Постанова

від 20.01.2020 по справі 455/1149/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/1149/17 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 22-ц/811/3411/19 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:49

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Куцика І.Б.;

прокурора Заяць І.Є.,

відповідача ОСОБА_1 і його представника

- адвоката Михайліва Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави України в особі Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної порушення вимог природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що постановою ДП Старосамбірське лісомисливське господарство про накладення адміністративного стягнення від 19.09.2016 року № 11 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 11.08.2016 року № 000145 відповідача ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65 КупАП, та встановлено, що він 10.08.2016 року в кварталі № 32 Стар`явського лісництва ДП Старосамбірське ЛМГ умисно, без відповідних дозвільних документів, вчинив рубку 4-х дерев породи ялиця та сосна загальною кубомасою 5,73 м 3 .

Відповідно до проведеного розрахунку, розмір завданої внаслідок самовільної рубки лісу шкоди становить 33 338 гривень, яку відповідач добровільно відшкодувати не бажає, а тому прокурор просив суд стягнути згадану суму збитків рішенням суду (а.с. 2-6).

Оскаржуваним рішенням (з урахуванням ухвали суду від 03 жовтня 2019 року про виправлення описок; а.с. 67) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області 33 338 гривень шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, та 1 600 гривень сплаченого судового збору на користь прокуратури Львівської області (а.с. 60-62, 67).

Дане рішення оскаржив відповідач .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що судом не було дано належної оцінки тому, що його сім`я перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі, так як він з дружиною ніде не працюють, оскільки хворіють (дружина - інвалід ІІІ групи), так само, як не працюють двоє їхніх синів, 2000 року народження.

Просить суд апеляційної інстанції врахувати вище наведені обставини „та, застосувавши ст. 1193 Цивільного кодексу України, звільнити (його) від відшкодування шкоди» (а.с. 77-81).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони прокурора, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що :

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- сторони подають докази у справі безпосередньо до суду і відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву (частини 1 і 3 статті 83), у якому відповідач викладає заперечення проти позову (частина 1 статті 178).

За змістом роз`яснень, які містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (на яку посилається апелянт в доводах апеляційної скарги), правила (передбачені ЦК) про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди можуть бути застосованими лише у випадку грубої необережності потерпілого (наведена обставина у даному випадку є відсутньою), а правила про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди (лише!, а не звільнення від відшкодування шкоди» ), заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану застосовуються у виняткових випадках , коли стягнення шкоди у повному розмірі неможливе або оставить відповідача в дуже тяжке становище.

Тобто, відповідач належними та допустимими доказами повинен довести суду наявність у нього виняткового випадку та (чи) обставин, які могли б бути правовою підставою для зменшення розміру відшкодування заподіяної ним шкоди.

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем (апелянтом) та обставина, що саме він 10.08.2016 року умисно та без відповідних дозвільних документів вчинив рубку 4-х дерев породи ялиця та сосна , чим скоїв адміністративне правопорушення, в результаті чого ним було заподіяно шкоди у розмірі 33 338 гривень, а відтак ці обставини (у відповідності до частин 1 та 6 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягають.

Ухвалою судді місцевого суду про відкриття провадження у справі від 12 березня 2018 року відповідачу було визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 15-16).

Ні у визначений судом строк, ні пізніше - аж до ухвалення судом оскаржуваного рішення (тобто - протягом 18 місяців), відповідачем так і не було подано до суду, ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких доказів про наявність обставин на які посилається апелянт у поданій ним апеляційній скарзі .

За вище наведених обставин у суду першої інстанції просто були відсутніми будь-які правові підстави для зменшення розміру відшкодування заподіяної відповідачем шкоди.

Відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність у нього захворювань, які б були перепоною для його працевлаштування, ним до суду подано не було, однак в суді апеляційної інстанції апелянт визнав, що він не працює і на обліку в центрі зайнятості, як особа, що шукає роботу, не перебуває.

Апелянт також визнав, що двоє його повнолітніх синів (посилання на наявність яких міститься у доводах апеляційної скарги) є працездатними, однак ніде не працюють і на обліку в центрі зайнятості, як особи, що шукають роботу, вони також не перебувають.

Шкода, заподіяна відповідачем, носить умисний та корисливий характер (а не є заподіяною з необережності).

За вище наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено на підставі доказів, які були наявними у справі на час його ухвалення, та з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 23 січня 2020 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.