Постанова

від 22.01.2020 по справі 761/38984/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/38984/19 Головуючий у І інстанції Юзькова О.Л.

Провадження №22-ц/824/ 715 /2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що між сторонами було укладено 15 травня 2019 року договір позики, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу Білоконь В.В. та зареєстрованого в реєстрі під №2669, за умовами вказаного договору позики ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 658650 грн. 38 коп. строком до 01 вересня 2019 року. Однак, станом на день звернення до суду з позовом відповідач отримані в позику кошти не повернув.

На підставі викладеного в позові, ОСОБА_1 просить суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 658650 грн. 38 коп., три відсотки річних у розмірі 1786 грн. 48 коп., пеню у розмірі 43470 грн. 90 коп.

Одночасно зі зверненням до суду з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за договором позики, відмовляється повертати грошові кошти, не вжиття заходів забезпечення позову унеможливить здійснення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких було пред`явлено позов.

В заяві зазначає, що за відповідачем відсутнє будь-яке зареєстроване нерухоме майно, разом з тим, відповідач є єдиним учасником (засновником) ТОВ ТЕХНОЛАЙФ , розмір внеску до статутного фонду становить 100000 грн. Окрім того, позивачу відомо, що у володінні відповідача перебуває транспортний засіб DODGE, 2005 рок випуску, легковий універсал-В зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , ринкова вартість якого не більше 180000 грн.

На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 просив суд першої інстанції забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_2 на праві приватної власності транспортний засіб DODGE, 2005 рок випуску, легковий універсал-В зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 та накласти арешт на частку в статутному капіталі ТОВ ТЕХНОЛАЙФ , частка 100%, розмір внеску до статутного капіталу 100000 грн., яка належить ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги банк зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову не врахував всіх обставин, що мають значення для справи та дійшов передчасного висновку про недоведеність ОСОБА_1 необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Так, судом першої інстанції не було враховано те обставину, що відповідач не йде на контакт з позивачем щодо досудового врегулювання порядку повернення боргу, наміру повертати грошові кошти, отримані в позику не має. Також судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку обставинам щодо наявності на праві власності у відповідача транспортного засобу та не було перевірено відповідну інформацію, зазначену в заяві про забезпечення позову. Окрім того, накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства жодним чином не порушуватиме права інших осіб, оскільки 100 % часткою володіє саме ОСОБА_2 .

Таким чином, не вжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_2 на праві приватної власності транспортний засіб DODGE, 2005 рок випуску, легковий універсал-В зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 та накласти арешт на частку в статутному капіталі ТОВ ТЕХНОЛАЙФ , частка 100%, розмір внеску до статутного капіталу 100000 грн., яка належить ОСОБА_2 .

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні скаржник та представник скаржника підтримали апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та частку в статутному капіталі суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено, що відповідач є власником транспортного засобу на який заявник просить накласти арешт, а також не доведено, що накладення арешту на частку в статутному капіталі не призведе до порушення прав інших осіб.

Суд апеляційної інстанції не може повною мірою погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 703907 грн. 76 коп.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у ОСОБА_2 відсутнє будь-яке нерухоме майно.

В заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач у справі є власником транспортного засобу DODGE, 2005 рок випуску, легковий універсал-В зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , разом з тим ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок доказування покладено саме на позивача у справі, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази у справі на підтвердження тих чи інших обставин.

Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб DODGE, 2005 рок випуску, легковий універсал-В зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку в статутному капіталі призведе до порушення прав інших осіб, з урахуванням такого.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач у справі є власником ТОВ ТЕХНОЛАЙФ , що не позбавляло суд першої інстанції вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЛАЙФ .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 376, 382, 383, 384 України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Накласти арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОЛАЙФ (зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, корпус В, код ЄДРПОУ 39662311), частка 100%, розмір внеску до статутного фонду 100000 грн., яка належить ОСОБА_2 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24 січня 2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання/перебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач:ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя-доповідач

Судді: