Рішення

від 23.01.2020 по справі 521/9418/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/9418/19

Провадження № 2/521/465/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання - Петренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, площа Думська, 1) до ОСОБА_1 (зареєстрованим/знятим з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться), державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Хоменко Юлії Анатоліївни (місцезнаходження: 67140, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Великоплоске, вул. Центральна, буд. 121) про витребування майна, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Одеської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд: витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_2 , виданий Ладижинським МВ УМВС України в Вінницькій області 13.04.2007 року) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 24345371; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора КП Реєстраційна служба Одеської області Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.01.2018 року № 39160303; стягнути з відповідачів витрати на користь Одеської міської ради (УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у місті Одесі, ЄДРПОУ 23862106, код бюджетної кваліфікації 13050200).

Згідно позовної заяви, 05.03.2019 року юридичному департаменту Одеської міської ради стало відомо про незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі підробленого рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 року № 2850/1 - XXIII.

Так, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.01.2018 року державним реєстратором комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Хоменко Юлією Анатоліївною було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, номер запису про право власності: 24345371, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101.

Згідно позовної заяви, підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку стало рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 року № 2850/1 - XXIII. Однак, представник позивача стверджує, що Одеська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування ОСОБА_2 цієї земельної ділянки.

13.03.2018 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку. Згодом, 23.01.2019 року ОСОБА_3 здійснив відчуження даної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 шляхом укладання відповідного договору купівлі-продажу.

Однак, згідно даних, що були надані департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, а саме: згідно з описом справ та журналу реєстрації рішень Одеської міської ради рішення Одеської міської ради з дрібним номером від 15.10.2001 року № 2850/1 - XXIII не існує. Відповідно, Одеська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування ОСОБА_2 цієї земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, представник Одеської міської ради вважає, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки площею площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, так як ані ОСОБА_2 , ані інші особи не мали жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаної земельної ділянки, а тому представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про витребування майна.

Представник Одеської міської ради - Юраш В.В. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив слухати справу без його особистої участі, позов просив задовольни.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, повідомлялись про дату, час та місце належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не надавали.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.2019 року на адресу юридичного департаменту Одеської міської ради надійшов лист Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому йдеться про незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Одеси, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі підробленого рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 року № 2850/1 - XXIII.

Так, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.01.2018 року державним реєстратором комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Хоменко Юлією Анатоліївною було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, номер запису про право власності: 24345371, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101.

Підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку стало рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 року № 2850/1 - XXIII. Однак, Одеська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування ОСОБА_2 цієї земельної ділянки.

13.03.2013 року ОСОБА_2 продає ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку. Так, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімовновою Ольгою Юріївною на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2018 року, серія та номер: 576, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40090216, згідно з яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, номер запису про право власності: 25218459, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101.

23.01.2019 року ОСОБА_3 здійснює відчуження даної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 шляхом укладання відповідного договору купівлі-продажу. Так, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімовновою Ольгою Юріївною на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2019 року, серія та номер: 92, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45178397, згідно з яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, номер запису про право власності: 29971995, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101.

Однак, департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради повідомив юридичний департамент Одеської міської ради про те, що згідно з описом справ та журналу реєстрації рішень Одеської міської ради рішення Одеської міської ради з дрібним номером від 15.10.2001 року № 2850/1 - XXIII не існує. Відповідно, Одеська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування ОСОБА_2 цієї земельної ділянки.

Крім цього, департамент архівної справи та діловодства Одеської міської ради повідомив про те, що Одеською міською радою прийнято рішення від 15.10.2001 року № 2850 - XXIII Про розірвання договору на право тимчасового користування, на умовах оренди, земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , між Одеською міською радою і приватним підприємцем ОСОБА_4 , зареєстрованого за № 442/6 від 12.06.2001 року та затвердження договору на право тимчасового користування, на умовах оренди, земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , між Одеською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 .

Таким чином, судом встановлено, що наявне рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 року № 2850 - XXIII стосується іншої земельної ділянки та не має відношення до земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, номер запису про право власності: 29971995, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101., яка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, так як ані ОСОБА_2 , ані інші особи не мали жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то постає потреба у скасуванні відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так як первинна реєстрація права власності за ОСОБА_2 є незаконною та протиправною.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Судом встановлено, що відбулось незаконне заволодіння вищевказаною земельною ділянкою, так як Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі у власність чи/або у користування даного об`єкту нерухомого майна будь-яким особам, а тому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мають бути скасовані записи про право власності та рішення державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно із ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Приписами статей 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист права власності передбачений главою 29 ЦК України.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщомайно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 319 ЦК Украйни, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК Украйни, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із вимогами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Постановою Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14 передбачено, що за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

У п. 26. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.10.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про знання правочинів недійсними вказано, що норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, що були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Таким чином, наведені факти та обставини, що викладені в позовній заяві Одеської міської ради, є обґрунтованими, а докази, на які міська рада посилається, є належними й достатніми. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі для відновлення порушеного права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на зазначену земельну ділянку

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись: ст. 41 Конституції Украйни, ст. ст. 2, 25, 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст.ст. 317, 319, 321, 330, 387 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 18, 82-84, 177, 258, 260-236 ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, площа Думська, 1) до ОСОБА_1 (зареєстрованим/знятим з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться), державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Хоменко Юлії Анатоліївни (місцезнаходження: 67140, Одеська обл., Великомихайлівський р-н АДРЕСА_3 с. Великоплоске, вул. Центральна, буд. 121) про витребування майна - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_2 , виданий Ладижинським МВ УМВС України в Вінницькій області 13.04.2007 року) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137300:28:006:0012, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1459254051101; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 24345371.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційна служба Одеської області Хоменко Юлії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.01.2018 року № 39160303.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованим/знятим з реєстрації по Одесі та Одеській області не значиться, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_2 , виданий Ладижинським МВ УМВС України в Вінницькій області 13.04.2007 року) на користь Одеської міської ради (УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у місті Одесі, ЄДРПОУ 23862106, код бюджетної кваліфікації 13050200) суму сплаченого судового збору у розмірі - 3 361 (три тисячі триста шістдесят одну) гривню 75 копійок .

Стягнути з державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Хоменко Юлії Анатоліївни (місцезнаходження: 67140, Одеська обл., Великомихайлівський р- АДРЕСА_4 с. Великоплоске, вул. Центральна, буд. 121) на користь Одеської міської ради (УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у місті Одесі, ЄДРПОУ 23862106, код бюджетної кваліфікації 13050200) суму сплаченого судового збору у розмірі - 3 361 (три тисячі триста шістдесят одну) гривню 75 копійок .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.