Рішення

від 24.01.2020 по справі 520/12470/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

24 січня 2020 р. справа № 520/12470/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису,-

встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Концерн Авек та Ко (далі за текстом - заявник, суб`єкт господарювання, ПрАТ, Товариство) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №812Пр-У від 20.09.2019р.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що перевірка була проведена з порушенням процедури, без участі представника Товариства.

Відповідач, Харківська міська рада в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Інспекція; особа, наділена у розумінні ст.43 КАС України адміністративною процесуальною дієздатністю у якості органу місцевого самоврядування, до організаційно-штатної структури якого входить орган архітектурно-будівельного нагляду) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення, зазначив що, факт самочинного будівництва нежитлових будівель за №№1 і 2 по пр-ту Ювілейному у м.Харкові кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:09:001:0095 має місце у дійсності був правомірно виявлений та правильно задокументований адміністративним органом. Стверджував, що обставина участі представника Товариства у перевірці на факт невиконання названого припису жодним чином не впливає.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:09:001:0095 та адресою: проспект Ювілейний у м.Харкові перебуває на праві постійного користування у ПрАТ Концерн Авек та Ко на підставі державного ату на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: I-XP №004124, виданого 16.11.1999р. Цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

У межах згаданої земельної ділянки споруджено нежитлові будівлі за №№1 і 2.

Позивач в додаткових письмових поясненнях зазначив, що дані будівлі ПрАТ Концерн Авек та Ко збудовані не були, право власності на них у позивача відсутнє. Позивачем вчинялися заходи щодо встановлення власників цих будівель, власників виявити не вдалося. На сьогодні позивачем вчиняються дії щодо демонтування вказаних будівель.

25.07.2019р. у Харківській міській раді було зареєстровано письмове звернення Громадської організації Сила - в єдності від 25.07.2019р. без вихідного реєстраційного номеру з приводу незаконної забудови земельної ділянки з кадастровим номером - 6310136600:09:001:0095

У тексті цього звернення міститься посилання на справи Господарського суду Харківської області №922/2016/18, №922/1180/19, №922/1179/19, №922/1434/19, з яких громадській організації стало відомо про факти незаконної забудови.

Доповнення до цього письмового звернення із фотокопіями будівель було зареєстровано у Харківській міській раді 15.08.2019р.

05.09.2019р. Інспекцією було видано наказ №365 з приводу проведення позапланової перевірки з питання дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів, правил на земельній ділянці з кадастровим номером - 6310136600:09:001:0095.

Цією ж датою було оформлено направлення на перевірку №812-к, згідно з яким строк перевірки складав 09.09.2019р.-20.09.2019р.

Листом від 11.09.2019р. Інспекція сповістила Товариство про призначення перевірки.

У тексті позову заявник стверджує про отримання цього направлення 17.09.2019р.

Ці обставини підтверджуються і копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Під час проведення перевірки працівником Інспекції було проведено фотозйомку будівель - предмету перевірки.

Результати перевірки оформлені актом №812-А від 20.09.2019р. (далі за текстом - Акт).

У тексті цього Акту адміністративним органом викладені судження про те, що будівля №1 та будівля №2 є об`єктами класу відповідальності СС1, мають ознаки самочинного будівництва, зведені з порушенням п.1 ч.1 ст.34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ч.1 ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність , абз.2 п.5, п.13 Порядку виконання будівельних робіт (затверджено постановою КМУ від 13.04.2001р. №466; далі за текстом - Порядок №466).

20.09.2019р. Інспекцією з посиланням на Акт було видано оскаржений припис №812Пр-у про усунення порушень, допущених у будівництві будівель №1 та №2 по пр-ту Ювілейному у м. Харкові на земельній ділянці з кадастровим номером - 6310136600:09:001:0095.

Не погодившись з правомірністю цього рішення Інспекції, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень органів архітектурно будівельного - контролю на перевірку дотримання особами вимог закону у сфері будівельної справи, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Так, за визначенням ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Наведене визначення за критерієм - предмет правового регулювання має пріоритет у застосування порівняно із визначенням державного нагляду (контролю), наведеного у ч.1 ст.1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

При цьому, у силу ч.4 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Водночас із цим, ч.5 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч. 13 і 14 ст.4, ч.ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1-4, 6 ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Обов`язковість проведення планового чи позапланового заходу нагляду (контролю) у присутності керівника суб`єкта господарювання (або особи, уповноваженої керівником) передбачена ч.11 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відтак, із змісту ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не витікає існування у заявника суб`єктивного права (або матеріального інтересу) на обов`язкову участь у заході нагляду (контролю) у сфері будівельної справи.

Однак, відносини з приводу проведення органами архітектурно-будівельного контролю перевірок додатково деталізовані нормами Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (затверджений постановою КМУ від 23.05.2011р. №553; далі за текстом - Порядок №553), згідно з п.9 якого державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Таким чином, присутність представників суб`єктів містобудування під час проведення перевірки обумовлені дією спеціальної норми права - п.9 Порядку №553.

Це ж положення відтворено і у тексті п.13 Порядку №553, де указано, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач отримав направлення на проведення перевірки 17.09.2019р. З направлення на проведення перевірки та акту вбачається, що перевірка здійснювалась у період з 09 по 20 вересня 2019 року.

При цьому суд відмічає, що отримавши направлення на проведення перевірки 17 вересня 2019 року позивач направив свого уповноваженого представника на місце проведення перевірки, який з 09.00 до 18.00 год. перебував на об`єкті та представника інспекції не вияв, про що було складено акт від 23.09.2019р. З акту не вбачається, конкретної календарної дати (дат) коли представник позивача перебував на об`єкті.

Суд відмічає, що термін проведення позапланової перевірки вказаний у супровідному листі до направлення дійсно відрізняється від терміну вказаному в направленні. Однак, дана обставина не впливає на вирішення спору по суті, оскільки термін проведення перевірки зазначений в направленні на проведення перевірки та в акті перевірки співпадають - з 09 по 20 вересня 2019 року.

Продовжуючи розгляд справи по суті, суд вважає, що до відносин з приводу кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва слід застосовувати, насамперед, приписи ст.376 Цивільного кодексу України і положення ч.7 ст.34, ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, у розумінні ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, зі змісту наведеної норми закону витікає, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил, котрі зумовлюють неможливість збереження об`єкту як речі матеріального світу.

Виконання особою будівельних робіт із зведення об`єкта нерухомості без подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт (відносно об"єктів класу наслідків СС1 , відносно об`єктів за будівельним паспортом, відносно об`єктів, які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт будівельних) або без видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт (відносно будівельних робіт класу наслідків СС2 та СС3 ) призводить до утворення ознак самочинного будівництва також і у силу приписів ч.7 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, як зазначено у ч.8 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. За приписами ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

У силу ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, саме позивач у постійному користуванні якого знаходиться дана земельна ділянка повинен забезпечити дотримання закону на території цієї землі.

Підпунктом а п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що у спірних правовідносинах владним суб`єктом забезпечено дотримання вимог як ч. 2 ст. 19 Конституції України.

На позивача оскарженим рішенням Інспекції не покладено ніяких заходів юридичної відповідальності, а зобов`язання привести майно у належний стан не може кваліфікуватись як погіршення правового становища особи, адже стан речі матеріального світу повинен відповідати вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписи ч. 1 ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України вимагають від адміністративного суду забезпечити захист прав та інтересів невладного суб`єкта.

Проте спірних правовідносинах інтерес позивача суперечить закону, а відтак, заявлена вимога не підлягає до задоволення.

Отже, факт порушення прав та охоронюваних інтересів позивача не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом.

Наведені обставини є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 24 січня 2020 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя О.В. Старосєльцева