Справа № 420/7123/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Сидорівського С.А.,
представника позивача: Назаренко І.М.,
представника відповідача: Тарановського Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Споживчого кооперативу Автостоянка "Кольцо" до Південного управління Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення № 0229825007 від 12.11.2019р., -
ВСТАНОВИВ:
27 листопада 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Споживчого кооперативу Автостоянка "Кольцо" до Південного управління Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення № 0229825007 від 12.11.2019р.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 19.12.2019 року.
18.12.2019 року за вх.№ЕП/9999/19 від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 19.12.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було відкладено судове засідання за клопотанням представника позивача для ознайомлення із відзивом на позовну заяву до 22.01.2020 року.
23.12.2019 року за вх.№48979/19 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позову представником позивача зазначається, що Споживчим кооперативом Автостоянкою Кольцо у період жовтень 2017 року-червень 2019 року правомірно, своєчасно та у встановленому розмірі сплачувались суми єдиного внеску. Разом з тим, Рішенням Південного управління Головного управління ДПС в Одеській області №0229825007 від 12.11.2019 року встановлено штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску та нараховано пеню. Позивач категорично не погоджується із винесеним Рішенням, вважає його протиправним та таким, що не відповідає чинному законодавству, а в обґрунтування вказує, що відповідні платежі за єдиним внеском у вказаний період були сплачені на помилковий бюджетний рахунок ДПІ у Київському районі м. Одеси. Факт помилкового внесення коштів на інший, ніж необхідно, рахунок не є рівнозначним несплаті або несвоєчасній сплаті грошового зобов`язання, а тому підстави застосовувати штраф та пеню у даному випадку відсутні. Більше того, позивач самостійно виявив помилку та надав заяву щодо перерахування коштів з одного рахунку на інший.
18.12.2019 року за вх.№ЕП/9999/19 від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву. У вказаній заяві по суті відповідач наголосив на правомірності оскаржуваного рішення в силу того, що за даними облікової картки платника податку вбачається прострочення зарахування сум єдиного внеску у жовтні 2017 року та у періоді вересень 2018 - серпень 2019 року, що є підставою для встановлення штрафу за несвоєчасну сплату та нарахування пені за прострочення сплати грошового зобов`язання. За таких підстав, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем Споживчим кооперативом Автостоянка Кольцо у період жовтень 2017 року-серпень 2019 року здійснювалось нарахування та сплата сум єдиного внеску (а.с.16-22, 26-33).
При цьому, у період жовтень 2017 року - липень 2018 року сплата сум єдиного внеску здійснювалась на бюджетний рахунок НОМЕР_1 , тоді як у період вересень 2018 - червень 2019 року сплата проводилась на помилковий бюджетний рахунок 31410699015005.
05.07.2019 року Головою правління позивача подано заяву на ім`я начальника Південного управління в м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області про перерахування надміру або помилково сплачених коштів за вказаними платіжними дорученнями з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 з підстав помилкового їх зарахування (а.с.23-24).
30.07.2019 року за №170720-50 Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у сумі 73857,25 грн. з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок НОМЕР_4 (а.с.25).
12.11.2019 року Південним управлінням Головного управління ДПС в Одеській області прийнято Рішення №0229825007 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску (а.с.15). Вказаним рішенням застосовано штраф у розмірі 17141,42 грн. та нараховано 13461,25 грн. пені.
Позивач, вважаючи вказане рішення №0229825007 від 12.11.2019 року протиправним, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .
Згідно п.2 ч.1 ст.1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 4, 5 ст.8 Закону визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно ч.5, 7, 8 ст.9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Пунктом 1 ч.10 ст.9 Закону визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відповідно до ч.11 ст.9 Закону У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в період вересень 2018 - червень 2019 року сплачувались суми єдиного внеску:
Згідно з платіжними дорученнями, проведеними банком, а саме:
№ 1 від 11.08.2018 року (а.с.26) - за липень 2018 року;
№ 1 від 07.09.2018 року (а.с.26) - за серпень 2018 року;
№ 1 від 16.10.2018 року (а.с.27) - за вересень 2018 року;
№ 1 від 14.11.2018 року (а.с.27) - за жовтень 2018 року;
№ 1 від 18.12.2018 року (а.с.28) - за листопад 2018 року;
№ 1 від 15.01.2019 року (а.с.29) - за грудень 2018 року;
№ 1 від 15.02.2019 року (а.с.29) - за січень 2019 року;
№ 1 від 12.03.2019 року (а.с.30) - за лютий 2019 року;
№ 1 від 12.04.2019 року (а.с.30) - за березень 2019 року;
№ 1 від 12.05.2019 року (а.с.31) - за квітень 2019 року;
№ 1 від 18.06.2019 року (а.с.31) - за травень 2019 року.
Як вбачається із зазначеного, сплата єдиного внеску за відповідний місяць здійснювалась до 20 числа наступного місяця. Тобто, вимога законодавства щодо сплати єдиного внеску до 20 числа наступного місяця позивачем дотримано.
Разом з тим, суд зазначає, що оплата за вказаними платіжними дорученнями здійснювалась на рахунок № НОМЕР_3 .
Позиція позивача у справі ґрунтується на тій тезі, що хоча і сплата була проведена на помилковий рахунок, стверджувати про несплату або несвоєчасну сплату сум єдиного внеску підстав немає. З наданих до суду платіжних доручень вбачається, що суми єдиного внеску сплачувались до 20 числа наступного місця, ці ж платіжні доручення і підтверджують факт проведення сплати, хоча і за помилковими реквізитами. Позивач не ухиляється від свого обов`язку щодо сплати сум єдиного внеску, здійснював їх вчасно і в повному обсязі, а зазначення невірних реквізитів бюджетного рахунку не є тотожним умисному порушенню норм права з питань порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, представник позивача посилається на висновки Верховного Суду з аналогічного питання, де визначено, що дії платника єдиного внеску щодо сплати сум на помилковий бюджетний рахунок хоча і є помилковими діями, проте не призводять до застосування до останнього штрафних санкцій та нарахування пені.
Стосовно цього суд зазначає наступне.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства й на кінець операційного дня перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі.
Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 Рахунки державних позабюджетних фондів на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.
На переконання суду та з аналізу висновків Верховного Суду у постановах від 20.02.2018 року у справі №816/591/16, від 21.02.2018 року у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 року у справі №816/1254/17, від 24.10.2018 року у справі №760/6097/16-а допущена позивачем помилка свідчить про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений законодавством строк та спричинила настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому (на кінець операційного дня) не підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі. Тобто, акумуляція сум єдиного внеску та їх подальший розподіл не відбувалась.
Висновки Верховного Суду у постановах, наведених представником позивача у позові, вказують на відсутність ознак порушення у діях платника єдиного внеску, оскільки суми єдиного внеску сплачувались хоч і на помилковий рахунок, однак на рахунок 3719. У подальшому необхідні суми надходили на рахунок центрального податкового органу, а тому жодних збитків встановлено не було.
У даному ж випадку суми єдиного внеску сплачувались на рахунок 31410699015005, відкритий для сплати єдиного податку з фізичних осіб.
За таких умов відображення сплачених сум у обліковій картці платника єдиного внеску позивача за кодом операції 101 у період вересень 2018 року-червень 2019 року не відбулось, на підставі чого податковим органом і сформовано суму заборгованості та прийнято оскаржуване рішення.
З огляду на зазначене та невідповідність висновків Верховного Суду обставинам даної справи №420/7123/19, суд не приймає вказані доводи позивача та не застосовує положення ч.5 ст.242 КАС України.
Період, визначений в оскаржуваному рішенні як період, за який нараховано суму штрафних санкцій, зумовлений тим, що перше прострочення сплати суми єдиного внеску датовано 25.10.2017 року (хоча мало б бути сплачено до 20.10.2017 року), що відображено у обліковій картці позивача (а.с.55), а датою перерахування помилково сплачених сум єдиного внеску є 13.08.2019 року (а.с.59).
При цьому, суд оцінює дії позивача щодо самостійного виявлення платником єдиного внеску помилки, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, як позитивні, однак це не виключає факту несплати сум єдиного внеску на необхідний рахунок.
Суд переконаний, що у даному випадку, з урахуванням неможливості відображення сум сплаченого єдиного внеску на необхідному рахунку, здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з ЄСВ, хоча і у строк, встановлений Законом №2464-VI, слугує підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем при сплаті сум єдиного внеску на помилковий рахунок 3141 було допущено порушення ч.11 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , що свідчить про підстави застосування до Споживчого кооперативу Автостоянка "Кольцо" штрафних санкцій та нарахування пені. За таких обставин суд вважає оскаржуване рішення №0229825007 від 12.11.2019 року правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податного управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Відповідачем доведена обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, а доводи позивача у справі не свідчать про відповідність вчинених дій нормам Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. (а.с. 4).
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати не стягуються за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень..
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви Споживчого кооперативу Автостоянка "Кольцо" (місцезнаходження: 65121, Одеська область, пр. Небесної Сотні, 10-а/2; код ЄДРПОУ 25052682) до Південного управління Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65104, Одеська область, м. Одеса, пр. Ак. Глушка, 17/2; код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування рішення № 0229825007 від 12.11.2019р. - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.01.2020 року.
Суддя О.М. Тарасишина
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2020 |
Оприлюднено | 27.01.2020 |
Номер документу | 87103507 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Тарасишина О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні