Рішення

від 09.12.2019 по справі 280/5061/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року 16:00Справа № 280/5061/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача Кисельова А.В.,

відповідача Куранової С.Г.,

розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комінко (вул. Бородинська, буд. 20, кв. 122, м. Запоріжжя, 69096), в особі представника - адвоката Кисельова Анатолія Віталійовича (пр. Дмитра Яворницького, буд. 99, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Комінко (далі - ТОВ Комінко , позивач), в особі представника - адвоката Кисельова Анатолія Віталійовича, до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 07.10.2019 №0002250509, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 494934,00 грн. (329955,00 грн за основним платежем, 164978,00 грн - за штрафними санкціями).

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що ТОВ Комінко не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, та не має можливості перевіряти обставини ведення їх господарської діяльності. При придбанні товару (робіт, послуг) покупець зобов`язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов`язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов`язань відповідної звітності з податку на додану вартість і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов`язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність. Наголошує, що факт порушення контрагентами своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або якщо діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема, й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. При цьому, на думку позивача, за умови невстановлення податковим органом замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та платник податків не може нести відповідальність за невиконання ними своїх зобов`язань. Крім того, звертає увагу суду, що в акті перевірки не зазначено жодної інформації про застосування до контрагентів та їх постачальників будь-яких податкових наслідків. Щодо здійснення аналізу ланцюгів постачання на підставі даних Єдиного державного реєстру податкових накладних стверджує, що аналіз здійснюється лише за період, в якому ТОВ Комінко мало взаємовідносини з контрагентами. Окрім того, із посиланням на приписи п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підкреслює, що взаємовідносини позивача із ТОВ ВПА-Юг та ТОВ Блік Компані відбувались у січні, березні 2019 року та складені на підставі таких взаємовідносин податкові накладні згідно з актом перевірки є зареєстрованими в ЄРПН, таким чином, контролюючим органом під час проведення перевірки не взято до уваги, що відповідно до приписів ст. 201 цього Кодексу ТОВ Комінко по взаємовідносинам з вказаними контрагентами правомірно сформувало податковий кредит, оскільки факт реєстрацій податкових накладних в ЄРПН свідчить про реальність здійснення господарських операцій. Щодо ненадання товарно-транспортних накладних вказує, що їх наявність є необхідною для водія юридичної особи або ФОП, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, тобто коли надаються послуги з перевезення вантажів іншим особам, проте у разі коли доставка товару входить в його вартість (її ціна не визначається окремо) і не оформлюється окремим актом про надання такої послуги, ТТН не повинні оформлюватись. Крім того, звертає увагу суду щодо протиправності застосування штрафних санкцій у розмірі 50%, оскільки жодного повторного порушення, яке у відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є підставою для застосування штрафної санкції у вказаному розмірі немає. Виходячи з вищевикладеного, просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 №0002250509.

Ухвалою судді від 31.10.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовне засідання на 27 листопада 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 25 листопада 2019 року надіслав до суду відзив (вх №49318), у якому зазначає, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за перевіряємий період між ТОВ Комінко та контрагентами-постачальниками ТОВ ВПА-Юг та ТОВ Блік Компані , оскільки надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містять конкретної адреси завантаження товару, лише зазначений населений пункт, при цьому, відомості щодо наявності об`єктів оподаткування (нерухомості, земельних ділянок та інше) до контролюючих органів не надавались, згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо контрагентів позивача - інформація відсутня. Тому, проаналізувавши відомості, що містяться у наданих підприємством видаткових та товарно-транспортній накладній, на думку відповідача, об`єктивно неможливо прийняти зазначені документи як доказ отримання та транспортування вантажу саме від ТОВ ВПА-Юг та ТОВ Блік Компані . Наголошує, що наданими товарно-транспортними накладними не можливо підтвердити транспортування товару, оскільки в них зазначено лише місто завантаження, що унеможливлює встановити конкретне місце завантаження, що свідчить про невідповідність наданих первинних документів (ТТН) фактичним обставинам здійснення господарської операції, отже, про нереальність операції з постачання та транспортування вказаного вантажу. Звертає увагу, що в товарно-транспортній накладній №РН-0110/18 від 10.01.2019, замовником (платником) є позивач, автомобільним перевізником - ПП Славбудтранс , проте до перевірки не надано договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів, укладеного між позивачем та ПП Славбудтранс . Зауважує, що деякі товарно-транспортні накладні, що надані позивачем до матеріалів справи разом із позовною заявою, до перевірки надано не було, при цьому, проведеним аналізом встановлено, що в них не зазначено хто саме здійснював перевезення товару, тобто відсутня інформація про перевізника, в графі пункт навантаження не зазначено конкретної адреси завантаження товару, не зазначено номери посвідчень водіїв та відсутні їх підписи в графах про отримання та здавання товару. Стверджує також, що деяким поставкам у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, що є додатковим доказом відсутності здійснення господарської операції та неможливості простеження руху товару від вантажовідправника до вантажоодержувача. Пояснює, що проведеним аналізом постачальників згідно з наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу встановлена відсутність необхідних трудових ресурсів, виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Щодо правомірно застосування санкцій у розмірі 50% вказує, що застосування штрафних санкцій у підвищеному розмірі в даному випадку має місце у зв`язку з повторним самостійним визначенням контролюючим органом позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки нормами Податкового кодексу прямо передбачено, що вказана санкція як за повторне порушення застосовується саме у разі повторного визначення податковим органом суми податкового зобов`язання, а в даному випадку не має значення факт оскарження платником податку такого рішення податкової. На підставі вищезазначеного із посиланням на приписи пп. 14.1.36, п. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 27.11.2019 було закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 09 грудня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 09.12.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Комінко (код ЄДРПОУ 23788025) зареєстровано юридичною особою 04.06.1996 та 12.10.2005 відомості про підприємство внесені до Реєстру, номер запису: 1 103 120 0000 008578. Видами діяльності підприємства є Код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; Код КВЕД 16.24 Виробництво дерев`яної тари (основний); Код КВЕД 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; Код КВЕД 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що на адресу позивача неодноразово надходили письмові запити ГУ ДФС у Запорізькій області, на які позивачем були надані відповіді по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами документів (запит № 31412/10/08-01-14-09-11 від 04.06.2019 щодо взаємовідносин з ТОВ ВПА-Юг , ПрАТ Карлсберг Україна та ТОВ АВК Конфекшінері за січень 2019 року - відповідь на нього вих. № 121/01-1707 від 16.07.2019; запит № 40166/10/08-01-14-07-13 від 11.07.2019 щодо взаємовідносин з ТОВ Блік Компані за березень 2019 року - відповідь на нього вих. № 1608/1 від 16.08.2019), копії містяться в матеріалах справи.

У період з 22.08.2019 по 29.08.2019 на підставі наказу від 22.08.2019 №2921, направлення від 22.08.2019 №1814 та згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ВПА-Юг за січень 2019 року, ТОВ Блік Компані за березень 2019 року.

Під час проведення перевірки відповідачем також був наданий підприємству запит від 22.08.2019 про надання документів та пояснень, на який позивачем був наданий Акт-прийому передачі документів № 2708/1 від 27.08.2019 разом із копіями відповідних документів.

Крім того, 05 вересня 2019 року відповідачем складений Акт №12/08-01-05-09/23788025 про надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, за змістом якого: станом на 05.09.2019 до перевірки надано не в повному обсязі документи, які є предметом даної перевірки, а саме:

товарно-транспортні накладні на перевезення: дошки 22 обр. хв 1-й сорт суха, дошки 20 обр. хв 1-й сорт суха від 22.03.2019; брусу 80x145, брусу 80x100, брусу 100x145, дошки 20 обр. хв. 1-й сорт суха, брусу 100x100 від 18.03.2019; піддону 1200x800 з фіто обробкою від 26.03.2019; піддону 1200x800 Євро від 27.03.2019; брусу 80x100, дошки 20 обр. хв 1-й сорт суха, брусу 80x145 від 28.03.2019 від ТОВ Блік Компані до ТОВ Конінко ;

товарно-транспортні накладні на перевезення: піддону 1200x800 з фітообробкою від 03.01.2019; піддону Євро 1200x800, піддону 1200x800 з фітообробкою від 08.01.2019; піддону 1200x800 з фітообробкою від 10.01.2019; піддону 1200x800 з фітообробкою від 15.01.2019; піддону 1200x800 з фітообробкою від 16.01.2019, піддону 1200x800 з фітообробкою від 21.01.2019 від ТОВ ВПА-ЮГ до ТОВ Комінко .

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений відповідний Акт від 05.09.2019 № 5/08-01-05-09/23788025.

Як зазначено у висновках Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 329956,00 грн. у тому числі січень 2019 року - 173329,00 грн., березень 2019 року - 156627,00 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що задекларовані операції із придбання у ТОВ ВПА-Юг та ТОВ Блік Компані товарів не відбулися у дійсності, рух активів від ТОВ ВПА-Юг та ТОВ Блік Компані в дійсності не відбувався, надані позивачем документи не опосередковувались реальним рухом між позивачем та його контрагентами. Враховуючи викладене, фактично мали місце переробка та реалізація товарів, джерело походження яких не встановлено. Наявність факту переробки та реалізації ТОВ Комінко є свідченням набуття останнього у власність (безоплатне отримання товарів) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних документів за змістом п. 44.1 ст.44 Кодексу не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідної операції. Враховуючи те, що всі первинні документи, що стосуються ТОВ Комінко по взаємовідносинам з ризиковими постачальниками ТОВ ВПА-Юг за січень 2019 року, ТОВ Блік Компані за березень 2019 року складені з порушенням вимог ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на додану вартість. Право на податковий кредит у ТОВ Комінко не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - виникнення об`єкту оподаткування, що передбачено вимогами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідачем 07 жовтня 2019 року винесене податкове повідомлення - рішення форма Р №0002250509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 494 934,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 329956,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 164978,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

В силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 № 996-XIV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

За приписами частини першої 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пункті 1.2, пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону та пункті 2.4 Положення №88, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит.

Так, валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 січня 2019 року між ТОВ ВПА-Юг (Постачальник) та ТОВ Комінко (Покупець) укладено договір поставки № 190103/01, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити піддони дерев`яні (далі - Товар). Кількість, вид та одиниця виміру товару обумовлюється сторонами в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Термін поставки кожної партії товару обумовлюється сторонами усно, або в додатках до цього договору, які є його невід`ємною часиною. Умови поставки товару СРТ - склад покупця згідно з Інкотермс-2010. Транспортні витрати, пов`язані з доставкою товару, сплачує постачальник. Покупець здійснює 100% оплату фактично поставленого товару протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналів документів, зазначених у п. 6.3 цього Договору (рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, електронної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних).

На виконання умов вказаного Договору згідно зі Специфікацією ТОВ ВПА-Юг протягом січня 2019 року поставлено на адресу позивача товар (піддони), що підтверджується видатковими накладними від 03.01.2019 №РН-0103/07, від 08.01.2019 №РН-0108/01, від 10.01.2019 №РН-0110/17, від 10.01.2019 №РН-0110/18, від 15.01.2019 №РН-0115/01, від 16.01.2019 №РН-0116/06, від 18.01.2019 №РН-0118/03, від 21.01.2019 №РН-0121/02, від 21.01.2019 №РН-0121/03, на підтвердження факту транспортування товару надано товарно-транспортні накладні від 03.01.2019 №РН-0103/07, від 08.01.2019 №РН-0108/01, від 10.01.2019 №РН-0110/17, від 10.01.2019 №РН-0110/18, від 15.01.2019 №РН-0115/01, від 16.01.2019 №РН-0116/06, від 18.01.2019 №РН-0118/03, від 21.01.2019 №РН-0121/02, від 21.01.2019 №РН-0121/03 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) з перевезення ПП Славбудтранс №Т10 від 11.01.2019.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.02.2019 №66, від 06.02.2019 №67, від 06.02.2019 №68, від 06.02.2019 №69, від 12.02.2019 №71, від 12.02.2019 №72, від 13.02.2019 №73, від 14.02.2019 №76, від 19.02.2019 №86. Оплата послуг з перевезення ПП Славбудтранс підтверджується платіжним дорученням №35 від 21.01.2019.

Крім того, 06 березня 2019 року між ТОВ Блік Компані (Постачальник) та ТОВ Комінко (Покупець) укладено договір поставки № 603, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити дошку, брус і піддони дерев`яні (далі - Товар). Кількість, вид та одиниця виміру товару обумовлюється сторонами в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Термін поставки кожної партії товару обумовлюється сторонами усно, або в додатках до цього договору, які є його невід`ємною часиною .Умови поставки товару СРТ - склад покупця згідно з Інкотермс-2010. Транспортні витрати, пов`язані з доставкою товару, сплачує постачальник. Покупець здійснює 100% оплату фактично поставленого товару протягом 60 банківських днів з дати отримання оригіналів документів, зазначених у п. 6.3 цього Договору (рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, електронної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних).

На виконання умов вказаного Договору згідно зі Специфікаціями №1, №2, №3 ТОВ Блік Компані протягом березня 2019 року поставлено на адресу позивача товар (дошки, брус і піддони), що підтверджується видатковими накладними від 06.03.2019 №РН-0306/03, від 14.03.2019 №РН-0314/02, від 18.03.2019 №РН-0318/18, від 22.03.2019 №РН-0322/06, від 25.03.2019 №РН-0325/17, від 26.03.2019 №РН-0326/04, від 27.03.2019 №РН-0327/03, від 28.03.2019 №РН-0328/05, на підтвердження факту транспортування товару надано товарно-транспортні накладні від 06.03.2019 №РН-0306/03, від 14.03.2019 №РН-0314/02, від 18.03.2019 №РН-0318/18, від 25.03.2019 №РН-0325/17, від 22.03.2019 №РН-0322/06, від 26.03.2019 №РН-0326/04, від 27.03.2019 №РН-0327/03, від 28.03.2019 №РН-0328/05 та акти здачі-приймання робіт (надання транспортних послуг) ФОП ОСОБА_1 №ДД-0000012 від 06.03.2019, №ДД-0000014 від 14.03.2019, №ДД-0000015 від 26.03.2019.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.04.2019 №156, від 10.05.2019 №211, від 10.05.2019 №212, від 10.06.2019 №253, від 10.06.2019 №254, від 12.06.2019 №260, від 12.06.2019 №261, від 12.06.2019 №262, від 12.06.2019 №263. Оплата транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 підтверджується платіжними дорученнями №125 від 15.03.2019, №143 від 25.03.2019, №147 від 26.03.2019.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ТОВ ВПА-Юг та ТОВ Блік Компані здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На час укладення та виконання договору контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Щодо висновків відповідача про наявність недоліків у товарно-транспортних накладних, зокрема, відсутність інформації про пункт навантаження та розвантаження, суд зазначає наступне.

У відповідності до абзацу 9 частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, окремі недоліки товарно-транспортної накладної (не заповнення певної адреси завантаження і розвантаження) також не свідчать про нереальність господарської операції, оскільки з вказаних вище ТТН можна ідентифікувати осіб, до брали участь у господарській операції,

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому.

Безпосереднього зв`язку між відсутністю товарно-транспортних накладних та підставою, моментом та правилами формування податкового кредиту Відповідачем не доведено.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. До того ж, судом встановлено, що позивач у даному конкретному випадку не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у себе на складі, у зв`язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов`язковою

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі № №804/7239/15, від 27.02.2018 у справі №813/1974/17, 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 27.08.2018 у справі № №804/2952/14, від 18.10.2019 у справі №813/300/16.

Використання продукції, придбаної у ТОВ ВПА-Юг та ТОВ Блік Компані у власній господарській діяльності підтверджують документи з продажу її на адресу ПрАТ Карлсберг Україна та ТОВ АВК Конфекшінері , а саме договорами поставки від 26.03.2018 №0936/18 та від 06.08.2018 №6712 відповідно, видатковими накладними.

Крім того, придбаний товар, на підставі договору на переробку давальницької сировини №2/9-18 від 07.02.2018 було частково направлено до Вільнянської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№20) з метою переробки давальницької сировини у готову продукцію та в подальшому її реалізацію, що позивачем підтверджено долученими до матеріалів справи копіями вказаного договору №2/9-18 від 07.02.2018, додаткової угоди №1 до нього, листами ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№20) від 08.07.2019 №6/15-116, від 15.10.2019 №6/6-138 про надання відомостей завозу сировини та матеріалів за січень та березень 2019 року.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд на підставі зібраних у справі доказів встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та проведення розрахунків, а саме: договори, специфікації, видаткові накладні, акти здачі-приймання, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Контролюючий орган в обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Комінко як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Також слід зазначити, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагентів, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже неодноразово була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 21.05.2019 (справа №804/887/17), від 27.06.2019 (справа №814/1791/13-а), що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.

Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкових преференцій, зокрема і у формі податкового кредиту.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності контрагента, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, де неодноразово зазначалось, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафної санкції є необґрунтованою.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Комінко (вул. Бородинська, буд. 20, кв. 122, м. Запоріжжя, 69096), в особі представника - адвоката Кисельова Анатолія Віталійовича (пр. Дмитра Яворницького, буд. 99, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.10.2019 №0002250509, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Комінко збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 494934,00 грн, з яких 329955,00 грн за основним платежем, 164978,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судові витрати в сумі 7424,02 грн. (сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 02 копійки) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комінко за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 24.01.2020.

Суддя Р.В. Кисіль