Рішення

від 15.01.2020 по справі 910/12807/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/12807/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК ПМК

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж

про стягнення 576 202,49 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Смігунов В.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Головенко Д.О.

від відповідача: Кириленко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БК ПМК звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж про стягнення 576 202,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №01/01-19/СЦ від 07.03.2019р. щодо строків та якості виконання робіт, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з нього 400 000,00 грн. авансу, за прострочення повернення якого нараховано 9 096,50 грн. % річних, а також 167 106,00 грн. пені за порушення строків виконання робіт.

Ухвалою від 23.09.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 16.10.2019р.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що частина робіт підрядником за договором №01/01-19/СЦ від 07.03.2019 була виконана, відповідний акт приймання-передачі було направлено замовнику, проте, останній його у строки визначені договором з підписом не повернув, мотивованих заперечень з приводу змісту акту та відмови від прийняття робіт не навів. Крім того, вказаним учасником судового процесу було вказано, що позивачем не було своєчасно внесено попередню оплату за роботи, які визначені додатковими угодами до договору. До того ж, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, останнім було виготовлення на замовлення позивача воздуховоди загальною вартістю 201665,84 грн., які Товариством з обмеженою відповідальністю БК ПМК так прийнято і не було, а отже, з урахуванням наведеного вище підстави для повернення суми авансу відсутні.

16.10.2019р. судом було відкладено розгляд справи на 13.11.2019р.

13.11.2019р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 26.11.2019р.

26.11.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 10.12.2019р.

10.12.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.12.2019р.

27.12.2019р. розгляд справи по суті було відкладено на 15.01.2020р.

У судовому засіданні 15.01.2020р. представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

В судовому засіданні 15.01.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю БК ПМК (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж (підрядник) було укладено договір №01/03-19/СЦ, за умовами п.1.1 якого підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлені договором строки закінчені роботи, передбачені п.1.2 договору та оплатити їх.

Відповідно до п.1.2 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. підрядник виконує на об`єкті роботи, які детально визначені в додаткових угодах до договору, зокрема, найменування, склад і обсяги робіт, основні параметри, інші показники, що характеризують предмет договору. Об`єкт: ремонт головного корпусу Київської Трьохсвятительської семінарії УГКЦ по пров.Любомира Гузара, 20 в с.Княжичі, Броварського району Київської області.

Згідно з п.2.1 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. строки виконання робіт по договору погоджуються сторонами у відповідних додаткових угодах до договору.

Датою початку робіт по договору є дата сплати авансу замовником. Датою закінчення робіт по договору є дата їх прийняття замовником. Виконання робіт може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника (п.п.2.2, 2.3 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р.).

Пунктом 3.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що договірна ціна робіт визначається на основі затверджених сторонами твердих кошторисів (відповідні додатки до додаткових угод щодо кожного етапу (виду) робіт), що є невід`ємною частиною цього договору.

У п.п.3.4, 3.5 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. вказано, що замовник перераховує підряднику грошові кошти на виконання робіт відповідно до умов погоджених сторонами додатків до договору.

У розділі 4 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. контрагентами було визначено порядок здавання та приймання робіт.

Зокрема, відповідно до п.4.1 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання-здачі фактично виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки по формі КБ-3 або комерційній, які готуються підрядником та підписуються обома сторонами.

Пунктом 8.1 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. визначено, що роботи за цим договором виконуються з матеріалів та засобами підрядника, якщо інше не передбачено договором та/або додатками.

За умовами п.п.4.2, 4.3 укладеного між сторонами правочину замовник зобов`язується прийняти роботи, виконані підрядником відповідно до цього договору, в строк не пізніше 2 (двох) тижнів з дня отримання повідомлення підрядника про закінчення виконання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконанні роботи сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому визначаються терміни усунення недоліків у виконаних роботах.

Пунктом 5.2 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. передбачено обов`язок замовника прийняти та оплатити виконані підрядником роботи в разі їх відповідності умовам договору та вимогам законодавства, у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У п.6.8 вказаного правочину зазначено, що якщо між замовником і підрядником виникне спір з приводу недоліків виконаних підрядником робіт, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, несе замовник. У випадку коли за результатами проведення експертизи буде встановлено вину підрядника у виявлених недоліках, він відшкодовує замовнику витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в повному обсязі протягом 10 календарних днів з дня виставлення відповідної вимоги замовника, в тому числі за рахунок відповідного зниження ціни за цим договором.

Пунктом 7.5 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. визначено, що за порушення строків виконання робіт за цим договором підрядник сплачує замовнику за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни договору.

У додатковій угоді №1 від 07.03.2019р. до договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. сторони домовились, що крім робіт, передбачених п.1.2 договору, підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з улаштування гідроізоляції цоколя на об`єкті, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цією угодою та договором. Види та обсяги робіт, які виконуються за цією угодою, зазначаються в додатку №1, який є невід`ємною частиною цієї угоди та договору.

Згідно п.2 додаткової угоди №1 від 07.03.2019р. договірна ціна робіт, передбачених цією угодою, становить 426 588,48 грн., в тому числі, податок на додану вартість 71098,08 грн. є твердою та визначається на підставі затвердженого сторонами кошторису (договірна ціна). Замовник здійснює фінансування виконання робіт згідно рахунку-фактури та/або актів виконаних робіт.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №1 від 07.03.2019р. термін виконання робіт передбачених п.1 цієї угоди становить 60 календарних днів.

Згідно додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. сторони погодили, що крім робіт, передбачених п.1.2 договору, підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з улаштування систем ОВіК на об`єкті, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цією угодою та договором. Види та обсяги робіт, які виконуються за цією угодою, зазначаються в додатку №1, який є невід`ємною частиною цієї угоди та договору.

За умовами п.2 додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. договірна ціна робіт, передбачених цією угодою, становить 1 632 834,45 грн., в тому числі, податок на додану вартість 272 139,08 грн. є твердою та визначається на підставі затвердженого сторонами кошторису (договірна ціна). Замовник здійснює фінансування виконання робіт згідно рахунку-фактури та/або актів виконаних робіт.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. термін виконання робіт передбачених п.1 цієї угоди становить 60 календарних днів.

У додатковій угоді №3 від 07.03.2019р. до договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. сторони домовились, що крім робіт, передбачених п.1.2 договору, підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з улаштування електромереж на об`єкті, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цією угодою та договором. Види та обсяги робіт, які виконуються за цією угодою, зазначаються в додатку №1, який є невід`ємною частиною цієї угоди та договору.

Згідно п.2 додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. договірна ціна робіт, передбачених цією угодою, становить 400 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 66 666,67 грн. є твердою та визначається на підставі затвердженого сторонами кошторису (договірна ціна). Замовник здійснює фінансування виконання робіт згідно рахунку-фактури та/або актів виконаних робіт.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. термін виконання робіт передбачених п.1 цієї угоди становить 60 календарних днів.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з виконання робіт.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч.1 ст.838 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, в якості авансу за виконання робіт за договором №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю БК ПМК було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 400 000 грн. згідно платіжних доручень №3144 від 14.03.2019р. на суму 200 000 грн. та №3146 від 14.03.2019р. на суму 200 000 грн.

Проте, за твердженнями позивача, відповідачем свої обов`язки за договором №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. в частині виконання робіт у обсязі та строки, що визначені його умовами, виконано не було, що стало підставою для направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж листа від №055-1 від 11.07.2019р. про односторонню відмову від договору підряду у відповідності до ст.849 Цивільного кодексу України з вимогою протягом 5 календарних днів після отримання вказаного листа повернути аванс в сумі 400 000 грн.

На підтвердження направлення вказаного листа позивачем надано до матеріалів справи опис вкладення до листа та фіскальний чек.

За даними офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта лист №055-1 від 11.07.2019р. було вручено адресату 23.07.2019р. Вказані обставини відповідачем протягом розгляду справи спростовано не було.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж суму авансу повернуто не було.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. в частині переліку робіт, які визначено додатковими угодами до договору, позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення суми авансу, відсотків річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та пені за порушення строків виконання робіт.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що частина робіт підрядником за договором №01/01-19/СЦ від 07.03.2019 була виконана, відповідний акт приймання-передачі було направлено замовнику, проте, останній його у строки визначені договором з підписом не повернув, мотивованих заперечень з приводу змісту акту та відмови від прийняття робіт не навів. Крім того, вказаним учасником судового процесу було вказано, що позивачем не було своєчасно внесено попередню оплату за роботи, які визначені додатковими угодами до договору. До того ж, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, останнім було виготовлення на замовлення позивача воздуховоди загальною вартістю 201665,84 грн., які Товариством з обмеженою відповідальністю БК ПМК так прийнято і не було, а отже, з урахуванням наведеного вище підстави для повернення суми авансу відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось судом, за поясненнями позивача, відповідачем роботи за договором №01/01-19/СЦ від 07.03.2019р., перелік яких визначено до додаткових угодах №1, №2, №3 від 07.03.2019р., виконано не було.

Проте, суд вважає вказані твердження позивача необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами. При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Судом вище вказувалось, що у додатковій угоді №1 від 07.03.2019р. до договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. сторони домовились, що крім робіт, передбачених п.1.2 договору, підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з улаштування гідроізоляції цоколя на об`єкті, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цією угодою та договором. Види та обсяги робіт, які виконуються за цією угодою, зазначаються в додатку №1, який є невід`ємною частиною цієї угоди та договору.

Згідно додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. сторони погодили, що крім робіт, передбачених п.1.2 договору, підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з улаштування систем ОВіК на об`єкті, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цією угодою та договором. Види та обсяги робіт, які виконуються за цією угодою, зазначаються в додатку №1, який є невід`ємною частиною цієї угоди та договору.

У додатковій угоді №3 від 07.03.2019р. до договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. сторони домовились, що крім робіт, передбачених п.1.2 договору, підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт з улаштування електромереж на об`єкті, а замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цією угодою та договором. Види та обсяги робіт, які виконуються за цією угодою, зазначаються в додатку №1, який є невід`ємною частиною цієї угоди та договору.

У розділі 4 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. контрагентами було погоджено порядок здавання та приймання робіт.

Зокрема, відповідно до п.4.1 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання-здачі фактично виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки по формі КБ-3 або комерційній, які готуються підрядником та підписуються обома сторонами.

Пунктом 8.1 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. визначено, що роботи за цим договором виконуються з матеріалів та засобами підрядника, якщо інше не передбачено договором та/або додатками.

За умовами п.п.4.2, 4.3 укладеного між сторонами правочину замовник зобов`язується прийняти роботи, виконані підрядником відповідно до цього договору, в строк не пізніше 2 (двох) тижнів з дня отримання повідомлення підрядника про закінчення виконання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконанні роботи сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому визначаються терміни усунення недоліків у виконаних роботах.

Пунктом 5.2 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. передбачено обов`язок замовника прийняти та оплатити виконані підрядником роботи в разі їх відповідності умовам договору та вимогам законодавства, у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У п.6.8 вказаного правочину зазначено, що якщо між замовником і підрядником виникне спір з приводу недоліків виконаних підрядником робіт, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежну експертизу. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, несе замовник. У випадку коли за результатами проведення експертизи буде встановлено вину підрядника у виявлених недоліках, він відшкодовує замовнику витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в повному обсязі протягом 10 календарних днів з дня виставлення відповідної вимоги замовника, в тому числі за рахунок відповідного зниження ціни за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2019р. відповідачем супровідним листом від 09.04.2019р. було передано позивачу на підписання акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 269 406,33 грн. Про отримання акту нарочно представником Товариства з обмеженою відповідальністю БК ПМК вказує напис у верхньому лівому куті аркуша. 17.04.2019р. вказаний акт повторно надавався замовнику за договором. Вказані обставини позивачем було підтверджено у відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивачем вказано, що мотивована відмова від підписання акта на суму 269 406,33 грн. була висловлено замовником робіт у листі №009 від 16.04.2019р. Крім того, вказано про складання у відповідності до умов договору 03.05.2019р. дефектного акту.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи надані до матеріалів справи сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та вирогідними доказами не доведено суду обставин висловлення замовником підряднику мотивованої відмови від прийняття робіт за актом від 08.04.2019р. на суму 269 406,33 грн. у розумінні п.4.3 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р.

Означені висновки суду ґрунтуються насамперед на оцінці змісту листа №009 від 16.04.2019р. Товариства з обмеженою відповідальністю БК ПМК , який додано до позовної заяви.

Зокрема, означений лист не містить жодного заперечення та його обгрунтовання стосовно переліку та обсягів робіт, про виконання яких вказано в акті від 08.04.2019р. на суму 269 406,33 грн. У вказаному листі лише вказано, що підрядником взагалі не виконано роботи.

Проте, вказані відомості суперечать іншим, наданим позивачем до матеріалів справи доказам, а саме дефектному акту від 03.05.2019р., в якому вказано про факти замокання бетонних конструкцій під сходами в місці проведення Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж робіт з гідроізоляції.

Тобто, вказаний дефектний акт фактично свідчить про погодження замовника з обставинами виконання підрядником робіт, проте, наявністю певних дефектів.

Одночасно, надаючи оцінку вказаного акту як доказу позиції позивача щодо неналежного виконання відповідачем умов договору судом також враховано, що за умовами п.п.4.2, 4.3 укладеного між сторонами правочину замовник зобов`язується прийняти роботи, виконані підрядником відповідно до цього договору, в строк не пізніше 2 (двох) тижнів з дня отримання повідомлення підрядника про закінчення виконання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконанні роботи сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому визначаються терміни усунення недоліків у виконаних роботах.

Проте, дефектний акт було складено 03.05.2019р., тобто, більш як через два тижні після отримання від підрядника акту виконаних робіт від 08.04.2019р. на суму 269 406,33 грн. (09.04.2019р.).

До того ж, останній не містить термінів усунення недоліків у виконаних роботах.

Отже, виходячи з наведеного у сукупності, у суду відсутні підстави вважати дефектний акт від 03.05.2019р. належним доказом своєчасного висловлення замовником мотивованої відмови від прийняття робіт у порядку, що визначений контрагентами у договорі №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р.

Таким чином, надавши оцінку всіх наявних в матеріалах справи у сукупності доказів, суд дійшов висновку щодо належної доказової обгрунтованості обставин виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж робіт за договором №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. на суму 269 406,33 грн. згідно акту від 08.04.2019р.

При цьому, суд приймає до уваги як обґрунтовані та правомірні заперечення позивача стосовно відсутності підстав приймати в якості доказу виконання робіт за договором, наданий відповідачем акт приймання-передачі робіт, що підписаний представником Київської трьохсвятительської семінарії Морозом Л.В., оскільки, фактично вказаний акт підписів та печаток обох контрагентів за спірним договором, насамперед, замовника не містить.

Наразі, інших доказів виконання інших робіт, крім зазначених в акті від 08.04.2019р. на суму 269 406,33 грн., проте, визначених додатковими угодами до договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. матеріали справи не містять.

З приводу наявності підстав для стягнення з відповідача суми авансу суд зазначає наступне.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Предметом дослідження у даному випадку має бути, зокрема, чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику авансу. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.10.2019р. по справі №916/3009/17.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто, в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Як було встановлено вище, позивачем як замовником за договором було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж листа від №055-1 від 11.07.2019р. про односторонню відмову від договору підряду у відповідності до ст.849 Цивільного кодексу України з вимогою протягом 5 календарних днів після отримання вказаного листа повернути аванс в сумі 400 000 грн.

На підтвердження направлення вказаного листа позивачем надано до матеріалів справи опис вкладення до листа та фіскальний чек.

За даними офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта лист №055-1 від 11.07.2019р. було вручено адресату 23.07.2019р. Вказані обставини відповідачем протягом розгляду справи спростовано не було.

Оцінюючи зміст вказаного листа, суд дійшов висновку, що останній вказує на висловлення підрядником волевиявлення на односторонню відмову від договору у розумінні ст.849 Цивільного кодексу України.

Правомірність реалізації позивачем прав, що визначені ст.849 Цивільного кодексу України підтверджується тим, що судом було встановлено обставини виконання відповідачем робіт на загальну суму 269 406,33 грн., тоді як загальна сума робіт, які мали бути виконані підрядником згідно додаткових угод №1, №2, №3 від 07.03.2019р. до договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. становить 2459422,93 грн.

Судом враховано, що за умовами п.7.7 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в тому числі, втрачену вигоду, повернення авансу.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Як було встановлено вище, на виконання свого обов`язку зі сплати авансу позивачем було перераховано на рахунок відповідача 400 000 грн. згідно платіжних доручень №3144 від 14.03.2019р. на суму 200 000 грн. та №3146 від 14.03.2019р. на суму 200 000 грн.

Судом вже було встановлено обставини виконання підрядником підрядних робіт на суму 269 406,33 грн., а отже, невиконання своїх обов`язків за договором №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. в повному обсязі.

Одночасно, твердження відповідача про виготовлення на замовлення позивача воздуховодів загальною вартістю 201665,84 грн., у даному випадку обставин виконання підрядником своїх обов`язків за договором на суму більшу, ніж встановлено судом вище, не доводять, оскільки в матеріалах справи належні та допустимі у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України докази виготовлення вказаних воздуховодів відсутні, а надані суду листи відповідача, в яких останній просив відповідача вивезти виготовлені воздуховоди, обставин виконання підрядником своїх обов`язків за додатковою угодою №2 від 07.03.2019р. не доводять.

Наразі, судом прийнято до уваги, що у відповідності до приписів ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Тобто, з наведеного вбачається, що чинним законодавством встановлено презумпцію вини.

У даному випадку посилання відповідача на те, що позивачем не було внесено попередньої оплати за роботи згідно додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. обставин неналежного виконання підрядником своїх обов`язків за договором не спростовуються, оскільки умовами договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. обов`язку замовника внести попередню оплату у певному розмірі та певний строк не визначено.

Одночасно, наявні в матеріалах справи листи Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж з проханням до замовника затвердити графік платежів, не вказують на досягнення сторонами згоди щодо визначення окремого поряду оплати за договором №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. Жодних доказів укладення сторонами додаткової угоди стосовно порядку проведення розрахунків та фінансування робіт матеріали справи не містять. Наявність на листах відповідача напису Согласовано , який вчинено головним інженером Ковальчуком, також ніяким чином не вказує на погодження у визначеному чинним законодавством порядку такої умови договору підряду як порядок оплати.

Отже, належних та допустимих у розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що порушення умов договору виникло не з вини підрядника, відповідачем до матеріалів справи не представлено.

За висновками суду, причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками та неправомірною поведінкою позивача за зустрічним позовом полягає в тому, що невиконання відповідачем умов договору та не передання результату робіт в повному обсязі позивачу, фактично призвело до необґрунтованих витрат останнього на їх оплату.

При цьому, при вирішенні спору судом прийнято до уваги, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

За таких обставин, з огляду на наведене у сукупності, виходячи з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та позиції Конституційного Суду України, з огляду на різницю між вартістю фактично виконаних робіт (269406,33 грн.) та сумою грошових коштів, яка була сплачена позивачем на виконання умов договору (400 000 грн.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БК ПМК до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж в частині стягнення заборгованості з повернення авансу підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 130 593,67 грн.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю БК ПМК до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж про стягнення пені за порушення строків виконання робіт, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як вказувалось вище, пунктом 7.5 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. визначено, що за порушення строків виконання робіт за цим договором підрядник сплачує замовнику за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни договору.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій за порушення підрядником строків виконання робіт, повинно бути доведено обставини виникнення між сторонами господарських правовідносин з виконання робіт, наявність у відповідача обов`язку виконати роботи, строк виконання якого настав, та який фактично було порушено.

Згідно з п.2.1 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. строки виконання робіт по договору погоджуються сторонами у відповідних додаткових угодах до договору.

Датою початку робіт по договору є дата сплати авансу замовником. Датою закінчення робіт по договору є дата їх прийняття замовником. Виконання робіт може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника (п.п.2.2, 2.3 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р.).

За умовами п.3 додаткової угоди №1 від 07.03.2019р. термін виконання робіт передбачених п.1 цієї угоди становить 60 календарних днів.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. термін виконання робіт передбачених п.1 цієї угоди становить 60 календарних днів.

Пунктом 3 додаткової угоди №2 від 07.03.2019р. термін виконання робіт передбачених п.1 цієї угоди становить 60 календарних днів.

Судом було встановлено, що в якості авансу за виконання робіт за договором №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю БК ПМК було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 400 000 грн., згідно платіжних доручень №3144 від 14.03.2019р. на суму 200 000 грн. та №3146 від 14.03.2019р. на суму 200 000 грн.

Тобто, виходячи зі змісту п.2.2 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. щодо початкової дати виконання робіт, а також строку виконання, який визначено додатковими угодами, судом встановлено, що кінцевим строком виконання підрядником своїх обов`язків за договором було 13.05.2019р., а отже, право на нарахування пені за порушення строків виконання робіт виникло у замовника 14.05.2019р.

Одночасно, як встановлено вище, замовником за договором було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж листа від №055-1 від 11.07.2019р. про односторонню відмову від договору підряду у відповідності до ст.849 Цивільного кодексу України з вимогою протягом 5 календарних днів після отримання вказаного листа повернути аванс в сумі 400 000 грн. Вказаний лист було отримано підрядником 23.07.2019р., що вказує на те, що у зв`язку з відмовою замовника від договору у підрядника припинився обов`язок з виконання робіт.

Тобто, з урахуванням наведеного правомірним є стягнення з відповідача пені з моменту виникнення прострочення строків виконання робіт та до моменту отримання повідомлення про відмову від договору.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача на підставі п. 7.5 договору №01/03-19/СЦ від 07.03.2019р. пені в сумі 164 815,03 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, посилаючись на порушення відповідачем вимоги про повернення у п`ятиденний строк авансу (лист №055-1 від 11.07.2019р.), позивачем за період з 28.07.2019р. по 11.09.2019р. нараховано 3% річних на ціну договору.

Проте, за висновками суду, заявником не вірно визначено період нарахування, оскільки судом вище було встановлено, що вимогу про повернення авансу було отримано відповідачем 23.07.2019р., а отже, 5 денний строк на повернення грошових коштів, який було встановлено позивачем, закінчився 29.07.2019р., оскільки 28.07.2019р. було вихідним днем, а згідно ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Одночасно, суд вважає безпідставним нарахування позивачем відсотків річних за порушення строків повернення авансу на суму, що дорівнює ціні договору, а не на суму авансу, який підлягає поверненню замовнику.

Отже, після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 472,28 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 Господарського процесуального кодексу України). Вказану правову позицію висловлено у постанові від 03.10.2019р. об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19.

Наразі, обгрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які буде понесено за наслідками розгляду справи, позивачем надано суду: договір №11.09-19 від 11.09.2019р. про надання правничої допомоги, укладений з Адвокатським об`єднанням Адвокати Київщини ; додаткову угоду №1 від 17.09.2019р. до вказаного договору, згідно змісту якої сторони домовились про загальну вартість гонорару в сумі 14500 грн., яка підлягає сплаті протягом 30 днів з моменту набрання рішення по справі законної сили; акт приймання-передачі наданих послуг на суму 14 500 грн.; ордер серія КС №351498; копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №5300/10 від 12.03.2015р.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що останні є належними та достатніми доказами вартості (14500 грн.) професійної правничої допомоги, що підлягає сплаті позивачем за наслідками розгляду справи.

Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, жодних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем не подано.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на висновки суду стосовно часткового задоволення позовних вимог, витрати на оплату судового збору, а також витрати позивача на правничу допомогу адвоката покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрмонтаж (03148, м.Київ, проспект Леся Курбаса, будинок 2-Б, ЄДРПОУ 33677961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК ПМК (04073, м.Київ, проспект Степана Бандери, будинок 23, ЄДРПОУ 38484202) заборгованість з повернення авансу в сумі 130593,67 грн., 3% річних в сумі 472,28 грн., пеню в сумі 164 815,03 грн., судовий збір в розмірі 4438,22 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7445,79 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 24.01.2020р.

Суддя Спичак О.М.