Рішення

від 20.01.2020 по справі 200/13321/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 р. Справа№200/13321/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі судового засідання Мурашко Д.О., за участю представника позивача Стряпчої І.О., представника Тернинко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіїввантажтранс» до Державної податкової служби України про визнання протиправною податкову консультацію, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіїввантажтранс» (ідентифікаційний код 35020832, 85103, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Собороності, б.1) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, 04053, м.Київ, Львівська площа, б.8). Просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 08.10.2019 №636/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, зобов`язати надати письмову індивідуальну податкову консультацію на звернення з урахуванням судового рішення. Позов вмотивовано тим, що 22.05.2019 набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів , яким внесено зміни, зокрема до нормативно-правових актів з регулювання господарської діяльності щодо зберігання пального та запроваджено ліцензування діяльності зі зберігання пального. При наданні спірної консультації відповідачем не враховано, що підприємство використовує пальне виключно у власних потребах для забезпечення господарської діяльності ТОВ Макіїввантажтранс , а отже консультація є неповною, тобто без урахування усіх обставин.

22 листопада 2019 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

06 грудня 2019 року відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що позивач звернувся до контролюючого органу про надання податкової консультації з питання необхідності отримання ліцензії на зберігання пального, що використовується у власних потребах для здійснення пасажирських та вантажних перевезень автомобільним транспортом. Враховуючи вичерпний перелік умов за яких підприємства не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального ДПС України зазначило про необхідність отримання ТОВ Макіїввантажтранс ліцензії на право зберігання пального. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

09 грудня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи до 23 грудня 2019 року.

20 грудня 2019 року надійшла заява про зміну підстав позову, в якій надане аналогічне обґрунтування тому, що викладене в позовній заяві, однак , виключено посилання на податкову консультації яка надана з питань необхідності отримання ліцензії підприємствам, які зберігають пальне в транспортних засобах/ технічному обладнанні/ пристроях.

23 грудня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи до 20 січня 2020 року.

20 січня 2020 року позивачем надані додаткові пояснення, в яких зазначено, що група законодавців ініціювала внесення змін до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального щодо ліцензування зберігання пального з метою виправлення ситуації щодо неможливості зберігання останнього без ліцензії.

20 січня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в той же самий день.

У судовому засіданні 20 січня 2020 року позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Макіїввантажтранс» складено запит про отримання індивідуальної податкової консультації (без дати, без номеру) в якому зазначено, що основним видом діяльності товариства є виконання пасажирських та вантажних перевезень автомобільним транспортом, на здійснення яких він має ліцензію. Використання та зберігання пального здійснюється виключно у власних потребах для забезпечення саме господарської діяльності підприємства. Просив надати індивідуальну консультацію з питання чи потрібно ТОВ Макіїввантажтранс як суб`єкту господарювання, що здійснює пасажирські та вантажні перевезення автомобільним транспортом, отримувати ліцензію на зберігання пального, що використовується у власних потребах? . Запит надіслано на адресу відповідача 02 вересня 2019 року.

08 жовтня 2019 року Державною податковою службою України надана податкова консультація №636/6/99-00-04-01-01-15/ІПК в якій роз`яснено, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі Закон №2628-VIII) внесені зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі Закон №481/95-ВР) та запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання за наявності ліцензії. Перелік суб`єктів, у яких наявне праве не отримувати ліцензію є виключним. Зважаючи на надану позивачем інформацію товариству необхідно отримати ліценцію на право зберігання пального відповідно до вимог Закону №481/95-ВР.

Не погодившись із викладеним у податковій консультації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За визначенням підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до положень статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Як визначено пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Що ж стосується суті питань, які окреслені в оскаржуваній податковій консультації, слід зазначити, що статтею 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 цього Закону передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Описуючи ситуацію, відносно якої Державна податкова служба України мала надати індивідуальну податкову консультацію, позивач вказував на зберігання ним пального та подальшого його використання у власних потребах. Посилався на відсутність у КВЕД такого виду діяльності як зберігання пального, що свідчить про відсутність правових підстав для отримання на такий виді діяльності ліцензії.

З вказаного вбачається, що позивач не згоден саме зі змінами у чинному законодавстві, які внесені на підставі Закону №2628-VIII, зокрема, запроваджено ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального.

Доводи позивача стосовно розробки в майбутньому законопроекту, що буде надавити змогу зберігати пальне, яке використовується виключно для власних потреб, без наявності ліцензії, як підстава для скасування податкової консультації є неприйнятними, оскільки станом на час складання спірної консультації необхідність отримання ліцензії на зберігання пального закріплена у ст. 15 ПК України, а перелік підприємств які мають право не отримувати ліцензію є вичерпним.

Відтак, суд визнає обґрунтованим зміст податкової консультації з приводу того, що перелік підприємств, яким надано право зберігати пальне без отримання ліцензії є вичерпним, та з урахуванням вказаних у запиті обставин, наявна необхідність отримання підприємством ліцензії на зберігання пального.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для постановлення рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіїввантажтранс» (ідентифікаційний код 35020832, 85103, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Собороності, б.1) до Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, 04053, м.Київ, Львівська площа, б.8) про визнання протиправною податкову консультацію, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні. Повний текст рішення складено 24 січня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош