перерахування заробітної плати та інших виплат від 09.02.2017, що підтверджує перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату лікарняних за вересень 2016 року у сумі 1019,94 грн (том 1 а.с.32). Доказів, які б підтверджували неотримання ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату лікарняних у сумі 1019,94 грн, позивачем не надано. Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення нарахованої у лютому 2017 року та невиплаченої заробітної плати у розмірі 1019,94 грн та відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ст.105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Відповідно до листа Мінпраці від 21.06.2010 №514/13/155-10 суміщення професій (посад) - це виконання працівником поряд із своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) у межах робочого часу за основною роботою на одному і тому самому підприємстві, установі, організації за згодою працівника.

Оформлюється суміщення професій (посад) наказом роботодавця. У наказі в обов`язковому порядку вказують назву професії (посади), за якою відбуватиметься суміщення, та розмір доплати. Установлюється вона відповідно до статті 105 КЗпП на умовах, передбачених колективним договором.

Листом Мінпраці від 19.04.2011 №126/06/186-11 визначено, що виконання обов`язку тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов`язків - це заміна працівника, відсутнього у зв`язку з хворобою, відпусткою (без звільнення від основних трудових обов`язків), коли працівник поряд зі своєю основною роботою виконує обов`язки тимчасово відсутнього працівника. У цьому випадку, відповідно до статті 105 Кодексу законів про працю України, працівнику провадиться доплата за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника (розмір доплати встановлюється на умовах, передбачених колективним договором).

Виконання обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника (тимчасове заступництво) провадиться із звільненням від своїх основних обов`язків.

Позивачем суду не надано доказів на підтвердження виконання додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, зокрема колективний договір (витяг з колективного договору), наказ роботодавця про суміщення професій (посад) та/або виконання обов`язку тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов`язків щодо ОСОБА_1 , згода позивача на суміщення та виконання обов'язку тимчасово відсутнього працівника тощо. Надані позивачем докази (посвідчення та списки) не підтверджують факт виконання додаткових робіт за іншою посадою та обов'язків тимчасово відсутнього працівника, про що було зазначено вище.

За таких обставин, законність позовних вимог про стягнення ненарахованої та невиплаченої зарплати у сумі 4194 грн за виконання позивачем поряд із своєю основною роботою додаткової роботи за посадами головного інженера та обов`язки тимчасово відсутнього працівника- головного енергетика без звільнення від основної роботи у червні, липні 2016 року недоведена, позовні вимоги задоволенню в цій частині не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача не нараховану та невиплачену компенсацію витрат на транспорт у зв`язку із службовими поїздками у розмірі 3000 грн є незаконними, не обґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій за службові відрядження.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Тобто право на відшкодування вартості проїзду працівнику надає в першу чергу наказ про направлення його у відрядження.

Обов`язковою умовою для виплати працівникам компенсації витрат на відрядження (в тому числі вартість проїзду до місця призначення і назад) є наявність оригіналів первинних документів , що підтверджують витрати на оплату наданих послуг (виконаних робіт), придбання товарів. Причому для витрат на проїзд, проживання та інших витрат на відрядження первинні документи підтверджують, передусім, той факт, що такі витрати були понесені, а також надають інформацію про їх розмір.

Позивачем доказів на підтвердження права на отримання та розміру компенсації витрат на транспорт у зв`язку із службовими поїздками суду не надано, тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно зі ст.72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Суду доказів на підтвердження наявності письмового наказу (розпорядження) власника про залучення ОСОБА_1 до роботи у вихідний день суботу 30.07.2016 не надано.

Натомість з табелю обліку використання робочого часу за звітний період 01.07.2016-31.07.2016 вбачається, що ОСОБА_1 30.07.2016 не працював (том 1 а.с.173-174). Реєстр наказів по ТОВ Завод Рапід за період 01.01.2016-31.12.2016 також не містить наказу про роботу у вихідний день.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України та оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Рапід на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні з роботи за період з 12.10.2016 по 27.05.2017 у сумі 17422 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 : про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільнення з роботи за період з 24.09.2016 по 27.05.2017 у сумі 16947,56 грн; нарахованої у лютому 2017 року та невиплаченої заробітної плати у розмірі 1019,94 грн, середнього заробітку, виходячи із середньоденної зарплати 204,58 грн, у зв`язку із затримкою виплати остаточного розрахунку при звільненні з роботи за період з 24.09.2016 по день розгляду справи судом у сумі 147706,76 грн.; ненарахованої та невиплаченої зарплати у сумі 4194 грн за виконання поряд із основною роботою додаткової роботи за посадами головного інженера та обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи у червні, липні 2016 року; середній заробіток у зв`язку із затримкою виплати 4194 грн при звільненні з роботи за період з 24.09.2016 по день розгляду справи у сумі 147706,76 грн; компенсацію витрат на транспорт у зв`язку із службовими поїздками у розмірі 3000 грн; заробітну плату за роботу у вихідний день 30.07.2016 у сумі 224,80 грн - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Завод Рапід на користь держави судовий збір у сумі 1600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Рапід , місцезнаходження: 61030, м.Харків, вулиця Греківська, 79, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35246744.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2019 року.

Суддя: В.А. Єжов