Рішення

від 15.01.2020 по справі 8805/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15 січня 2020 р. справа № 8805/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Ковкіна О.В.,

представника відповідача - Потапенко І.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Українсько - болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" до Головне управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Предметом позову є вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Основ`янської МДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області від 27.06.2012р. №0000790221, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 1.473.565,50грн. (основний платіж - 1.391.938,00грн., штраф - 81.627,50грн.) та від 27.06.2012 року №0000800221, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі - 1.027.185,75грн. (основний платіж - 889.263,00грн., штраф - 137.922,75грн.).

Справа в частині перелічених податкових повідомлень-рішень переглядалась постановою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014р. № К/9991/80941/11, а також постановою Верховного Суду від 27.06.2019р. №К/9901/4001/18.

Причиною спрямування справи на новий розгляд згідно з переліченими судовими актами є не встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, та не виконання вказівок суду касаційної інстанції під час здійснення нового розгляду справи.

З метою виконання вказівок суду касаційної інстанції Харківським окружним адміністративним судом від учасників справи були повторно витребувані усі письмові документи, котрі мають хоча б будь-який стосунок до предмету спору.

У такий спосіб (за відсутності іншого передбаченого процесуальним законом механізму) окружним адміністративним судом виконано процесуальний обов`язок стосовно повноти з`ясування обставин спірних правовідносин, адже усі фізично існуючі докази приєднані до матеріалів справи.

Виконуючи обов`язок стосовно оцінки повно зібраних доказів, суд зазначає, що позивач, Українсько-Болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пірана" (далі за текстом - заявник, платник податків, платник, Товариство, ТОВ) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області від 27.06.2012 року №0000790221 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 1.473.565,50 грн. (основний платіж - 1.391.938,00грн., штраф - 81.627,50грн.) та від 27.06.2012 року №0000800221 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі - 1.027.185,75грн. (основний платіж - 889.263,00грн., штраф - 137.922,75грн.).

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що не вчиняв тих порушень, які згадані у тексті Акту №1220/233/22699101 від 18.05.2012р. Стверджував, що у спірних правовідносинах правильно обчислював і податок на прибуток, і податок на додану вартість, занижень грошових зобов`язань не допускав.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (фактичний та юридичний правонаступник контролюючого органу, який видав оскаржені рішення; далі за текстом - контролюючий орган, адміністративний орган, Управління, ГУ) з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що проведена планова перевірка показала на формування платником валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за рахунок показників первинних документів, складених у межах господарських операцій за нікчемними правочинами, які не причетні до господарської діяльності платника.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого набув правового статусу юридичної особи приватного права.

Основним напрямом господарської діяльності заявника є виробництво парфумерних та косметичних засобів.

З 30.03.2012 року по 11.05.2012 року Основ`янською МДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена перевірка діяльності заявника з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2010р.-31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010р.-31.12.2011р..

Результати перевірки оформлені актом №1220/233/22699101 від 18.05.2012 року (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення заявником низки податкових правопорушень, а саме (у контексті предмету спору): ст. 203, ч.1 ст. 207, ч.ч.1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України за рахунок включення до податкового обліку господарських операцій за нікчемними правочинами з постачальниками ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" (код ЄДРПОУ 37093546), ТОВ "Віп Союз" (код ЄДРПОУ 37240791), ТОВ "Фарма Трейдімпекс" (код ЄДРПОУ 37091349); п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4, п.135.5 ст.135, п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України за рахунок віднесення на розрахунки по податку на прибуток видатків за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на прибутку за ІV квартал 2010 року - 326.510,00грн., за І квартал 2011 року - 4.029,00грн., за ІІ квартал 2011 року - 278.615,00грн., за ІІІ квартал 2011 року - 692.400,00грн.,за ІV квартал 2011 року - 90.384,00грн.; п. п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок збільшення податкового кредиту з ПДВ на суми податку за податковими накладними, виписаними постачальниками за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку за жовтень 2010 року у розмірі 124.769,00грн., за листопад 2010 року у розмірі 130.339,00грн., за грудень 2010 року у розмірі 133.776,00грн., за січень 2011 року у розмірі 42.832,00грн., за лютий 2011 року у розмірі 3.223,00грн., за березень 2011 року у розмірі 136.063,00грн., за квітень 2011 року у розмірі 53.895,00грн., за травень 2011 року у розмірі 101.562,00грн., за жовтень 2011 року у розмірі 20.343,00грн., за листопад 2011 року у розмірі 71.282,00грн., за грудень 2011 року у розмірі 71.178,00грн.

27.06.2012р. з посиланням на згаданий Акт Основ`янською МДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області були видані податкові повідомлення - рішення від 27.06.2012 року №0000790221 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 1.473.565,50 грн. (основний платіж - 1.391.938,00грн., штраф - 81.627,50грн.) та від 27.06.2012 року №0000800221 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі - 1.027.185,75грн. (основний платіж - 889.263,00грн., штраф - 137.922,75грн.).

Як з`ясовано судом, доказами вчинення заявником податкових правопорушень згідно з текстом Акту є: 1) акт від 13.09.2011р. №9/23-02-05/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ Промтехноопт за червень 2011р.; 2) акт від 21.10.2011р. №111/23-02-05/3709255 про результати проведення зустрічної звірки з ТОВ Промтехноопт за липень-серпень 2011р.; 3) акт від 14.12.2011р. №324/23-03-05/37092055 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ Промтехноопт за жовтень 2011р.; 4) акт від 03.01.2012р. №6/2305/32029853 про результати проведення зустрічної звірки з ПП БС-Сервіс за серпень-вересень 2011р.

Із посиланням саме на ці докази контролюючий орган здійснив висновок про завищення заявником у відносинах із ТОВ Промтехноопт витрат за обліком з податку на прибуток на суму 2.024.200,00грн.

Будь-яких інших доказів контролюючий орган для донарахування за цим епізодом не використовував.

Також доказами вчинення заявником податкових правопорушень згідно з текстом Акту є: 1) акт від 13.12.2011р. №250/23-03-05/37093546 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ Бізнес-Консалтінг Плюс за вересень - жовтень 2011р.

Із посиланням саме на ці докази контролюючий орган здійснив висновок про завищення заявником у відносинах із ТОВ Бізнес-Консалтінг Плюс витрат за обліком з податку на прибуток на суму 1.853.802,55грн.

Будь-яких інших доказів контролюючий орган для донарахування за цим епізодом не використовував.

Окрім того, доказами вчинення заявником податкових правопорушень згідно з текстом Акту є: 1) акт від 28.03.2011р. №416/18-015/37091349 стосовно ТОВ Фарма Трейдімпекс за 05.07.2010р.-31.01.2011р.

Із посиланням саме на ці докази контролюючий орган здійснив висновок про завищення заявником у відносинах із ТОВ Фарма Трейдімпекс витрат за обліком з податку на прибуток на суму 1.306.040,64грн.

Будь-яких інших доказів контролюючий орган для донарахування за цим епізодом не використовував.

За епізодом взаємовідносин із ПП Агенство маркетингових досліджень (48.558,34грн. видатків за обліком із податку на прибуток) контролюючий орган виходив із недоведеності платником зв`язку отриманих послуг із господарською діяльністю.

За епізодом взаємовідносин із ТОВ ВІП Союз (2.250,00грн. видатків за обліком із податку на прибуток) контролюючий орган виходив із наявності акту від 29.02.2012р. №1062/23-4/37240791 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВІП Союз .

Будь-яких інших доказів контролюючий орган для донарахування за цим епізодом не використовував.

Окремими епізодами контролюючий орган кваліфікував у якості податкових правопорушень формування заявником податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних ТОВ Фарма Трейдімпекс на суму 261.208,12грн. податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання бета - каротину у жовтні 2010р.-листопаді 2010р., за рахунок податкових накладних ТОВ Хароптторг Ексім-Лтд на суму 393.694,24грн. податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання бета - каротину у грудні 2010р.-квітні 2011р., за рахунок податкових накладних ТОВ Промтехноопт на суму 579.639,60грн. податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання бета - каротину у березні 2011р.-жовтні 2011р., за рахунок податкових накладних ТОВ Стайл Груп на суму 169.371грн. податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання бета - каротину у жовтні 2011р.-грудні 2011р.

При цьому, контролюючим органом було зазначено про відсутність у заявника сертифікатів походження бета-каротину і до обрахунку прийнята інформація про ціну реалізації бета - каротину виробником ТОВ Віта-Маркет , яка є нижчою від ціни придбання бета-каротину заявником, що призвело до висновку про завищення ТОВ податкового кредиту з ПДВ на 388.884,00грн. усупереч п.п.7.4.1 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість та про завищення ТОВ податкового кредиту на 490.218,00грн. усупереч п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Не погодившись із правомірністю перелічених податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відносини з приводу справляння податку на прибуток до 31.12.2010р. унормовувались приписами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (далі за текстом - Закон №334/94-ВР), а відносини з приводу справляння податку на додану вартість до указаної дати регламентувались положеннями Закону України Про податок на додану вартість (далі за текстом - Закон №168/97-ВР).

З 01.01.2011р. відносини, які складаються з приводу сплати податку на прибуток, регламентовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), а відносини, котрі виникають з приводу сплати податку на додану вартість - положеннями розділу V ПК України.

Так, у розумінні п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 14.1.36 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацами першим, другим п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до абзаці першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналізуючи положення наведених вище норм закону у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат із податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до змісту та форми первинних документів викладені законодавцем у ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того ж у силу вимог абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Таким чином, і за приписами ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України і видаткова накладна (акт приймання робіт чи послуг), і податкова накладна у якості первинного документа повинні містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".

При цьому, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014р. № К/9991/80941/11 також указано, що за змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 201.11 ст. 201 ПК) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов`язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов`язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства Балтімор до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Розглядаючи справу, окружний адміністративний суд доходить до переконання про те, що усі використані у спірних правовідносинах контролюючим органом документи є неналежними, недопустимими, недостатніми і недостовірними доказами вчинення особою податкового правопорушення.

Так, стосовно посилань контролюючого органу на довідки зустрічних звірок, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ст.61 Податкового кодексу України зустрічна звірка є однією із способів податкового контролю.

Однак, приписи ст.75 Податкового кодексу України не містять жодних підстав для ототожнення події не проведення контролюючим органом зустрічної звірки (з будь-яких причин) з набуттям приводу для непідтвердження можливості (рівно як і для підтвердження неможливості) суб`єкта господарювання виконати зобов`язання за укладеними правочинами.

Отже, непроведення зустрічної звірки контролюючим органом не призводить до підтвердження факту відсутності у платник податків змоги здійснювати господарську діяльність.

До того ж суд зважає, що дії контролюючих органів з приводу проведення усіх перелічених вище зустрічних звірок визнання неправомірними судами у межах справ №2-а-16723/11/2070 (постанова від 13.02.2012р.), №2а-16733/11/2070 (постанова від 17.01.2012р.), справі №2а-5322/11/2070 (постанова від 29.06.2011р.).

Таким чином, ці управлінські дії контролюючих органів не можуть мати жодного юридичного значення, адже усі добуті за їх наслідками об`єктивні дані мають нездоланний і непереборний дефект походження.

Між тим, з огляду на обов`язковість вказівок Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду при вирішенні даної справи окружному адміністративному суду належить перевірити юридичні факти, як придбання заявником у якості платника податків товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності.

У контексті виконання цього завдання суд зважає на те, що у тексті Акту контролюючий орган взагалі не спростовував та не ставив під сумнів операцій з придбання бета-каротину, а також не зазначав не невідповідність придбаних заявником товарів (робіт, послуг) напряму господарської діяльності - власному виробництву парфумерної та косметичної продукції.

До того ж складені у спірних правовідносинах довідки зустрічних звірок контрагентів заявника не містять будь-яких об`єктивних даних, які б доводили неможливість виконання контрагентами заявника зобов`язань за правочинами.

Натомість у тексті цих довідок, податковими інспекціями різних районів з посиланням на неможливість проведення зустрічних звірок зроблено висновок про не підтвердження реальності господарських операцій, що прямо суперечить положенням ст.73 Податкового кодексу України, адже не проведення зустрічної зірки як по суті, так і за змістом означеної управлінської дії з контролю взагалі не здатне призвести до будь-яких висновків, окрім констатації неможливості проведення заходу податкового контролю.

До епізоду зносин з ТОВ Промтехноопт

Між заявником, УБ ТОВ "Пірана" (у якості покупця) та ТОВ Промтехноопт (у якості продавця) був укладений договір № 36 від 15.03.2011 року.

Обставини правоздатності і дієздатності сторін правочинів, реєстрації цих осіб у якості платників податків контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

Обставини фізичного існування бета-каротину та задіяння цього товару у технологічному циклі виробництва продукції контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

На підтвердження реальності господарських операцій заявником були подані до матеріалів справи копії: рахунків - фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, генеральної довіреності № 78 від 15.03.2011р. на отримання ТМЦ, подорожніх листів службового легкового автомобіля (а.с. 18-110, 112-156 т. 4), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 15 - 17 т. 4), наказу № 2/в від 02.01.2010 про закріплення водіїв (а.с. 137 т.1), штатного розкладу (а.с. 143 т.1), наказів № 75 від 09.09.2008 р. та № 87 від 19.08.2004 р. про прийняття на роботу водіїв (а.с. 185 - 186 т. 5), відомостей операцій по рахунку № 685 та 631 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (а.с. 175 - 182 т. 3), відомостями вибуття ТМЦ за 2010 - 2011 р. (а.с. 178-184 т. 5), складських документів (а.с. 159-174 т.3), (а.с. 177 т. 5).

Як встановлено в ході перевірки і ці обставини не заперечуються учасниками справи, отримані від ТОВ "Фарма Трейдімпекс" податкові накладні на суму 579.639,60грн. ПДВ були включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів (а.с. 133 т. 1, а.с. 196-250 т. 5, а.с. 1 - 72 т. 6), а суми ПДВ за ними включені до додатку 5 податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних звітних податкових періодів (а.с. 144 - 250 т.1, а.с. 1 - 39 т.2).

Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями звітів виробництва (випуск) та копією схеми використання бета-каротину у виробництві (а.с. 183 - 214 т. 3).

Судження контролюючого органу про вчинення заявником податкового правопорушення за цим епізодом ґрунтується виключно на тому, що ціна придбання бета-каротину перевищувала рівень ціни відпуску цього товару одним із низки виробників, а саме: ТОВ Віта-Маркет .

З цього приводу суд зазначає, що процедура визначення звичайної ціни була включена законодавцем до тексту ст.39 Податкового кодексу України, котра набирала чинності лише з 01.01.2013р.

При цьому, п.8 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України було визначено, що до вступу в дію ст.39 цього кодексу застосовується п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно ж до п.п.1.20.1 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п.1.20.2 ст.1 названого закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов`язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд відмічає, що текст Акту податкової перевірки не містить жодних аргументованих висновків контролюючого органу відносно порівняння параметрів обсягів товарних партій, строків виконання зобов`язань, умов платежів, інших об`єктивних умов поставки товару у відносинах міх заявником та ТОВ "Промтехноопт", а також у взаємовідносинах між ТОВ Віта-Маркет (у якості лише одного із виробників бета-каротину) та його контрагентів.

На вимогу суду сертифікати відповідності на бета- каротин заявником до матеріалів справи не подані.

Але оскільки ці документи не належать до кола первинних, то сама по собі їх відсутність не здатна спричинити втрату платником права на формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доказом цьому є сам зміст управлінської дії контролюючого органу, котрий не виявив порушень у формуванні заявником видатків з придбання бета-каротину і виявив порушення у формуванні лише частини податкового кредиту з придбання бета-каротину, а не поставив під сумнів додержання податкової дисципліни у повному обсязі проведеної платником господарської операції.

Окремо суд зважає на те, що в Акті перевірки контролюючий орган не навів жодних суджень з приводу обов`язковості існування у спірних правовідносинах такого документу як сертифікат відповідності на бета-каротин.

Суд у силу приписів ст.ст.6, 18, 19, 124 Конституції України обєквтино нездатний за власною ініціативою усунути той недолік виконання управлінської функції, котрий був допущений адміністративним органом.

Таким чином, з приєднаних до справи документів, які були використані контролюючим органом при винесенні оскаржених рішень, не вбачається існування підстав для висновку про те, що господарські операції за цим епізодом у реальності не відбулись, а первинні документи мають явні та очевидні дефекти походження, змісту чи форми, містять недостовірні відомості чи були складені виключно про людське око .

Також судом в матеріалах справи не виявлено достатніх та достовірних доказів придбання заявником бета-каротину (факт чого не заперечується контролюючим органом) за безпідставно та штучно завищеною ціною.

Отже, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом контролюючим органом в установленому законом порядку не спростовані юридичні факти придбання заявником послуг, об`єктивно необхідних для організації власної господарської діяльності з виробництва парфумерної та косметичної продукції.

Відтак, подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати недоведеною.

До епізоду зносин з ТОВ Бізнес Консалтінг Плюс

Між заявником, УБ ТОВ "Пірана" (у якості замовника) та ТОВ "Бізнес Консалтінг Плюс" (у якості виконавця) були укладені договори: №126 від 05.09.2011р., №134 від 08.09.2011р., №128 від 05.09.2011р., №127 від 05.09.2011р., предметом яких є роботи по - мийці, очистці, дезінфекції баків для відстоювання та накоплення рідин (шампунів, миючих засобів); - професійному прибиранню приміщень; - поточному ремонту та обслуговуванню кондиціонерів (спліт-систем); - технічному обслуговуванню електроштабелерів та електровізків; - технічному обслуговуванню холодильних агрегатів та установок охолодження пресформ; - технічному обслуговуванню компресорних установок; - обслуговуванню автоматичних ліній розливу; технічному обслуговуванню вентиляційних установок у виробничих приміщеннях - технічному обслуговуванню станків; - технічному обслуговуванню апарата для змішування чистящих засобів.

Обставини правоздатності і дієздатності сторін правочинів, реєстрації цих осіб у якості платників податків контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

Обставини фізичного існування переліченого обладнання та задіяння цього обладнання у технологічному циклі виробництва продукції контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

На підтвердження реальності господарських операцій заявником були подані до матеріалів справи копії: протоколу погодження договірної ціни по договору №126 від 05.09.2011 року, технічного завдання до договору №126 від 05.09.2011 року, кошторису до договору №126 від 05.09.2011 року, акта прийому-передачі №1 до договору №126 від 025.09.2011 року, акта прийому передачі №1 до договору №126 від 05.09.2011 року; договору погодження договірної ціни до договору №127 від 05.09.2011 року, технічного завдання до договору №127 від 05.09.2011 року, кошторису до договору №127 від 05.09.2011 року, акта прийому передачі №1 до договору №127 від 05.09.2012 року; протоколу погодження договірної ціни до договору №128 від 05.09.2011 року, технічного завдання до договору №128 від 05.09.2011 року, кошторису до договору №128 від 05.09.2011 року, акта прийому передачі №1 до договору №128 від 05.09.2011 року; протоколу погодження договірної ціни до договору №134 від 08.09.2011 року, технічного завдання до договору № 134 від 08.09.2011 року, кошторису до договору №134 від 08.09.2011 року, акта прийому-передачі №1 до договору №134 від 08.09.2011 року, копіями податкових накладних, платіжних доручень (а.с. 157-183 т. 4), відомостей операцій по рахунку № 685 та 631 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (а.с. 175 - 182 т. 3).

Будь-яких зауважень до змісту, форми чи інших параметрів перелічених первинних документів контролюючим органом у тексті Акту перевірки не викладено.

Як встановлено в ході перевірки і ці обставини не заперечуються учасниками справи, отримані від ТОВ Бізнес Консалтінг Плюс податкові накладні були включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів (а.с. 132 т.1, а.с. 196-250 т.5, а.с. 1-72 т.6), а суми ПДВ за ними у розмірі 106.338,00грн. включені до додатку 5 податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних звітних податкових періодів (а.с. 144-250 т.1, а.с. 1-39 т.2).

Таким чином, з приєднаних до справи документів, які були використані контролюючим органом при винесенні оскаржених рішень, не вбачається існування підстав для висновку про те, що господарські операції у реальності не відбулись, а первинні документи мають явні та очевидні дефекти походження, змісту чи форми, містять недостовірні відомості чи були складені виключно про людське око .

Отже, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом контролюючим органом в установленому законом порядку не спростовані юридичні факти придбання заявником послуг, об`єктивно необхідних для організації власної господарської діяльності з виробництва парфумерної та косметичної продукції.

Відтак, подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати недоведеною.

До епізоду зносин з ТОВ Фарма Трейдінмекс

Між заявником, УБ ТОВ "Пірана" (у якості покупця) та ТОВ "Фарма Трейдімпекс" (у якості продавця) був укладений договір купівлі-продажу № 12 від 12.08.2010 року, згідно п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сировину та матеріали (а.с. 184 т. 4).

Обставини правоздатності і дієздатності сторін правочинів, реєстрації цих осіб у якості платників податків контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

Обставини фізичного існування бета-каротину та задіяння цього товару у технологічному циклі виробництва продукції контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

На підтвердження реальності господарських операцій заявником були подані до матеріалів справи копії: податкових накладних, видаткових накладних, подорожніх листів службового легкового автомобіля, платіжних доручень, генеральної довіреності на отримання ТМЦ (а.с. 185-210 т. 4), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 15 - 17 т. 4), наказу № 2/в від 02.01.2010 про закріплення водіїв (а.с. 137 т.1), штатного розкладу (а.с. 143 т.1), наказів № 75 від 09.09.2008 р. та № 87 від 19.08.2004 р. про прийняття на роботу водіїв (а.с. 185 - 186 т. 5), відомостей операцій по рахунку № 685 та 631 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (а.с. 175 - 182 т. 3), відомостями вибуття ТМЦ за 2010 - 2011 р. (а.с. 178-184 т. 5), документами складського обліку (а.с. 159-174 т.3, а.с. 176 т. 5).

Будь-яких зауважень до змісту, форми чи інших параметрів перелічених первинних документів контролюючим органом у тексті Акту перевірки не викладено.

Як встановлено в ході перевірки і ці обставини не заперечуються учасниками справи, отримані від ТОВ "Фарма Трейдімпекс" податкові накладні на суму 261.208,12грн. ПДВ були включені до реєстру отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів (а.с. 136 т. 1, а.с. 196-250 т. 5, а.с. 1 - 72 т.6), а суми ПДВ за ними включені до додатку 5 податкових декларацій з податку на додану вартість звітних податкових періодів (а.с. 144 - 250 т.1, а.с. 1 - 39 т.2).

Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями звітів виробництва (випуск) та копією схеми використання бета-каротину у виробництві (а.с. 183 - 214 т. 3).

Судження контролюючого органу про вчинення заявником податкового правопорушення за цим епізодом ґрунтується виключно на тому, що ціна придбання бета-каротину перевищувала рівень ціни відпуску цього товару одним із низки виробників, а саме: ТОВ Віта-Маркет .

З цього приводу суд зазначає, що процедура визначення звичайної ціни була включена законодавцем до тексту ст.39 Податкового кодексу України, котра набирала чинності лише з 01.01.2013р.

При цьому, п.8 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України було визначено, що до вступу в дію ст.39 цього кодексу застосовується п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно ж до п.п.1.20.1 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п.1.20.2 ст.1 названого закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов`язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд відмічає, що текст Акту податкової перевірки не містить жодних аргументованих висновків контролюючого органу відносно порівняння параметрів обсягів товарних партій, строків виконання зобов`язань, умов платежів, інших об`єктивних умов поставки товару у відносинах міх заявником та ТОВ "Фарма Трейдімпекс", а також у взаємовідносинах між ТОВ Віта-Маркет (у якості лише одного із виробників бета-каротину) та його контрагентів.

На вимогу суду сертифікати відповідності на бета- каротин заявником до матеріалів справи не подані.

Але оскільки ці документи не належать до кола первинних, то сама по собі їх відсутність не здатна спричинити втрату платником права на формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доказом цьому є сам зміст управлінської дії контролюючого органу, котрий не виявив порушень у формуванні заявником видатків з придбання бета-каротину і виявив порушення у формуванні лише частини податкового кредиту з придбання бета-каротину, а не поставив під сумнів додержання податкової дисципліни у повному обсязі проведеної платником господарської операції.

Окремо суд зважає на те, що в Акті перевірки контролюючий орган не навів жодних суджень з приводу обов`язковості існування у спірних правовідносинах такого документу як сертифікат відповідності на бета-каротин.

Суд у силу приписів ст.ст.6, 18, 19, 124 Конституції України обєквтино нездатний за власною ініціативою усунути той недолік виконання управлінської функції, котрий був допущений адміністративним органом.

Таким чином, з приєднаних до справи документів, які були використані контролюючим органом при винесенні оскаржених рішень, не вбачається існування підстав для висновку про те, що господарські операції за цим епізодом у реальності не відбулись, а первинні документи мають явні та очевидні дефекти походження, змісту чи форми, містять недостовірні відомості чи були складені виключно про людське око .

Також судом в матеріалах справи не виявлено достатніх та достовірних доказів придбання заявником бета-каротину (факт чого не заперечується контролюючим органом) за безпідставно та штучно завищеною ціною.

Отже, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом контролюючим органом в установленому законом порядку не спростовані юридичні факти придбання заявником послуг, об`єктивно необхідних для організації власної господарської діяльності з виробництва парфумерної та косметичної продукції.

Відтак, подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати недоведеною.

До епізоду зносин з ПП Агенство маркетингових досліджень

Між заявником, УБ ТОВ "Пірана" (у якості замовника) та ПП "Агентство маркетингових досліджень" (у якості виконавця) був укладений договір № 124 від 02.01.2011 року про надання маркетингових послуг.

На підтвердження реальності господарських операцій заявником були подані до матеріалів справи копії: звітів визначення обсягів продажу продукції за січень 2011 року, звіту проведення моніторингу по визначенню кількості фейсів товарної позиції в розрізі торгівельних точок за січень 2011 року, звіту визначення обсягів продажу продукції за лютий 2011 року, звіту визначення залишків продукції ТМ Пірана в торгівельних точках мережі АТБ - Маркет за лютий 2011 р., звіту визначення обсягів продажу продукції за березень 2011 року, звіту визначення відносної динаміки продажів продукції, звітів визначення обсягів продажу продукції за квітень 2011 року, звіту визначення обсягів продажу продукції за травень 2011 року, звіту визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ Пірана в торгівельних точках мережі АТБ - Маркет за травень 2011 року, звіту визначення обсягів продажу продукції за червень 2011 року, звіту визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ Пірана в торгівельних точках мережі АТБ - Маркет за червень 2011 року, акта здачі-прийняття виконаних робіт №003057 від 31.01.2011 року, акта здачі-прийняття виконаних робіт № 015029 від 28.02.2011 року, акта здачі-прийняття виконаних робіт №025031 від 31.03.2011 року, акта здачі-прийняття виконаних робіт №042034 від 30.04.2011 року, акта здачі-прийняття виконаних робіт №049032 від 31.05.2011 року, акта здачі-прийняття виконаних робіт № 060036 від 30.06.2011 року, податкових накладних, копією звіту про виконані дослідження, складеного у червні 2011 року, платіжних доручень, рахунків на оплату (т.3 а.с.1-93), відомостей операцій по рахунку № 685 та 631 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (а.с. 175-182 т.3).

Будь-яких зауважень до змісту, форми чи інших параметрів перелічених первинних документів контролюючим органом у тексті Акту перевірки не викладено.

Як встановлено в ході перевірки і ці обставини не заперечуються учасниками справи, за даним епізодом взаємовідносин заявник сформував 48.558,34грн. витрат в обліку з податку на прибуток та 9.711,00грн. податкового кредиту з ПДВ.

На вимогу суду у цілях з`ясуваня об`єктивної істини заявником подані пояснення, відповідно до яких наслідком споживання маркетингової послуги є збільшення обсягу реалізованої продукції.

Ці обставини засвідчені довідкою від 16.12.2019р. №350 та реєстром видаткових накладних на продаж.

Беручи до уваги, що вартість маркетингових досліджень поза розумним сумнівом не перевищує межі розумності, обачливості та здорового глузду, а предмет маркетингових досліджень узгоджується з напрямом господарської діяльності заявника, суд не знаходить підстав для визнання обґрунтованими суджень контролюючого органу за цим епізодом.

До епізоду зносин з ТОВ Харопторг Ексім-ЛТД

Між заявником, УБ ТОВ "Пірана" (у якості покупця) та ТОВ "Хароптторг Ексім-ЛТД" (у якості продавця) було укладено договір №16/10 від 01.12.2010 року (а.с. 94 т. 3).

Обставини правоздатності і дієздатності сторін правочинів, реєстрації цих осіб у якості платників податків контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

Обставини фізичного існування бета-каротину та задіяння цього товару у технологічному циклі виробництва продукції контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

На підтвердження реальності господарських операцій заявником були подані до матеріалів справи копії: податкових накладних, видаткових накладних, подорожніх листів службового легкового автомобіля, платіжних доручень, генеральної довіреності на отримання ТМЦ (а.с. 95-132 т. 3), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 15 - 17 т. 4), наказу № 2/в від 02.01.2010 про закріплення водіїв (а.с. 137 т.1), штатного розкладу (а.с. 143 т.1), наказів № 75 від 09.09.2008 р. та № 87 від 19.08.2004 р. про прийняття на роботу водіїв (а.с. 185 - 186 т. 5), відомостей операцій по рахунку № 685 та 631 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (а.с. 175 - 182 т. 3), відомостями вибуття ТМЦ за 2010 - 2011 р. (а.с. 178-184 т. 5), складськими документами (а.с. 159-174 т.3).

Будь-яких зауважень до змісту, форми чи інших параметрів перелічених первинних документів контролюючим органом у тексті Акту перевірки не викладено.

Як встановлено в ході перевірки і ці обставини не заперечуються учасниками справи, отримані від ТОВ "Фарма Трейдімпекс" податкові накладні на суму 393.694,24грн. ПДВ були включені до реєстру отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів (а.с. 131 т. 1, а.с. 196-250 т. 5, а.с. 1 - 72 т.6), а суми ПДВ за ними включені до додатку 5 податкових декларацій з податку на додану вартість звітних податкових періодів (а.с. 144 - 250 т.1, а.с. 1 - 39 т.2).

Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями звітів виробництва (випуск) та копією схеми використання бета-каротину у виробництві (а.с. 183 - 214 т. 3).

Судження контролюючого органу про вчинення заявником податкового правопорушення за цим епізодом ґрунтується виключно на тому, що ціна придбання бета-каротину перевищувала рівень ціни відпуску цього товару одним із низки виробників, а саме: ТОВ Віта-Маркет .

З цього приводу суд зазначає, що процедура визначення звичайної ціни була включена законодавцем до тексту ст.39 Податкового кодексу України, котра набирала чинності лише з 01.01.2013р.

При цьому, п.8 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України було визначено, що до вступу в дію ст.39 цього кодексу застосовується п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно ж до п.п.1.20.1 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п.1.20.2 ст.1 названого закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов`язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд відмічає, що текст Акту податкової перевірки не містить жодних аргументованих висновків контролюючого органу відносно порівняння параметрів обсягів товарних партій, строків виконання зобов`язань, умов платежів, інших об`єктивних умов поставки товару у відносинах міх заявником та ТОВ "КФ Стайл Груп", а також у взаємовідносинах між ТОВ Віта-Маркет (у якості лише одного із виробників бета-каротину) та його контрагентів.

На вимогу суду сертифікати відповідності на бета- каротин заявником до матеріалів справи не подані.

Але оскільки ці документи не належать до кола первинних, то сама по собі їх відсутність не здатна спричинити втрату платником права на формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доказом цьому є сам зміст управлінської дії контролюючого органу, котрий не виявив порушень у формуванні заявником видатків з придбання бета-каротину і виявив порушення у формуванні лише частини податкового кредиту з придбання бета-каротину, а не поставив під сумнів додержання податкової дисципліни у повному обсязі проведеної платником господарської операції.

Окремо суд зважає на те, що в Акті перевірки контролюючий орган не навів жодних суджень з приводу обов`язковості існування у спірних правовідносинах такого документу як сертифікат відповідності на бета-каротин.

Суд у силу приписів ст.ст.6, 18, 19, 124 Конституції України обєквтино нездатний за власною ініціативою усунути той недолік виконання управлінської функції, котрий був допущений адміністративним органом.

Таким чином, з приєднаних до справи документів, які були використані контролюючим органом при винесенні оскаржених рішень, не вбачається існування підстав для висновку про те, що господарські операції за цим епізодом у реальності не відбулись, а первинні документи мають явні та очевидні дефекти походження, змісту чи форми, містять недостовірні відомості чи були складені виключно про людське око .

Також судом в матеріалах справи не виявлено достатніх та достовірних доказів придбання заявником бета-каротину (факт чого не заперечується контролюючим органом) за безпідставно та штучно завищеною ціною.

Отже, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом контролюючим органом в установленому законом порядку не спростовані юридичні факти придбання заявником послуг, об`єктивно необхідних для організації власної господарської діяльності з виробництва парфумерної та косметичної продукції.

Відтак, подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати недоведеною.

До епізоду зносин з ТОВ Комерційна фірма Стайл Груп

Між, заявником, УБ ТОВ "Пірана" (у якості покупця) та ТОВ "Комерційна фірма Стайл Груп" (у якості продавця) був укладений договір №52/10 від 18.10.2011 року (а.с. 133 т.3).

Обставини правоздатності і дієздатності сторін правочинів, реєстрації цих осіб у якості платників податків контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

Обставини фізичного існування бета-каротину та задіяння цього товару у технологічному циклі виробництва продукції контролюючим органом у ході перевірки не заперечувались.

На підтвердження реальності господарських операцій заявником були подані до матеріалів справи копії: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, генеральної довіреності на отримання ТМЦ, подорожніх листів, рахунком-фактури (а.с. 134-158 т.3), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 15 - 17 т. 4), наказу № 2/в від 02.01.2010 про закріплення водіїв (а.с. 137 т.1), штатного розкладу (а.с. 143 т.1), наказів № 75 від 09.09.2008 р. та № 87 від 19.08.2004 р. про прийняття на роботу водіїв (а.с. 185 - 186 т. 5), відомостей операцій по рахунку № 685 та 631 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року (а.с. 175 - 182 т. 3), відомостями вибуття ТМЦ за 2010 - 2011 р. (а.с. 178-184 т. 5), складських документів (а.с. 159-174 т.3).

Як встановлено в ході перевірки і ці обставини не заперечуються учасниками справи, отримані від ТОВ "Комерційна фірма Стайл Груп" податкові накладні на суму ПДВ - 169.371,80грн. були включені до реєстру отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів (а.с. 134 т. 1, а.с. 196-250 т. 5, а.с. 1 - 72 т. 6), а суми ПДВ за ними включені до додатку 5 податкових декларацій з податку на додану вартість звітних податкових періодів (а.с. 144 - 250 т.1, а.с. 1 - 39 т.2).

Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями звітів виробництва (випуск) та копією схеми використання бета-каротину у виробництві (а.с. 183 - 214 т. 3).

Судження контролюючого органу про вчинення заявником податкового правопорушення за цим епізодом ґрунтується виключно на тому, що ціна придбання бета-каротину перевищувала рівень ціни відпуску цього товару одним із низки виробників, а саме: ТОВ Віта-Маркет .

З цього приводу суд зазначає, що процедура визначення звичайної ціни була включена законодавцем до тексту ст.39 Податкового кодексу України, котра набирала чинності лише з 01.01.2013р.

При цьому, п.8 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Податкового кодексу України було визначено, що до вступу в дію ст.39 цього кодексу застосовується п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно ж до п.п.1.20.1 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п.1.20.2 ст.1 названого закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов`язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд відмічає, що текст Акту податкової перевірки не містить жодних аргументованих висновків контролюючого органу відносно порівняння параметрів обсягів товарних партій, строків виконання зобов`язань, умов платежів, інших об`єктивних умов поставки товару у відносинах міх заявником та ТОВ "КФ Стайл Груп", а також у взаємовідносинах між ТОВ Віта-Маркет (у якості лише одного із виробників бета-каротину) та його контрагентів.

На вимогу суду сертифікати відповідності на бета- каротин заявником до матеріалів справи не подані.

Але оскільки ці документи не належать до кола первинних, то сама по собі їх відсутність не здатна спричинити втрату платником права на формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доказом цьому є сам зміст управлінської дії контролюючого органу, котрий не виявив порушень у формуванні заявником видатків з придбання бета-каротину і виявив порушення у формуванні лише частини податкового кредиту з придбання бета-каротину, а не поставив під сумнів додержання податкової дисципліни у повному обсязі проведеної платником господарської операції.

Окремо суд зважає на те, що в Акті перевірки контролюючий орган не навів жодних суджень з приводу обов`язковості існування у спірних правовідносинах такого документу як сертифікат відповідності на бета-каротин.

Суд у силу приписів ст.ст.6, 18, 19, 124 Конституції України обєквтино нездатний за власною ініціативою усунути той недолік виконання управлінської функції, котрий був допущений адміністративним органом.

Таким чином, з приєднаних до справи документів, які були використані контролюючим органом при винесенні оскаржених рішень, не вбачається існування підстав для висновку про те, що господарські операції за цим епізодом у реальності не відбулись, а первинні документи мають явні та очевидні дефекти походження, змісту чи форми, містять недостовірні відомості чи були складені виключно про людське око .

Також судом в матеріалах справи не виявлено достатніх та достовірних доказів придбання заявником бета-каротину (факт чого не заперечується контролюючим органом) за безпідставно та штучно завищеною ціною.

Отже, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом контролюючим органом в установленому законом порядку не спростовані юридичні факти придбання заявником послуг, об`єктивно необхідних для організації власної господарської діяльності з виробництва парфумерної та косметичної продукції.

Відтак, подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати недоведеною.

До епізоду зносин з ТОВ Віп Союз

Між, заявником, УБ ТОВ "Пірана" (у якості замовника) та ТОВ Віп Союз (у якості виконавця - перевізника) мали місце взаємовідносини з приводу надання транспортних послуг, що засвідчено копіми: рахунка-фактури від 30.08.2011р. №36, податкової накладної від 30.08.2011р. №137, акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000049 від 30.08.2011р., платіжного доручення №2665 від 20.09.2011р., видаткової накладної № сН2438 від 29.08.2011р. на ПП Гудвіл м. Луганськ, товарно-транспортної накладної № РсН 2438 від 29.08.2011 р. (а.с. 152 - 157 т. 5).

У цих документах чітко ідентифікований як транспортний засіб, так і водій.

Однак, у тексті Акту контролюючим органом не спростовано ані реальності існування автомобіля, ані реальності існування водія.

Жодних передбачених чинним законодавством засобів перевірки достовірності відомостей цих документів (як-то ініціювання проведення зустрічної звірки з отримувачем товару у порядку ст.ст.73 Податкового кодексу України) контролюючим органом не здійснювалось.

Таким чином, з приєднаних до справи документів, які були використані контролюючим органом при винесенні оскаржених рішень, не вбачається існування підстав для висновку про те, що господарські операції у реальності не відбулись, а первинні документи мають явні та очевидні дефекти походження, змісту чи форми, містять недостовірні відомості чи були складені виключно про людське око .

Отже, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом контролюючим органом в установленому законом порядку не спростовані юридичні факти придбання заявником послуг, об`єктивно необхідних для організації власної господарської діяльності з виробництва парфумерної та косметичної продукції.

Відтак, подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати недоведеною.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом , у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей .

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскаржених актів, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цих актів, оскільки обмежившись виключно формальним посиланням на акти неможливості проведення зустрічних звірок постачальників контрагента та невідповідність відпускної ціни лише одного із виробників бета-каротину ціні придбання заявником бета-каротину, контролюючий орган зробив явно та очевидно передчасний висновок про вчинення особою податкового правопорушення.

У той же час, наведені ж приватною особою доводи не відкидають гіпотетично припустимої можливості існування в умовах реальної дійсності.

Власна перевірка судом ймовірності чи вирогідності існування тих факторів, які не взяті до уваги контролюючим органом, не вбачається за можливе, адже згідно з ст.ст.6, 8, 19, 124 Конституції України, ст.ст.20, 54, 58 Податкового кодексу України суд не може перебирати на себе функції адміністративного органу та виконувати той обсяг управлінських повноважень, котрий не був реалізований владним суб`єктом у даному конкретному випадку.

Тому, оскільки сам контролюючий орган фактично визнав реальність господарських операцій з придбання бета-каротину, констатувавши порушення у формуванні податкового кредиту з ПДВ лише в частині власних розрахунків із перевищення ціни придбання бета-каротину заявником над ціною продажу бета-каротину одним із виробників - ТОВ Віта-Маркет і залишивши у складі задекларованих заявником показників податкового кредиту з ПДВ решту різниці, то указана обставина сприймається судом як додаткова підства для скасування оскаржених рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, положення належної норми права витлумачив невірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння платника.

Отже, у спірних правовідносинах допущені порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківської області від 27.06.2012 року №0000790221 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1.473.565,50 грн. (основний платіж - 1.391.938,00грн., штраф - 81.627,50грн.).

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківської області від 27.06.2012 року №0000800221 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1.027.185,75грн. (основний платіж - 889.263,00грн., штраф - 137.922,75грн.).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 24.01.2020 року.

Суддя О.В.Старосєльцева