Постанова

від 15.01.2020 по справі 709/591/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 709/591/18

провадження № 61-46917св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач)

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нива ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2018 року, у складі суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Новікова О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива (далі - ПСП Нива ) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

На обґрунтування скарги зазначала, що є власником земельної ділянки площею 2,6540 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0569, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, яку на підставі договору від 02 січня 2011 року передала в оренду ПСП Нива строком на 20 років, проте після державної реєстрації вказаного договору їй не було надано його примірника. Ознайомившись з договором оренди під час розгляду цивільної справи про визнання договору недійсним, їй стало відомо, що відповідач за період з 2014 року по 2017 рік сплачував орендну плату не в повному розмірі.

Посилаючись на те, що систематичне порушення відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в повному розмірі є істотними порушеннями договору, ОСОБА_1 просила розірвати укладений 02 січня 2011 року між нею та ПСП Нива договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 2, 6540 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0569, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 червня 2018 року у складі головуючого судді Чубая В. В. позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,6540 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0569, укладений 02 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПСП Нива .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати в повному розмірі за користування земельною ділянкою позивача за 2013-2016 роки свідчить про систематичне невиконання ПСП Нива зобов`язань за договором оренди, що є істотним його порушенням та підставою для його розірвання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційну скаргу Черкаської області від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПСП Нива задоволено. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 червня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт сплати орендної плати за спірні періоди в неповному розмірі не може свідчити про систематичне невиконання зобов`язань відповідачем і бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував доводів позивача та наданих нею доказів на підтвердження систематичного невиконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки в частині виплати орендної плати в повному розмірі та дійшов помилкового висновку, що сплата орендної плати у неповному розмірі не може бути підставою для розірвання такого договору. При вирішенні справи судом апеляційної інстанції не були враховані правові висновки Верховного суду щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

23 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою, другою та третьою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2, 6540 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0569, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 19 листопада 2002 року серії IV-ЧР № 050021.

02 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПСП Нива укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач передала в оренду відповідачу належну їй на праві власності земельну ділянку строком на 20 років. Право оренди ПСП Нива належної позивачу земельної ділянки зареєстровано 31 серпня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області.

Пунктом 9 вказаного договору визначено, що розмір орендної плати становить 4% від вартості грошової оцінки земельного паю, а виплати орендної плати проводяться у формі за бажанням орендодавця. Орендна плата вноситься на протязі року (пункт 11 цього договору).

Згідно карток рахунків позивача за 2014-2017 роки сальдо по орендній платі станом на 01 січня 2014 року становить 523 грн 12 коп., станом на 01 січня 2015 року - 400 грн 62 коп., станом на 01 січня 2016 року - 700 грн 22 коп., станом на 01 січня 2017 року - 2 251 грн 04 коп.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

За правилами частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (несплата в повному розмірі).

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки ПСП Нива істотно порушило умови договору оренди землі, а саме систематично не сплачувало частину орендної плати.

Апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув, не врахував, що систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, унаслідок чого скасував судове рішення, яке відповідає закону.

Установивши факт систематичної несплати ПСП Нива за 2013-2017 роки орендної плати в повному розмірі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для розірвання договорів оренди землі

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктом в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

З огляду на те, що касаційну скаргу позивача задоволено та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, то з відповідача ПСП Нива в дохід держави підлягає стягненню судовий збір , який мав бути сплачений у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 1 409,60 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2018 року скасувати.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 червня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нива в дохід держави 1 409,60 грн (одна тисяча чотириста дев`ять гривень 60 копійок) судовий збір, який підлягав сплаті у зв`язку переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов