Рішення

від 15.01.2020 по справі 500/2507/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2507/19

15 січня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Були Н.М., Стойловської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення невиплаченої грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області (далі - Підволочиська РДА), у якому просить стягнути з Підволочиської РДА на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги за 2019 рік у розмірі його середньої заробітної плати, розрахованої на січень 2019 року, в сумі 12 211,92 грн, з врахуванням всіх податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працюючи на посаді начальника відділу (центру) надання адміністративних послуг Підволочиської РДА, 14.01.2019 подав до відповідача заяву про надання щорічної основної відпустки та виплату грошової допомоги, яка не була задоволена та відповідно ОСОБА_1 у відпустку не пішов та грошову допомогу не отримав. В подальшому з проханням допомогти у вирішенні питання щодо отримання грошової допомоги позивач звертався в Тернопільську обласну державну адміністрацію, вказане звернення було переадресовано в Підволочиську РДА, якою підготовлено відповідь, що грошова допомога буде виплачена ОСОБА_1 з іншою частиною відпустки.

10.06.2019 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про надання відпустки та виплату грошової допомоги. 13.06.2019 вказану заяву зареєстровано в журналі реєстрації заяв з кадрових питань та видано позивачу на руки для підписання в керівництва Підволочиської РДА. Для отримання резолюції на заяві позивач звернувся до першого заступника голови Підволочиської РДА, в якого й залишилася заява. До звільнення позивача 20.06.2019 з займаної посади відпустку перед звільненням йому надано не було та грошову допомогу, яка надається державним службовцям з щорічною основною оплачуваною відпусткою відповідно до статті 57 Закону України Про державну службу , не виплачено.

Позивач вважає, що не виплата грошової допомоги за 2019 рік всупереч положенням Закону України Про державну службу порушує його право на отримання гарантованих виплат, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.11.2019.

21.11.2019 до суду від Підволочиської РДА надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав (а.с. 23-25). В обґрунтування своєї позиції вказує, що для реалізації права на отримання грошової допомоги, крім наявності коштів відповідного фонду оплати праці, потрібна заява працівника про надання відпустки з виплатою такої допомоги, яка повинна бути реалізована, в першу чергу, шляхом надання відпустки. Право на отримання грошової допомоги виникає у разі отримання відпустки, а не в разі виникнення права на відпустку.

Щорічна відпустка по заяві позивача від 14.01.2019 не надавалась, наказ не видавався у зв`язку з тим, що вказана заява не надходила у відділ правового і кадрового забезпечення, оборонної та мобілізаційної роботи апарату районної державної адміністрації. Оскільки відпустка позивачу за заявою від 14.01.2019 не надавалась, відтак грошова допомога не підлягала виплаті.

Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що відповідно до графіка надання щорічних основних та додаткових відпусток працівникам Підволочинської РДА у 2019 році, затвердженого головою районної державної адміністрації за № 01-26/01-01-18 від 27.12.2018, ОСОБА_1 заплановано відпустки у терміни: з 24.01.2019 - частина основної щорічної відпустки тривалістю 7 календарних днів; з 03.05.2019 - частина основної щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів; з 01.07.2019 додаткові оплачувані відпустки за стаж державної служби тривалістю 7 та 8 календарних днів.

З графіком відпусток позивач ознайомлений під особистий підпис.

16.04.2019 у відділ правового і кадрового забезпечення, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Підволочиської РДА надійшла заява ОСОБА_1 про надання щорічної відпустки з 03.05.2019. Про надання грошової допомоги у заяві позивача не було зазначено, допомога не виплачувалася.

З наведених вище підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 28.11.2019, постановленою у судовому засіданні без виходу суду до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.12.2019.

Ухвалою суду від 17.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:15 год 15.01.2020.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача, кожен зокрема, заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили в позові відмовити.

Заслухавши вступне слово (пояснення) учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі його заяви від 03.07.2013 (а.с. 27) та погодження Тернопільської обласної державної адміністрації від 16.07.2013 (а.с. 30) розпорядженням голови Підволочиської РДА №148-к від 18.07.2013 був призначений з 18.07.2013 на посаду начальника відділу (центру) надання адміністративних послуг районної державної адміністрації в порядку переведення з посади головного спеціаліста відділу з питань економіки управління та розвитку інфраструктури районної державної адміністрації, з посадовим окладом згідно штатного розпису. ОСОБА_1 присвоєно 12 ранг державного службовця в межах відповідної VI категорії посад (а.с. 29).

Присягу державного службовця ОСОБА_1 прийняв 13.03.2006 (а.с. 26).

Графіком надання щорічних основних та додаткових відпусток працівникам Підволочиської РДА у 2019 році, затвердженим головою районної державної адміністрації за № 01-26/01-01-18 від 27.12.2018, ОСОБА_1 заплановано відпустки у терміни: з 24.01.2019 - частина основної щорічної відпустки тривалістю 7 календарних днів; з 03.05.2019 - частина основної щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів; з 01.07.2019 додаткові оплачувані відпустки за стаж державної служби тривалістю 7 та 8 календарних днів (а.с. 60-61).

У судовому засіданні 15.01.2020 представники відповідача пояснили суду, що при складанні графіку відпусток допущена описка в тій частині, що з 01.07.2019 ОСОБА_1 передбачена частина основної відпустки терміном 7 календарних днів та додаткова за 2019 рік - 8 календарних днів.

14.01.2019 ОСОБА_1 подав до Підволочиської РДА заяву про надання щорічної основної відпустки та виплату грошової допомоги (а.с. 12). На вказаній заяві начальником відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації було зроблено запис: кошти на виплату грошових допомог у кошторисі РДА на І квартал 2019 року відсутні . Щорічна відпустка ОСОБА_1 по заяві від 14.01.2019 не надавалась та грошова допомога не виплачувалась. Вказані обставини підтверджені учасниками справи у судових засіданнях.

17.01.2019 позивач звернувся до голови Тернопільської обласної державної адміністрації із проханням допомогти у вирішенні питання отримання грошової допомоги в січні 2019 року при наданні відпустки відповідно до графіку відпусток (а.с. 46). Згідно з відмітками на вказаному зверненні позивача, останнє отримано Тернопільською обласною державною адміністрацією 17.01.2019 та того ж дня передано на розгляд до Підволочиської РДА.

Листом від 30.01.2019 Підволочиська РДА повідомила позивача про те, що згідно з графіком надання щорічних основних та додаткових відпусток працівникам районної державної адміністрації у 2019 році за бажанням ОСОБА_1 відпустки йому заплановані на три періоди: з 24 січня - 7 днів (основна); з 03 травня - 16 днів (основна); з 01 липня - 15 днів (основна 7 днів та додаткова по вислузі років за 2019 рік - 8 днів) (а.с. 47-48).

У листі вказано, що районна державна адміністрація, дотримуючись чинних нормативно-правових актів, виплатить ОСОБА_1 грошову допомогу при іншій частині основної відпустки у 2019 році. Вказано також суми нарахувань та виплати позивачу за 2016-2018 роки (а.с. 11).

16.04.2019 позивач подав до відповідача заяву про надання йому частини основної відпустки за відпрацьований період роботи з 10.10.2018 по 10.10.2019 тривалістю 21 календарний день з 03.05.2019 (а.с. 31).

На підставі вказаної заяви керівником апарату Підволочиської РДА видано наказ від 19.04.2019 №44-від, яким ОСОБА_1 надано частину основної щорічної відпустки за період роботи з 10.10.2018 по 10.10.2019 тривалістю 21 календарний день з 03.05.2019 по 24.05.2019 (а.с. 32).

Судом встановлено, що при наданні відпустки у період з 03.05.2019 по 24.05.2019 виплата грошової допомоги, яка передбачена частиною першою статті 57 Закону України Про державну службу , позивачу не проводилась.

В подальшому 10.06.2019 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Підволочиської РДА заяву про надання відпустки разом з виплатою грошової допомоги, що підтверджується копією опису вкладення до рекомендованого листа (а.с. 14). Вказана заява 13.06.2019 надійшла у відділ правового та кадрового забезпечення, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Підволочиської РДА та була зареєстрована в журналі реєстрації заяв з кадрових питань 13.06.2019 за №52. Заяву від 13.06.2019 було видано позивачу на руки для проходження погодження. Інші відомості щодо переміщення та реалізації заяви позивача від 13.06.2019 у Підволочиській РДА відсутні. На підтвердження вказаного вище у матеріалах справи наявні копії: відповіді Підволочиської РДА від 23.10.2019 на запит позивача (а.с. 17), листа Підволочиської РДА від 06.12.2019 (а.с. 45), витяг з журналу реєстрації заяв з кадрових питань, у якому на підтвердження отримання позивачем заяви від 13.06.2019 на руки для погодження міститься його особистий підпис (а.с. 50-52). Відтак, дана заява не була реалізована, наказ Підволочинсьвою РДА на відпустку ОСОБА_1 не видавався, грошова допомога не нараховувалася та не виплачувалася. Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.

В подальшому ОСОБА_1 відповідно до наказу керівника апарату Підволочиської РДА № 73-к від 19.06.2019 (а.с. 36), винесеного на підставі заяви позивача від 28.05.2019 (а.с. 33) та погодження Тернопільської обласної державної адміністрації від 12.06.2019 (а.с. 35), з 20.06.2019 був звільнений з посади начальника відділу (центру) надання адміністративних послуг Підволочиської РДА, згідно поданої заяви, на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України Про державну службу . Проведено розрахунок з позивачем, у тому числі виплачено грошову компенсацію за невикористанні відпустки.

Позивач вважає, що невиплата грошової допомоги за 2019 рік, яка надається державним службовцям з щорічною оплачуваною відпусткою відповідно до статті 57 Закону України Про державну службу , грубо порушує його права, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо невиплати позивачу грошової допомоги за 2019 рік, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до статті 57 Закону № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Згідно статті 59 вказаного Закону щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України Про відпустки від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

Статтею 12 Закону України Про відпустки передбачено, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що державним службовцям гарантовано виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати одночасно з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, така відпустка може бути поділена на частини.

При цьому положення статті 57 Закону № 889-VIII встановлюють обов`язок виплачувати державним службовцям грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати у разі надання їм щорічної основної оплачуваної відпустки без вказівки на вчинення будь-яких інших дій чи дотримання інших умов необхідних для отримання грошової допомоги.

Суд звертає увагу, що зазначений обов`язок не передбачає будь-яких додаткових умов отримання грошової допомоги, як-то звернення з відповідною заявою, або оформлення такого волевиявлення в іншій формі та не передбачає будь-якої свободи розсуду уповноваженої особи у питанні виплати грошової допомоги у випадку задоволення заяви державного службовця про надання щорічної основної оплачуваної відпустки.

Аналогічні висновки суду містяться у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №810/2728/16, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковими при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відтак, з наведених підстав суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на необхідність подання державним службовцем разом із заявою про надання відпустки ще й заяви про виплату грошової допомоги як обов`язкову умову її виплати.

Судом встановлено, що Підволочиською РДА за 2019 рік не виплачено грошову допомогу ОСОБА_1 , передбачену статтею 57 Закону № 889-VIII, одночасно з наданням у 2019 році основної частини щорічної відпустки тривалістю 21 календарний день у період з 03.05.2019 по 24.05.2019 (а.с. 32). При цьому суд зауважує, що позивач у січні 2019 року звертався вже до відповідача з заявою про надання йому частини щорічної основної відпустки одночасно з виплатою грошової допомоги, яка не була реалізована, тобто позивач ініціював питання виплати такої допомоги у 2019 році.

Оскільки наказ про надання відпустки ОСОБА_1 разом з виплатою грошової допомоги за його заявою від 14.01.2019 Підволочиською РДА не видавався, то в подальшому при прийнятті наказу про надання відпустки позивачу в інший (наступний) період згідно з графіком відпусток, а саме при прийнятті наказу від 19.04.2019 № 44-від, яким ОСОБА_1 надано частину основної щорічної відпустки тривалістю 21 календарний день з 03.05.2019 по 24.05.2019, відповідач зобов`язаний був одночасно з наданням щорічної відпустки вирішити питання виплати грошової допомоги державному службовцю, передбаченої статтею 57 Закону № 889-VIII. Проте така грошова допомога не була виплачена позивачу.

При цьому суд звертає увагу, що в листі від 30.01.2019 №Т-12/23-9-060, адресованому позивачу на його звернення щодо отримання грошової допомоги, Підволочиська РДА вказала на те, що виплатить ОСОБА_1 грошову допомогу при іншій частині основної відпустки у 2019 році (а.с. 11). Тобто відповідач погодив питання виплати грошової допомоги позивачу, але в наказі про надання чергової щорічної відпустки державному службовцю за 2019 рік (від 19.04.2019 № 44-від) відсутня вказівка на здійснення такої виплати.

Відтак, враховуючи наведені положення закону та встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що грошова допомога за 2019 рік, яка невиплачена позивачу одночасно з наданням основної частини щорічної відпустки, підлягає стягненню з Підволочиської РДА на його користь.

Щодо розміру та порядку розрахунку належних до стягнення сум грошової допомоги, то суд зазначає наступне.

Статтею 57 Закону № 889-VIII гарантовано державним службовцям виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100 (далі - Порядок №100).

Згідно з пунктом 2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 3 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У спірному випадку позивач просить стягнути на його користь суму невиплаченої грошової допомоги за 2019 рік у розмірі середньої заробітної плати, розрахованої на січень 2019 року, виходячи з виплат за листопад-грудень 2018 року, тобто останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Разом з тим, суд зазначає, що у січні 2019 року, незважаючи на подання позивачем 14.01.2019 заяви про надання відпустки та виплату грошової допомоги, остання не була реалізована, щорічна основна відпустка позивачу не надавалась. Оскільки саме надання щорічної основної оплачуваної відпустки є основною умовою виплати грошової допомоги, то у даному випадку немає підстав для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, розрахованої на січень 2019 року, виходячи з виплат за листопад-грудень 2018 року.

Щорічна основна відпустка була надана ОСОБА_1 на підставі його заяви від 16.04.2019 згідно з наказом керівника апарату Підволочиської РДА від 19.04.2019 №44-від (а.с. 32). Оскільки одночасно з наданням цієї щорічної основної відпустки відповідачем мало вирішуватися питання виплати грошової допомоги, то відповідно до положень Порядку №100 розмір середньої заробітної плати розраховується виходячи з виплат за лютий-березень 2019 року, тобто останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з розрахунком Підволочиської РДА грошової допомоги, яка б виплачувалась у травні 2019 року ОСОБА_1 (одночасно з щорічною основною відпусткою на підставі наказу від 19.04.2019 № 44-від), середньомісячна заробітна плата позивача, виходячи з розрахунку за останні 2 місяці роботи перед відпусткою (лютий та березень 2019 року) становить 10862,60 грн (а.с.59). Відтак, саме у такому розмірі середньомісячної заробітної плати підлягає до стягнення грошова допомога, передбачена державному службовцю відповідно до статті 57 Закону № 889-VIII, а не в тому розмірі, яку визначив позивач.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що при наданні позивачу щорічної відпустки на підставі наказу від 19.04.2019 № 44-від відповідач протиправно не виплатив йому грошову допомогу, розмір якої має обчислюватись виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують видачі наказу про надання щорічної відпустки, тобто за лютий та березень 2019 року.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги за 2019 рік не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, вчинені не на підставі закону та не у спосіб, визначений законом.

Позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття рішення про стягнення з Підволочиської РДА на користь ОСОБА_1 суми невиплаченої грошової допомоги за 2019 рік, передбаченої статтею 57 Закону № 889-VIII, при наданні щорічної основної відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка становить 10 862,60 грн з урахуванням всіх податків і зборів, а не у розмірі який просить позивач.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у цій категорії справ.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення невиплаченої грошової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги за 2019 рік, передбаченої статтею 57 Закону України Про державну службу , у розмірі його середньої заробітної плати в сумі 10 862,60 грн (десять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 60 коп) з урахуванням всіх податків і зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Підволочиська районна державна адміністрація Тернопільської області (вулиця Д.Галицького, 80, селище міського типу Підволочиськ, Підволочиський район, Тернопільська область, 47800, ідентифікаційний код юридичної особи 04058226).

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2020.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.