Постанова

від 21.01.2020 по справі 500/1068/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1068/19 пров. № 857/10316/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (суддя - Мірінович У.А., м. Тернопіль, повний текст судового рішення складено 23 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС про визнання протиправним рішення відповідача від 03.05.2019 про відмову у реєстрації позивача та зобов`язання відповідача внести інформацію про позивача до реєстру підписувачів АЦСК ІДД ДФС,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 . в травні 2019 року звернувся до суду з позовом до Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФСпро визнання протиправним рішення відповідача від 03.05.2019 про відмову у внесенні інформації про позивача до реєстру підписувачів АЦСК ІДД ДФС та зобов`язання відповідача внести інформацію про позивача до реєстру підписувачів ОСОБА_2 ДФС. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до сектору реєстрації користувачів при Головному управлінні ДФС у Тернопільській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС для отримання послуг з реєстраційною карткою. Однак, адміністратор реєстрації відмовив позивачу у наданні електронних довірчих послуг у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надав належним чином засвідченні копії документів, а саме фотокопії паспорту та РНОКПП. Позивач вважає, що такі дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують право позивача на отримання електронних довірчих послуг.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №500/1068/19 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 03.05.2019 звернувся до сектору реєстрації користувачів при Головному управлінні ДФС у Тернопільській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС для отримання послуг з реєстраційною карткою.

Адміністратор реєстрації відмовив позивачу у наданні електронних довірчих послуг у зв`язку з тим, що останній не надав належним чином засвідченні копії документів, а саме фотокопії паспорту та РНОКПП.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні електронних довірчих послуг з підстав ненадання останнім до реєстраційної картки належним чином засвідченні копії документів, як це передбачено чинним законодавством.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації визначені Законом України Про електронні довірчі послуги (далі - Закон №2155-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону №2155-VIII електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб`єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги.

Частиною першою статті 13 Закону №2155-VIII визначено, що кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг мають право, зокрема, отримувати документи, необхідні для ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у сертифікаті відкритого ключа.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону №2155-VIII формування та видача кваліфікованого сертифіката відкритого ключа без ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не допускаються. Ідентифікація фізичної особи, яка звернулася за отриманням послуги формування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, здійснюється за умови її особистої присутності за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи, відповідно до законодавства про Єдиний державний демографічний реєстр та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Водночас, підрозділом 5.1 розділу 5 Регламенту Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно - довідкового департаменту ДФС, погодженого першим заступником Голови Держспецзв`язку та затвердженого Головою Державної фіскальної служби України 10.08.2016 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що ідентифікація заявника - це встановлення заявника, підписувача (підписувачів), перевірка наданих заявником даних, що включаються у посилений сертифікат, його повноважень, на підставі наданих документів.

Реєстрація заявника - внесення інформації про заявника та підписувача (підписувачів) до реєстру підписувачів АЦСК ІДД ДФС. Перед реєстрацією заявник (представник, відповідальна особа) повинен ознайомитись з умовами обслуговування посилених сертифікатів, передбачених Регламентом АЦСК ІДД ДФС. Адміністратор реєстрації АЦСК ІДД ДФС виконує процедуру ідентифікації особи, яка звернулася до ОСОБА_2 ДФС, шляхом її встановлення за паспортом громадянина України, а за його відсутності паспортом громадянина іншої країни із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову, посвідкою на тимчасове/постійне проживання, посвідченням біженця або паспортом громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про постійне місце проживання в іноземній державі.Копії документів та витяги з них, що подаються на реєстрацію, крім нотаріально засвідчених, засвідчуються відповідно до діючого законодавства. Додатково, копії документів (усіх сторінок), оригінали яких було надано для ідентифікації, засвідчуються власноручним підписом адміністратора реєстрації.

Відповідно до підрозділу 5.6 розділу 5 Регламенту Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно - довідкового департаменту ДФС встановлення фізичної особи здійснюється, зокрема, за паспортом громадянина України. До документів, необхідних для отримання послуг ЕЦП фізичною особою, подаються, зокрема, копія паспорта підписувача та копія картки платника податків, засвідчені підписом власника.

Враховуючи вищезазначені положення Регламенту Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно - довідкового департаменту ДФС можна дійти висновку, що копії та картки платника податків є належним чином засвідченими у разі дотримання двох умов: засвідчення в порядку, визначеному чинним законодавством та засвідчення копії безпосередньо власником таких документів.

Відповідно до підрозділу 5.7 розділу 5 Регламенту Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно - довідкового департаменту ДФС адміністратор реєстрації приймає рішення про відмову в реєстрації, зокрема, у разі подання неналежно засвідчених копій документів. У випадку відмови в реєстрації один примірник реєстраційної картки з додатками та позначкою адміністратора реєстрації про відмову із зазначенням підстав повертається заявнику, а другий з такою ж позначкою залишається у ВПР.

Із аналізу зазначених норм права, слідує, що копії документів, що подаються на реєстрацію, повинні засвідчуватися відповідно до діючого законодавства, крім нотаріально засвідчених. При цьому, у разі подання неналежно засвідчених копій документів адміністратор реєстрації приймає рішення про відмову в реєстрації із зазначенням підстав.

Правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 , затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181.

Відповідно до пункту 8 глави 10 розділу ІІ Правил №1000/5 копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка Копія . Так, як під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення Згідно з оригіналом чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №160/7887/18.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 03.05.2019 звернувся до сектору реєстрації користувачів при Головному управлінні ДФС у Тернопільській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС для отримання послуг з реєстраційною карткою, надавши до реєстраційної картки фотокопії паспорту та РНОКПП на яких проставлено лише його підпис, без слів Згідно з оригіналом та ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, а тому такі документи вважаються незасвідчені належним чином відповідно до пункту 8 глави 10 розділу ІІ Правил №1000/5, що є підставою для прийняття адміністратором реєстрації рішення про відмову в реєстрації.

Таким чином, враховуючи те, що позивач до реєстраційної картки не надав належним чином засвідченні копії документів, а саме фотокопії паспорту та РНОКПП, апеляційний суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні електронних довірчих послуг на підставі підрозділу 5.7 розділу 5 Регламенту Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно - довідкового департаменту ДФС.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року.