Ухвала

від 21.01.2020 по справі 500/1799/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа №500/1799/19

адміністративне провадження №К/9901/1539/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Біль Руслана Степановича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №500/1799/19 за позовом ОСОБА_1 до Малоходачківської сільської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Малоходачківської сільської ради, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Малоходачківської сільської ради від 03.07.2019 №251.4 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,3506 га із земель запасу, яка знаходиться в межах села Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області;

- зобов`язати Малоходачківську сільську раду повторно розглянути її заяву та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,3506 га із земель запасу за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована по АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 03.07.2019 №251.4 про відмову позивачці у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,3506 га із земель запасу, яка знаходиться в межах села Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області.

Зобов`язано Малоходачківську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,3506 га із земель запасу, яка знаходиться в межах села Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на користь позивачки сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

09 січня 2020 року представник ОСОБА_3 направив на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №500/1799/19.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, вказану справу суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, а суд апеляційної інстннції переглянув рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Предметом оскарження у даній справі є дії суб`єкта владних повноважень щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, враховуючи, що частина десята статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає, що оскільки спір в даній справі стосується оскарження дії суб`єкта владних повноважень щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а також з огляду на значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи - дана справа є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 ч. 5 ст. 328 КАС виняткові обставини відсутні, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Біль Руслана Степановича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №500/1799/19 за позовом ОСОБА_1 до Малоходачківської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Ю. Бучик

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко