Рішення

від 13.01.2020 по справі 911/1950/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1950/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВЕЛ» (03022, м. Київ, вул. Сумська, буд. 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г)

про стягнення 802904,44 грн. заборгованості за договором поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р., у тому числі - 786216,00 грн. основної заборгованості, 12418,03 грн. інфляційних втрат, 4270,41 грн. 3% річних.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

від позивача: Проценко Р.В. (ордер КВ № 402636 від 01.08.2019 р.);

від відповідача: Волтарніст М.О. (довіреність б/н від 02.01.2020 р.; свідоцтво адвоката № 2514 від 30.03.2006 р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІВЕЛ» (далі - ТОВ «ТІВЕЛ» , позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (далі - ТОВ «АСТЕРС ГРУП» , відповідач) про стягнення 802904,44 грн. заборгованості за договором поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р., у тому числі - 786216,00 грн. основної заборгованості, 12418,03 грн. інфляційних втрат, 4270,41 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р., у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 786216,00 грн. основної заборгованості, 12418,03 грн. інфляційних втрат, 4270,41 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.09.2019 р.

Підготовче засідання відкладалось.

06.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 06.09.2019 р. (вх. № 16984/19 від 06.09.2019 р.) про залишення позову без розгляду, за змістом якого відповідач зазначає, що, на його переконання, у ТОВ «ТІВЕЛ» відсутнє процесуальне право на подання даного позову, оскільки відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. останнє передало право вимоги за договором поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» , а відтак, позов у даній справі подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

З огляду на викладене, відповідач просив суд даний позов ТОВ «ТІВЕЛ» залишити без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.09.2019 р. представник відповідача підтримувала позицію, викладену у клопотанні б/н від 06.09.2019 р. (вх. № 16984/19 від 06.09.2019 р.) про залишення позову без розгляду; представник позивача підтримував позовні вимоги, а також клопотав про надання часу для ознайомлення із зазначеним клопотанням відповідача та для формування позиції позивача з приводу клопотання про залишення позову без розгляду.

11.10.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 09/10-2019 від 09.10.2019 р. (вх. № 19447/19 від 11.10.2019 р.) про заміну неналежного відповідача. За змістом вказаного клопотання позивач просив суд замінити первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» на належного, на думку ТОВ «ТІВЕЛ» , відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» , мотивуючи вказане тим, що 19.02.2019 р. між останнім та позивачем було укладено договір факторингу № 06/19. Згідно з додатком № 4 до вказаного договору позивач передав право вимоги фактору за спірним договором № 1І035780 від 01.04.2017 р., укладеним між ТОВ «ТІВЕЛ» та відповідачем. Як вказує позивач, станом на даний час зобов`язання щодо сплати коштів ТОВ «ТІВЕЛ» за договором факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. стосовно наявної заборгованості боржника - ТОВ «АСТЕРС ГРУП» за видатковими накладними № 16 від 22.03.2019 р. на суму 215688,00 грн., № 18 від 18.04.2019 р. на суму 202488,00 грн., № 25 від 11.06.2019 р. на суму 230040,00 грн., № 26 від 25.06.2019 р. на суму 138000,00 грн. ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» не виконані, а відтак, останній, на думку ТОВ «ТІВЕЛ» , є належним відповідачем у даній справі.

У судовому засіданні 17.10.2019 р. представник позивача підтримував клопотання № 09/10-2019 від 09.10.2019 р. (вх. № 19447/19 від 11.10.2019 р.) про заміну неналежного відповідача; представник відповідача проти вказаного клопотання заперечував, а також підтримував подане раніше клопотання відповідача б/н від 06.09.2019 р. (вх. № 16984/19 від 06.09.2019 р.) про залишення позову у даній справі без розгляду.

У судовому засіданні 04.11.2019 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі, а також заявив про відкликання позивачем клопотання № 09/10-2019 від 09.10.2019 р. (вх. № 19447/19 від 11.10.2019 р.) про заміну неналежного відповідача у зв`язку з її непідтриманням та просив розглядати справу за заявленими позивачем вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» про стягнення 802904,44 грн. заборгованості за договором поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р., у тому числі - 786216,00 грн. основної заборгованості, 12418,03 грн. інфляційних втрат, 4270,41 грн. 3% річних.

З огляду на викладене, клопотання позивача № 09/10-2019 від 09.10.2019 р. (вх. № 19447/19 від 11.10.2019 р.) про заміну неналежного відповідача було залишено судом без розгляду.

У судовому засіданні 04.11.2019 р. представник відповідача підтримувала подане раніше клопотання б/н від 06.09.2019 р. (вх. № 16984/19 від 06.09.2019 р.) про залишення позову у даній справі без розгляду; представник позивача заперечував проти вказаного клопотання відповідача та зазначив, що, на думку ТОВ «ТІВЕЛ» , воно є необґрунтованим.

14.11.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло пояснення б/н від 12.11.2019 р. (вх. № 21774/19 від 14.11.2019 р.), за змістом якого відповідач зазначав, що, на його думку, вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. ТОВ «ТІВЕЛ» передало ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» своє право вимоги за спірним договором № 1І035780 від 01.04.2017 р. згідно реєстру боржників (додаток № 4 до вказаного договору), про що відповідачу надійшло відповідне повідомлення. На підтвердження вказаних обставин ТОВ «АСТЕРС ГРУП» просить долучити до матеріалів справи реєстри № 1 від 05.03.2019 р., № 2 від 22.03.2019 р., № 3 від 23.04.2019 р., № 4 від 27.05.2019 р. та № 5 від 26.06.2019 р. до договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р., з яких, на переконання відповідача, вбачається, що позивач відступив право вимоги на всі поставки товару, у тому числі - здійснені після підписання вказаного договору.

З огляду на викладене, ТОВ «АСТЕРС ГРУП» вказувало, що у зв`язку з передачею позивачем права вимоги по спірному договору іншій особі - ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» , у відповідача відсутній будь-який борг саме перед ТОВ «ТІВЕЛ» , а отже, позов у даній справі не підлягає задоволенню.

Окрім того, на переконання відповідача, оскільки позивач не довів існування основного боргу, то нарахування інфляційних втрат та 3% річних, є безпідставним.

У судовому засіданні 14.11.2019 р. представник позивача заперечував щодо пояснень відповідача б/н від 12.11.2019 р. (вх. № 21774/19 від 14.11.2019 р.), оскільки, за твердженням позивача, зобов`язання за спірними накладними третій особі не передавались, а відтак, позивач не позбавлений права на звернення до суду з даним позовом саме до ТОВ «АСТЕРС ГРУП» . Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Суд, розглянувши клопотання відповідача б/н від 06.09.2019 р. (вх. № 16984/19 від 06.09.2019 р.) про залишення позову без розгляду, вивчивши позиції представників сторін стосовного даного клопотання, дійшов висновку про залишення його без задоволення з огляду на таке.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на приписи п. 2 ст. 44 та п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

Суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності (п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України).

Водночас, як встановлено судом, юридична особа ТОВ «ТІВЕЛ» , звертаючись до суду з даним позовом, була наділена відповідною процесуальною правоздатністю та дієздатністю, у зв`язку з чим підстави для залишення позову у даній справі без розгляду є відсутніми.

Також у судовому засіданні 14.11.2019 р. представник позивача заявив про надання суду всіх наявних у ТОВ «ТІВЕЛ» доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2019 р.

29.11.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь № 27/11-2019 від 27.11.2019 р. (вх. № 22908/19 від 29.11.2019 р.) на пояснення відповідача, за змістом якої позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на те, що оскільки матеріали справи не містять доказів надіслання ТОВ «АСТЕРС ГРУП» повідомлення № 91/19 від 19.02.2019 р. про відступлення права вимоги за договором поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р., то вказане повідомлення, на переконання ТОВ «ТІВЕЛ» , не може бути належним та допустимим доказом, що посвідчує перехід права вимоги за спірним договором до ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» .

Окрім того, за твердженням позивача, відповідачем не надано жодних доказів оплати товару на користь ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» згідно договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. за видатковими накладними № 16 від 22.03.2019 р. на суму 215688,00 грн. та № 18 від 18.04.2019 р. на суму 202488,00 грн. З наведеного, на думку ТОВ «ТІВЕЛ» , слідує, що останнє має право вимагати повернення відповідачем боргу за зобов`язаннями, що випливають з договору поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р., зокрема, за видатковими накладними № 16 від 22.03.2019 р. на суму 215688,00 грн., № 18 від 18.04.2019 р. на суму 202488,00 грн., № 25 від 11.06.2019 р. на суму 230040,00 грн. та № 26 від 25.06.2019 р. на суму 138000,00 грн., а позов, відповідно, підлягає задоволенню.

09.12.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 06/12-2019 від 06.12.2019 р. (вх. № 24352/19 від 09.12.2019 р.), за змістом якого адвокат позивача просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату з огляду на те, що 09.12.2019 р. він братиме участь у інших справах № 906/1114/19 та № 906/1007/19, що перебувають у провадженні господарського суду Житомирської області.

У судовому засіданні 09.12.2019 р. представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання та відкладення розгляду даної справи заперечувала, мотивуючи заперечення тим, що юридична особа ТОВ «ТІВЕЛ» могла направити іншого представника у дане судове засідання; представник позивача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2019 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.01.2020 р.

У судовому засіданні 13.01.2020 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі, зазначаючи при цьому, що у матеріалах справи відсутнє повідомлення, яке передбачене пп. 5.2.4 п. 5.2 договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р., а також відсутній графік погашення заборгованості відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» ; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та зазначала, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, а умови договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. щодо визначення графіку погашення заборгованості стосуються лише ТОВ «АСТЕРС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» .

У судовому засіданні 13.01.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІВЕЛ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (покупець) було укладено договір № 1І035780, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінами в строк, зазначений в замовленні.

Згідно з п. 3.4 договору датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадку повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Згідно з п. 7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яких була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 14 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Пунктом 7.11 договору передбачено, що зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Згідно з п. 7.13 договору, не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 р.

ТОВ «ТІВЕЛ» та ТОВ «АСТЕРС ГРУП» було підписано специфікацію товару до договору № 1І035780 від 01.04.2017 р.

Як стверджує позивач, ним як постачальником на виконання умов договору № 1І035780 від 01.04.2017 р. була здійснена поставка товару покупцю на суму 786216,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 16 від 22.03.2019 р. на суму 215688,00 грн., № 18 від 18.04.2019 р. на суму 202488,00 грн., № 25 від 11.06.2019 р. на суму 230040,00 грн., № 26 від 25.06.2019 р. на суму 138000,00 грн.

У порушення своїх договірних зобов`язань відповідачем не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару в сумі 786216,00 грн., у зв`язку з чим у ТОВ «АСТЕРС ГРУП» утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилався на те, що відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. ТОВ «ТІВЕЛ» передало ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» своє право вимоги за спірним договором № 1І035780 від 01.04.2017 р. згідно реєстру боржників (додаток № 4 до вказаного договору), про що відповідача було належним чином повідомлено. На підтвердження зазначеного ТОВ «АСТЕРС ГРУП» було долучено до матеріалів справи реєстри № 1 від 05.03.2019 р., № 2 від 22.03.2019 р., № 3 від 23.04.2019 р., № 4 від 27.05.2019 р. та № 5 від 26.06.2019 р. до договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р., з яких, на переконання відповідача, вбачається, що позивач відступив право вимоги на всі поставки товару, здійснені і після підписання вказаного договору. З огляду на викладене, ТОВ «АСТЕРС ГРУП» наголошувало, що у відповідача відсутній будь-який борг саме перед ТОВ «ТІВЕЛ» , а отже, позов у даній справі не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Як встановлено судом, 19.02.2019 р. між ТОВ ТІВЕЛ (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» (фактор) було укладено договір факторингу № 06/19.

Зазначена обставина учасниками процесу не заперечується.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу боржником є юридична особа, фізична особа-підприємець, з якою клієнтом укладені договори та яка має грошові зобов`язання по відношенню до клієнта за укладеними договорами (контрактами), а п. 1.5 договору передбачено, що заборгованість - це невиконані боржником грошові зобов`язання перед клієнтом в частині суми заборгованості відповідно до умов укладених договорів (контрактів). Зокрема, до заборгованості, не обмежуючись, відносяться зобов`язання щодо: платежів за договором, укладеним з клієнтом, прострочення кредиторських заборгованостей боржників, інших можливих платежів.

У відповідності з п. 2.1 договору факторингу, за даним договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі, зазначеній в додатках до даного договору, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити фактору своє право вимоги до боржника, вказаного в реєстрі боржників, відповідно до укладених договорів.

Права вимоги передаються в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом (пп. 2.5.1 п. 2.5 договору).

Згідно з п. 2.7 договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору факторингу, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості.

Строк дії договору факторингу - з 19.02.2019 р. до 31.12.2019 р. В частині проведення взаємних розрахунків договір факторингу дійсний до їх повного проведення сторонами (п. 4.1 договору).

Умовами пп. 5.2.4 п. 5.2 договору фактор зобов`язаний протягом 5 календарних днів, з моменту переходу до нього прав вимоги, надіслати боржнику письмове повідомлення про відступлення фактору права вимоги за формою згідно з додатком № 2 до договору факторингу.

Відповідно до пп. 6.3.1 п. 6.3 клієнт зобов`язаний належно виконувати свої зобов`язання за даним договором факторингу.

19.02.2019 р. ТОВ ТІВЕЛ та ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» було підписано додаток № 4 до договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. - реєстр боржників, відповідно до якого боржником є ТОВ АСТЕРС ГРУП за договорами № 1І032879АГ від 01.03.2016 р. та № 1І035780 від 01.04.2017 р.

ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» було направлено ТОВ АСТЕРС ГРУП повідомлення про відступлення прав вимоги № 91/19 від 19.02.2019 р., відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» повідомило ТОВ АСТЕРС ГРУП про те, що на підставі договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р., підписаного з ТОВ ТІВЕЛ , ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» є єдиним власником всіх прав вимоги за договорами ТОВ АСТЕРС ГРУП № 1І032879АГ від 01.03.2016 р. та № 1І035780 від 01.04.2017 р., у зв`язку з чим всі платежі згідно графіку слід здійснювати не пізніше 200 днів від дати поставки.

Копію повідомлення про відступлення прав вимоги було надано до матеріалів справи відповідачем (боржником).

З урахуванням зазначеного, твердження позивача щодо відсутності доказів направлення повідомлення ТОВ АСТЕРС ГРУП про відступлення прав вимоги, зокрема, за договором № 1І035780 від 01.04.2017 р., не спростовує факту отримання боржником вказаного повідомлення, яке він сам і надав суду.

У свою чергу, договір факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. на час винесення рішення у даній справі є чинним. Доказів його розірвання чи визнання недійсним матеріали справи не містять.

Як встановлено судом, при зверненні з даним позовом до суду позивач посилався на порушення з боку відповідача умов договору поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р.

Водночас, ТОВ ТІВЕЛ на підставі договору факторингу № 06/19 від 19.02.2019 р. було відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» право вимоги до ТОВ АСТЕРС ГРУП за договором № 1І035780 від 01.04.2017 р., яке перейшло до фактора з моменту підписання договору факторингу, у тому числі - щодо поставок, здійснених після укладення договору факторингу, що випливає з умов п. 1.5 договору факторингу, наведених вище.

З урахуванням зазначеного, обов`язок з оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 16 від 22.03.2019 р. на суму 215688,00 грн., № 18 від 18.04.2019 р. на суму 202488,00 грн., № 26 від 25.06.2019 р. на суму 138000,00 грн. виник у ТОВ АСТЕРС ГРУП перед ТОВ «Фінансова компанія «Рітейл Кепітал» .

При цьому, суд звертає увагу, що видаткова накладна № 25 від 11.06.2019 р. на суму 230040,00 грн., на яку у позові посилається ТОВ ТІВЕЛ , містить посилання на інший договір поставки, заборгованість за яким не є предметом розгляду даної справи.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВЕЛ» про стягнення основного боргу.

Крім того, позивач, вважаючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання перед ТОВ ТІВЕЛ щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, просив суд стягнути з відповідача 12418,03 грн. інфляційних втрат та 4270,41 грн. 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 4270,41 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за загальний період з 05.04.2019 р. до 31.07.2019 р.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 12418,03 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 05.04.2019 р. до 31.07.2019 р.

При цьому, оскільки вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в задоволенні якого судом відмовлено, суд дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення з відповідача 12418,03 грн. інфляційних втрат та 4270,41 грн. 3% річних також задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВЕЛ» у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВЕЛ» (03022, м. Київ, вул. Сумська, буд. 3, код 39203070) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 35995595) про стягнення 802904,44 грн. заборгованості за договором поставки № 1І035780 від 01.04.2017 р., у тому числі - 786216,00 грн. основної заборгованості, 12418,03 грн. інфляційних втрат, 4270,41 грн. 3% річних, відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.01.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна