Постанова

від 24.01.2020 по справі 903/307/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року Справа № 903/307/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. (повний текст - 17.10.2019р.) у справі №903/307/19 (суддя Шум М.С.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

до відповідача 1: Приватного підприємства "Плерома", м.Луцьк

відповідача 2: ОСОБА_1 , с.Шепель, Луцький район, Волинська область

про солідарне стягнення 191 055 грн. 41 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.ч.2, 10 ст.270, ч.13 ст.8 та ч.3 ст.252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. у справі №903/307/19 стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Плерома" та з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 191 055,41 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.09.2018р.

Стягнуто з Приватного підприємства "Плерома" та з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" по 1433,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (арк.справи 118-122).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до даних правовідносин ст.634 Цивільного кодексу України. Так, в оскаржуваному рішенні встановлено, що відповідно до анкети-заяви ПП Плерома приєдналося до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуг, які розміщені на офіційному веб-порталі АТ КБ Приватбанк http://privatbank.ua, проте в рішенні суду не зазначено в якій саме редакції. Тому невірним є посилатися в оскаржуваному рішенні суду на Умови без визначення їх редакції, адже відповідно до скріншоту з веб-сторінки Приватбанку вони постійно періодично змінюються. Так, у доданих позивачем Умовах до позову, які містяться у матеріалах справи, та на які посилається в суд, не зазначена дата їх редакції та немає підпису відповідачів про ознайомлення саме з цією редакцією Умов. Так само не зазначена дата редакції Умов і в анкеті-заяві про приєднання до Умов від 13.09.2018р.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміли відповідач-1 та відповідач-2 та ознайомилися і погодилися з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ Приватбанк та Договір поруки №РОМ536647141645 від 11.09.2018р., а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Отже, неправильний висновок місцевого господарського суду, що в даному випадку застосовується до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13.09.2018р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (04.04.2019р.), тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім цього вважає, що рішенням суду першої інстанції невірно встановлений та стягнутий розмір заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.09.2018р.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно дає оцінку Договору поруки №POR1536647141645 від 11.09.2018р. Зокрема, у оскаржуваному рішенні судом встановлено, що відповідно до договору, як поручитель надав поруку перед кредитором за виконання ПП Плерома , своїх зобов`язань за угодами-приєднаннями до розділу 3.2.8 Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг лише по сплаті процентної ставки за користування кредитом, проте в резолютивній частині стягує солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 (поручителя) заборгованість за кредитним договором і тіло кредиту.

Проте, з аналізу умов Договору поруки №POR1536647141645 від 11.09.2018р. не вбачається яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з даного договору неможливо встановити правочин, який як основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки немає його ідентифікаційних даних, зокрема дати його укладення, не зазначено суми основного зобов`язання, що позбавляє можливості встановити які саме первинні зобов`язання забезпечені порукою.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо, які відсутні в договорі поруки №РОR1536647141645 від 11.09.2018р.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. у справі №903/307/19 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019р. поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. у справі №903/307/19, відкрито апеляційне провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. у справі №903/307/19. Запропоновано позивачу у строк - до 28.12.2019р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачам. Запропоновано Приватному підприємству "Плерома" у строк - до 28.12.2019р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги.

19.12.2019р. (вх.№41482/19) на електронну адресу суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу (арк.справи 144-146).

Позивач звертає увагу, що в даному випадку кредитний договір укладений в електронній формі з використанням сторонами електронних цифрових підписів, яка з врахуванням положень ст.ст.205, 207 ЦПК України прирівнюється до письмової форми договору. Докази підписання кредитного договору з використанням електронних цифрових підписів долучені як додатки до позовної заяви. Отже, позичальник був обізнаний зі всіма істотними умовами кредитного договору, які містяться в заяві анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", а також в Умовах та правилах надання банківських послуг, до яких в порядку ст.634 Цивільного кодексу України приєднався позичальник.

Водночас, в змісті заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - Заяви) вказано розмір кредиту (п.1.2 Заяви - 300000,00 грн.), строк кредитування (п.1.3 Заяви - 12 місяців), розмір процентної ставки (комісії) за користування кредитом (1,8% в місяць від початкового розміру кредиту - п.1.4 Заяви), розмір відсоткової ставки у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитним договором (4% в місяць від суми простроченої заборгованості - п.1.6 Заяви). При цьому, розмір неустойки є договірним (п.1.6 анкети-заяви) і передбачений п.3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг.

Отже, відповідач ОСОБА_1 , як власник ПП "Плерома", була обізнана про те, за яким саме кредитним зобов`язанням вона виступила поручителем згідно договору поруки.

Позивач також звертає увагу, що в п.1.6 Заяви зазначений розмір щомісячної відсоткової ставки 4%, яка застосовується у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом. В розрахунку заборгованості вказаний розмір щорічної відсоткової ставки 48% річних, що повністю узгоджується з п.1.6 Заяви (4% щомісячно х 12 місяців = 48% річних).

Посилається на практику викладену у постанові від 08.07.2019р. в справі №923/760/18, постанові від 14.08.2019р. у справі №910/12419/18 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Також повідомляє, що оригінали рішення №2 про отримання кредиту від 04.09.2018р. за підписом ОСОБА_1 ., статуту ПП "Плерома" в редакції від 30.05.2017р. знаходяться у відповідачів, так як є установчими документами ПП "Плерома" та документами, складеними власником даної юридичної особи - ОСОБА_1 . Відомості, що містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також наявні у відповідачів, оскільки є інформацією, що стосується державної реєстрації ПП "Плерома", як юридичної особи, власником якої станом на 04.04.2018р. була ОСОБА_1 . Крім того, вказані відомості є загальнодоступними.

На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 09 жовтня 2019 року у справі №903/307/19 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до приватного підприємства "Плерома", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а вищевказане рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

13.09.2018р. Приватним підприємством Плерома через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням цифрового підпису (арк.справи 18) анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ .

В змісті заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - Заяви) вказано розмір кредиту (п.1.2 Заяви - 300000,00 грн.), строк кредитування (п.1.3 Заяви - 12 місяців), розмір процентної ставки (комісії) за користування кредитом (1,8% в місяць від початкового розміру кредиту - п. 1.4 Заяви), розмір відсоткової ставки у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитним договором (4% в місяць від суми простроченої заборгованості - п. 1.6 Заяви).

При цьому, розмір неустойки є договірним (п.1.6 анкети-заяви) і передбачений п.3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до анкети-заяви ПП Плерома приєдналося до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-порталі АТ КБ Приватбанк http://privatbank.ua.

Зазначені "Умови та правила надання банківських послуг" розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

Чинним законодавством передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Пунктом 3.2.8.1 Умов визначено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка 24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Як передбачено п.п.3.2.8.5.2., 3.2.8.5.3 Умов клієнт зобов`язується оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2.,повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Згідно п.3.2.8.3.2. Умов за користування послугою Клієнт сплачує проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви.

При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п.3.2.8.3.3.Умов).

Пунктом 3.2.8.9.7 Умов розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання Клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.

У відповідності до п.3.2.8.10.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів погашення кредиту, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

АТ КБ Приватбанк 13.09.2018р. свої зобов`язання, передбачені кредитним договором виконав належним чином, здійснивши кредитування позичальника на суму 300 000,00 шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок ПП "Плерома".

Згідно із п.1.3 анкети-заявки, строк кредиту -12 місяців з моменту видачі коштів.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП Плерома не повернув кредит у встановлений строк і загальний залишок боргу за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 197 684,74 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку кредитний договір укладений в електронній формі з використанням сторонами електронних цифрових підписів, яка з врахуванням положень ст.ст.205, 207 Цивільного кодексу України прирівнюється до письмової форми договору.

Докази підписання кредитного договору з використанням електронних цифрових підписів наявні у матеріалах справи (арк.справи 19).

Отже, позичальник був обізнаний зі всіма істотними умовами кредитного договору, які містяться в заяві анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", а також в Умовах та правилах надання банківських послуг, до яких в порядку ст.634 ЦК України приєднався позичальник.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено ч.1 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Укладений сторонами кредитний договір від 13.09.2018р. судом недійсним не визнавався, відповідно до вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас, частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2018р. між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки за №POR1536647141645.

Відповідно до договору, як поручитель надав поруку перед кредитором за виконання Приватного підприємства Плерома , своїх зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг по сплаті процентної ставки за користуванням кредитом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №POR1536647141645 від 13.09.2018р., то відповідачі відповідають перед АТ КБ "Приватбанк" як солідарні боржники.

При цьому, колегія суддів не приймає твердження ОСОБА_1 про те, що вона виступала поручителем виключно по сплаті процентів, оскільки згідно п.1.1.1 договору поруки, поручитель приєднується до Умов та правил надання послуги КУБ по сплаті процентів (підпункт "а" пункту 1.1.1) та кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1 (підпункт "а" пункту 1.1.1). Крім цього, за приписами п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою в тому ж розмірі, що і Боржник (позичальник), включаючи сплату кредиту, процентів, винагород, штрафів, пені та інших платежів.

Апелянт зазначає те, що ні в Заяві, ні в Умовах та Правилах не вказаний розмір простроченої процентної ставки, який складає 48% і зазначений в розрахунку заборгованості.

Однак, в п.1.6 Заяви зазначений розмір щомісячної відсоткової ставки 4%, яка застосовується у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом. В розрахунку заборгованості вказаний розмір щорічної відсоткової ставки 48% річних, що повністю узгоджується з п.1.6 Заяви (4% щомісячно х 12 місяців = 48% річних).

ОСОБА_1 долучила до апеляційної скарги копію меморіального ордеру від 12.04.2019р. про погашення заборгованості в розмірі 10000,00 грн., зазначаючи в апеляційній скарзі, що цей платіж проведено в якості погашення заборгованості по кредиту.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, копія меморіального ордеру відповідачем-2 не була подана до суду першої інстанції, також, при поданні нового доказу до суду апеляційної інстанції, скаржник не надав клопотання про приєднання їх до матеріалів справи з обґрунтованим клопотанням про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, копії наданих відповідачем-2 документів не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що оскільки ні позичальник, ні поручитель заборгованості перед кредитором не перерахували, тому Господарський суд Волинської області дійшов правомірного висновку про солідарне стягнення із відповідачів на користь позивача заборгованості у розмірі 191055,41 грн. за кредитом.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Отже, доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків Господарського суду Волинської області не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. у справі №903/307/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.01.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.