Рішення

від 31.10.2019 по справі 280/2866/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року 10:55Справа № 280/2866/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача Коваля М.О., Дудник І.Г.,

відповідача Жовтоножка Д.Ф., Андрієвської О.Т.,

розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Племптахокомбінат Запорізький (вул. 50 Років Жовтня, буд. 15, с. Запоріжжя, Токмацький район, Запорізька область, 71770) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Племптахокомбінат Запорізький (далі - ТОВ ППК Запорізький , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003651417 від 19.03.2019, №0007651417 від 04.06.2019, №0007661417 від 04.06.2019, прийняті відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Податкового кодексу України та вказує, що Акт перевірки містить недостовірну інформацію про період, який охоплено перевіркою: з 01.10.2015 по 30.09.2018, у той час перевірка мала проводитись згідно з наказом і направленнями і фактично проводилась за період з 01.09.2015 по 30.09.2018. Наголошує, що ревізорами під час складання Акта перевірки не були взяті до уваги пояснення позивача з питань, щодо яких в Акті перевірки зроблені висновки №1-3 порушення позивачем податкового законодавства України. Звертає увагу суду на те, що фактично у Акті перевірки ревізори вказують недостовірну інформацію, перекручують події, які насправді відбулись. Так, договір надання фінансової допомоги №З 860 від 18.11.2016 не містить жодних обмежень щодо цільового використання наданої позики, тобто за рахунок отриманої позики ТОВ М`ясопереробний комплекс ЛТД мало право купувати у будь-якої особи будь-який товар (у т.ч., але не виключно, у позивача інкубаційні яйця). Вказує, що позивач укладав договір про надання позики не лише з ТОВ МПК ЛТД , а й іншими особами, що є звичайним явищем у сфері господарської діяльності. Таким чином, на думку представника, укладання позивачем з ТОВ МПК ЛТД Договору №З 860 і перерахування позивачем на користь ТОВ МПК ЛТД суми позики повністю відповідає приписам чинного законодавства України. Крім того, стверджує, що основною продукцією позивача є інкубаційні яйця, одним з покупців яких було ТОВ МПК ЛТД на підставі договору постачання №З-969 від 20.12.2016. Зауважує, що чинне законодавство не містить заборон ТОВ МПК ЛТД купувати у позивача інкубаційні яйця і продавати їх іншим особам, крім того, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед видів діяльності вказаного контрагента є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. Те, що ТОВ МПК ЛТД перший раз придбало інкубаційні яйця і потім продавало їх іншій особі також не чимось дивним, оскільки у діяльності кожного суб`єкта господарювання господарська операція завжди відбувається у перший раз, яка у подальшому може повторюватись, а може й не повторюватись ніколи і це не буде порушенням чинного законодавства. Вважає, що документально підтверджується, що платежі на загальну суму 17 712 000,00 грн. були здійснені ТОВ МПК ЛТД на користь позивача саме як оплата (а саме попередня оплата) вартості інкубаційних яєць за Договором №З-969 (специфікації №1, №2, рахунок на оплату №327 від 20.12.2016, платіжні доручення №440 від 26.12.2016, №38439 від 28.12.2016, №168 від 08.08.2017, видаткові накладні, акти прийому-передачі тощо), іншого висновку з цього питання не може бути. За правилами першої події позивачем були складені та зареєстровані податкові накладні, які підтверджують здійснення відповідної господарської діяльності, при цьому, контролюючим органом не встановлено будь-яких порушень щодо змісту та форми таких податкових накладних, а також термінів їх складання та реєстрації в ЄРПН, не заперечується, що вказані податкові накладні зареєстровані належним чином. На день поставки (передачі) позивачем ТОВ МПК ЛТД інкубаційних яєць необхідна кількість інкубаційних яєць була наявна у позивача, що підтверджується, серед іншого, роздруківкою Обороти по рахунку 271 за січень 2017 року , звітами Товари на складах та Продажі за січень 2017 року, а тому вказує, що відвантаження позивачем ТОВ МПК ЛТД інкубаційних яєць документально підтверджено і відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, документально доведено, що ТОВ МПК ЛТД мало орендовані площі для зберігання інкубаційних яєць у січні 2017 року. Зазначає, що правовідносини представництва на підставі довіреності, які склались між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ТОВ МПК ЛТД є законними, втручатися у такі правовідносини позивач не має жодних підстав, а тому не відповідають фактичним обставинам справи та документально не підтверджуються твердження ревізорів в Акті перевірки про те, що фактична поставка (передача) інкубаційного яйця на ТОВ МПК ЛТД не відбулася, а у січні 2017 року фактично відбулось одразу постачання інкубаційного яйця від позивача на ТОВ ПК Дніпровський . Також ревізорами не доведено зроблене в Акті твердження про те, що позивач з ТОВ МПК ЛТД та ТОВ ПК Дніпровський не є взаємно незалежними юридично. Стосовно взаємовідносин з ТОВ Геолан-Агро зауважує, що на підставі первинних документів (договір про надання послуг №7 від 02.01.2010, додаткова угода №2 від 29.01.2014, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №8489 від 31.12.2016, звіт про виконані послуги від 31.12.2016, податкова накладна від 31.12.2016 №14/2, платіжні доручення №2516 від 08.08.2018, №2537 від 13.08.2018, №2545 від 15.08.2018, №2609 від 21.08.2018, №2617 від 22.08.2018, № 2637 від 28.08.2018, лист позивача №157/1/03 від 29.08.2018) можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (надання послуг) та про правомірність формування позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту. Те, що зазначені в акті роботи (послуги) були дійсно надані ТОВ Геолан-Агро позивачу, підтверджується і проведеною відповідачем перевіркою ТОВ Геолан-Агро . Таким чином, вказані вище доводи та нормативне обґрунтування підтверджують, на думку позивача, що зроблений в Акті перевірки висновок про нібито вчинені позивачем порушення податкового законодавства не відповідає дійсності, а тому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0003651417 від 19.03.2019, №0007651417 від 04.06.2019, №007661417 від 04.06.2019.

Ухвалою судді від 18.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 15 липня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 15 липня 2019 року надіслав до суду відзив (вх №28843), у якому щодо податкових зобов`язань внаслідок взаємовідносин з ТОВ М`ясопереробний комплекс ЛТД в частині реалізації інкубаційного яйця зазначає, що виходячи з аналізу проведених господарських операцій з метою не сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість в січні 2017 року до Державного бюджету в розмірі 100% проведено маніпулювання фінансовими операціями, оскільки встановлено, що 26.12.2016 фактично не відбулась господарська операція з надання передплати ТОВ МПК ЛТД в сумі 17 712 000,00 грн., а проведено маніпулювання податкової звітності з метою отримання податкової вигоди шляхом уникнення нарахування податкових зобов`язань в 2017 році по відвантаженню продукції після внесення змін до Податкового кодексу України (згідно з якими суму податкових зобов`язань з ПДВ повинні спрямовуватись на 100% до Державного бюджету) та включення даних податкових зобов`язань до складу податкових зобов`язань по передплаті за грудень 2016 року до спеціальної декларації, зобов`язання по якій спрямовуються в розмірі 50% на спеціальний рахунок платника податків. На думку відповідача, оформлення операції ТОВ МПК ЛТД з перерахування коштів за інкубаційне яйце здійснено без фактичної мети їх отримання. В січні 2017 року згідно з ЄРПН ТОВ МПК ЛТД яйця інкубаційні реалізовано ТОВ ПК Дніпровський та фактична поставка (передача) яйця інкубаційного на ТОВ МПК ЛТД не відбулась, оскільки згідно з виданими довіреностями ТОВ МПК ЛТД гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 , які перебувають в трудових відносинах з позивачем, надано право відвантаження (передачу) яйця інкубаційного та розписуватися та засвідчувати транспортні та первинні документи, та в січні 2017 року фактично відбулась одразу постачання яйця інкубаційного від ТОВ ППК Запорізький на ТОВ ПК Дніпровський , на яку в грудні 2016 року оформлено передплату від ТОВ МПК ЛТД та безпідставно нараховано податкові зобов`язання по спеціальним деклараціям. Пояснює, що у зв`язку з наявністю дебіторської заборгованості ТОВ ПК Дніпровський перед ТОВ ПП Запорізький в сумі 39 921,9 тис. грн. відсутність виникнення зобов`язань з податку на додану вартість в грудні 2016 року по оплаті як першої із події в розумінні п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, тому виходячи з аналізу проведених господарських операцій з метою не сплати податкових зобов`язань з ПДВ в січні 2017 року до Державного бюджету в розмірі 100% проведено маніпулювання фінансовими операціями: з отриманих коштів від ТОВ ПК Дніпровський за період з 05.12.2016 по 26.12.2016 ТОВ ППК Запорізький здійснив перерахування коштів ТОВ МПК ЛТД як поворотну фінансову допомогу в розмірі 27795 тис. грн., а ТОВ МПК ЛТД перераховує 26.12.2016 17121600,00 грн. та 28.12.2016 590400,00 грн. передплату за яйце інкубаційне (що є разовою та нетиповою операцією) та не відповідає фінансовому стану ТОВ МПК ЛТД , в т.ч. при наявності заборгованості перед ТОВ ПП Запорізький станом на 01.12.2016 по договору займу 14595 тис. грн. та враховуючи, що суб`єкти є взаємопов`язаними особами не відповідають першій події з отримання передплати в грудні 2016 року. В результаті встановлених порушень, зазначених в п. 3.1.2.1 та п. 3.1.3.1 Акту перевірки в частині не здійснення нарахування податкових зобов`язань відповідно до п. 188.1 ст. 188 на суму різниці від ціни придбання курчат та ціни їх реалізації, та не коригування податкового кредиту на суму використання товарів не в господарській діяльності шляхом нарахування податкових зобов`язань, стверджує, що ТОВ ППК Запорізький не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН на суму 2 952 000,00 грн. Щодо завищення податкового кредиту внаслідок взаємовідносин з ТОВ Геолан-Агро в частині надання послуг стверджує, що позивачем при веденні бухгалтерського обліку порушено ст. 2, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 1.2, ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2, ст. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме прийнято до виконання первинні документи на операції по розрахунках щодо відсутності детального опису виконаних робіт та не відповідають фактичним обставинам проведених операцій в частині відсутності детального опису виконаних робіт з зазначенням фактичного часу їх виконання, відсутність інформації, на яких земельних ділянках, з зазначенням пункту їх розташування, проводились відповідні роботи (тобто відсутнє місце їх виконання), того, що не зазначено якою саме сільськогосподарською технікою виконувались дані роботи, технічної можливості їх здійснення згідно з погодних умов даного періоду. Враховуючи вищевикладене, вважає, що в порушення приписів Податкового кодексу України ТОВ ППК Запорізький завищено податковий кредит та суму від`ємного значення з податку на додану вартість, з огляду на що просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Згідно з ухвалою суду від 15.07.2019 підготовче засідання по справі відкладене на 31 липня 2019 року.

26 липня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №31091), у якій додатково звертає увагу суду, що від контрагента ТОВ МПК ЛТД був отриманий Акт від 10.11.2017 №633/08-01-14-02/36020655 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ МПК ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 (копію долучено до матеріалів справи), зі змісту якого вбачається, що ревізорами відповідача не було встановлено порушень податкового законодавства під час дослідження господарських операцій між позивачем та ТОВ МПК ЛТД за відповідними господарськими договорами та у відповідний період, отже вважає, що позивачем правомірно нараховані податкові зобов`язання з ПДВ за грудень 2016 року у сумі 2 952 000,00 грн. (на суму отриманої в грудні 2016 року передплати від ТОВ МПК ЛТД за інкубаційні яйця). Щодо питання завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Геолан-Агро в частині надання послуг також наголошує на ту обставину, що відповідачем (у тому числі ревізорами, які здійснювали перевірку позивача) було здійснено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Геолан-Агро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, за наслідками якої складено акт від 17.07.2018 №414/08-01-14-17/36496721, у якому відсутні висновки про те, що послуги, про які йде мова в акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №849 від 31.12.2016, нібито фактично не надавались з причин, які ревізори зазначають в Акті перевірки позивача. За результатами перевірки ТОВ Геолан-Агро податковий орган не зменшив контрагенту позивача податкові зобов`язання по відповідній господарській операції. Посилається також на рішення ДФС України від 30.05.2019 №24955/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги та звертає увагу суду, що ДФС України скасувала висновки Акта перевірки про нібито вчинені позивачем порушення податкового законодавства, пов`язані з реалізацією позивачем птиці, нижче ніж ціни її придбання та списання падежу птиці. На підставі вище викладеного, просить задовольнити у повному обсязі позовну заяву.

Відповідно до ухвали від 31.07.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 05 вересня 2019 року.

05 вересня 2019 року провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою від 05.09.2019 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 02 жовтня 2019 року.

02 жовтня 2019 року у судовому розгляді оголошена перерва до 15 жовтня 2019 року.

Представником позивача через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі (вх. №41156 від 03.10.2019), у яких щодо протиправності та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення №0003651417 від 19.03.2019 додатково зазначено, що в результаті встановлених порушень, зазначених в п. 3.1.2.1 Акту перевірки встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2016 року в сумі 25 783,00 грн., на підставі висновків про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в частині реалізації птиці нижче ціни її придбання, проте рішенням ДФС України від 30.05.2019 №24955/6/99-99-11-04-01-25 скасовано висновки Акта перевірки про нібито вчинені позивачем порушення податкового законодавства, пов`язані з реалізацією позивачем птиці, нижче ніж ціни її придбання та списання падежу птиці. На підставі вище викладеного, просить задовольнити у повному обсязі позовну заяву.

Згідно з ухвалою від 15.10.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 31 жовтня 2019 року.

31 жовтня 2019 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 31.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ППК Запорізький (код ЄДРПОУ 35622694) зареєстровано юридичною особою 21.01.2008, Номер запису: 1 096 102 0000 000368. Видами діяльності підприємства є Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці (основний); Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

На підставі наказу від 14.12.2018 №4273 та направлень від 22.12.2018 №3066, №3067, №3068 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ППК Запорізький з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 по 30.09.2018.

Під час проведення перевірки відповідачем були надані підприємству запити про надання документів та інформації, а також пояснень від 25.01.2019, від 29.01.2019, від 05.02.2019, на які позивачем були надані відповіді № 30/03 від 30.01.2019, №36/03 від 06.02.2019, №41/03 від 11.02.2019 разом із відповідними документами.

За результатами проведеної перевірки складений відповідний Акт № 83/08-01-14-17/35622694 від 14.02.2019.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема:

п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 11 996 526,00 грн., в т.ч.: за січень 2016 року - 62 896,00 грн., лютий 2016 року - 215 667,00 грн., березень 2016 року - 96 868,00 грн., квітень 2016 року - 345 497,00 грн., травень 2016 року - 500 309,00 грн., червень 2016 року - 79 367,00 грн., липень 2016 року - 580 220,00 грн., серпень 2016 року - 68 504,00 грн., вересень 2016 року - 456 433,00 грн., жовтень 2016 року - 78 680,00 грн., листопад 2016 року - 67 901,00 грн., грудень 2016 року - 165 727,00 грн., лютий 2017 року - 1 256 435,00 грн., березень 2017 року - 40 580,00 грн., квітень 2017 року - 2 152 346,00 грн., травень 2017 року - 1 067 956,00 грн., липень 2017 року - 750 729,00 грн., серпень 2017 року - 211 848,00 грн., вересень 2017 року - 119 784,00 грн., жовтень 2017 року - 256 688,00 грн., листопад 2017 року - 614 563,00 грн., січень 2018 року - 228 833,00 грн., лютий 2018 року - 545 002,00 грн., квітень 2018 року - 263 250,00 грн., травень 2018 року - 645 573,00 грн., червень 2018 року - 150 434,00 грн., вересень 2018 року - 974 436,00 грн.;

п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість в сумі 182 599,00 грн., в т.ч. за грудень 2016 року в сумі 25 783,00 грн., за вересень 2018 року - 156 816,00 грн.;

ст. 201, п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, а саме не зареєстровано протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), податкові накладні на суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 9 435 124,00 грн., в результаті встановлених порушень, зазначених в даному акті перевірки.

Вказаний Акт перевірки підписаний представниками позивача із зауваженнями, у подальшому ТОВ ППК Запорізький було подано до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення від 28.02.2019 № 1027 на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки, проте листом-відповіддю №14206/10/08-01-14-17-08 від 15.03.2019 позивача повідомлено, що висновки, викладені в Акті перевірки є правомірними, відповідають нормам діючого законодавства та залишаються без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем 19.03.2019 винесені податкові повідомлення - рішення, а саме:

форма ПН №0003641417, яким до позивача застосовано штраф з податку на додану вартість у розмірі 4 717 562,00 грн.;

форма В4 №0003651417, яким позивачу зменшено суми від`ємного значення податку на додану вартість усього у розмірі 182 599,00 грн., у т.ч. грудень 2016 року - 25 783,00 грн., вересень 2018 року - 156 816,00 грн.;

форма Р №0003661417, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 995 657,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 11 996 526,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 999 131,50 грн.

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 28.03.2019 №1036, за результатами розгляду якої відповідно до Рішення від 30.05.2019 № 24955/6/99-99-11-04-01-25 було вирішено:

скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.03.2019 №003641417 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 3 241 562,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.03.2019 №003661417 в частині донарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операціях зі списання падежу птиці в межах норм убутку та по операціях, кваліфікованих перевіркою як реалізація активів (товарів) нижче ціни їх придбання та штрафні санкції у відповідному розмірі, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 19.03.2019 №0003651417 залишено без змін, а скарну - задоволено частково.

З урахуванням рішення ДФС України від 30.05.2019 №24955/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги, 04 червня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення:

форма Р №0007651417, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 739 311,25 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 2 991 449,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 747 862,25 грн.;

форма ПН №0007661417, яким до позивача застосовано штраф з податку на додану вартість у розмірі 1 476 000,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть вважатися документами, підтверджуючими право покупця на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Кодексу необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності. Так само і витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ ППК Запорізький (Позикодавець) і ТОВ МПК ЛТД (Позичальник) був укладений договір надання фінансової допомоги №З 860 від 18.11.2016, за умовами якого позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти у розмірі, який обумовлений п. 2.1 цього Договору, з метою використання для власних потреб, а Позичальник зобов`язується повернути вказану суму (позику) у строки та на умовах, які передбачені цим Договором. Розмір позики і порядок її надання (з урахуванням додаткових угод до Договору № 3 860 від 15.09.2017 №1, від 20.12.2018 №2) складає 80 000 000,00 грн. Позика надається в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Строк повернення позики (з урахуванням додаткових угод до Договору № 3 860) визначено 31 грудня 2019 року.

Необхідно підкреслити, що Договір № 3 860 від 18.11.2016 не містив жодних обмежень щодо цільового використання наданої позики, тобто за рахунок отриманої позики ТОВ МПК ЛТД мало право купувати у будь-якої особи будь-який товар.

Протягом 18.11.2016 - 28.12.2016 позивач перераховував на поточні рахунки ТОВ МПК ЛТД грошові кошти в рахунок надання позики за Договором № 3 860 від 18.11.2016, що підтверджується платіжними дорученнями №7904 від 11.11.2016 на суму 340 000,00 грн., №166 від 27.12.2016 на суму 670 000,00 грн. при цьому, у призначенні платежу позивач чітко вказано, що перерахування грошових коштів зг. Дог. Фін. Допомоги (Займу) №3860 від 18.11.2016 Без ПДВ .

Крім того, між позивачем (Постачальник) і ТОВ МПК ЛТД (Покупець) уклали договір постачання №3-969 від 20.12.2016 (далі - Договір №3-969), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - приймати і оплачувати інкубаційні яйця фінального гібрида бройлера кросу СОВВ 500/ РОСС-308. Кількість і вартість товару, що поставляється, і терміни його поставки вказуються в окремих Специфікаціях до цього Договору, які підписуються Сторонами і є невід`ємною частиною Договору. Покупець проводить 100% передплату вартості кожної партії товару у строки, узгоджені в специфікаціях. Постачання товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), місце поставки: склад постачальника (с. Запоріжжя, Токмацький р-н, Запорізька обл.). Постачання здійснюється згідно зі специфікаціями до договору, відповідно до умов узгодженого сторонами графіку поставок та оплати товару, наведеного в специфікаціях. Згідно зі Специфікацією № 1 товар повинен бути поставлений у січні 2017 року.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано:

специфікацію № 1 від 20.12.2016 до нього: Січень 2017 року інкубаційне яйце СОВВ-500 у кількості 1 972 900,00 шт., загальною вартістю 10 653 660,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) і січень 2017 року інкубаційне яйце Ross-308 у кількості 1 307 100,00 грн. загальною вартістю 7 058 340,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), загальна вартість товару становить 17 712 000,00 грн. Згідно зі Специфікацією № 1 термін оплати до 31.12.2016;

специфікацію № 2 від 30.12.2016 до нього: інкубаційне яйце СОВВ-500 у кількості 352 306,00 шт., загальною вартістю 1 902 452,40 грн. (у т.ч. ПДВ 20%) і інкубаційне яйце Ross-308 у кількості 103 590,00 грн. загальною вартістю 5559386,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), загальна вартість товару становить 2 461 836,40 грн. Згідно зі Специфікацією № 2 термін оплати до 31.01.2017.

На підставі Договору № З-969 і Специфікації № 1 позивач виписав і надав ТОВ МПК ЛТД рахунок на оплату №327 від 20.12.2016 на загальну суму 17 712 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ), що повністю відповідав змісту Специфікації № 1 (найменування товару, його кількість, ціна).

ТОВ МПК ЛТД оплатило Позивачу 100% вартості інкубаційних яєць, поставлених на підставі Специфікацій № 1 та №2, у наступному порядку:

-платіжним дорученням №440 від 26.12.2016 на суму 17 121 600,00 грн. з призначенням платежу: за яйце інкубаційне зг. рах №327 від 20.12.2016 дог №3-969, у т.ч. ПДВ 2853600,00 грн. ;

-платіжним дорученням № 38439 від 28.12.2016 на суму 590 400,00 грн. з призначенням платежу: за яйце інкубаційне зг.рах №327 від 20.12.2016 дог №3-969, в т.ч. ПДВ 98400,00 грн. ;

-платіжним дорученням № 168 від 08.08.2017 на суму 2 461 838,40 грн. з призначенням платежу: за яйце інкубаційне зг. дог №3-969, в т.ч. ПДВ 410306,40 грн.

За правилом першої події позивачем були складені та зареєстровані податкові накладні, які підтверджують здійснення відповідної господарської діяльності: 1) за Специфікацією № 1: податкова накладна № 112/2 від 26.12.2016; податкова накладна № 127/2 від 28.12.2016; 2) за Специфікацією № 2: податкова накладна № 183 від 28.01.2017; податкова накладна № 185 від 29.01.2017; податкова накладна № 186 від 30.01.2017; податкова накладна № 198 від 31.01.2017.

Поставка (передача) позивачем придбаних ТОВ МПК ЛТД на підставі Договору № 3-969 яєць підтверджується наступними документами: видатковими накладними № 24 від 01.01.2017, № 25 від 02.01.2017, № 112 від 06.01.2017, № 122 від 08.01.2017, № 125 від 09.01.2017, № 162 від 10.01.2017, № 200 від 11.01.2017, № 225 від 12.01.2017, № 252 від 13.01.2017, № 254 від 14.01.2017, № 256 від 15.01.2017, № 307 від 16.01.2017, № 340 від 17.01.2017, № 367 від 18.01.2017, № 395 від 19.01.2017, № 432 від 20.01.2017, № 437 від 21.01.2017, № 440 від 22.01.2017, № 474 від 23.01.2017, № 496 від 24.01.2017, № 515 від 25.01.2017, № 526 від 26.01.2017, № 549 від 27.01.2017, № 552 від 28.01.2017, № 553 від 29.01.2017, № 606 від 30.01.2017, № 610 від 31.01.2017 та актами прийому-передачі від 01.01.2017, від 02.01.2017, від 06.01.2017, від 08.01.2017, від 09.01.2017, від 10.01.2017, від 11.01.2017, від 12.01.2017, від 13.01.2017, від 14.01.2017, від 15.01.2017,від 16.01.2017, від 17.01.2017, від 18.01.2017, від 19.01.2017, від 20.01.2017, від 21.01.2017, від 22.01.20170 від 23.01.2017, від 24.01.2017, від 25.01.2017, від 26.01.2017, від 27.01.2017, від 28.01.2017, від 29.01.2017, від 30.01.2017, від 31.01.2017.

На день поставки (передачі) позивачем ТОВ МПК ЛТД інкубаційних яєць необхідна кількість інкубаційних яєць була наявна у позивача, що підтверджується, серед іншого, наступними документами: роздруківкою Обороти по рахунку 271 за січень 2017 р. ; звітом Товари на складах за період січень 2017 року; звітом Продажі за період січень 2017 року.

Також встановлено, що ТОВ МПК ЛТЛ орендувало у позивача частину яйцескладу за адресою Запорізька обл., Токмацький р-н, с. Запоріжжя, вул. Радянська, 9, площею 700 кв. м на підставі договору оренди № М-10 від 30.12.2016, що підтверджується, серед іншого, наступними документами: актом приймання-передачі від 30.12.2016; актом виконання робіт (надання послуг) № 15 від 31.01.2017; рахунком на оплату № 47 від 31.01.2017, платіжним дорученням № 493 від 21.11.2017, податковою накладною № 191 від 31.01.2017. Таким чином, документально доведено, що ТОВ МПК ЛТД мало орендовані площі для зберігання інкубаційних яєць у січні 2017 року.

При цьому, слід зауважити, що згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом діяльності ТОВ МПК ЛТД є Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Копії договорів та докази їх фактичного виконання, щодо кожного Договору (платіжні доручення, видаткові накладні, акти прийому-передачі, платіжні документи) містяться в матеріалах справи.

За правовим змістом, сутність Договору поставки та Договору позики є різною.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В той самий час, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Закон передбачає єдиний випадок, коли одне зобов`язання може переходити в інше - це новація. За приписами статті 604 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Однак, в цьому випадку такої новації не відбулось і відповідно сторони не укладали будь яких угод.

Іншими словами, між сторонами існували два окремих види зобов`язальних відносин (поставка, позика), які необґрунтовано відповідачем змішані в одне.

Також, згідно з положеннями частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, із змісту Акту перевірки вбачається, що відповідачем фактично встановлено факт того, що у вищезазначених договорах сторонами були узгоджені всі істотні умови як договорів поставки так й договорів позики. Тобто, за змістом договори є належним чином оформленими та чинними.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виконуючи взяті на себе зобов`язання, на основі вільного волевиявлення, кожна сторона договорів здійснила узгоджені дії, а саме за договором поставки: оплата товару - поставка товару, за договором позики: надання грошових коштів - повернення грошових коштів у встановлені строки.

Виконуючи свої господарські зобов`язання сторонами були відображені їх сутність в бухгалтерському обліку на підставі сукупності первинних документів.

Так, за договорами поставки були підписані за фактом передання товару - акти прийому - передачі товару, видаткові накладні, здійснена повна оплата (визначена умовами договору, специфікаціями) вартості товару, та виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.

Також, обґрунтуваннями, викладеними в Акті перевірки не підтверджується наявність порушення позивачем положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, за змістом якої передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, зміст вказаної статті передбачає наявність у сукупності декількох обставин для здійснення коригування ПДВ:

зміна суми компенсації вартості товару (на чому наполягає Відповідач), шляхом перегляду цін або повернення передплати може відбуватися виключно після постачання товару. Однак, відсутні будь-які документи, що передбачають зміну вартості товару, тобто додаткові угоди до договорів поставки або будь-які інші документи, що підтверджують факт узгодження сторонами зміну вартості товару (пшениці та соняшника). Також, відсутні банківські платежі із зазначенням факту саме повернення попередньої оплати за договорами поставки. Тобто, відсутні первинні документи, за змістом та формою які б зобов`язували Позивача відобразити проводку щодо повернення передплати за договором поставки;

відсутні розрахунки коригування до податкових накладних, які повинні були складені отримувачем товарів, так як, на думку відповідача відбулося зменшення вартості товару. Тобто, відсутні первинні документи, підтверджуючи факт повернення передплати за товар, що виключає обов`язок скласти розрахунок коригування, тобто відсутність податкових документів, які підлягають відображенню в податковій звітності та виникнення податкових зобов`язань.

При цьому, ключовим моментом є той факт, що отримання та повернення суми позики взагалі не відноситься до операцій, які є базою оподаткування податком на додану вартість. Тобто сума позики не містить ПДВ, виписка податкових накладних не відбувається.

Вищевикладені обставини свідчать, що відповідачем було здійснено співставлення двох господарських операцій, які є різними як за змістом так й за формою, які підтверджуються різними первинним документами із чітким розмежуванням призначення платежу, які породжують фактичну зміну активу кожної сторони договору в залежності від змісту правочинів, що свідчить про протиправність та незаконність висновків викладених в оскаржуваному податковому-рішенні щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 2 952 000,00 грн.

При цьому, на думку суду, відповідачем також не доведено, зроблене в Акті твердження про те, що позивач з ТОВ МПК ЛТД та ТОВ ПК Дніпровський не є взаємно незалежними юридично та по яким не підтверджено, що договори укладені між ними за власним бажанням на добровільній основі та не відповідають умовам вільного волевиявлення, не забезпечують їх виробничу господарську діяльність, оскільки суду не надано належних доказів, на яких мають ґрунтуватись такі доводи.

Таким чином, позивачем правомірно нараховані податкові зобов`язання з ПДВ за грудень 2016 року у сумі 2 952 000,00 грн., на суму отриманої у грудні 2016 року передплати від ТОВ МПК ЛТД за поставлені у січні 2017 року інкубаційні яйця.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ППК Запорізький (Замовник) з ТОВ Геолан-Агро укладений договір про надання послуг № 7 від 02.01.2010 за умовами якого (з урахуванням змісту додаткових угод № 1 від 30.12.2010, № 2 від 29.01.2014) виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом строку дії Договору надавати за плату послуги з повного циклу сільськогосподарських робіт для отримання якісного врожаю на земельних ділянках загальною площею 85,07 га, а саме земельні ділянки, які знаходяться у Токмацькому районі Запорізької області та мають наступні кадастрові номера: 2325282800:09:003:0010, 2325282800:09:003:0009, 2325282800:05:002:0005, 2325282800:05:002:0002, 2325282800:05:002:0003, 2325282800:09:001:0045, 2325282800:10:002:0005, 2325282800:05:002:0004, 2325282800:09:002:0018, 2325282800:10:002:0013, 2325282800:10:002:0004, 2325282800:09:003:0050, 2325282800:03:002:0044, 2325282800:10:002:0003, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги. Під сільськогосподарськими роботами розуміються наступні роботи: оранка, культивація, боронування, посів сільськогосподарських культур, догляд за посівами сільськогосподарських культур (у т.ч., але не виключно, міжрядна обробка, оприскування, прикатування, дискування тощо), внесення добрив органічних та мінеральних, збір сільськогосподарських культур, первинна очистка сільськогосподарських культур, інші види робіт. За змістом п. 1.2 Договору перелік послуг, які будуть надаватися виконавцем замовником протягом року, визначається на підставі заявки замовника. Заявка може бути надана замовником виконавцю як в усній, так і в письмовій формі. Замовник має право вносити зміни у заявку протягом року.

Пунктом 3.3 Договору №7 передбачено, що здавання наданих послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін після фактичного надання послуг. Разом з актом здавання- приймання наданих послуг виконавець зобов`язаний надати замовнику звіт про надані послуги, який повинен містити детальну інформацію про надані послуги (назва послуг, їх обсяг, термін надання, вартість). Вказаний акт може оформлюватися сторонами в кінці року та включати в себе всі послуги, передбачені Договором, які були надані виконавцем замовнику протягом такого року. Також сторони можуть оформлювати акти здавання-приймання-наданих послуг і в інші строки. Згідно з п. 3.1 Договору № 7 за надання передбачених Договором послуг замовник виплачує виконавцю винагороду, сума якої буде визначатися за результатами виконаних робіт у рахунках та актах приймання-здачі виконаних робіт.

Сторонами Договору №7 підписаний акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 849 від 31.12.2016, який було оформлено за результатами наданих ТОВ Геолан-Агро послуг з обробки полів на суму 391 389,74 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 65 231,62 грн. відповідно до Договору № 7 протягом усього 2016 року позивачу, що спростовує твердження відповідача щодо технічної неможливості здійснення робіт згідно з погодних умов даного періоду. При цьому, разом з вказаним актом ТОВ Геолан-Агро відповідно до умов Договору № 7 надало позивачу звіт про виконані послуги від 31.12.2016. Слід зауважити, що умовами договору № 7 не заборонено ТОВ Геолан-Агро залучати до надання послуг третіх осіб та (або) техніку третіх осіб.

На підставі вказаного акту ТОВ Геолан-Агро склало та зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 31.12.2016 №14/2 на суму 391389,74 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 65231,62 грн.

В свою чергу, на підставі рахунку на оплату від 31.12.2016 №286 ТОВ ППК Запорізький сплатив ТОВ Геолан-Агро вартість вказаних вище послуг, що підтверджується платіжними дорученнями №2516 від 08.08.2018, №2537 від 13.08.2018, №2545 від 15.08.2018, №2609 від 21.08.2018, №2617 від 22.08.2018, №2637 від 28.08.2018, а також листом позивача № 157/1/03 від 29.08.2018.

На підставі вказаних вище первинних документів можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (надання послуг) та про правомірність формування Позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту.

Суд зауважує, що всі первинні документи (Договори, додаткові угоди до них, видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунки на оплату, платіжні доручення тощо) були надані до перевірки та відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні стосовно їх змісту. Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак, належно підтверджують здійснення господарських операцій.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема, суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про нездійснення позивачем спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень. Жодного доказу на обґрунтування викладених у Акті перевірки та відзиві тверджень відповідачем до матеріалів справи не додано та не наведено.

Суд вважає, що в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не зазначено жодних належних та допустимих доказів про відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача або його контрагентів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0003651417 від 19.03.2019 суд зазначає, що зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 182599 грн, а саме: за грудень 2016 року на 25783 грн, за вересень 2018 року на 156816 грн.

Зі змісту акту перевірки встановити обставини, з яких виходив відповідача під час визначення цього порушення встановити не виявляється можливим, внаслідок відсутності в акті перевірки відповідної інформації. На стор. 16 акту перевірки зазначено лише про встановлення завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі 25783 грн, а на сторінці 17 акту перевірки зазначено про встановлення завищення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 156816 грн.

З пояснень представників відповідача судом встановлено, що зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 25783 грн викликане реалізацією птиці нижче ціни її придбання внаслідок списанням позивачем падежу птиці, що відображене в п. 3.1.2.1 акту перевірки, а за вересень 2018 року на 156816 грн внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ МПК ЛТД , які проаналізовані судом вище.

Аналіз акту перевірки свідчить про його невідповідність Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Зокрема, п. п. 3-5 Порядку №727 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність факту завищення позивачем від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2016 року на 25783 грн та за вересень 2018 року на 156816 грн.

Суд зазначає, що в рішенні ДФС України від 30.05.2019 №24955/6/99-99-11-04-01-25 наданий аналіз акту перевірки в частині необґрунтованості його висновків щодо списання позивачем падежу птиці.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час ухвалення рішення по справі судом враховано також Акт від 10.11.2017 №633/08-01-14-02/36020655 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ МПК ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 та акт від 17.07.2018 №414/08-01-14-17/36496721 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Геолан-Агро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018 (копії долучено до матеріалів справи), зі змісту яких вбачається, що контролюючим органом не було встановлено порушень податкового законодавства під час дослідження господарських операцій між позивачем та його контрагентами за відповідними господарськими договорами та у відповідний період, відсутні також висновки про те, що операції, про які йде мова в первинних документах, фактично не надавались. За результатами проведених перевірок ТОВ МПК ЛТД та ТОВ Геолан-Агро контролюючий орган не зменшив контрагентам позивача податкові зобов`язання по відповідним господарським операціям з позивачем.

Що стосується податкового повідомлення рішення від 04.06.2019 №0007661417, то воно було винесено відповідачем по справі в зв`язку з тим, що за результатами проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства під час реєстрації податкових накладних складених та зареєстрованих продавцем товарів (робіт, послуг) за січень 2017 року, встановлено, що ТОВ ППК Запорізький було порушено граничні терміни реєстрації податкової накладної.

За змістом підпунктів 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Суд наголошує, що дане порушення стосується взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ МПК ЛТД в частині реалізації інкубаційного яйця та наданням передплати на суму 17 712 000,00 грн. Проте, з вказаними висновками суд не може погодитись у зв`язку з вищенаведеними обставинами, про які суд вже зазначив раніше.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Племптахокомбінат Запорізький (вул. 50 Років Жовтня, буд. 15, с. Запоріжжя, Токмацький район, Запорізька область, 71770) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.03.2019 №0003651417, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Племптахокомбінат Запорізький зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 182599,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.06.2019 №0007651417, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Племптахокомбінат Запорізький збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов`язання - 2991449,00 грн та штрафні санкції - 747862,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.06.2019 №0007661417, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Племптахокомбінат Запорізький застосований штраф на суму 1476000,00 грн за платежем податок на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Племптахокомбінат Запорізький судові витрати у сумі сплаченого судового збору - 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 22.01.2020.

Суддя Р.В. Кисіль