Рішення

від 16.01.2020 по справі 152/1214/19

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 січня 2020 р. Справа № 152/1214/19

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Кушніренко Оксани Василівни,

представника позивача Боднара Віктора Олександровича,

представника відповідача Ліщини Миколи Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2019 року з Шаргородського районного суду Вінницької області до Вінницького окружного адміністративного суду в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, у якій просить визнати протиправним скасувати висновок відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області №106 від 06 вересня 2019 року та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву щодо надання висновку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що на виконання рішення Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області нею замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Лозівської сільської ради Шаргородського району.

Після розроблення проекту землеустрою на виконання вимог статті 186-1 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою подано для погодження до відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації, яким сформовано висновок про відмову в погодженні поданого позивачкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На думку позивачки, зазначені у висновку підстави відмови у погодженні розробленого проекту землеустрою є безпідставними, а тому такий висновок належить скасувати.

Ухвалою від 04 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачці усунути недоліки, що вказані у мотивувальній частині ухвали.

13 листопада 2019 року на виконання ухвали від 04 листопада 2019 року позивачкою подано до суду заяву про усунення недоліків, що містила позовна заява.

Ухвалою від 20 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін; призначено справу до судового розгляду на 12 грудня 2019 року.

09 грудня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що приписами частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури. Підставою відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Під час розгляду поданого ОСОБА_1 на погодження проекту землеустрою відділом містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області встановлено невідповідність даної ділянки вимогам Проекту планування і забудови села Теклівки та генерального плану села Теклівки Шаргородського району, розроблених Республіканським проектним інститутом "Укрземпроект" (Вінницький філіал) у 1971 році, затвердженого рішенням №45 виконавчого комітету Шаргородської районної ради депутатів трудящих від 10.02.1972 року, та рішенням 14 сесії 6 скликання Лозівської сільської ради від 12.03.2013 року "Про визнання існуючих генеральних планів населених пунктів сільської ради придатними для подальшого використання", перезатверджено генеральний план села Теклівка Шаргородського району. Даним генеральним планом села Теклівка Шаргородського району на земельній ділянці, на яку претендує позивачка, передбачено розміщення сільськогосподарського виробничого центру та поясу захисних зелених насаджень по його периметру шириною 20 метрів. Отже, на думку відповідача, проект землеустрою не відповідає вимогам статті 17 Закону України "Про основи містобудування" та частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За результатами судового засідання, що відбулось 12 грудня 2019 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребував у позивача належним чином засвідчений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Лозівської сільської ради Шаргородського району, а у відповідача - належним чином засвідчену заяву, з якою ОСОБА_1 зверталася до відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації, щодо погодження проекту землеустрою, у зв`язку із чим на підставі частини 2 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у судовому засіданні до 16 січня 2020 року.

У судовому засіданні 16 січня 2020 року представник позивача надав витребувані судом докази, а також підтримав позовні вимоги, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача також надав документи, які витребовувались судом. З приводу позовних вимог зазначив, що, на його думку, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані ними докази, суд встановив такі обставини.

На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі №152/32/17 Лозівською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 07 вересня 2017 року прийнято рішення №97, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

З огляду на прийняте Лозівською сільською радою Шаргородського району рішення ОСОБА_1 замовила у державному підприємстві Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення в с. Теклівка, вул. Соборна, б/н на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Після розроблення вказаного проекту землеустрою позивачкою 02 листопада 2018 року подано його для погодження до відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області.

Проте, відділ містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 листопада 2018 року відмовив у погодженні поданого проекту землеустрою, посилаючись при цьому на те, що розміщення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства протирічить вимогам затвердженої містобудівної документації, а також статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

28 серпня 2019 року ОСОБА_1 знову звернулася до відповідача із заявою щодо погодження проекту землеустрою.

Однак, відповідач 06 вересня 2019 року надав висновок №106, яким відмовлено заявниці в погодженні поданого проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам затвердженої містобудівної документації місцевого рівня, а саме: Проекту планування і забудови, в тому числі генерального плану с. Теклівка, розробленого Республіканським проектним інститутом "Укрземпроект" (Вінницький філіал) у 1971 році, затвердженого рішенням №45 виконавчого комітету Шаргородської районної ради депутатів трудящих від 10.02.1972 року, та генерального плану с. Теклівка, затвердженого рішенням 14 сесії 6 скликання Лозівської сільської ради від 12.03.2013 року "Про визнання існуючих генеральних планів населених пунктів сільської ради придатними для подальшого використання". При цьому, у висновку містяться посилання на положення статті 17 Закону України Про основи містобудування та статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Особливості набуття і реалізації права на землю визначені главою 19 розділом IV Земельного кодексу України.

Так, статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Водночас, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно із частиною 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 8 статті 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Приписами частини 6 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відтак, зі змісту наведених вище норм слідує, що перед затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність такий проект повинен пройти етап погодження його в порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивачка, звертаючись до відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації із заявами щодо погодження розробленого проекту землеустрою, а останній, - відмовляючи у його погодженні, керувалися приписами частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу України.

Водночас, згідно із частиною 2 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Таким чином, аналіз частини 2 статті 186-1 Земельного кодексу України свідчить про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки незалежно від того, розташована вона у межах населеного пункту або за межами населеного пункту, подається на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури лише за умови, якщо на такій ділянці розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №815/6124/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17.

Разом із тим, суд встановив, що позивачка бажає отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, на якій не розташовано об`єкт будівництва, а також не планується розташування такого об`єкта.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Теклівка по вул. Соборна, б/н на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, не належить погоджувати у відділі містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, адже, як свідчить розроблений проект землеустрою, на такій ділянці не розташовано об`єкт будівництва, а також не планується розташування такого об`єкта.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Перевіривши на відповідність наведеним вище критеріям прийнятого відповідачем рішення, суд дійшов висновку, що рішення відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, оформлене висновком від 06 вересня 2019 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути проект землеустрою щодо надання відповідного висновку не може бути задоволеною, оскільки судом встановлено, що відділ містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації не є компетентним органом щодо погодження проекту землеустрою, поданого ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю на земельній ділянці, яку позивачка бажає отримати у власність, об`єкта будівництва, а також на ній не планується розташування такого об`єкта.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачкою при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 768,40 гривень, А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на користь позивачки слід стягнути 384,20 гривні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 72-78, 90, 139, 243, 245, 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області №106 від 06 вересня 2019 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відділу містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: відділ містобудування та архітектури Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області (місцезнаходження: 23500, Вінницька область, Шаргородський район, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 224; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 23105374)

Повний текст рішення складено 20.01.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович