Постанова

від 25.03.2020 по справі 420/7123/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7123/19

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 22 січня 2020 року

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, у справі за позовом Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо до Південного управління Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Споживчий кооператив Автостоянка Кольцо звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску № 0229825007 від 12 листопада 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як податковим органом у межах спірних правовідносин протиправно донараховано позивачу штрафні санкції та пеню за невчасну сплату (перерахування) єдиного внеску.

В даному випадку, апелянт вважає, що ним у встановлені строки та у встановленому розмірі сплачено до бюджету спірні суми єдиного внеску, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При цьому, наявність технічної помилки у поданому платіжному дорученні, в частині класифікації бюджетного надходження, на думку апелянта, не є достатньою підставою для нарахування спірних штрафних санкцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Споживчим кооперативом Автостоянка Кольцо з жовтня 2017 року по серпень 2019 року здійснювалось нарахування та сплата сум єдиного внеску.

При цьому, у період жовтень 2017 року - липень 2018 року сплата сум єдиного внеску здійснювалась на бюджетний рахунок № НОМЕР_1 , тоді як у період з вересня 2018 року по червень 2019 року, сплата проводилась помилково на бюджетний рахунок № НОМЕР_2 .

Внаслідок чого, 05 липня 2019 року позивачем подано заяву на ім`я начальника Південного управління в м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області про перерахування надміру або помилково сплачених коштів з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_1 .

В свою чергу, 30 липня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області складено висновок про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Крім того, 12 листопада 2019 року Південним управлінням Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення № 0229825007 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф, у розмірі 17 141,42 грн., а також нараховано 13 461,25 грн. пені.

Не погоджуючись з отриманими рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як податковим органом правомірно прийнято оскаржуване рішення, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Частиною 8 вказаної статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 -1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно ч. 10 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало виявлення контролюючим органом факту затримки сплати позивачем суми єдиного внеску.

В даному випадку, щомісячно з серпня 2018 року по червень 2019 року, позивачем до 20 числа відповідних місяців, помилково сплачувались суми єдиного соціального внеску на бюджетний рахунок № НОМЕР_4 .

При цьому, 05 липня 2019 року позивачем подано заяву про перерахування помилково сплачених коштів вищевказаним платіжним дорученням за новими (вірними) реквізитами, а саме на бюджетний рахунок № НОМЕР_5 .

Внаслідок чого, 30 липня 2019 вказані кошти перераховано на нові казначейські рахунки.

В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених чинним законодавством.

Проте, колегія суддів не погоджується з доцільністю надсилання позивачу оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

В даному випадку, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету у встановлені строки має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування до нього штрафів та пені.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 16 червня 2015 року (справа № 21-377а15).

В свою чергу, відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції встановлено, що суми єдиного внеску сплачувались на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий для сплати єдиного податку з фізичних осіб.

Внаслідок чого, судом першої інстанції зроблено висновок, що сплачені позивачем кошти вчасно не потрапили на рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування , а тому допущена позивачем помилка спричинила настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, так як акумуляція сум єдиного внеску та їх подальший розподіл не відбувалась.

Проте, колегія суддів вважає помилковими зазначені висновки суду, так як сплачені позивачем кошти у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок.

Крім того, як зазначалось вище, допущена помилка виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

В даному випадку, вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 11 квітня 2019 року (справа №822/3323/17).

Тому, вказані обставини не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату товариством необхідної суми грошового зобов`язання у визначений законодавством строк, а відтак і для застосування відповідних штрафних санкцій.

В частині вимог позивача про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, позивачем зазначено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу за підготовку даної справи до розгляду, у сумі 5000,00 грн.

Між тим, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

В свою чергу, із наданого акту про надання послуг № 004/11 від 27 листопада 2019 року за договором про надання правничої допомоги № 19/11 від 19 листопада 2019 року вбачається, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції адвокатом надано наступні послуги: 1) виїзд до клієнта та надання йому консультації на протязі 60 хв. (сума 1000,00 грн.); 2) аналіз документів, вивчення судової практики, складання правової позиції на протязі 60 хв. (сума 1000,00 грн.); 3) підготовка позову, виготовлення копії на протязі 150 хв. (сума 2500,00 грн.) 4) подання позову до суду на протязі 30 хв. (сума 500,00 грн.).

При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат має бути співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Крім того, розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

В даному випадку, як вже зазначалось колегією суддів, у межах спірних правовідносин позивачу нараховано штрафні санкції та пеню на загальну суму 30 602,67 грн.

Крім того, дана категорія адміністративних справ належить до категорій справ незначної складності.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає неспівмірним рівень складності даної справи, суми оскаржуваних фінансових зобов`язань, із заявленим відшкодуванням, у сумі 5000,00 грн.

Крім того, варто зазначити, що вказана сума витрат більш ніж у двічі перевищує суму встановленого законодавцем прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2019 році, що також свідчить про завищеність зазначеної позивачем суми.

Тому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південного управління Головного управління Державної податкової служби в Одеській області Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0229825007 від 12 листопада 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Південного управління Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на користь Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у загальній сумі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні, 50 копійок.

В стягненні на користь Споживчого кооперативу Автостоянка Кольцо витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.