Постанова

від 22.01.2020 по справі 826/12587/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

Київ

справа №826/12587/17

адміністративне провадження №К/9901/18527/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року (головуючий суддя Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Бєлова Л.В.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАН.ГО" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Головне управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МАН.ГО (далі - ТОВ МАН.ГО ), в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 2 497330,87 грн за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача обліковується податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 2497330,87 грн, який самостійно останнім не сплачено, а вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкового боргу не дали позитивних результатів, у зв`язку з чим наявні підстави для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 грудня 2016 року задоволено позов Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ МАН.ГО про стягнення заборгованості у розмірі 1094943,77 грн, стягнуто з відповідача кошти у розмірі 1094943,77 грн з рахунків у банках.

22 квітня 2014 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено ТОВ МАН.ГО вимогу № 2825-25, в якій визначено загальну суму боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 21 квітня 2014 року у розмірі 1095100,99 грн.

Податковим органом 16 червня 2014 року прийнято рішення №12425/10/26-54-25-25 про опис майна у податкову заставу, яким відповідно до статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків ТОВ МАН .ГО .

9 червня 2017 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено Акт опису майна № 3/26-15-17-06-15, яким описано у податкову заставу майно ТОВ МАН.ГО .

У зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлено до Акціонерного товариства "УКрСиббанк" інкасові доручення для безумовного виконання: від 4 липня 2017 №156/26-15-17-06-23, №157/26-15-17-06-23 та від 9 серпня 2017 року № 234/26-15-17-06-23, № 238/26-15-17-06-23, які повернуто останнім без виконання відповідно до пункту 10.9 глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року № 377/8976, а саме кошти арештовані іншим виконавчим документом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, задоволено позов ТОВ МАН.ГО до ГУ ДФС у м. Києві, визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення опису майна ТОВ МАН.ГО у податкову заставу, за результатами чого складено Акт опису майна від 9 червня 2017 року №3/26-15-17-06-15; визнано протиправним та скасовано Акт опису майна позивача у податкову заставу від 9 червня 2017 року №3/26-15-17-06-15, складений податковим керуючим ГУ ДФС у м. Києві.

Оскільки за ТОВ МАН.ГО обліковується податковий борг, ГУ ДФС у м. Києві звернулось до суду з позовом щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу відповідача у розмірі 2 497 330,87 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що однією з умов надання судом дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є наявність акту опису майна у податкову заставу. Оскільки під час розгляду справи встановлено, що Акт опису майна у податкову заставу від 9 червня 2017 року № 3/26-15-17-06-15, на який посилався позивач як на підставу для задоволення позову визнано протиправним та скасовано згідно судового рішенням, яке набрало законної сили, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами статті 89 вказаного Кодексу, право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

При цьому, обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 16 червня 2014 року №12425/10/26-54-25-25 складено Акт опису майна ТОВ МАН.ГО від 9 червня 2017 року № 3/26-15-17-06-15, який рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, визнано протиправним та скасовано.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 77 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту складання іншого акту опису майна у податкову заставу, ГУ ДФС у м. Києві суду не надано.

Таким чином, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про надання дозволу на погашення суми податкового боргу ТОВ МАН.ГО у розмірі 2 497330,97 грн за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі, оскільки підставою для надання такого дозволу є наявність, зокрема, саме акту опису майна у податкову заставу, позивачем до суду такого акту не надано.

Доводи касаційної скарги позивачем зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, ГУ ДФС у м. Києві не зазначено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх