Ухвала

від 18.09.2020 по справі 455/1149/17

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1149/17

Провадження № 6/455/13/2020

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2020 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання - Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, без фіксації судового засідання технічними засобами згідно частини 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу №455/1149/17 за заявою ОСОБА_1 , позивач у справі - заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави Україна в особі Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, третя особа - Державне підприємство Старосамбірське лісомисливське господарство , заінтересована особа - Старосамбірський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про відстрочку виконання рішення,

В С Т А Н О В И В:

16.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення, мотивуючи тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 20.01.2020 року у справі №455/1149/17 залишено без змін рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області 33338,00 гривень шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та 1600,00 гривень сплаченого судового збору на користь прокуратури Львівської області.

На виконання рішення Старосамбірським районним судом Львівської області видано виконавчі листи на підставі яких Старосамбірським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) відкрито виконавчі провадження.

Станом на теперішній час існують обставини, що ускладнюють виконання рішення, зокрема, в його дружини наявне важке захворювання, а саме рак тіла матки І стадія ІІІ клінічна група. У грудні 2018 року його дружина була госпіталізована з діагнозом післяопераційна вентральна грижа. Дружина є інвалідом ІІІ групи. Для лікування вищевказаних хворіб його дружини необхідне постійне лікування, а також постійно витрачаються значні грошові кошти для покупки ліків. Ним лише на придбання медикаментів для лікування дружини, було потрачено грошові кошти в сумі 30492,43 гривень. Варто зазначити той факт, що враховуючи його матеріальне становище, така сума грошових коштів є значною для нього.

Просить відстрочити виконання рішення Львівського апеляційного суду від 20.01.2020 року у справі №455/1149/17, яким залишено без змін рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області 33338,00 гривень шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та 1600,00 гривень сплаченого судового збору на користь прокуратури Львівської області строком на 1 рік з дня ухвалення постанови.

Ухвалою судді від 26.08.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

09.09.2020 року до суду від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Барнича В.М. надійшла заява.

Ухвалою судді від 14.09.2020 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 15 годину 00 хвилин 18.09.2020 року.

Заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Барнич В.М. в судове засідання не з`явилася, були належно повідомлені про час та місце розгляду справи. В своїй заяві від 09.09.2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Барнич В.М. просив розгляд справи проводити без участі представника.

Представник Старосамбірського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в судове засідання не з`явився, був належно повідомлений про час та місце розгляду справи. 17.09.2020 року від начальника відділу надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Прокурор, представник Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, представник Державного підприємства Старосамбірське лісомисливське господарство в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Дослідивши письмові докази надані заявником, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 24.09.2019 року позов заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави України в особі Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство Старосамбірське лісомисливське господарство , до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства, - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , в користь Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (отримувач - УКуСт.сам. р/с.Терло/24062100, ЄДРПОУ 36766006, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок №33114331013614, код класифікації доходів бюджету 24062100) - 33338 (тридцять три тисячі триста тридцять вісім) гривень 00 копійок шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства та 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок сплаченого судового збору на користь прокуратури Львівської області (рахунок № 35211093000774 УДКСУ у м. Києві, МФО 820172, ідентифікаційний код юридичної особи - 02910031) (а.с.11-13).

Постановою Львівського апеляційного суду Львівської області від 20.01.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 16.09.2019 року - без змін (а.с.9-10)

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26 липня 2012 року зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 5 липня 2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви , заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України , заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі Comingersoll S. A. проти Португалії , заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Згідно ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням.

Таким чином, відстрочка рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Зі змісту наведених норм законодавства випливає, що відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду можливе лише за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Єдиною правовою підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють його виконання. Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст.76-81 ЦПК України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З оглянутої судом справи №455/1149/17 вбачається, що до апеляційної скарги, поданої 10.10.2019 року ОСОБА_1 було долучено витяг з медичної картки стаціонарного хворого №2152 від 05.04.2016 року, довідку Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру, виписку №6753 із медичної картки амбулаторного хворого, довідку діагностичного відділу кабінету УЗД №2 від 24.07.2019 року, обстеження слуху від 17.06.2015 року. Тобто при перегляді рішення судом апеляційної інстанції були враховані дані докази при винесенні постанови від 20.01.2020 року.

З долучених до матеріалів заяви квитанцій на придбання ліків неможливо встановити чи були вони придбані ОСОБА_1 чи іншою особою. Матеріали заяви не містять доказів необхідності придбання саме таких медичних препаратів. З долучених до заяви квитанцій вбачається, що товарних чеків на медичні препарати, придбані після перегляду рішення апеляційною інстанцією, в матеріалах справи міститься лише чотири.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року, справа № 2-55/10, провадження № 61-46129св18.

Проте, зазначені в заяві ОСОБА_1 обставини не є в розумінні статті 435 ЦПК України винятковими та такими, що істотно ускладнюють виконання остаточного рішення по справі № 455/1149/17 або роблять його неможливим.

А отже ОСОБА_1 не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким слід би було відстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин, які б свідчили про ускладнення чи неможливість виконання рішення, а відтак, і про необхідність відстрочення такого. Скрутне фінансове становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути єдиною підставою для можливості відстрочення виконання рішення.

Враховуючи відсутність доказів, які б свідчили про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим - суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення. Тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.2 ст.247, ст.ст.260, 271, 435 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

З задоволенні заяви ОСОБА_1 , позивач у справі - заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави Україна в особі Терлівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, третя особа - Державне підприємство Старосамбірське лісомисливське господарство , заінтересована особа - Старосамбірський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про відстрочку виконання рішення - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Ю.П.Пошивак