Постанова

від 21.01.2020 по справі 440/2905/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 р. м. ХарківСправа № 440/2905/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко (повний текст складено 22.11.19) по справі № 440/2905/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області , Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області), Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 №119441-5013-1601.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, ГУ ДФС у Полтавській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення з орендної плати за землю за 2019 рік, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , право оренди зареєстровано за ОСОБА_1 .

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.02.2014 між ОСОБА_1 та Полтавською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі (а.с.14-17, 35-40, 58-59).

Відповідно до умов даного договору орендодавець на підставі рішення позачергової сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 27.12.2013 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування майстерні та складських приміщень, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В оренду передається земельна ділянка площею 1244 кв.м. Кадастровий номер земельної ділянки : 5310136400:10:004:0334.

Цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування майстерні та складських приміщень. Строк дії договору до 27.12.2018. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Сторонами не заперечується, що за 2014-2018 роки позивачем в повному обсязі сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку.

Разом з тим, 25.07.2017 ОСОБА_1 , у зв`язку з входом до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Еліт Плюс" (далі - ТОВ "Буд Еліт Плюс"), до статутного капіталу даного товариства внесено майно, в тому числі: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Полтава, вул. Ковпака, 29 А. Опис нежитлової будівлі: літ.А-1 - майстерня та складські приміщення, цегляні, загальною площею 552,1 кв.м. (а.с.18, 41, 93)

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26.07.2017 проведено державну реєстрацію права власності вищевказаної нежитлової будівлі за ТОВ "Буд Еліт Плюс". (а.с.19, 42, 94)

З огляду на вказане, у серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із листом, в якому викладено прохання надати згоду на розірвання договору оренди землі від 04.02.2014. (а.с.24, 47)

Проте, листом Управління земельних ресурсів та земельного кадастру Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 29.09.2017 повідомлено ОСОБА_1 , що дане питання буде вирішуватись одночасно з оформленням права користування земельною ділянкою новим власником нерухомого майна за вищезазначеною адресою. (а.с.25, 48)

Враховуючи, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди зазначеною земельною ділянкою, та те, що нею не сплачено орендну плату за земельну ділянку за 2019 рік, 26.06.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №119441-5013-1601, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Орендна плата з фізичних осіб" за 2019 рік в розмірі 40776,58 грн. (а.с.11-12, 60-61).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості розташований на земельній до нового власника переходить й право користування земельною ділянкою, а отже й обов`язок по сплаті земельного податку та орендної плати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями частин першої та другої статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.270.1 ст.270 та п.288.3 ст.288 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки, надані в оренду.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.120 Земельного кодексу (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться і у ст.377 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. е ч.1 ст.141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, у розумінні положень Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

З огляду на вказане, є безпідставними доводи податкового органу про продовження обов`язку позивача по сплаті орендної плати за таку земельну ділянку, оскільки наведене не звільняє нового власника від обов`язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі №807/292/18 (адміністративне провадження №К/9901/118/19) та по справі №823/2344/18 (адміністративне провадження №К/9901/1291/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що підстави для відступлення від правових позицій Верховного Суду судом не встановлені, а сторонами не повідомлені.

Таким чином, після переходу від позивача до нового власника об`єктів нерухомості, до останнього також перейшло право користування відповідною земельною ділянкою та обов`язок зі сплати за неї орендної плати.

Щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.08.2019 (а.с.20-23, 43-46), згідно якої орендарем земельної ділянки загальною площею 0,1244 га з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Податковим органом не взято до уваги, що у вказаній Інформації зазначено строк дії права оренди земельної ділянки - до 27.12.2018. Проте, жодних відомостей стосовно продовження (пролонгації) такого права на 2019 рік така інформація не містить, що додатково свідчить про безпідставність висновків податкового органу про продовження обов`язку позивача по сплаті орендної плати за дану земельну ділянку у 2019 році.

З огляду на вказане, у справі наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 по справі № 440/2905/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 23.01.2020.