Рішення

від 24.01.2020 по справі 420/5926/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Одеса Справа №420/5926/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекція до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов з урахуванням уточнення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекція до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0027821406 від 12.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.01.2019 року ним повідомлено Головне управління ДФС в Одеській області про те, що по халатності бухгалтера загублено документи на підтвердження відповідних відомостей щодо його господарської діяльності, а саме: книги нарахування заробітної плати з табелями, касові книги, книга реєстрації наказів, договори з контрагентами з додатками та на підтвердження наведеного надано довідку №1219/0083 від 22.01.2019 року. З наведених підстав відповідачем виготовлено акт №568/15-32-14-01/38985289 від 02.04.2019 року Про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Мед. Дезінфекція з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період 01.01.2016 року 31.12.2018 року та на підставі зазначеного акту прийнято ППР №0016381401 від 15.04.2019 року, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог п.44.3 ст.44 ПК України у розмірі 510,00 грн.

При цьому, позивачем вказано, що в період з 27.03.2019 року по 02.04.2019 року та в період з 24.04.2019 року по 06.05.2019 року представниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекція (далі - ТОВ Мед. Дезінфекція ). За результатами цієї перевірки виготовлено акт №904/15-32-14-01/38995289 від 11.05.2019 року Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекція , код за ЄДРПОУ 38995289 з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період 01.01.2016 року 31.12.2018 року . На підставі зазначеного акту відповідачем 12.06.2019 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0027821406 (далі - ППР №0027821406 від 12.06.2019 року), яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог п.85.2 ст.85 ПК України у розмірі 1020,00 грн.

Тобто позивач зазначає, що оскаржуване ППР №0027821406 від 12.06.2019 року є протиправним оскільки з урахуванням вищенаведених обставин він, як платник податків вже притягався до відповідальності за втрату документів. Таким чином на думку позивача в даних правових відносинах вбачається повторне притягнення його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки в силу приписів п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, ним не здійснювались ті самі дії , оскільки наведений пункт статті встановлює відповідальність яка кваліфікована (за ознакою повторності) складу правопорушення. Однак формула ті самі дії обмежує застосування відповідальності за цією нормою лише випадками повторно незабезпечення зберігання документів шляхом їх знищення, тобто діями.

З урахування вищенаведених підстав, позивач не погоджуючись з прийнятим ГУ ДФС в Одеській області ППР №0027821406 від 12.06.2019 року, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся до суду.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, оскаржуване ППР №0027821406 від 12.06.2019 року прийнято ним правомірно на підставі акта перевірки №904/15-32-14-01/38995289 від 11.05.2019 року, яким встановлено, що позивачем не надано у повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме: касова книга, прибуткові та видаткові касові ордери. При цьому перевіркою норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій при здійсненні фінансово - господарської діяльності встановлено порушення вимог п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.Таким чином відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, а тому винесене податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, а вимоги визначені у позові є безпідставними.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 12.12.2019 року адміністративний позов залишено без руху на підставі ч.13 ст.171 КАС України.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року адміністративний позов прийнято та продовжено розгляд справи.

Судом у справі було встановлено наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекція (код ЄДРПОУ39995289), є юридичною особою яке зареєстроване 27.11.2013 року за №1 556 102 0000 047907 (т.1, а.с.124).

24.01.2019 року листом в №73 позивач повідомив Південне управління м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про втрату документів, а саме: книги нарахування заробітної плати з табелями, касових книг, книги реєстрації наказів, договорів з контрагентами з додатками, на підтвердження чого позивачем надано довідку №1219/0083 від 22.01.2019 року.

29.03.2019 року про зазначені обставини ТОВ Мед. Дезінфекція листом №87 також повідомило ГУ ДФС в Одеській області та просило перенести терміни проведення планової документальної перевірки на період після 23.04.2019 року (т.1 а.с.16-17).

Згодом на підставі направлень виданих Головним управління ДФС в Одеській області від 25.03.2019 року №1804/14-01, №1805/14-01, №1809/14-01, №1808/14-01, №1806/14-1, №1807/14-01, відповідно до Плану - графіка проведення перевірок на 2019 рік та наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 07.03.2019 року №1685, відповідачем здійснено вихід за податковою адресою позивача з метою проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ Мед. Дезінфекція`за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (т.1 а.с.57-60).

Разом з тим, так як без втрачених позивачем документів провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ Мед. Дезінфекція для податкового органу виявилось не можливим, відповідачем складено Акт від 02.04.2019 №568/15-32-14-01/38995289 Про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Мед. Дезінфекція з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період 01.01.2016 року по 31.12.2018 року (т.1 а.с.61-62).

Водночас ГУ ДФС в Одеській області на підставі вищезазначеного акту, за порушення позивачем пункту 44.3 ст.44 Податкового кодексу України, зокрема не забезпечення товариством зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті та на підставі пункту 121.1 ст.121 ПК України, відповідачем винесено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення від 15.04.2019 року №0016381401 за платежем Адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн. (т.1 а.с.63).

При цьому, як вбачаться з акту перевірки від 11.05.2019 №904/15-32-14/38995289, відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 05.04.2019 року №2373 Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Мед. Дезінфекція згідно п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, терміни проведення документальної планової виїзної перевірки товариства перенесено з 24.01.2019 року до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу) (т.1 а.с.233).

Вказана перевірка проводилась з 27.03.2019 року по 02.04.2019 року та поновлено з 24.04.2019 року по 06.05.2019 року.

Працівниками ГУ ДФС в Одеській області під час перевірки надано письмовий запит позивачу щодо надання пояснень та копій документів, по взаємовідносинам з колом суб`єктів господарювання з ознаками сумнівності, які виступали постачальниками товарів, робіт послуг. Запит отримано 27.03.2019 року, представником за довіреністю ТОВ Мед.Дезінфекція Ніколенко Л.П. (т.1 а.с.61).

За результатами перевірки податковим органом складено акт №904/15-32-14/38995289 від 11.05.2019 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Мед.Дезінфекція код ЄДРПОУ 38995289 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2016 року по 31.12.2018 року .

У висновках зазначеного акту податковим органом зазначено, зокрема про порушення позивачем п.85.2 ст.85 та пункту 121.1 ст.121 Податкового кодексу, а саме платником податків не надані у повному обсязі документи, що належить або пов`язані з предметом перевірки, а саме: касова книга, прибуткові та видаткові касові ордери(т.1 а.с.377).

На підставі акту перевірки від 11.05.2019 №904/15-32-14/38995289 за вищенаведене порушення ГУ ДФС в Одеській області прийнято та направлено на адресу позивача оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12.06.2019 року №0027821406 за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 1020,00 грн. (т.1 а.с.35).

08.07.2019 року позивачем направлено до ДФС України скаргу №3-17/19 (вх. ДФС 29997/6 від 18.07.2019 року) на оскаржуване ППР від 12.06.2019 року №0027821406.

Листом від 07.08.2019 року №37864/6/99-99-11-06-01-25 ДФС України прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги та листом від 16.09.2019 року №1984/6/99-00-08-05-05 ДФС України прийнято рішення про залишення скарги позивача без розгляду (т.1 а.с.33-34).

Дослідивши адміністративний позов позивача та відзив Головного управління ДФС в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2).

Спірним в межах даної справи є питання правомірності застосування до позивача штрафної санкції, передбаченої п.121.1 ст.121 ПК України.

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За вимогами п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п.44.5 ст.44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведеними вище нормами передбачено, по-перше, обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, крім того, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки.

Як встановлено судом вище, 24.01.2019 позивач подав до Південного управління м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області повідомлення №73 про втрату первинних документів, а саме: книги нарахування заробітної плати з табелями, касові книги, книга реєстрації наказів, договори з контрагентами з додатками, на підтвердження чого позивачем надано довідку №1219/0083 від 22.01.2019 року(т.1 а.с.16-17).

З наведених вище підстав до позивача податковим повідомленням-рішенням №0016381401 від 15.04.2019 року застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за порушення п.44.3 ст.44, та пункту 121.1 ст.121 ПК України.

Суд зазначає, що вищенаведене ППР не оскаржувалось позивачем та визначені штрафні санкції таким рішенням податкового органу товариством сплачено самостійно, а тому суд не надає оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0016381401 від 15.04.2019 року.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Застосовуючи до позивача штраф в розмірі 1020,00 грн., відповідач виходив з того, що позивачем під час перевірки не були надані на відповідний запит особи, що проводила перевірку, документів по взаємовідносинам з колом суб`єктів господарювання з ознаками сумнівності, які виступали постачальниками товарів, робіт, послуг та з того, що на позивача вже накладався штраф за таку дію ППР №0016381401 від 15.04.2019 року.

Відповідно до ст. 121 Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Аналіз вказаного пункту свідчить про те, що склад податкового правопорушення стосується порушення платником податків строків зберігання первинних документів, передбачених саме ст. 44 Кодексу, при цьому п. 85.2 ст.85 ПК України стосується не надання всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Тотожню думку висловлює Вищій адміністративний суд України у своїх рішеннях від 11.04.2016 № К/800/25574/15, від 23.02.2016 № К/800/1317/15.

Як вбачається з матеріалів справи вперше відповідачем застосовано штрафні санкції до позивача за приписами п.44.3 ст.44 ПК України та прийнято ППР №0016381401 від 15.04.2019 року в той час як оскаржуване ППР №0027821406 від 12.06.2019 року прийнято вже на підставі порушення п.85.2 ст.85.

Згідно з п. 116.1. ст. 116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Згідно з п. 116.2. ст. 116 ПК України, за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Зміст вказаної норми, що застосовується у рамках взаємовідносин податкового органу і платників податків узгоджується з положенням статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п.1 ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - Право не бути притягненим до суду або покараним двічі « 1. Нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.» .

У справі Grande Stevens and Others v. Italy (§§ 94-101 та § 222) Суд дійшов висновку, що накладення на заявників адміністративних штрафів у великих розмірах регуляторами фінансових ринків також є "кримінальним" для цілей статті 6 та статті 4 Протоколу № 7. Суд також встановив, що застереження Італії про те, що стаття 4 Протоколу № 7 застосовується тільки до правопорушень, які відповідно до італійського законодавства визнані кримінальними, не є дійсним відповідно до Конвенції, оскільки воно було занадто загальним і не містило посилань на конкретні положення італійської правової системи, які виключають правопорушення з сфери застосування статті 4 Протоколу № 7 (§§ 204-211).

Принцип nonbisinidem забороняє судове переслідування або судовий розгляд за "одне й те ж правопорушення". У справі Sergey Zolotukhin v. Russia [GC] Суд визнав, що в минулому він застосував різні підходи, приділяючи особливу увагу або ідентичності фактів, незалежно від їх правової характеристики ("однакова поведінка", idemfactum, , Gradinger v. Austria, § 55), або правовій класифікації, визнаючи, що одні й ті самі факти можуть призвести до різних правопорушень (« concoursidйald' infractions» , » , Oliveira v. Switzerland, §§ 25-29), або ж на «основні елементи« , спільні для обох правопорушень (Franz Fischer v. Austria). Після вивчення сфери дії права не бути притягненим до суду або покараним двічі, встановлену у інших міжнародних документах (Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Хартія основних прав Європейського Союзу та Американська Конвенція з прав людини) та відзначаючи, що підхід, спрямований на правову характеристику двох правопорушень є занадто обмежувальним щодо прав особи, Суд дійшов висновку, що статтю 4 Протоколу №7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого "правопорушення", якщо обидва правопорушення витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (§§ 79-82). Відправною точкою для визначення того, чи були факти в обох провадженнях ідентичними або одними й тими ж, повинен бути виклад обставин справи, які стосуються правопорушення, за яке особу вже засуджено, та правопорушення, щодо якого особа обвинувачується (§83). Суд підкреслив, що немає значення, які пункти нового обвинувачення в наступній справі були залишені чи відхилені, оскільки стаття 4 Протоколу №7 містить гарантію проти повторного судового розгляду чи притягнення особи до відповідальності з перспективою повторного засудження у новому процесі, а не заборону повторного засудження чи виправдання. Суд визнав, що важливо зосередитись на тих фактах справи, які складають сукупність конкретних фактичних обставин стосовно одного й того ж обвинуваченого, та нерозривно пов`язані між собою у часі та просторі, існування яких мало бути доведено з метою засудження або порушення кримінальної справи (§§ 83-84).

Суд зазначає, що приймаючи оскаржуване податкове-рішення за ненадання касової книги відповідач повторно притягує позивача до фінансової відповідальності у вигляді накладення штрафної санкції на підставі одного того самого факту - не зберігання документів, що суперечить податковому законодавству і Конституції України.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п.85.7 ст.85 ПК України).

Згідно з п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, наведеною вище нормою п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків надати копій документів на вимогу контролюючого органу посадовій (службовій) особі контролюючого органу останній складає акт про таку відмову. При цьому цей акт має бути надано платнику податків для підписання і за відмови від його підписання, в зазначеному акті вчиняється відповідний запис.

При цьому відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суду не надано доказів складання акту про ненадання документів у порядку, встановленому п.85.6 ст.85 ПК України, та матеріали справи його не містять, тоді як відповідач відповідно до ст.162 КАС України повинен був надати усі наявні докази на підтвердження своїх заперечень разом з відзивом на позов.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином суд доходить до висновку, що відповідачем не надано суду доказів передбачених п.85.6 ст.86 ПК України на підтвердження факту правопорушення.

З огляду на вищенаведене та з врахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку що ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0027821406 від 12.06.2019 року протиправно, а тому підлягає скасуванню, в зв`язку з чим позовні вимоги слід задовольнити.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення від 03.10.2019 року на суму 1921,00 грн. (а.с.5) про сплату судового збору за подання адміністративного позову.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекції`у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 132, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекція до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0027821406 від 12.06.2019 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекція застосовано штраф у розмірі 1020,00 гривень.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5 код 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мед. Дезінфекція (65029, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, буд.10, код 38995289) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. сплачені відповідно до платіжного доручення №89 від 03.10.2019 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.