Постанова

від 21.01.2020 по справі 826/9701/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9701/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

За участю представника позивача: Павлік І.П.,

представника відповідача: Кокиза Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Омега-Строй-11 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Омега-Строй-11 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення №0009641404 та №0010391404 від 03.03.2018.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень порушені норми чинного податкового законодавства України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0009641404 та №0010391404 від 03.03.2018.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з ненаданням у повному об`ємі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, податковим органом складено акт ненадання документів в ході перевірки ТОВ Омега-Строй-11 від 09.02.2018 №170/26-15-14-04-04.

Крім того, зазначає, що взамовідносини між позивачем та ТОВ Інвест-Проект носять нереальний характер, з огляду на те, що контрагенти ТОВ Інвест-Проект - ТОВ Фірма Дельта-Інвест та ПП Фірма Олбі не мають кваліфікованих штатних одиниць в достатній кількості та матеріально-технічної бази для надання відповідних послуг, що свідчить лише про документальне оформлення придбаних послуг з метою отримання податкової вигоди.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві у відповідності до п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу №1629 від 31.01.2018 та направлення від 06.02.2018 №197/26-15-14-04-04 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Омега-Строй-11 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ Інвест-проект за квітень 2017 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки від 19.02.2018 №177/26-15-14-04-04/40665017, яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2017 року на загальну суму 633 333 грн. та п.44.6 ст.44, п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням документів до перевірки.

03 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі зазначеного Акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0009641404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 791666 грн. (основна сума - 633 333 грн, штрафні санкції - 158 333 грн.);

- №0010391404, яким застосовано адміністративний штраф до позивача в розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства є необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, так як контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, вказані операції були оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими первинними документами.

Крім того, оскільки позивачем дотримано норми п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України під час повідомлення контролюючого органу про пошкодження первинних документів, а відповідачем при здійсненні перевірки вказану заяву не було враховано, тому наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0010391404.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ Інвест-Проект укладено договори №1-0417 від 01.04.2017 щодо надання послуг мийки авто та №2-0417 від 01.04.2017 щодо надання рекламних послуг.

Факт отримання позивачем наданих послуг підтверджується наступними документами: договором №1-0417, копією акту здачі-прийняття робіт №250401 від 25.04.2017; копією акту здачі-прийняття №250402 від 25.04.2017 (а.с.109-186 Том 1); договором №2-0417: копією платіжного доручення №524 від 28.04.2017; копією обліково-сальдової відомості за рахунком №631 (01.04.2017-30.06.2018); копією обліково-сальдової відомості за рахунком №949 (квітень 2017); копією обліково-сальдової відомості за рахунком №93 (квітень 2017); копією виписки за 28.04.2017 по рахунку № НОМЕР_1 ; копією актів здачі-прийняття робіт від 25.04.2017№250404, №250405, №250406, №250407, №205408, №250409, №250410, №250411, №250412, №250413, №250414, №250415, №250416, №250418, №250419, №250420, №250421 (а.с.190-262 Том 1).

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що надані позивачем первинні документи по операціям з TOB Інвест-Проект оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, й вказаними документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з вищезазначеним контрагентом в частині надання послуг (виконання робіт), що спричинили реальну зміну в його майновому стані.

Натомість, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

В якості доказу непідтвердження реальності господарських операцій, контролюючий орган посилається на неможливість виконання контрагентами TOB Інвест-Проект - ТОВ Фірма Дельта-Інвест та ПП Фірма Олбі (по ланцюгу) договірних зобов`язань через відсутність у останніх кваліфікованих штатних одиниць та матеріально-технічної бази для ведення господарської діяльності.

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що позивач не має жодного відношення до взаємовідносин його контрагента з іншими контрагентами та не повинен нести відповідальність у разі порушення порядку ведення контрагентами правильності та достовірності декларування/формування податкового кредиту.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Твердження апелянта про те, що діяльність контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України.

На момент укладення договорів між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента робіт, послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 по справі №826/16134/14 (адміністративне провадження №К/9901/9387/18).

Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Надані позивачем до суду первинні документи свідчать про фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Посилання апелянта на досудове розслідування СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області у кримінальному провадженні №32017041640000018 від 29.05.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою ст. 212, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, згідно з яким службові особи ТОВ Фірма Дельта Інвест , ТОВ Інвест-Проект , ТОВ Марса-Файн , ПП НДФ Оптимальні Технології , ТОВ Дніпроспектбуд , ПП Фірма Олбі , ТОВ ТКМ Метиз у період 2015-2017 років шляхом відображення в бухгалтерському та податковому обліку вказаних підприємств уявних операцій з придбання товарів, в порушення п. 198.5 ст, 198 ПК України ухилились від сплати податків понад 4 млн грн., що призвело до фактичного ненадходження коштів в бюджет держави в особливо великих розмірах, колегія суддів відхиляє з огляду на відсутність у такому кримінальному провадженні вироку суду щодо посадових осіб контрагента позивача, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18.

Враховуючи наведене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, тому податкове повідомлення-рішення від 03.03.2018 №0009641404, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 03.03.2018 №0010391404, колегія суддів звертає увагу на наступне.

У відповідності до абзацу 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абзац перший пункту 44.6 статті 44 ПК України).

Положення пункту 121.1 статті 121 ПК України визначають, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У той же час, п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як свідчать матеріали справи, Наказом №5 ТОВ Омега-Строй-11 від 08.02.2018 створено комісію для встановлення повного переліку пошкоджених бухгалтерських документів товариства, у зв`язку із затопленням даху приміщення, розташованого за адресою: 52732, Дніпропетровська область, Петропалівський район, с .Мар`їна Роща, вул.Піщана, 94а (а.с. 52 Том 1).

Актом від 09.02.2018 встановлено перелік пошкоджених первинних бухгалтерських документів, який складено та підписано директором, головним бухгалтером ТОВ Омега-Строй-11 та начальником технічного відділу Філії Павлоградська автобаза (а.с.55, 56 Том 1).

Як наслідок, позивачем на адресу податкового органу подано заяву про пошкодження первинних документів №29-2/164, якою повідомлено відповідача про пошкодження та псування первинних документів згідно переліку, та необхідність перенесення терміну проведення перевірки (а.с.53, 54).

Посилання апелянта на факт не залучення правоохоронних чи інших органів для встановлення причин знищення документів під час складення Наказу №5 та Акту від 09.02.2018, суд оцінює критично, так як в Акті перевірки контролюючий орган прийшов до висновку лише про відсутність договору оренди приміщення чи будь-якого іншого документа, що підтверджував фактичне використання приміщення ТОВ Омега-Строй-11 , у той же час перевірці підлягали фінансово-господарські операції з ТОВ Інвест-проект за квітень 2017 року.

З наявних у позивача первинних документів вбачається ділова та економічна доцільність його господарських взаємовідносин, вказані документи підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентом за квітень 2017 року.

Крім того, відповідач, незважаючи на повідомлення позивача про неможливе надання усіх первинних документів з поважних та незалежних від позивача причин, не вчинив передбачених статтею 44 Податкового кодексу України дій щодо перенесення термінів проведення перевірки, та здійснив перевірку без дослідження документів позивача, що були пошкоджені у зв`язку із затопленням даху приміщення, розташованого за адресою: 52732 , Дніпропетровська область , Петропалівський район, с . Мар`їна Роща , вул. Піщана , 94а.

Таким чином, оскільки позивачем дотримано норми статті 44 ПК України та повідомлено відповідача про дану подію, а відповідачем при здійсненні перевірки не взято до уваги вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2018 №0010391404.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Жодного спростування обставин правомірності дотримання позивачем податкового законодавства відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення судом норм права не доведено.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук

Повний текст cкладено 23.01.2020 року.