Постанова

від 22.01.2020 по справі 360/2854/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року справа №360/2854/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в справі № 360/2854/19 (головуючий І інстанції Секірська А.Г., повний текст судового рішення складено та підписано 16 вересня 2019 року в м. Сєвєвродонецьк) за позовом Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (далі - позивач, товариство, ПрАТ ЛИНІК ) звернулось до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України, орган Казначейства), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, пов`язаної з тривалим невиконанням і зупиненням виконання судового рішення в адміністративній справі № 820/18718/14;

- зобов`язати Державну казначейську служби України здійснити дії щодо виконання судового рішення в адміністративній справі № 820/18718/14 шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення провадження з безспірного списання коштів державного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з Державного бюджету України в судовому порядку на користь позивача стягнуто бюджетну заборгованість у розмірі 18662437,25 грн та пеню в розмірі 2691292,08 грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Видано виконавчі листи на виконання судового рішення, прийняті казначейством до виконання.

Проте, відповідач не вчиняє дій щодо безспірного списання коштів, мотивуючи це посиланням на листи СБУ від 15.07.2016 та від 11.09.2017 з грифом Для службового користування та рішенням Ради національної безпеки та оборони від 21.06.2018 Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), затверджених Указом Президента України від 21.06.2018 № 176/2018 (а.с. 4-7).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчих листів, виданих Харківським окружним адміністративним судом 10 грудня 2018 року в справі № 820/18718/14 про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія бюджетної заборгованості в розмірі 18662437,25 грн та про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія пені в розмірі 2691292,08 грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету;

- зобов`язано Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання виконавчих листів, виданих Харківським окружним адміністративним судом 10 грудня 2018 року в справі № 820/18718/14 про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія бюджетної заборгованості в розмірі 18662437,25 грн та про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія пені в розмірі 2691292,08 грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги, що власником акцій приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія виступає ПАТ НК Роснефть (м. Москва, Софійська набережна, 26/1), яке згідно з рішенняя Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , затв. Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126/2018, включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні обмежувальні заходи. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не враховано, що перерахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на користь ПРАТ ЛИНІК може сприяти подальшому виведенню капіталу ПАТ НК Роснефть за межі України та передчасно і помилково здійснено висновки, що до спірних правовідносин не застосовуються положення постанови № 654 та рішення РНБОУ (а.с. 169-172).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі № 820/18718/14 за адміністративним позовом ПрАТ ЛИНІК до Міжрегіонального ГУ Міндоходів України в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального ГУ Міністерства доходів і зборів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості та пені за несвоєчасне відшкодування суми позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ ЛИНІК бюджетну заборгованість у розмірі 18662437,25 грн, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ ЛИНІК пеню в розмірі 2691292,08 грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ ЛИНІК витрати по сплаті судового збору в розмірі 49945,08 грн (а.с. 13-15).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 у справі № 820/18718/14 задоволено апеляційні скарги відповідачів, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 в справі № 820/18718/14 скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ПрАТ ЛИНІК відмовлено (а.с. 29-32).

Постановою Верховного Суду від 18.09.2018 в справі № 820/18718/14 касаційну скаргу ПрАТ ЛИНІК задоволено, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 в справі № 820/18718/14 скасовано, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 залишено в силі (а.с. 33-37).

Судове рішення у справі № 820/18718/14 набрало законної сили 18.09.2018.

Харківським окружним адміністративним судом 10.12.2019 видано ПрАТ ЛИНІК виконавчі листи в справі № 820/18718/14 про:

1) стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (код ЄДРПОУ 32292929) (п/р НОМЕР_1 у АТ ОТП-Банк , м. Київ, МФО 300528) бюджетної заборгованості в розмірі 18662437,25 грн (вісімнадцять мільйонів шістсот шістдесят дві тисячі чотириста тридцять сім гривень 25 коп.) (а.с. 17);

2) стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (код ЄДРПОУ 32292929) (п/р НОМЕР_1 у АТ ОТП-Банк , м. Київ, МФО 300528) пені в розмірі 2691292,08 грн (два мільйони шістсот дев`яносто одна тисяча двісті дев`яносто дві гривні 08 коп.) за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ (а.с. 18).

Позивач 16.04.2019 направив до ДКС України запит (вих. № 130000/100000-30) щодо отримання інформації про хід виконання судового рішення з вимогою надати інформацію про те, які саме заходи ДКС України вживає щодо виконання виконавчих листів у справі № 820/18718/14 (а.с. 19-20), який отримано відповідачем 19.04.2019 (а.с. 21).

ПрАТ ЛИНІК 27.05.2019 за вх. № 0318 отримано відповідь відповідача від 21.05.2019 № 5-06/8790 Про надання інформації , в якій зазначено, що виконавчі документи в справі № 820/18718/14 прийняті Казначейством. Разом з тим, на сьогоднішній день безспірне списання коштів за виконавчими документами не можливо у зв`язку з наявністю обставин, що є підставами для зупинення безспірного списання коштів відповідно до пункту 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845. Про наявність вказаних обставин Казначейством інформовано товариство, зокрема, листом від 09.07.2018 № 5-08/182-11117. Після усунення обставин, що унеможливлюють безспірне списання коштів, Казначейством буде розглянуто питання перерахування коштів на користь товариства (а.с. 23).

У листі від 09.07.2018 № 5-08/182-11117 ДКС України надавало відповідь на звернення ПрАТ ЛИНІК від 05.06.2018, зазначивши, що за наявною у Казначейства інформацією одним із власників акцій та вигодонабувачів позивача виступає ПАТ НК Роснефть (м. Москва, Софійська набережна, 26/1). Згідно із рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2018 Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , затверджених указом Президента України від 21.06.2018 № 176/2018, ПАТ НК Роснефть включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Крім того, листами СБУ від 15.07.2016 та від 11.09.2017 з грифом Для службового користування порушено питання призупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь товариства. З огляду на викладене, безспірне списання коштів на користь товариства зупинено згідно з пунктом 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (а.с. 24).

Вважаючи, що орган Казначейства без належного законодавчо-встановленого підґрунтя не виконує рішення суду, що набрало законної сили, ПрАТ ЛИНІК звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі - Порядок № 845), згідно з пунктом 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (пункт 3 Порядку № 845).

У відповідності до підпункту 6 пункту 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів (пункт 19 Порядку № 845).

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної фіскальної служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів (абзац п`ятий пункту 23 Порядку № 845).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.

Підстави для зупинення безспірного списання коштів визначені у пункті 13 Порядку № 845, згідно з яким зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: 1) зупинення судом виконання: виконавчого документа; 2) рішення про стягнення коштів; 3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; 4) наявності інших передбачених законом обставин.

Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин (п. 14 Порядку № 845).

Як на правову підставу для зупинення безспірного списання коштів за спірними виконавчими документами згідно з п.п. 4 п. 13 Порядку № 845 відповідач посилається на: - рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , затв. Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, відповідно до якого власник акцій позивача - ПАТ НК Роснефть (м. Москва, Софійська набережна, 26/1) включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні обмежувальні заходи; - листи Служби безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом Для службового користування у яких зазначено про порушення питання призупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія .

Позивачем не заперечується, що одним із власників його акцій є ПАТ НК Роснефть (м. Москва, Софійська набережна, 26/1).

Частиною першою статті 1 Закону України Про санкції (далі - Закон про санкції) визначено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватись спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону про санкції рішення щодо застосування санкцій стосовно окремих юридичних та фізичних осіб приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України (далі - рішення РНБО). Вичерпний перелік таких осіб, а також види передбачених вказаним законом санкцій, що до них застосовуватимуться, визначаються рішенням РНБО.

Пунктом 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , введеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внесено зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, виклавши додатки 1 та 2 до зазначеного рішення у редакціях, що додаються.

Згідно з додатком 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) за порядковим номером 493 до публічного акціонерного товариства Нафтова компанія Роснефть (публичное акционерное общество Нефтяная компания Роснефть ), основний державний реєстраційний номер 1027700043502, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місцезнаходження юридичної особи 615035, Російська Федерація, м. Москва, наб. Софійська, 26/1, на три роки застосовано такі персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) як запобігання виведенню капіталів за межі України та заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах.

Тобто, наведеним рішенням Ради національної безпеки і оборони України застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) безпосередньо до публічного акціонерного товариства Нафтова компанія Роснефть (публичное акционерное общество Нефтяная компания Роснефть ).

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , введене в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, яким застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внесено зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) , уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, є актом індивідуальної дії, оскільки стосується прав або інтересів осіб, до яких застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Доказів застосування санкцій відносно позивача - ПрАТ Лисичанська нафтова інвестиційна компанія відповідачем не надано.

Національним банком України на підставі Законів України Про санкції та Про Національний банк України , Указу Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) прийнято постанову від 01.10.2015 № 654 Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (далі - Постанова № 654) згідно з п.п. 3.1 якої банкам України заборонено проводити операції, які: 1) мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями); 2) порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Постановою № 654 визначається механізм реалізації банками України відповідних персональних санкцій щодо осіб, зазначених у додатках до рішення РНБО.

Як встановлено вище, рішення РНБО про застосування санкцій відносно позивача не приймалось.

Крім того, відповідачем не доведено, яким чином виконання рішення суду про стягнення з Державного бюджету безпосередньо на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія бюджетної заборгованості мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України Про Службу безпеки України 25 березня 1992 року № 2229-XII (далі - Закон № 2229-XII) до завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Пунктом 7 частини другої статті 25 Закону № 2229-XII визначено, що Служба безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Особливості провадження у справах за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них визначені КАС України (до 15 грудня 2017 року статтею 183-4, після 15 грудня 2017 року статтею 284).

В матеріалах справи відсутні докази наявності відповідного судового рішення щодо накладення арешту на активи позивача.

Листи Служби безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом Для службового користування не є рішенням суду щодо накладення арешту на активи, які пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН.

Крім того, суд звертає увагу, що в наведених листах зазначено тільки про порушення питання призупинення операцій з бюджетними коштами, а не про прийняте рішення з цього питання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 30 липня 2019 року витребувано від Служби безпеки України належним чином засвідчені копії листів (витягів з листів) від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, направлених на адресу Державної казначейської служби України, про зупинення безспірного списання коштів на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія ; інформацію з документальним підтвердженням, в межах якого провадження перед Державною казначейською службою України порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія .

Листом від 26 липня 2019 року за № 8/1/2-6901 Служба безпеки України повідомила суду, що на адресу Державної казначейської служби України 15 липня 2016 року та 11 вересня 2017 року надіслано інформування, що містять конфіденційну інформацію щодо можливого протиправного проведення операцій з бюджетними коштами посадовими особами підприємств, установ, організацій, які розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території, у тому числі щодо приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія , другі примірники інформувань знищені у встановленому законом порядку.

Відповідно до матеріалів справи місцезнаходженням позивача було і є місто Лисичанськ Луганської області, яке розташоване на підконтрольній українській владі території.

Згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 (у тому числі і в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р) до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ніколи не входило місто Лисичанськ (Лисичанської міської ради) Луганської області, на території якого зареєстроване та здійснює господарську діяльність ПрАТ ЛИНІК .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що листи Служби безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом Для службового користування не є нормативно-правовим актом або рішенням органу владних повноважень, носять рекомендований характер для казначейської служби при здійснення бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що листи Служби безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, у розумінні підпункту 6 пункту 5 та підпункту 4 пункту 13 Порядку № 845, не є іншими передбаченими законом обставинами для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено наявність підстав для зупинення безспірного списання коштів згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі № 820/18718/14, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування від`ємної різниці податку є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантовано ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до §§ 51, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі Рябих проти Росії принцип обов`язковості виконання судових рішень входить до вимоги про юридичну визначеність. У § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції вказано, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу , бо право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Мається на увазі загальнообов`язковість положень закону, на підставі якого ухвалене судове рішення в частині неможливості внесення змін чи скасування судового рішення, а також прийняття нормативно-правових чи індивідуальних актів на його основі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Войтенко проти України (§ 39), Immobiliare Saffi v. Italy (§ 66) додатково уточнено, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення було виконане без невиправданих затримок.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в справі № 360/2854/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в справі № 360/2854/19 - залишити без змін.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22 січня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

Т. Г. Гаврищук

Л. В. Ястребова