Рішення

від 22.01.2020 по справі 906/1185/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1185/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Воробйової І.Г.,

без виклику сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Козятинський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" (Вінницька область, с. Козятин)

до Приватного підприємства "Євроекспортлад" (Житомирська область, м. Бердичів)

про стягнення 19487,85 грн.

Дочірнє підприємство "Козятинський Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПП "Євроекспортлад" про стягнення заборгованості у сумі 19487,85 грн., з яких 8291,00 грн. основного боргу, 10106,53 грн. інфляційних нарахувань, 1090,32 грн. 3% річних, а також 1921,00 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем договорів № 18 від 27.10.2014 та № 14 від 05.05.2015 в частині оплати за поставлену продукцію.

Ухвалою від 28.11.2019 господарський суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначив засідання суду для розгляду справи по суті на 24.12.2019 о 10:00.

06.12.2019 до суду повернулась як не вручена копія ухвали господарського суду від 28.11.2019, надіслана на юридичну адресу відповідача (а. с. 55 - 58).

23.12.2019 до суду від позивача надійшла заява від 20.12.2019, вих. №1, якою повідомлено, що докази про розмір втрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а. с. 60).

У зв`язку з відсутністю належних даних щодо повідомлення відповідача про дату і час засідання суду, ухвалою від 24.12.2019 господарський суд постановив відкласти розгляд справи; направити відповідачу копію цієї ухвали крім юридичної адреси, за адресою, зазначеною у вказаних договорах, а також повідомити про дату і час судового засідання за вказаними там номерами телефонів; продовжив сторонам терміни для подання відповідних процесуальних документів у справі (а. с. 64).

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 27.12.2019, оператором поштового зв`язку повідомлено про недійсність вказаних номерів телефонів (а. с. 65).

03.01.2020 до суду повернулись конверти з копіями ухвал господарського суду від 24.12.2019, надісланими відповідачу, із відповідними зазначеннями фахівців поштового зв`язку "по закінченню терміну зберігання" та "інші причини" (а. с. 67 - 74).

20.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника за наявними в ній документами (а. с. 75).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. п.в 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправникові у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

27.10.2014 між ДП "Козятинський райагроліс" (далі - продавець, позивач) та ПП "Євроекспортлад" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 18 (а. с. 11), відповідно до п. 1 якого сторонами погоджено, що продавець зобов`язується відпустити лісопродукцію, а покупець прийняти згідно діючих цін станом на момент поставки. Сума договору складає 25000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2 вказаного договору сторонами погоджено, що оплата за договором здійснюється протягом 30 календарних днів.

05.05.2015 між ДП "Козятинський райагроліс" (продавець/позивач) та ПП "Євроекспортлад" (покупець/ відповідач) укладено договір № 14 (а. с. 12), згідно з п. 1 якого сторонами погоджено, що продавець зобов`язується відпустити лісопродукцію, а покупець - прийняти згідно з діючими цін станом на момент оплати з ПДВ.

Пунктом 2 цього договору передбачено, що оплата за договором здійснюється по передоплаті.

Позивачем поставлено лісопродукцію на загальну суму 28058,42 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні, які є в матеріалах справи (а. с. 13 -17).

Відповідач частково сплатив позивачу 19767,42 грн. за отриманий товар згідно з платіжними дорученнями №16 від 30.10.2014 на суму 10000,00 грн., №17 від 28.11.2014 на суму 5000,00 грн., а також прибуткового касового ордеру № 90 від 09.06.2015 на суму 4767,42 грн. (а. с. 18 - 20).

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії вих. № 142, від 25.10.2018 та вих. № 90, від 29.08.2019 з вимогами погасити наявний борг за поставлений товар, які залишились без відповіді та задоволення (а. с. 21, 22).

Наведені обставини вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за договорами поставки, що призвело до звернення позивача до суду з метою захисту його порушених прав.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо встановлення строку виконання зобов`язання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2 договору № 18 від 27.10.2014 сторонами погоджено, що оплата за договором здійснюється протягом 30 календарних днів.

Пунктом 2 договору № 14 від 05.05.2015 сторонами погоджено, що оплата за договором здійснюється по передоплаті.

Судом з`ясовувалось питання щодо встановлення терміну за наслідками якого можливе проведення розрахунків за договором № 18 від 27.10.2014, оскільки сторонами не зазначено певного моменту у часі, з настанням якого пов`язана дія, яка має юридичне значення (з дня укладення договору або з дня отримання відповідачем товару), а також поставки лісопродукції за договором №14 від 05.05.2015 без отримання від відповідача попередньої оплати як передбачено п. 2 розділу 2 зазначеного договору.

У заяві про усунення недоліків від 26.11.2019 (а. с. 40 - 43), позивач погодився, що у договорі № 18 від 27.10.2014 не конкретизовано з якого моменту слід проводити розрахунок за лісопродукцію, тому керувався приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України; щодо поставки за договором № 14 від 05.05.2015 без отримання попередньої оплати послався на управлінське рішення колишнього керівника підприємства.

Таким чином, оскільки сторонами у договорах № 18 від 27.10.2014 та № 14 від 05.05.2015 чітко не визначено строк (термін), у який повинно бути виконано відповідачем зобов`язання з поставки лісопродукції, тому строк виконання зобов`язання має визначатись відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

В матеріалах справи є претензії вих. № 142, від 25.10.2018 та вих. № 90, від 29.08.2019 з вимогами погасити наявний борг за поставлений товар, які залишились без відповіді та задоволення.

Докази відправлення претензії вих. № 142, від 25.10.2018 позивачем не надано; у заяві про усунення недоліків від 26.11.2019 повідомлено, що вказану претензію не було вручено адресату і згодом було повернуто відправнику (а. с. 40 - 43).

Претензія вих. № 90, від 29.08.2019 з вимогою погасити борг у сумі 8291,00 грн. направлялась відповідачу 29.08.2019, про що свідчить фіскальний чек від 29.08.2019 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 23, 24).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України та дату претензії вих. № 90, від 29.08.2019, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був повністю провести розрахунок за отриману лісопродукцію до 10.09.2019 включно, виходячи з такого розрахунку: 29.08.2019 + 7 + 5 (поштовий перебіг).

4. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 8291,00 грн.

На виконання умов договорів № 18 від 27.10.2014 та № 14 від 05.05.2015 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28058,42 грн. з ПДВ, що підтверджується такими товарно - транспортними накладними (а. с. 13-17):

1) № 000191 від 27.11.2014 на суму 10000,00 грн.;

2) № 000203 від 18.12.2014 на суму 5040,00 грн.;

3) № 000205 від 27.12.2014 на суму 6651,00 грн.;

4) № 00000310 від 08.06.2015 на суму 4767,42 грн.;

5) № 00000315 від 19.06.2015 на суму 1600,00 грн.

Відповідач частково сплатив позивачу за отриманий товар у сумі 19767,42 грн., згідно з платіжними дорученнями та прибутковим касовим ордером, які є в матеріалах справи (а. с. 18 - 20).

Як встановлено судом, строк виконання зобов`язання у відповідача настав з 11.09.2019.

Отже, неоплаченим відповідачем залишився товар на загальну суму 8291,00 грн., з них, за договором № 18 від 27.10.2014 у сумі 6691,00 грн. та за договором № 14 від 05.05.2015 у сумі 1600,00 грн.

Доказів сплати боргу в повному обсязі станом на дату розгляду справи відповідач суду не надав. Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати поставленого товару на підставі укладених між сторонами договорів, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу борг у заявленій сумі позовних вимог 8291,00 грн.

5. Щодо вимоги позивача про стягнення 10106,53 грн. інфляційних нарахувань та 1090,32 грн. 3% річних.

Право позивача нараховувати інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу виникло з 11.09.2019, враховуючи обставини, які стосуються встановлення строку виконання зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника і незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Так, у розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с. 25), позивач здійснив нарахування 3% річних за період з 20.06.2015 до 05.11.2019.

Однак, зважаючи на встановлений строк виконання зобов`язання відповідачем - з 11.09.2019, судом самостійно проведено розрахунок 3% річних за період з 11.09.2019 до 05.11.2019 (дата, зазначена у позовній заяві).

Так, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 38,16 грн.

Щодо інфляційних втрат, за розрахунком суду з відповідача слід стягнути на користь позивача 116,48 грн. за вказаний період, але фактично за жовтень 2019 року, зважаючи на індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Матеріали справи не містять доказів сплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат та мирного врегулювання спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 8445,64 грн., з яких, 8291,00 грн. основного боргу, 116,48 грн. інфляційних втрат та 38,16 грн. 3 % річних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9990,05 грн. та 3% річних у сумі 1052,16 грн. слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

7.1. Стосовно сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

7.2. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

23.12.2019 до суду від представника позивача надійшла заява вих. № 1, від 20.12.2019, відповідно до якої, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, заявлено про те, що докази про розмір витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а. с. 60).

Згідно з аб. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

За п. 3 ч. 1, ч. ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на заяву представника позивача, розгляд питання стосовно витрат на професійну правничу допомогу в цьому засіданні суду не розглядається.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Євроекспортлад" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Раскової, буд. 23, корпус Б, квартира 27, код ЄДРПОУ 37752963) на користь Дочірнього підприємства "Козятинський Райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (22109, Вінницька область, Козятинський район, с. Козятин, вул. Жовтнева, 153, код ЄДРПОУ 36022359)

- 8291,00 грн. основного боргу;

- 116,48 грн. інфляційних втрат;

- 38,16 грн. 3 % річних;

- 1921,00 грн. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9990,05 грн. відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 1052,16 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.01.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)