Ухвала

від 22.01.2020 по справі 549/177/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 549 /177/19

провадження № 61-1441ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ступніка Сергія Васильовича на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба про стягнення заборгованості з виплати орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба (далі - СТОВ Дружба ) на його користь заборгованість з виплати орендної плати в розмірі 12 776,20 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 105 грн та інфляційні втрати в розмірі 306,62 грн.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5325182100:00:020:0042 та 5325182100:00:020:0043, які знаходяться в адміністративних межах Куріньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області. Вказані земельні ділянки перебували в оренді у СТОВ Дружба згідно з договорами оренди землі від 20 травня 2011 року, укладеними на 7 років. За вказаними договорами орендар взяв на себе зобов`язання виплачувати орендну плату до 31 грудня поточного року в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У 2018 році нормативна грошова оцінка орендованих земельних ділянок становила 127 762 грн, тому орендна плата складала по 6 388,10 грн за кожним договором оренди. В порушення умов договорів оренди відповідач провів несвоєчасну та неповну виплату орендної плати у 2016-2017 роках та зовсім не виплатив йому орендну плату за 2018 рік.

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із СТОВ Дружба на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договорами оренди від 20 травня 2011 року земельної ділянки, кадастровий номер 5325182100:00:020:0042, площею 2,85 га і земельної ділянки, кадастровий номер 5325182100:00:020:0043, площею 2,85 га в загальній сумі 12 776,20 грн, 3 % річних в сумі 115,51 грн, інфляційні втрати в сумі 306,63 грн, а всього - 13 198,34 грн. Стягнуто із СТОВ Дружба на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 768,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 450 грн, а всього - 6 518,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року (повний текст якої складено 11 грудня 2019 року) апеляційну скаргу СТОВ Дружба задоволено частково. Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 липня 2019 року змінено в частині стягнення суми заборгованості з виплати орендної плати, зменшено її з 13 198,34 грн до 4 104,63 грн та зменшено судові витрати з 6 518,40 грн до 1 936,37 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ Дружба судовий збір в розмірі 796,54 грн.

16 січня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 липня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Ціна позову в цій справі становить 13 187,82 грн (12 776,20 грн + 105 грн + 306,62 грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 549/177/19 є малозначною в силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Доводи заявника про те, що висновки апеляційного суду суперечать правозастосуванню вищих судових інстанцій, зокрема правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13 та від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13, а також правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 541/722/17-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 730/1351/18 та від 31 липня 2019 року у справі № 732/1709/16-ц, не заслуговують на увагу, оскільки у вказаних судових рішеннях встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ступніка С. В. про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ступніка Сергія Васильовича на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба про стягнення заборгованості з виплати орендної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук