Постанова

від 03.06.2020 по справі 200/13321/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року справа №200/13321/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,

за участю:

представника позивача - Стряпчої І.О., ордер серії ДН № 102971від 02.06.2020 року,

представника відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Макіїввантажтранс на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 200/13321/19-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Макіїввантажтранс до Державної податкової служби України про визнання протиправною податкову консультацію, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Макіїввантажтранс (далі-позивач, ТОВ Макіїввантажтранс ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі-відповідач, ДПС України) в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 08.10.2019 року № 636/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, зобов`язати надати письмову індивідуальну податкову консультацію на звернення з урахуванням судового рішення (а.с. 4-9, 44-48).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 62-63).

Позивач, з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на неповне з`ясування обставин справи, невірну оцінку норм матеріального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що податкова консультація не містить висновку з питань практичного використання норм законодавства стосовно поставленого питання, а тому вказана індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам статті 53 Податкового кодексу України. Посилається на Національний класифікатор видів економічної діяльності, в якому відсутній код діяльності зі зберігання пального. Вважає, що зберігання пального це господарська діяльність, яка здійснюється шляхом надання послуг зі зберігання у спеціально відведених для цього місцях. На думку апелянта, оскільки позивач не здійснює діяльність щодо зберігання палива, не має у власності/користуванні спеціальних місць для даної діяльності, в яких розміщені ємності та споруди, він не може вважатись суб`єктом, якому необхідно отримання ліцензії на зберігання пального. Також вважає, що наявні юридичні колізії у сфері регулювання правовідносин щодо зберігання пального (70-74).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до Державної фіскальної служби України складено запит про отримання індивідуальної податкової консультації в якому зазначено, що основним видом діяльності товариства є виконання пасажирських та вантажних перевезень автомобільним транспортом, на здійснення яких він має ліцензію. Використання та зберігання пального здійснюється виключно у власних потребах для забезпечення саме господарської діяльності підприємства. Просив надати індивідуальну консультацію з питання чи потрібно ТОВ Макіїввантажтранс як суб`єкту господарювання, що здійснює пасажирські та вантажні перевезення автомобільним транспортом, отримувати ліцензію на зберігання пального, що використовується у власних потребах? . Запит надіслано на адресу відповідача 2 вересня 2019 року (а.с. 10-12).

На вказаний запит 8 жовтня 2019 року Державною податковою службою України надана податкова консультація № 636/6/99-00-04-01-01-15/ІПК в якій роз`яснено, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів (далі Закон № 2628-VIII) внесені зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі Закон № 481/95-ВР) та запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Відповідно до ст.15 Закону № 481/95-ВР зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання за наявності ліцензії. Перелік суб`єктів, у яких наявне право не отримувати ліцензію є виключним. Зважаючи на надану позивачем інформацію товариству необхідно отримати ліценцію на право зберігання пального відповідно до вимог Закону № 481/95-ВР .

Вважаючи вказану консультацію протиправною позивач звернувся до суду про її скасування та зобов`язання надати письмову індивідуальну консультацію з урахуванням судового рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) визначено індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до положень статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Як визначено пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Відповідно до ст. 15 ПК України Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів від 23.11.2018 року № 2628-VIII (далі-Закон № 2628-VIII) внесено зміни до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі-Закон № 481/95-ВР), яким, зокрема, запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Так ст. 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Отже, вказаною нормою встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального.

Як вже було зазначено, поставленим питанням в запиті про отримання індивідуальної податкової консультації було: чи потрібно ТОВ Макіїввантажтранс як суб`єкту господарювання, що здійснює пасажирські та вантажні перевезення автомобільним транспортом, отримувати ліцензію на зберігання пального, що використовується у власних потребах? . Вказаний запит обґрунтований відсутністю у КВЕД такого виду діяльності як зберігання пального, що свідчить про відсутність правових підстав для отримання на такий виді діяльності ліцензії.

Проте, станом на час складання спірної консультації необхідність отримання ліцензії на зберігання пального закріплена у ст. 15 ПК України, а перелік підприємств які мають право не отримувати ліцензію є вичерпним.

З огляду на викладене апеляційній суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки перелік підприємств, яким надано право зберігати пальне без отримання ліцензії є вичерпним, та з урахуванням вказаних у запиті обставин, наявна необхідність отримання підприємством ліцензії на зберігання пального.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Макіїввантажтранс на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 200/13321/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Макіїввантажтранс до Державної податкової служби України про визнання протиправною податкову консультацію, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі № 200/13321/19-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 3 червня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України, але не менш ніж строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19).

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова