Рішення

від 14.01.2020 по справі 917/936/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.20 р. Справа № 917/936/19

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСГАРД МЕГА ГРУП", вул. Базова, МСП-636, б. 9-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69013, код ЄДРПОУ 39523035

до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" пров. Всіхсвятський (Чапаєва), 2А, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 01882732

про стягнення 1 490 382,28 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Павленко С.М.

Представники:

від позивача: Шимко А.Р., посв. № 1907 від 17.10.2011 р.

від відповідача: Павлюк І.О., посв. № 1600 від 04.01.2017 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "АСГАРД МЕГА ГРУП" звернулося з позовом до Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" про стягнення 1 438 356,93 грн. за договором поставки № 26-01/П від 26.01.2017 року, з яких: 1 266 140,00 грн. основного боргу; 21 793,04 грн. 3% річних; 60 740,84 грн. інфляційних нарахувань; 89 683,05 грн. пені у розмірі подвійної ставки НБУ.

Ухвалою суду від 25.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

17.07.2019 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 7442).

Ухвалою суду від 23.07.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 10.09.2019 р.

09.09.2019 р. позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 9515) та письмові пояснення (вх. № 9516).

В судовому засіданні 10.09.2019 р. судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.09.2019 р., про що представники повідомлені під розписку.

17.09.2019 р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 9895).

Судове засідання, призначене на 25.09.2019 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 18.10.2019 р. наступне підготовче засідання призначено на 05.11.2019 р.

В судовому засіданні 05.11.2019 р. представники сторін повідомили про відсутність будь-яких заяв чи клопотань та не заперечували проти закриття підготовчого провадження та переходу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05.11.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 05.12.2019 р.

В судовому засіданні 05.12.2019 р. сторони виклали свою позицію щодо даного спору, яка була надана до суду у письмовій формі. Судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази.

В судовому засіданні 05.12.2019 р. оголошено перерву до 14.01.2020 р.

В судовому засіданні 14.01.2020 р. представник позивача в усній формі підтримав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних. На задоволенні заявлених вимог щодо стягнення пені та витрат на правову допомогу представник позивача не наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав суму основного боргу, інфляційні нарахування та 3% річних. Проти вимог в частині стягнення пені заперечував.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення відповідачів про час, дату і місце проведення судового засідання суд розглядає спір за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 14.01.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд встановив, що 26 січня 2017 року між позивачем (ТОВ "АСГАРД МЕГА ГРУП") та відповідачем (Полтавське обласне комунальне виробничо-комерційне підприємство "Полтавапаливо") було укладено договір поставки №26-01/Пост від 26.01.2017 року (а.с. 16-17).

30.12.2017 р. та 30.12.2018 р. між сторонами підписано Додаткові угоди про продовження терміну дії Договору (а.с. 18-19).

Відповідно до умов вказаного Договору Постачальник протягом строку цього договору зобов`язується передавати у власність, а Покупець - приймати і оплачувати в повному обсязі вугілля кам`яне, іменований далі Товар , найменування, кількість і ціна якого обмовляється в заявках, специфікаціях, додаткових угодах до цього договору (п. 1.1).

На кожну партію товару Постачальник передає наступні документи: товаротранспортну накладну; рахунок-фактуру; Сертифікат якості на товар (п. 2.4 Договору).

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання видаткових, товаротранспортних або супровідних документів на товар (п. 2.6 Договору).

Оплата здійснюється до 30 днів після отримання товару на склад Покупця і оформлення всіх необхідних документів (п. 2.7 Договору).

Згідно п. 2.7 Договору Оплата здійснюється до 30 днів після отримання товару на склад Покупця і оформлення всіх необхідних документів .

Відповідно до п. 3.1 Договору Сторони несуть відповідальність за цим договором відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку Товару відповідачу на суму 934 188,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: № РН-0000001 від 04.01.2018 року, № РН-0000020 від 29.01.2018 року, № РН-00139 від 08.05.2018 року, № РН-0000004 від 03.04.2019 року, № РН-000042 від 16.05.2019 р. №РН-0000043 від 16.05.2019 року.

Відповідачем факт отримання товару не заперечується.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, 20.05.2019 р. ТОВ "Земля-2018", позивачем та відповідачем підписано Договір про відступлення права вимоги № 4 від 20.05.2019 року, відповідно до якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором поставки № 4-10 від 01.10.2018 р., а новий кредитор приймає право вимоги в розмірі 331 952,00 грн. (а.с. 26-27).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог статті 525, статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів статті 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 934 188,00 грн.

Факт поставки та отримання відповідачем товару в сумі 934 188,00 грн. за договором є доведеним та підтвердженим, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов`язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

Заборгованість у сумі 331 952,00 грн. підтверджується Договором про відступлення права вимоги № 4 від 20.05.2019 року. Вказаний Договір підписаний первісним кредитором, позивачем та відповідачем, скріплений печатками.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд також, приймає до уваги підписаний відповідачем акт звірки станом на 30.05.2019 року.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 266 140,00 грн. основного боргу за отриманий товар підтверджені документально та нормами матеріального права а тому підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 21 793,04 грн. 3% річних; 60 740,84 грн. інфляційних нарахувань; 89 683,05 грн. пені у розмірі подвійної ставки НБУ.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що при здійснені розрахунку позивачем не вірно визначений початок періоду нарахування заявлених до стягнення сум.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення платежів по наступним накладним № РН-0000001 від 04.01.2018 року, № РН-0000020 від 29.01.2018 року, № РН-00139 від 08.05.2018 року, № РН-0000004 від 03.04.2019 року.

Відповідно до п. 2.7 Договору оплата здійснюється до 30 днів після отримання товару на склад Покупця і оформлення всіх необхідних документів.

Так, згідно накладної № РН-0000001 від 04.01.2018 року позивачем визначено початок нарахування 04.02.2018 р.

Згідно накладної № РН-0000020 від 29.01.2018 року позивачем визначено початок нарахування 28.02.2018 р.

Згідно накладної № РН-00139 від 08.05.2018 року позивачем визначено початок нарахування 07.06.2018 р.

Згідно накладної № РН-0000004 від 03.04.2019 року позивачем визначено початок нарахування 03.05.2019 р.

Згідно з частинами першою, другою статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін dies a quo означає день, з якого починається відлік строку, а термін dies ad quem означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок згідно:

накладної № РН-0000001 від 04.01.2018 року початок нарахування з 05.02.2018 р.

накладної № РН-0000020 від 29.01.2018 року початок нарахування з 01.03.2018 р.

накладної № РН-00139 від 08.05.2018 року початок нарахування з 08.06.2018 р.

накладної № РН-0000004 від 03.04.2019 року початок нарахування з 04.05.2019 р.

по 03.06.2019 р. включно.

Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат проведено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

До стягнення підлягає 21 730,76 грн. 3 % річних, 60 383,90 грн. інфляційних нарахувань.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти стягнення заявлених позивачем сум 3% річних та інфляційних нарахувань.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені суд зазначає наступне.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 89 683,05 грн. пені у розмірі подвійної ставки НБУ

Суд відмовляє в задоволенні даних вимог виходячи з наступного.

Згідно статті 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд звертає увагу на те, що оскільки пеня, відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України, є одним із видом неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання, то такий правочин, у відповідності до частини 1 статті 547 ЦК України, належить вчиняти у письмовій формі.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 2.1 Постанови № 14 від 17.12.2013 р. роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Дослідивши умови договору поставки №26-01/Пост від 26.01.2017 року судом встановлено, що сторони в його умовах не погодили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань щодо оплати наданих послуг у вигляді пені.

Отже, враховуючи те, що у договорі сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, задоволенню не підлягають.

В прохальній частині позовних вимог позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача 30 000 грн. витрат на юридичний супровід позовної заяви.

У відповідності до статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження понесених позивачем витрат в розмірі 30 000 грн. на юридичний супровід позовної заяви. Крім того, представник позивача в судовому засіданні не наполягав на їх відшкодуванні.

Враховуючи викладене вказані витрати залишаються судом без розгляду.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства "Полтавапаливо" (пров. Всіхсвятський (Чапаєва), 2А, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 0188732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСГАРД МЕГА ГРУП" (вул. Базова, МСП-636, б. 9-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69013, код ЄДРПОУ 39523035) 1 266 140,00 грн. основного боргу, 21 730,76 грн. 3 % річних, 60 383,90 грн. інфляційних втрат та 20 223,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.01.2020 р.

Суддя Погрібна С.В.